Ухвала

від 12.06.2019 по справі 910/7122/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/7122/17

Провадження № 12-78гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачаКібенко О. Р.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупова Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи№ 910/7122/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Шивлавс (далі - ТОВ Шивлавс )

до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Дельта банк Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа на ліквідацію ПАТ Дельта банк )

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Гальва елементс (далі - ТОВ Гальва елементс ),

на стороні відповідача - ПАТ Дельта банк ,

прозобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ Дельта банк

на рішення Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2019 року,

У С Т А Н О В И Л А:

27 квітня 2017 року ТОВ Шивлавс звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ Дельта банк про зобов`язання включити кредиторські вимоги позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Дельта банк .

Позовні вимоги мотивовані тим, що за договором про відступлення права вимоги ТОВ Гальва елементс передало позивачеві право вимоги сплати коштів за договором банківського рахунка у сумі 205 510,80 грн. У зв`язку з відкликанням банківської ліцензії та початком процедури ліквідації банку позивач звернувся до відповідача із кредиторською вимогою, проте відповідач не включив її до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Господарський суд міста Києва рішенням від 09 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2019 року, позов задовольнив з тих підстав, що відповідач неправомірно не визнав право вимоги позивача на суму 205 510,80 грн, набуте ним на підставі чинного договору про відступлення права вимоги.

01 березня 2019 року уповноважена особа на ліквідацію ПАТ Дельта банк звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування судових рішень попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 14 березня 2019 року відкрила касаційне провадження та ухвалою від 13 травня 2019 року на підставі підпункту 7 пункту 1 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленій Верховним Судом України постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г.

У цій постанові Верховний Суд України, врахувавши положення Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, дійшов висновку, що банк позбавлений можливості виконувати розпорядження юридичної особи, якій відступлено право вимоги за поточними рахунками, власником яких є фізична особа, внаслідок чого у підприємства не виникло грошових вимог до банку за поданими заявами про перерахування коштів.

Як зазначила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведений правовий висновок Верховного Суду України суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору у справі, що розглядається, не врахували та визнали можливим відступлення права вимоги за договором банківського рахунка (поточний рахунок) і, відповідно, набуття новим кредитором (позивачем) права вимоги належного виконання банком зобов`язань за таким договором; натомість врахували презумпцію правомірності договору про відступлення права вимоги та зазначили про безпідставність відхилення заяви позивача про кредиторські вимоги та невключення його грошових вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Дельта Банк .

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висловила намір відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій Верховним Судом України постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г, справа має бути розглянута Великою Палатою Верховного Суду.

При вирішенні питання щодо призначення справи до розгляду в судовому засіданні Велика Палата Верховного Суду враховує категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників, суспільний інтерес до її розгляду, а також загальну кількість та графік призначення справ, що перебувають на розгляді.

У пункті 96 висновку № 6 від 24 листопада 2004 року Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) Про справедливий суд у розумні строки та роль судді в судових процесах з урахуванням альтернативних засобів вирішення спорів передбачається, що суд повинен, крім випадків, чітко визначених законом, мати можливість вирішувати, яке саме, усне чи письмове, провадження застосовувати. При цьому у пунктах 104 - 105 цього висновку зазначено, що кожна окрема справа потребує пропорційного розгляду, тобто в такий спосіб, що дозволяє сторонам досягти справедливості ціною, співмірною з проблемами, що розглядаються, й ціною позову, а також у такий спосіб, що дозволяє суду розглянути інші справи в розумні строки.

КРЄС зазначає, що обмеження повноважень судді щодо вирішення питання, чи слід застосовувати усну або письмову форму провадження, є несумісними з ефективним правосуддям (пункт 106 цього ж висновку).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає, що призначення справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення її учасників відповідатиме принципам ефективного правосуддя.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Європейський суд з прав людини не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі Axen v. Germany , § 28).

Також Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі Varela Assalino contre le Portugal (заява № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду (рішення від 25 квітня 2002 року). У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права, а саме тлумачення норм Цивільного кодексу. Європейський суд з прав людини вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло жодних питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.

Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 травня 1988 року у справі Ekbatani v. Sweden зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність публічності при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З матеріалів цієї справи вбачається, що суди першої й апеляційної інстанцій розглядали її у відкритих судових засіданнях з повідомленням усіх учасників та за їх участю, тобто відбувся публічний розгляд справи.

Велика Палата Верховного Суду, у свою чергу, створила учасникам цієї справи належні умови для ознайомлення з її рухом шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на них відповідно до вимог ГПК України.

За змістом частини першої статті 306 ГПК України касаційна скарга на судові рішення має бути розглянута протягом шестидесяти днів з дати постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до графіка проведення судових засідань Великої Палати Верховного Судудотримання цього строку є неможливим, тоді як призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників дозволить значно зменшити строки розгляду касаційної скарги.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерело права, немайновий характер вимог, що є предметом позову у цій справі, фактичні обставини справи, її категорію та рівень складності, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для призначення справи до розгляду у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників.

Враховуючи викладене, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників.

Керуючись статтями 233-235, 301, підпунктом 7 пункту 1 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

У Х В А Л И Л А:

1. Прийняти до розгляду справу № 910/7122/17 за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Дельта банк Кадирова Владислава Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2019 року.

2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників на 11 вересня 2019 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Р. Кібенко

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців В. В. Пророк

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік

О. С. Золотніков О. С. Ткачук

О. Г. Яновська