Рішення

від 18.06.2019 по справі 910/5042/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2019Справа № 910/5042/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Буньо Івана Ярославовича до товариства з обмеженою відповідальністю "Іксілон" про стягнення 111 046,48 грн.,

за участі представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2019 року фізична особа-підприємець Буньо Іван Ярославович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні № 01/03-2018, укладеного 1 березня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Іксілон" (далі - Товариство) та позивачем, останнім згідно заявки від 13 березня 2018 року № 130301 було надано відповідачу послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 3200,00 євро, що на дату розвантаження склало 102 264,24 грн. Оскільки Товариство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання по оплаті вартості наданих їй послуг не виконало, позивач, посилаючись на статті 625, 903, 909, 916 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу в сумі 102 264,24 грн., а також 8 782,48 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Крім того, Підприємець просив суд стягнути з Товариства суму понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2019 року вищенаведену позовну заяву Підприємця прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5042/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня його отримання.

17 травня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив Товариства від 17 травня 2019 року, в якому останнє заперечило факт виникнення між сторонами правовідносин з перевезення вантажу за заявкою від 13 березня 2018 року № 130301 та факт здійснення відповідачем замовлення відповідних послуг з перевезення, наданих за цією заявкою. Крім того, у вказаному відзиві Товариство вказало на неспівмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та затраченим часом, а також на те, що такі витрати не відповідають критерію їх реальності та розумності їх розміру.

Також до цього відзиву Товариством було долучено клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 29 травня 2019 року вищенаведене клопотання відповідача було задоволено та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 13 червня 2019 року. Крім того, цією ухвалою позивачу було запропоновано надати (для огляду в судовому засіданні) оригінали договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 1 березня 2018 року № 01/03-2018 та заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13 березня 2018 року № 130301, за наявності у нього цих документів, або повідомити причини неможливості вчинити дану дію.

3 червня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь Підприємця на відзив від 29 травня 2019 року, в якій позивач зазначив про те, що факт виникнення між сторонами спірних правовідносин з перевезення вантажу за заявкою від 13 березня 2018 року № 130301 підтверджується, зокрема, наявним у матеріалах справи оригіналом цієї заявки з відтисками печаток сторін та підписами їх уповноважених представників.

Також 4 червня 2019 року на адресу суду надійшли доповнення позивача до відповіді на відзив, в яких останній вказав про те, що змістом долученої до цих доповнень копії заявки від 13 березня 2018 року № 2 підтверджується те, що Товариство при виконанні спірного перевезення, замовником якого була іспанська компанія Maderas Iglesias C.A., виступило експедитором. Відтак, наведені обставини, на думку Підприємця, свідчать про необґрунтованість заперечень відповідача та підтверджують виникнення між сторонами спірних правовідносин.

У вказаних доповненнях позивач також просив суд, зокрема, визнати поважними причини неподання доказів, які підтверджують участь відповідача у спірному перевезенні у якості посередника (експедитора), а також продовжити процесуальні строки, встановлені законом та судом для подачі відповіді на відзив та доданих до цієї заяви доказів. В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилався на те, що 30 травня 2019 року він отримав електронний лист від іспанського партнера відповідача з додатками, змістом яких спростовуються твердження товариства з обмеженою відповідальністю "Іксілон", викладені в його відзиві на позовну заяву.

У той же час ухвалою суду від 5 червня 2019 року у задоволенні клопотання Підприємця про продовження процесуальних строків для подання відповіді на відзив та доданих документів було відмовлено.

У судове засідання, призначене на 13 червня 2019 року, позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, проте надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Товариство про дату, час і місце розгляду справи було повідомлено належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечило, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, копія ухвали суду від 29 травня 2019 року про призначення судового засідання для розгляду справи № 910/5042/19 по суті в порядку спрощеного позовного провадження була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 19, квартира 9.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали, надісланої відповідачу в установленому законом порядку, було повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення цьому адресату у зв`язку із закінченням терміну зберігання наведеного відправлення.

Приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 29 травня 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду даної справи, зважаючи на подання ним відзиву на позовну заяву, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за відсутності представників сторін.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частин 4, 5 статті 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 березня 2018 року між Підприємцем та Товариством був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні № 01/03-2018, за умовами якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов`язання щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та на території іноземних держав згідно заявок замовника.

Вищезазначений договір підписаний уповноваженим представником Товариства та Підприємцем, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Пунктом 1.1 вказаної угоди передбачено, що номенклатура, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг оговорюються в заявках, які додаються до договору і є його невід`ємною частиною.

За змістом пункту 1.3 цього правочину перевізник доручає продавати свої перевезення замовнику (експедитору); усі суми, отримані експедитором понад оголошення вартості фрахту, є його комісійним і належать йому по праву.

Відповідно до пункту 2.1 договору перевізник зобов`язується прийняти та доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання особі, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Згідно з пунктом 3.1 наведеної угоди розрахунки за перевезення вантажів проводяться між сторонами згідно заявки, на підставі рахунку, виставленого перевізником. Розрахунки здійснюються у національній грошовій одиниці України.

Замовник оплачує рахунки перевізника на умовах відстрочки платежу - протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання акту виконаних робіт, оригіналів рахунків та CMR з відміткою вантажоодержувача про отримання та отримання грошових коштів від замовника перевезення, якщо інше не обумовлено в заявці (пункт 3.2 договору).

Положеннями пункту 3.3 вказаного правочину встановлено, що вартість послуг перевізника з урахуванням страхування, фрахту, всіх додаткових платежів, податків, зборів узгоджується сторонами в заявках, що є невід`ємною частиною дійсного договору.

У пункті 8.1 цього договору сторони погодили, що останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до припинення дійсного договору не повідомить іншу сторону про намір його припинити, дійсний договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Судом також встановлено, що 13 березня 2018 року на виконання умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 1 березня 2018 року № 01/03-2018 між сторонами було підписано заявку на перевезення № 130301.

Відповідно до положень цієї заявки позивач взяв на себе обов`язок виконати перевезення вантажу - дерев`яних ламелей на палетах загальною вагою 22,5 тон та об`ємом 86 м 3 за маршрутом: 77000 Рогатин (Україна) - 36400 Porrino (Espana). Вантажовідправником згідно відомостей вказаної заявки було зазначено ПВП "Укрлісекспорт", вантажоотримувачем - Maderas Iglesias C.A., а експедитором - Товариство.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеної заявки Підприємець згідно наданої останнім міжнародної товарно-транспортної накладної вантажним автомобілем марки "DAF" д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 здійснив перевезення вищезазначеного вантажу до вказаного у заявці пункту призначення.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 1 березня 2018 року № 01/03-2018 та підписаною між сторонами заявкою від 13 березня 2018 року № 130301 також свідчить відсутність з боку Товариства, вантажовідправника та вантажоодержувача претензій і повідомлень про порушення перевізником умов даної угоди.

Умовами вищенаведеної заявки передбачено, що оголошена вартість фрахту складає 3200 євро в гривнях по курсу НБУ на день розвантаження, а оплата проводиться протягом 7 банківських днів після отримання документів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищезазначених положень заявки від 13 березня 2018 року № 130301 позивачем 28 вересня 2018 року рекомендованим листом з описом вкладення було направлено Товариству відповідні документи, які є підставою для проведення оплати здійсненого позивачем перевезення, зокрема, міжнародну товарно-транспортну накладну CMR, рахунок на оплату та акт виконаних робіт.

Враховуючи встановлений Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року № 958, граничний п`ятиденний строк доставки пошти в межах України, отримання Товариством вищевказаного поштового відправлення відбулося не пізніше 2 жовтня 2018 року.

Отже, з урахуванням умов вищезазначеної заявки щодо оплати наданих послуг з перевезення протягом 7 банківських днів після отримання документів та встановлених обставин справи, відповідач мав оплатити надані йому послуги до 11 жовтня 2018 року.

Водночас відповідач у встановленому законом порядку не спростував жодними належними доказами факт неотримання ним від позивача документів на оплату послуг, які були надіслані Підприємцем Товариству 28 вересня 2018 року.

Однак всупереч умов даного договору Товариство взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих послуг у встановлений в заявці строк не виконало, заборгувавши таким чином Підприємцю 3200 євро, що на дату розвантаження склало 102 264,24 грн.

Як було зазначено вище, за умовами пункту 3.1 укладеного між сторонами договору розрахунки здійснюються у національній грошовій одиниці України.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положеннями частини 2 статті 533 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У той же час заперечення Товариства проти задоволення вимог позивача, викладені у відзиві на позовну заяву від 17 травня 2019 року, в яких відповідач заперечував факт виникнення між сторонами правовідносин з перевезення вантажу за заявкою від 13 березня 2018 року № 130301 та факт здійснення ним замовлення відповідних послуг з перевезення, наданих за цією заявкою, не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частини 1-3 статті 207 ЦК України).

У матеріалах даної справи наявні оригінали, а також належним чином засвідчені копії укладеного між сторонами договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 1 березня 2018 року № 01/03-2018 та заявки від 13 березня 2018 року № 130301. Судом встановлено, що наведені документи у встановленому законом порядку підписані уповноваженим представником Товариства та Підприємцем, а також скріплені відбитками печаток наведених суб`єктів господарювання.

Разом із тим відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що на дату підписання сторонами цих документів печатку Товариства було втрачено чи нею скористалася неуповноважена на те особа.

Посилання відповідача на відсутність реквізитів замовника у заявці від 13 березня 2018 року № 130301 також не беруться судом до уваги з огляду на те, що пропозицію про виконання певного перевезення формує саме замовник, тобто Товариство. Відтак, відсутність таких відомостей у заявці не залежить від волі перевізника. Більше того, не зазначення вказаних реквізитів не може підтверджувати відсутність волі сторін на підписання таких документів і виникнення на їх підставі певних прав та обов`язків, та не свідчить про недійсність самих правочинів, зокрема, договору на перевезення вантажів та заявки від 13 березня 2018 року № 130301 до нього.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відтак, з огляду на вищенаведені законодавчі приписи відповідачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти вимог позивача.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 1 березня 2018 року № 01/03-2018 та заявкою від 13 березня 2018 року № 130301, яка на дату розвантаження вантажу склала 102 264,24 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не спростована відповідачем і на момент прийняття рішення останній не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги Підприємця щодо стягнення з Товариства вказаної суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг з перевезення, позивач також просив суд стягнути з Товариства 8 782,48 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 102 264,24 грн. у період з квітня 2018 року по березень 2019 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, відповідач, з урахуванням умов заявки від 31 березня 2018 року № 130301 про оплату наданих послуг з перевезення протягом 7 банківських днів після отримання документів та встановлених обставин справи, мав оплатити надані йому послуги до 11 жовтня 2018 року.

Відтак, першим днем порушення строку виконання Товариством його грошового зобов`язання по сплаті позивачу заборгованості в сумі 102 264,24 грн. є 12 жовтня 2018 року, тоді як у своїй позовній заяві Підприємець просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, нараховані з квітня 2018 року.

Враховуючи встановлену дату початку прострочення відповідачем виконання його грошового зобов`язання, а також беручи до увагу зазначений Підприємцем період закінчення нарахування заявлених ним інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою сумою цих компенсаційних виплат, що підлягає стягненню з Товариства на користь позивача, є 6 609,16 грн. Отже, позовні вимоги Підприємця в частині стягнення з відповідача цієї суми інфляційних втрат підлягають задоволенню. Водночас у задоволенні вимог позивача про стягнення з Товариства 2 173,32 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

За таких обставин даний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 квітня 2018 року між Підприємцем та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем було укладено договір про правничу допомогу, згідно якого останній зобов`язався від імені і за рахунок позивача здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі, що виник з Товариством; здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (4 год.); провести заходи досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год.); підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (8 год.); провести арифметичні розрахунки (1 год.); вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді, в тому числі готувати процесуальні документи на виконання ухвал суду, надавати письмові пояснення тощо (8 год.).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього договору за здійснення дій, що визначені у пункті 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 9 600,00 грн. Розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.

До матеріалів справи долучено також підписаний між Підприємцем та його адвокатом акт приймання-передачі наданих послуг від 12 квітня 2019 року, зі змісту якого вбачається, що повірений фактично надав, а Підприємець - прийняв вищенаведені послуги з вивчення та огляду доказів за їх місцезнаходженням, проведення заходів досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу, підготовки пакету документів, необхідного для звернення до суду, підготовки позовної заяви, проведення арифметичних розрахунків, вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді, в тому числі підготовки процесуальних документів на виконання ухвал суду, надання письмових пояснень.

У пункті 1.3 цього акту сторони вищенаведеного договору погодили, що підписанням цього акту вони підтвердили факт належного надання послуг повіреним відповідно до положень договору на оплату наданих послуг готівкою, згідно прибуткового касового ордера.

На підтвердження фактичної сплати вищенаведеної суми винагороди в розмірі 9 600,00 грн. позивачем також було надано копію відповідної квитанції до прибуткового касового ордера від 12 квітня 2019 року № 02-04.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що його позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Слід зазначити, що у своєму відзиві на позовну заяву Товариство вказувало на неспівмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та затраченим часом, а також на те, що такі витрати не відповідають критерію їх реальності та розумності їх розміру.

Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотриманням вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За висновками суду, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України.

Так, суд вважає безпідставним та належним чином не обґрунтованим включення до вказаного вище акту приймання-передачі наданих послуг вартості послуг з проведення заходів досудового врегулювання спору та проведення переговорів на предмет повернення боргу - 0 годин 30 хвилин, підготовки пакету документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви - 8 годин, проведення арифметичного розрахунку інфляційних збитків та ціни позову - 1 година та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді - 8 годин., оскільки для наданих послуг з проведення заходів досудового врегулювання спору та проведення переговорів на предмет повернення боргу достатньою є витрата 0 годин 10 хвилин, підготовки пакету документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви - 3 годин, проведення арифметичного розрахунку інфляційних збитків та ціни позову - 0 годин 30 хвилин (враховуючи встановлену судом необґрунтованість цього розрахунку) та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді - 3 години.

Відтак, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги часткове задоволення вимог Підприємця та заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 600,00 грн., а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання позивачу правничої допомоги у справі № 910/5042/19 до 4 800,00 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іксілон" (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 19, квартира 9; ідентифікаційний код 41307846) на користь фізичної особи-підприємця Буньо Івана Ярославовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 102 264 (сто дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 6 609 (шість тисяч шістсот дев`ять) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а також 1 883 (одну тисячу вісімсот вісімдесят три) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18 червня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко