Постанова

від 29.05.2019 по справі 402/1225/16-ц

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 402/1225/16-ц

Провадження № 14-213цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М. , Золотнікова О. С. , Князєва В. С. , Лобойка Л. М. , Прокопенка О. Б. , Пророка В. В. , Рогач Л. І. , Ситнік О. М. , Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги селянського (фермерського) господарства Лада на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року (в складі судді Гарбуз О. С.) та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 12 березня 2018 року (в складі колегії суддів Авраменко Т. М., Кіселика С. А., Суровицької Л. В.), та на ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року (в складі судді Гарбуз О. С.) та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 12 березня 2018 року (в складі колегії суддів Авраменко Т. М., Кіселика С. А., Суровицької Л. В.) у цивільній справі за позовом селянського (фермерського) господарства Лада до ОСОБА_9 , Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, третя особа - Благовіщенська районна державна адміністрація Кіровоградської області, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі з попереднім орендарем, зобов`язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року селянське (фермерське) господарство Лада (далі - СФГ Лада ) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19 листопада 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та ОСОБА_9 , скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, визнати договір оренди земельної ділянки від 13 грудня 2005 року, укладений між Ульяновською районною державною адміністрацією та СФГ Лада поновленим, зобов`язати Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області вчинити дії щодо укладання додаткової угоди за заявою СФГ Лада від 08 липня 2014 року, стягнути солідарно з відповідачів на користь СФГ Лада 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

СФГ Лада зазначало, що у 2004 році між Ульяновською районною державною адміністрацією Кіровоградського області та СФГ Лада було укладено договір оренди земельної ділянки земель резервного фонду загальною площею 53,19 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Вільхівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 5 років. Договір оренди зареєстровано 13 грудня 2005 року.

Після закінчення строку його дії 13 грудня 2010 року СФГ Лада продовжило використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та сплачувати відповідну орендну плату, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку дії договору письмові заперечення проти продовження договірних відносин орендарю не надсилав. Таким чином договір оренди було поновлено зі строком дії до 13 грудня 2015 року. Обставини поновлення договору оренди встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, яка набрала законної сили.

СФГ Лада направило орендодавцю заяву від 08 липня 2009 року з пропозицією внести зміни до договору оренди, а саме: змінити строк дії договору на 15 років, встановити орендну плату на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 13 жовтня 2009 року № 468-р зобов`язано голову СФГ Лада у місячний термін з дня прийняття цього розпорядження підготувати додаткову угоду, яку подати до районної державної адміністрації для розгляду та підписання.

СФГ Лада повторно звернулося до Ульяновської районної державної адміністрації із заявою від 05 лютого 2010 року, в якій просило внести зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 13 жовтня 2009 року № 468-р, а саме змінити термін дії договору з 5 на 15 років. Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 05 березня 2010 року № 73-р внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 13 жовтня 2009 року № 468-р та змінено термін дії договору з 5 на 15 років.

СФГ Лада звернулося до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області із листом-повідомленням від 08 липня 2014 року про намір поновити договір оренди та змінити строк дії договору з 5 на 15 років. До листа було додано проект додаткової угоди до договору оренди.

Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області листом від 29 серпня 2014 року повідомило СФГ Лада , що строк дії договору оренди закінчився 13 грудня 2010 року, а тому не може бути поновленим.

Наказом Головного управління Держземагентства в Кіровоградській області від 01 липня 2014 року № 11-575/14-14-СГ дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду надано ОСОБА_9 , а наказом від 10 жовтня 2014 року № 11-1528/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_9 та передано її в оренду.

19 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та ОСОБА_9 було укладено договір оренди земельної ділянки.

На підставі цих наказів було сформовано нову земельну ділянку загальною площею 50,4645 га, кадастровий номер НОМЕР_2 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства та надано її в оренду ОСОБА_9 для створення фермерського господарства. Право оренди зареєстровано 19 листопада 2014 року.

Створена земельна ділянка повністю співпадала із земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 , яка на той час перебувала в оренді СФГ Лада на підставі договору оренди від 13 грудня 2005 року.

Діями відповідачів порушено переважне право СФГ Лада на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Вилучення Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області спірної земельної ділянки та передача її в оренду ОСОБА_9 могли бути здійснені за наявності факту припинення права користування цією ділянкою позивачем на підставі добровільної відмови, шляхом подання нотаріально завіреної заяви до власника земельної ділянки та прийняття ним відповідного рішення, однак такі документи відсутні.

Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 березня 2018 року, закрито провадження у справі в частині позовних вимог СФГ Лада до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання поновленим договору оренди землі з попереднім орендарем та зобов`язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди, оскільки спір виник між юридичними особами, а тому такий позов повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 березня 2018 року, в задоволенні позову СФГ Лада до ОСОБА_9 , Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19 листопада 2014 року, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що договір оренди від 19 листопада 2014 року не порушує права позивача, оскільки укладений між ОСОБА_9 та Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області після закінчення дії договору оренди землі, укладеного між позивачем та Ульяновською районною державною адміністрацією, а рішення про поновлення цього договору внаслідок порушення переважного права позивача відсутнє.

СФГ Лада подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 12 березня 2018 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Крім того, СФГ Лада подало касаційну скаргу на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 12 березня 2018 року, в якій, посилаючись неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального справ, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не з`ясували зміст позовних вимог та дійшли помилкового висновку про те, що позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Заявлені позивачем вимоги є однорідними, зокрема такими, що нерозривно пов`язані між собою.

За предметною та суб`єктною юрисдикцією позовні вимоги про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 13 грудня 2005 року № 4 з попереднім орендарем та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області вчинити дії щодо укладення додаткової угоди повинні розглядатися саме у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 березня 2019 року справу призначено до розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 27 березня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами правил предметної та суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду із позовом) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом, установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (стаття 12 ГПК України у редакції, чинній на час подання позову).

Статтею 20 ГПК України (уредакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, зокрема уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною третьою статті 7 Закону № 973-IV земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV ).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 Закону № 973-IV земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону № 973-IVпісля укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконуєфермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 348/992/16-ц , від 13 червня 2018 року у справі № 474/100/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, всупереч вищезазначеним вимогам закону, виходив з того, що позовні вимоги СФГ Лада про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому поза увагою судів залишилася та обставина, що землекористувачем земельної ділянки, яка є предметом оспорюваного договору оренди, у розумінні вимог Закону № 973-IV з грудня 2014 року є фермерське господарство Росток 2014 , засноване ОСОБА_9 після укладення оскаржуваного договору оренди земельної ділянки, а не фізична особа ОСОБА_9 , отже сторонамиу спірних правовідносинах мають бути юридичні особи.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спір у цій справі в частині вимог про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спори юридичних осіб із фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Отже, рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року та постанова апеляційного суду Кіровоградської області від 12 березня 2018 року, прийнята за результатами його перегляду, підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині вимог - закриттю.

З огляду на викладене, правильними є висновки судів про віднесення спору до компетенції судів господарської юрисдикції в частині позовних вимог СФГ Лада до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання поновленим договору оренди землі з попереднім орендарем та зобов`язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19?22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 255, 409, 414-416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги селянського (фермерського) господарства Лада задовольнити частково.

Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 12 березня 2018 року про відмову в задоволенні вимог про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та відшкодування моральної шкоди скасувати, провадження у справі в цій частині вимог закрити.

Ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року й постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 12 березня 2018 року про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання поновленим договору оренди землі з попереднім орендарем та зобов`язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Ю. Л. Власов В. В. Пророк М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. С. Золотніков О. Г. Яновська