Рішення

від 10.06.2019 по справі 918/154/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/154/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Компанія МІОС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" про стягнення заборгованості в сумі 252 489 грн. 32 коп. та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" (відповідач за первісним позовом) до Приватного підприємства "Компанія МІОС" (позивач за первісним позовом ) про розірвання договору №5890 від 27.09.2018 року та стягнення 163 696,00 грн.

представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Тунський А.Р.;

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Петрова Н.П.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Приватне підприємство "Компанія МІОС" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол", в якому просить стягнути 210 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 2 174 грн. 79 коп. - 3% річних, 14 217 грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 26 097 грн. 53 коп. - пеня за неналежне виконання грошового зобов`язання за договором поставки №5890 від 27.09.2018 року.

Ухвалою суду від 12.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02 квітня 2019 р.

1 квітня 2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" надійшов зустрічний позов розірвання договору №5890 від 27.09.2018 року та стягнення 163 696,00 грн. виплаченого авансу.

Позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що провівши випробування, були зафіксовані значні недоліки товару, а саме, прес гідравлічний формовочний ПГФ-30/500 неякісно функціонує та не виконує своє цільове призначення. Прес не згинає належним чином листи металу, так як виставлено в налаштуваннях. Про дані недоліки зустрічний відповідач повідомлявся по телефону, однак останній не зміг полагодити прес.

Ухвалою суду від 2 квітня 2019 року розгляд справи відкладено на 24 квітня 2019 року.

Ухвалою суду від 3 квітня 2019 року зустрічний позов залишено без руху та надано відповідачу час для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11 квітня 2019 року прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, здійснено перехід до загального позовного провадження та призначено засідання суду на 24 квітня 2019 року.

24 квітня 2019 року від представника Приватного підприємства "Компанія МІОС" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву зі змісту якого вбачається, що Приватне підприємство "Компанія МІОС" заперечує проти задоволення зустрічного позову з огляду на те, що факт поставки товару неналежної якості має бути підтверджений у порядку, встановленому Інструкцією П-7. Належних та допустимих доказів про те, що поставлений товар неналежної якості позивач за зустрічним позовом не надав. Більше того, позивачем за зустрічним позовом було прийнято весь поставлений товар без будь-яких зауважень, про що свідчать видаткові накладні від 05.10.2018 року.

У судовому засіданні 24 квітня 2019 року оголошувалась перерва до 15 травня 2019 року.

У судовому засіданні 15 травня 2019 року оголошувалась перерва до 03 червня 2019 року.

Ухвалою суду від 17.05.2019 року заяву Приватного підприємства "Компанія МІОС" про участь у судовому засіданні, яке відбудеться 03.06.2019 року, в режимі відеоконференції задоволено та доручено Дрогобицькому міськрайонному суду Львівської області забезпечити проведення судового засідання у справі №918/154/19, яке відбудеться 03.06.2019 року о 15:00 год.

Ухвалою суду від 03.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 918/154/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на "10" червня 2019 року.

Представник первісного позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 10.06.2019 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на задоволенні позову. Зустрічний позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник первісного відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечив. У той же час, останній підтримав вимоги, викладені у зустрічному позові та наполягав на їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2018 року між ПП "Компанія МІОС" (постачальник) та ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" (покупець) укладено Договір № 5890 (а.с. 9-12).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити покупцю Товар, а покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти та оплатити зазначений Товар. Під товаром у даному Договорі Сторони розуміють - обладнання та інструмент для пластичної обробки листового прокату, поставлене Постачальником відповідно до Специфікацій (Додатків) до даного Договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 1.2. Договору асортимент, номенклатура, ціна Товару, його кількість визначається у Специфікаціях (Додатках), які оформляються на кожну партію Товару і є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до Специфікацій №1 та №2, які є невід`ємною частиною Договору, Позивач зобов`язувався поставити Відповідачу обладнання та інструмент для пластичної обробки листового прокату на загальну суму 373 696,00 грн. з ПДВ. (а.с. 13-14).

04 жовтня 2018 року листом № 2/410 від 04.10.2018 року ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" просив провести відвантаження обладнання згідно з Договором представнику Товариства водію ОСОБА_1, транспортний засіб - автомобіль ІVЕСО 35.10 д.н. НОМЕР_1 (а.с. 17).

На виконання умов Договору ПП "Компанія МІОС" своєчасно передали, а ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" прийняли обладнання та інструмент згідно із Специфікаціями до Договору, що підтверджується: видатковою накладною № РН-5890 від 05 жовтня 2018 року на суму 310000,00 грн. з ПДВ; видатковою накладною № РН-5889 від 05 жовтня 2018 року на суму 63696,00 грн. з ПДВ; актом приймання-передачі обладнання до Договору; товарно-транспортною накладною № 120 від 05 жовтня 2018 року; дорученням на отримання ТМЦ №39 від 4 жовтня 2018 року; дорученням на отримання ТМЦ №40 від 4 жовтня 2018 року (а.с. 15-21).

Таким чином, ПП "Компанія МІОС" було у повному обсязі виконано усі зобов`язання за Договором № 5890 від 27 вересня 2018 року.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата за Товар здійснюється таким чином:

4.1.1. Покупець має сплатити на розрахунковий рахунок Постачальника платіж у розмірі 44% передплати згідно з Специфікаціями (Додатками) та рахунками на оплату.

4.1.3. Наступний платіж має бути здійснений протягом 20 днів починаючи з дати відвантаження Товару зі складу Постачальника.

На виконання умов Договору Позивачем було виставлено Відповідачу: рахунок-фактуру № СФ-5890 від 27 вересня 2018 року на суму 310 000,00 грн. з ПДВ; рахунок-фактуру № СФ-5889 від 27 вересня 2018 року на суму 63 696,00 грн. з ПДВ (а.с. 22-23).

ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" здійснили оплату за Товар частково за платіжним дорученням № 525 від 28 вересня 2018 р. 63 696,00 грн. (призначення платежу оплата зг. рах. № СФ-5889 від 27.09.2018 р. у сумі 53 080,00 грн., ПДВ 20% 10 616,00 грн.); за платіжним дорученням № 533 від 02 жовтня 2018 р. 50000,00 грн. (призначення платежу оплата за прес гідравлічний зг. рах. № СФ-5890 від 27.09.2018 р. у сумі 41666,67 грн., ПДВ 20% 8333,33 грн.); за платіжним дорученням № 544 від 04 жовтня 2018 р. 50000,00 грн. (призначення платежу оплата за прес гідравлічний зг. рах. № СФ-5890 від 27.09.2018 р. у сумі 41666,67 грн., ПДВ 20% 8333,33 грн.) (а.с. 24-26). Загальна сума оплати складає 163 696,00 грн. з ПДВ.

Таким чином, ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" не в повному обсязі виконало свої зобов`язання по оплаті за постановлений Товар. Загальний розмір заборгованості ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" складає 210 000,00 грн. з ПДВ.

Вищезазначену заборгованість відповідач - ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" повинен був сплати не пізніше 25 жовтня 2018 року (20 днів починаючи з дати відвантаження Товару зі складу Постачальника).

14 лютого 2016 року листом вих. № 26 ПП "Компанія МІОС" направлено на адресу ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" претензію про сплату заборгованості в розмір 210 000,00 грн. з доказами надіслання (а.с.34-36).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, дана претензія ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" була залишена без відповіді, а заборгованість в розмірі 210 000,00 грн. не погашена.

Докази оплати поставленого товару на суму 210 000,00 грн. станом на дату розгляду справи в матеріалах справи відсутні, отже за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 210 000,00 грн.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням договору на поставки товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України тощо.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів оплати основної заборгованості в сумі 210 000,00 грн. ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" суду не надано, відтак позовні вимоги про стягнення 210 000,00 грн. є законними, обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення.

За умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пеня за прострочу платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (ч. 2 ст. 343 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату другого платежу в розмірі 66% Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості Товару за кожний день прострочення. Загальна сума штрафу за прострочення, однак, не може перевищувати 20% від суми недоплаченого платежу.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач - ПП "Компанія МІОС", керуючись пунктом 5.2. договору, нарахував 26 097,53 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 25.10.2019 року по 27.02.2019 року.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, суд вважає, що наданий розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням нормам чинного законодавства та п. 5.2. Договору, а відтак позовні вимоги про стягнення 346 487,16 грн. пені підлягають до задоволення.

Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов`язання нараховано відповідачу передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ПП "Компанія МІОС", керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 2 174,79 грн. 3% річних та 14 217,00 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, суд вважає, що наданий розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 2 174,79 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

В свою чергу, суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір інфляційних втрат становить 7 873,90 грн., при заявленому 14 217,00 грн., а відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають до задоволення в розмірі 7 873,90 грн.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених до стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних збитків суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПП "Компанія МІОС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" є обґрунтованими частково, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 210 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 26 097,53 - пені, 2 174, 79 грн. - 3% річних та 7 873,90 грн. - інфляційних збитків.

В задоволення позову в частині стягнення 6 343,10 грн. - інфляційних збитків слід відмовити.

Що стосується витрат на правову допомогу, то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Одночасно із поданням даного позову позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, за яким останні складають 3 787,35,00 грн. оплаченого судового збору та 10 000,00 грн. - на оплату професійної правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Компанія МІОС" у цьому судовому провадженні представляло адвокатське об`єднання "Право.Порядок" в особі адвоката Тунський А.Р., що підтверджено Договором про надання правничої допомоги № 6 від 27.02.2019 року (а.с.30), ордером серія ЛВ № 159205 від 07.03.2019 року на надання правової допомоги (а.с. 32).

Відповідно до Договору на правову допомогу сторони погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги у суді першої інстанції становить 10 000,00 грн., котрий повинен бути внесений не пізніше 10.03.2019 року та не залежить від результату розгляду справи.

На виконання умов договору ПП "Компанія МІОС" перерахувало адвокатському об`єднанню "Право.Порядок" за правову допомогу згідно договору №6 від 27.02.2019 року 10 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №1507 від 07.03.2019 року (а.с.33).

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п`ятою статті 49 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У даному випадку суд приймає до уваги ті обставини, що справа не є малозначною, сума боргу заявлена до стягнення становить 252 489,32 грн. Окрім того, під час її розгляду було заявлено зустрічний позов про розірвання договору №5890 від 27.09.2018 року та стягнення 163 696,00 грн., що призвело до збільшення судових засідань, у яких адвокат позивача брав участь, та затрат часу адвоката на підготовку до даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наведеного у сукупності, суд констатує, що витрати на правничу допомогу у даній справі є співмірними із ціною позову, та відповідають категорії та складності справи. Заявлена ПП "Компанія МІОС" вимога, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, про стягнення з ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в розмірі 10 000,00 грн.

Разом з цим, дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив, що зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" до Приватного підприємства "Компанія МІОС" про розірвання договору №5890 від 27.09.2018 року та стягнення 163 696,00 грн. не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 673 ЦК України у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Згідно з ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Позивач за зустрічним позовом, як на підставу заявленого позову, посилався на те, що між сторонами укладений договір №5890 від 27 вересня 2018 року за яким 05.10.2018 року Приватним підприємством "Компанія МІОС" було поставлено товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол". Однак провівши випробування, були зафіксовані значні недоліки Товару, а саме прес гідравлічний формовочний ПГФ-30/2500 неякісно функціонує та не виконує своє цільове призначення. Прес не згинає належним чином листи металу, так як виставлено в налаштуваннях. Про дані недоліки ПП "Компанія МІОС" повідомлявся по телефону, однак останній не зміг полагодити прес.

Отже на думку позивача за зустрічним позовом, недоліки товару настільки істотні, що не дозволяють його використовувати за прямим цільовим призначенням, а тому, як стверджує ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол", є всі підстави розірвати договір та повернути сплачений аванс за Договором.

На підтвердження вимог, викладених у зустрічній позовній заяві ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" 15.05.2019 року долучено до матеріалів справи висновок товарознавчої експертизи № 2809 від 14.05.2019 року, проведеної Київською незалежною судово-експертною установою (а.с.108-113).

На вирішення експертизи було поставлені питання: 1. які дефекти має конкретний товар - прес гідравлічний формовочний з програмним керуванням ПГФ-30/2500, що був придбаний у ПП "Компанія МІОС"?; 2. чи є ці дефекти істотними?; чи це дефекти (недоліки) виробника, чи він утворився внаслідок експлуатації?

Висновком експерта встановлено:

- по першому питанню: що прес гідравлічний формовочний з програмним керуванням ПГФ-30/2500, заводський №844, що був придбаний у ПП "Компанія МІОС" має наступні дефекти: прес гідравлічний формовочний з програмним керуванням ПГФ-30/2500, заводський №844 видає постійний збій програмного керування. При гнутті деталей самовільно відходить задній упор. Є часті випадки коли неможливо увійти в програмне керування та увімкнути верстат;

- по другому питанню: що вказані у питанні один дефекти є істотними;

- по третьому питанню: що дефекти (недоліки), такі як збій програмного забезпечення, відносяться до виробничих (дефекти (недоліки) виробника).

Як встановлено судом, експертне дослідження, на підставі якого складено висновок товарознавчої експертизи № 2809 від 14.05.2019 року проведено на підставі інструкції по експлуатації та акту огляду обладнання від 09.04.2019 року. Сам прес гідравлічний формовочний з програмним керуванням ПГФ-30/2500, заводський №844, експертом Київської незалежно судово-експертної установи не досліджувався (не оглядався), що не заперечується представником позивача за зустрічним позовом.

Відповідно абз. 2 п. 1.4. Розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністрества юстиції України №53/5 від 08.10.1998 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", разом з документом про призначення експертизи (залучення експерта) експерту надається об`єкт дослідження. Громіздкі предмети досліджуються за місцезнаходженням. Якщо доступ до об`єктів обмежений, то орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов`язаний(а) забезпечити експерту можливість їх огляду. Огляд за потреби проводиться у присутності сторін у справі (інших зацікавлених осіб).

Однак, як встановлено під час розгляду справи, дослідження експерта та безпосередньо висновок товарознавчої експертизи грунтувались лише на підставі інструкції по експлуатації та акту огляду обладнання від 09.04.2019 року, об`єкт дослідження експерту не надавався, безпосередній огляд об`єкта дослідження не проводився.

Окрім того суд зазначає, що у відповідності до п. 3.1. Договору №5890 від 27.09.2018 року, якість товару, що поставляється постачальником, згідно специфікацій (додатків) до даного договору має відповідати внутрішнім технічним умовам та стандартам постачальника та бути придатним для використання за його призначенням. Основні технічні умови на товар вказуються у специфікаціях (додатках), технічному паспорті, який є невід`ємною частиною договору.

При цьому з висновку товарознавчої експертизи № 2809 від 14.05.2019 року вбачається, що експерту не було надано специфікації де зазначено основні технічні умови на товар та власне сам Договір №5890 від 27.09.2018 року.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку щодо неналежності висновку автотоварознавчої експертизи як доказу у даній справі.

Крім того, положеннями п.3.5 Договору №5890 передбачено, що приймання товару за якістю та кількістю проводиться відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", що затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 р. та "Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", яка затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966 р.

У відповідності до п. 16 Інструкції №П-7 від 25.04.1966 р. при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразків (еталонів), договору чи даним, зазначеним на маркуванні чи супровідних документах, які засвідчують якість продукції, одержувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при її прийомі дефектів.

Отримувач також зобов`язаний викликати для участі в отриманні продукції та складанні двостороннього акту представника немісцевого виробника (відправника), якщо це передбачено основними чи особливими умовами поставки, інших обов`язкових правилах чи договорі. При немісцевій поставці виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складанні акту є обов`язковою.

Пунктом 17 Інструкції визначено, що в повідомленні про виклик направленому виробнику (відправнику) повинно бути вказано: а) найменування продукції, дата та номер рахунку чи номер транспортного документа, якщо до моменту отримання повідомлення рахунок не отримано; б) недоліки, що виявлені в продукції; в) час, на який призначено прийом продукції по якості чи комплектності; г) кількість продукції неналежної якості.

Згідно п. 18 інструкції повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому телеграфом (по телефону) не пізніше 24 годин, а відносно продукції, що швидко псується негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари чи упаковки визначеним вимогам, якщо інші строки не визначені основними чи особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами чи договором.

Пунктом 19 Інструкції передбачено, що немісцевий виробник (відправник) зобов`язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику отримувача повідомити телеграмою чи телефонограмою чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик в визначений строк дає право отримувачу здійснити прийом продукції до закінчення встановленого строку явки представника виробника (відправника). Представник не місцевого виробника (відправника) зобов`язаний з`явитись не пізніше ніж в триденний строк після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший строк не передбачений в основних чи особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах чи договорі.

Згідно п. 20 Інструкції у разі неявки представника виробника (відправника) на виклик отримувача (покупця) у визначений строк і у випадках, коли виклик представника немісцевого виробника (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузі інспекції по якості продукції, а перевірка якості товару експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

У відповідності до п. 29 Інструкції за результатами приймання продукції по якості та комплектності за участю представників вказаних у п. 19 та 20 Інструкції складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. В акті про фактичну якість і комплектність одержаної продукції згідно п. 29 Інструкції має бути вказано найменування одержувача продукції та його адреса, номер та дата акту, місце прийому продукції, час початку та закінчення прийому продукції, прізвища та ініціали осіб, які приймали участь в прийомі продукції по якості і в складенні акту, найменування та адреса виробника, дата та номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника, стан тари і упаковки на момент огляду продукції, кількість некомплектної продукції та інші дані, зазначені у цьому пункті, а також висновок про характер виявлених дефектів в продукції та причина їх виникнення.

Згідно п. 30 Інструкції акт підписується усіма особами, які приймали участь в перевірці якості та комплектності продукції. Особа, що не погоджується із змістом акту, зобов`язана підписати його з відміткою про не погодження та викласти свою думку.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що позивач за зустрічним позовом надсилав повідомлення про виклик відповідача за зустрічним позовом, акту про фактичну якість та комплектність отриманої продукції матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене вище, факт поставки товару неналежної якості має бути підтверджений у порядку, встановленому Інструкцією П-7.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства, саме позивач за зустрічним позовом повинен довести, що відповідачем за зустрічним позовом був поставлений товар неналежної якості, проте належних та допустимих доказів вказаного позивач за зустрічним позовом до матеріалів справи не надав, а відтак, його посилання на вказані обставини не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення у даній справі. Більше того, позивачем за зустрічним позовом було прийнято весь поставлений товар без будь-яких зауважень, про що свідчить видаткова накладна № РН-5890 від 05 жовтня 2018 року на суму 310 000,00 грн. з ПДВ та видаткова накладна № РН-5889 від 05 жовтня 2018 року на суму 63 696,00 грн. з ПДВ (а.с. 15-16).

Посилання позивача за зустрічним позовом на акт огляду обладнання від 25 жовтня 2018 року є безпідставним, оскільки цей акт, як встановлено під час розгляду справи, складено позивачем в односторонньому порядку, за участі лише працівників підприємства - позивача за зустрічним позовом, що суперечить вимогам Інструкції П-7 (а.с. 66).

Окрім того слід зазначити, що відповідно до умов п.7.1 Договору Поставка здійснюється на умовах: "самостійного вивозу" зі складу Постачальника тобто Акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції повинен був складатись в присутності Постачальника на складі Постачальника (м. Дрогобич вул. Трускавецька, 71).

Разом з цим, долучений до матеріалів Акт від 25 жовтня 2018 року був складений через 20 днів після фактичної поставки обладнання без участі представників Постачальника.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять претензій позивач за зустрічним позовом до відповідача за зустрічним позовом стосовно якості товару до моменту звернення із позовною заявою про стягнення заборгованості за Договором № 5892.

Окрім цього, положеннями п. 3.2 Договору передбачено гарантійний строк експлуатації Товару, що становить 1 рік.

Згідно з положеннями частин 5-8 статті 269 ГК України постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб. Постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Таким чином, у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку покупець за договором поставки не отримує прав, передбачених статтею 678 ЦК України, зокрема вимагати розірвання договору в односторонньому порядку, але має право вимагати від постачальника (виробника) усунення дефектів виробів за його рахунок.

Така правова позиція зокрема висловлювалась Вищим Господарським Судом України у Постанові від 20 вересня 2017 року у справі № 902/1659/15.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів про те, що позивач за зустрічним позовом звертався з вимогами про виконання гарантійних зобов`язань відповідачем за зустрічним позовом, що свідчить про відсутність будь-яких недоліків у роботі поставленого обладнання.

Окрім того, положеннями п. 3.1 Договору передбачено, що якість Товару, що поставляється Постачальником згідно Специфікацій (Додатків) до даного Договору, має відповідати внутрішнім технічним умовам та стандартам Постачальника та бути придатним для використання його за призначенням. Основні технічні умови на Товар вказуються в Специфікаціях, технічному паспорті, який є невід`ємною частиною Договору.

Разом з тим, позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу невідповідності постановленого обладнання технічним умовам на Товар, що вказані в Специфікаціях та технічному паспорті, який є невід`ємною частиною Договору.

Більше того, обладнання станом на сьогоднішній день перебуває в експлуатації більше 6 місяців, а тому і по факту є таким що було у використанні і отримало природній знос. Оскільки немає ніяких фактів чи доказів, які би засвідчували його невідповідність умовам договору чи іншим нормативним актам в момент приймання - передачі, суд позбавлений можливості встановити його невідповідність станом на час розгляду даної справи.

Відповідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам (ч. 4 ст. 673 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Дана норма встановлює права покупця, що виникають у випадку передачі йому товару, що має істотні порушення вимог щодо якості.

При цьому під істотним порушенням вимог щодо якості розуміється наявність у товарі одного із наступних недоліків: 1) недоліків, які не можна усунути (невиправні недоліки); 2) недоліки, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу (недоліки, усувати які економічно невигідно); 3) недоліки, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення (повторювані недоліки).

Дещо інше визначення істотного недоліку міститься у п. 12 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів". Зокрема, істотним недоліком вважається недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Визначення істотного недоліку міститься також у ст. 1 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин", відповідно до якої істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання машини, роботи, послуги відповідно до їх цільового призначення.

Позивачем не доведено саме істотне порушення умов договору № 5890 щодо якості поставленого пресу гідравлічного формовочного з програмним керуванням ПГФ-30/2500, заводський №844, оскільки подані суду докази не підтверджують недоліки останнього.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення умов договору як істотне повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов`язань, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами обставин, покладених в основу обґрунтування позову, наявність яких є необхідною умовою для розірвання договору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви про розірвання договору №5890 від 27.09.2018 року та стягнення 163 696,00 грн.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом в розмірі 3 692,20 грн. пропорційно розміру задоволених вимог та 10 000,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за зустрічним позовом залишаються за первісним відповідачем (позивачем за зустрічним позовом).

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Компанія МІОС" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" (33024, Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, буд. 40А, ЄДРПОУ 39656554) на користь Приватного підприємства "Компанія МІОС" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 71, ЄДРПОУ 36378136) - 210 000 (двісті десять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 26 097 (двадцять шість тисяч дев`яносто сім) грн. 53 коп. - пені, 2 174 (дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 79 коп. - 3% річних, 7 873 (сім тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 90 коп. - інфляційних збитків, 3 692 (три тисячі шістсот дев`яносто дві) грн. 20 коп. - судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволення позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" на користь Приватного підприємства "Компанія МІОС" 6 343 (шість тисяч триста сорок три) грн. 10 коп. інфляційних збитків - відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" до Приватного підприємства "Компанія МІОС" про розірвання договору №5890 від 27.09.2018 року та стягнення 163 696,00 грн. - відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18 червня 2019 року.

Суддя Романюк Ю.Г.