Ухвала

від 22.05.2019 по справі 636/1048/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 636/1048/17

провадження № 61-9878ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова, голови правління Садівничого товариства Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова Карталова Олександра Васильовича про визнання дій незаконними, визнання незаконними та скасування протоколу і рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення майнової і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним відключення Садівничим товариством Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова від постачання електричної енергії абонента земельної ділянки № 159, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 .

Зобов`язано Садівниче товариство Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова відновити постачання електричної енергії абонента земельної ділянки АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 , шляхом підключення до загальної мережі електропостачання.

У іншій частині вимог відмовлено.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2019 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2019 року залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2019 року повернуто заявнику, оскільки ним не виконано вимоги щодо усунення недоліків апеляційної скарги.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із положеннями частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 13 березня 2019 року ОСОБА_1 отримав ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 березня 2019 року про залишення апеляційної скарги на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 січня 2019 року без руху, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на 16 квітня 2019 року недоліки, зазначені в ухвалі Харківського апеляційного суду від 01 березня 2019 року, ОСОБА_1 не усунуто.

При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 просив Харківський апеляційний суд зменшити йому розмір судовий збір або звільнити від його сплати, посилаючись на скрутне матеріальне становище та на положення Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що наведені на обґрунтування заявленого клопотання доводи не можуть слугувати достатньою підставою для зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, оскільки заявником не було надано доказів щодо скрутного майнового стану.

Крім того, посилання заявника на Закон України Про захист прав споживачів судом не беруться до уваги, оскільки вимоги про визнання дій незаконними, визнання незаконними та скасування протоколу і рішення товариства, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення майнової і моральної шкоди не охоплюються предметною сферою застосування зазначеного Закону.

Згідно із частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх цивільних прав та обов`язків (Рішення ЄСПЛ у справі Гоффман проти Німеччини ( Hoffmann v. Germany ) від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі Кудла проти Польщі ( Cudla v. Poland ) від 26 жовтня 2000 року).

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі Креуз проти Польщі ( Kreuz v. Poland ) від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі Шишков проти Росії ( S hishkov v. Russia ) від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 так і не була оплачена судовим збором і, відповідно, недоліки апеляційної скарги не було усунуто, апеляційний суд правильно застосував положення статей 185, 357 ЦПК України і дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги заявнику.

Оскільки, правильне застосування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, то колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись частиною другою статті 389, пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова, голови правління Садівничого товариства Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова Карталова Олександра Васильовича про визнання дій незаконними, визнання незаконними та скасування протоколу і рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення майнової і моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник