Постанова

від 01.10.2019 по справі 918/154/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року Справа № 918/154/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом: Контор М.С. (керівник), Тунський А.Р. (адвокат)

відповідача за первісним позовом: Тарасюк Ю.М. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма "Дімол" на рішення господарського суду Рівненської області від 10 червня 2019 року (повний текст складено 18 червня 2019 року) у справі №918/154/19 (суддя Романюк Ю.Г.)

за позовом Приватного підприємства "Компанія МІОС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол"

про стягнення заборгованості в сумі 252 489 грн. 32 коп.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол"

до Приватного підприємства "Компанія МІОС"

про розірвання договору №5890 від 27.09.2018 року та стягнення 163 696,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Компанія МІОС" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол", в якому просить стягнути 210000 грн. 00 коп. - основного боргу, 2174 грн. 79 коп. - 3% річних, 14217 грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 26097 грн. 53 коп. - пеня за неналежне виконання грошового зобов`язання за договором поставки №5890 від 27 вересня 2018 року.

01 квітня 2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" надійшов зустрічний позов про розірвання договору №5890 від 27 вересня 2018 року та стягнення 163696,00 грн. виплаченого авансу.

Рішенням господарського суду Рівненської області (суддя Романюк Ю.Г.) від 10 червня 2019 року у справі №918/154/19 частково задоволено позов Приватного підприємства "Компанія МІОС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" про стягнення заборгованості в сумі 252 489 грн. 32 коп. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" (33024, Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, буд. 40А, ЄДРПОУ 39656554) на користь Приватного підприємства "Компанія МІОС" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 71, ЄДРПОУ 36378136) - 210 000 (двісті десять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 26 097 (двадцять шість тисяч дев`яносто сім) грн. 53 коп. - пені, 2 174 (дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 79 коп. - 3% річних, 7873 (сім тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 90 коп. - інфляційних збитків, 3 692 (три тисячі шістсот дев`яносто дві) грн. 20 коп. - судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу. В задоволення позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" на користь Приватного підприємства "Компанія МІОС" 6343 (шість тисяч триста сорок три) грн. 10 коп. інфляційних збитків - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" до Приватного підприємства "Компанія МІОС" про розірвання договору №5890 від 27.09.2018 року та стягнення 163 696,00 грн. - відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що докази оплати поставленого товару на суму 210 000,00 грн. станом на дату розгляду справи в матеріалах справи відсутні, отже за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 210 000,00 грн. Дослідивши матеріали справи, перевіривши суми заявлених до стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних збитків суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПП "Компанія МІОС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" є обґрунтованими частково, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 210000 грн. 00 коп. - основного боргу, 26097,53 - пені, 2174, 79 грн. - 3% річних та 7873,90 грн. - інфляційних збитків. В свою чергу, позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу невідповідності постановленого обладнання технічним умовам на Товар, що вказані в Специфікаціях та технічному паспорті, який є невід`ємною частиною Договору. Більше того, обладнання станом на момент винесення рішення перебувало в експлуатації більше 6 місяців, а тому і по факту є таким що було у використанні і отримало природній знос. Оскільки немає ніяких фактів чи доказів, які би засвідчували його невідповідність умовам договору чи іншим нормативним актам в момент приймання - передачі, суд позбавлений можливості встановити його невідповідність станом на час розгляду даної справи. За таких обставин, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами обставин, покладених в основу обґрунтування позову, наявність яких є необхідною умовою для розірвання договору, місцевий суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви про розірвання договору №5890 від 27 вересня 2018 року та стягнення 163696,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Торговельно-виробнича фірма "Дімол" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 10 червня 2019 року у справі №918/154/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні первісного позову відмовити. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд не звернув уваги на умови Договору, зокрема пункт 9.1, за яким товар, що постачається постачальником в рамках цього договору, залишається власністю постачальника до того часу, поки покупець не здійснить повної оплати товару. Отже, на даний час покупець не набув у власність товар за договором, а постачальник має право відкликати товар, а не вимагати оплати повної його вартості. Саме про повернення товару й було домовлено сторонами під час телефонних розмов, що й зумовило поведінку покупця щодо неподання претензій постачальнику щодо якості товару. Однак, судом не було враховано, що недоліки на які посилається покупець не могли бути виявлені під час прийняття товару, оскільки є прихованими. Крім того, судом не взято до уваги, що акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, який виявив приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов`язковими для сторін правилами. Суд не повністю та не всебічно дослідивши докази дійшов до хибного висновку щодо неналежності висновку товарознавчої експертизи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 липня 2019 року у справі №918/154/19 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма "Дімол" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 10 червня 2019 року у справі №918/154/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Торговельно-виробнича фірма "Дімол" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10 червня 2019 року у справі №918/154/19, розгляд справи призначено на 24 вересня 2019 року та зупинено дію оскаржуваного рішення.

Від позивача за первісним позовом - Приватного підприємства "Компанія МІОС" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 вересня 2019 року у справі №918/154/19 оголошено перерву в судовому засіданні до 01 жовтня 2019 року.

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача за первісним позовом та позивача за первісним позовом повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 вересня 2018 року між Приватним підприємством "Компанія МІОС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" (покупець) укладено Договір №5890 /а.с. 9-12/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити покупцю Товар, а покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти та оплатити зазначений Товар. Під товаром у даному Договорі Сторони розуміють - обладнання та інструмент для пластичної обробки листового прокату, поставлене Постачальником відповідно до Специфікацій (Додатків) до даного Договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 1.2. Договору асортимент, номенклатура, ціна Товару, його кількість визначається у Специфікаціях (Додатках), які оформляються на кожну партію Товару і є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до Специфікацій №1 та №2, які є невід`ємною частиною Договору, Позивач зобов`язувався поставити Відповідачу обладнання та інструмент для пластичної обробки листового прокату на загальну суму 373696,00 грн. з ПДВ. /а.с. 13-14/.

04 жовтня 2018 року листом №2/410 від 04 жовтня 2018 року ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" просило провести відвантаження обладнання згідно з Договором представнику Товариства водію ОСОБА_1 , транспортний засіб - автомобіль ІVЕСО 35.10 д.н. НОМЕР_1 /а.с. 17/.

На виконання умов Договору ПП "Компанія МІОС" своєчасно передали, а ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" прийняли обладнання та інструмент згідно із Специфікаціями до Договору, що підтверджується: видатковою накладною № РН-5890 від 05 жовтня 2018 року на суму 310000,00 грн. з ПДВ; видатковою накладною № РН-5889 від 05 жовтня 2018 року на суму 63696,00 грн. з ПДВ; актом приймання-передачі обладнання до Договору; товарно-транспортною накладною №120 від 05 жовтня 2018 року; дорученням на отримання ТМЦ №39 від 04 жовтня 2018 року; дорученням на отримання ТМЦ №40 від 04 жовтня 2018 року /а.с. 15-21/.

Таким чином, ПП "Компанія МІОС" було у повному обсязі виконано усі зобов`язання за Договором № 5890 від 27 вересня 2018 року.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата за Товар здійснюється таким чином:

4.1.1. Покупець має сплатити на розрахунковий рахунок Постачальника платіж у розмірі 44% передплати згідно з Специфікаціями (Додатками) та рахунками на оплату.

4.1.3. Наступний платіж має бути здійснений протягом 20 днів починаючи з дати відвантаження Товару зі складу Постачальника.

На виконання умов Договору Позивачем було виставлено Відповідачу: рахунок-фактуру № СФ-5890 від 27 вересня 2018 року на суму 310000,00 грн. з ПДВ; рахунок-фактуру № СФ-5889 від 27 вересня 2018 року на суму 63696,00 грн. з ПДВ (а.с. 22-23).

ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" здійснили оплату за Товар частково за платіжним дорученням № 525 від 28 вересня 2018 р. 63 696,00 грн. (призначення платежу оплата зг. рах. № СФ-5889 від 27.09.2018 р. у сумі 53 080,00 грн., ПДВ 20% 10 616,00 грн.); за платіжним дорученням № 533 від 02 жовтня 2018 р. 50000,00 грн. (призначення платежу оплата за прес гідравлічний зг. рах. № СФ-5890 від 27.09.2018 р. у сумі 41666,67 грн., ПДВ 20% 8333,33 грн.); за платіжним дорученням № 544 від 04 жовтня 2018 р. 50000,00 грн. (призначення платежу оплата за прес гідравлічний зг. рах. № СФ-5890 від 27.09.2018 р. у сумі 41666,67 грн., ПДВ 20% 8333,33 грн.) /а.с. 24-26/. Загальна сума оплати складає 163696,00 грн. з ПДВ.

Таким чином, ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" не в повному обсязі виконало свої зобов`язання по оплаті за постановлений Товар. Загальний розмір заборгованості ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" складає 210000,00 грн. з ПДВ.

Вищезазначену заборгованість відповідач - ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" повинен був сплати не пізніше 25 жовтня 2018 року (20 днів починаючи з дати відвантаження Товару зі складу Постачальника).

14 лютого 2016 року листом вих. № 26 ПП "Компанія МІОС" направлено на адресу ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" претензію про сплату заборгованості в розмір 210000,00 грн. з доказами надіслання /а.с. 34-36/.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, дана претензія ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" була залишена без відповіді, а заборгованість в розмірі 210000,00 грн. не погашена, що і стало підставою звернення до суду.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів оплати основної заборгованості в сумі 210000,00 грн. ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" як суду першої так і апеляційної інстанції не надано, відтак позовні вимоги про стягнення 210000,00 грн. є законними, обґрунтованими.

За умовами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (частина 2 статті 343 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату другого платежу в розмірі 66% Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості Товару за кожний день прострочення. Загальна сума штрафу за прострочення, однак, не може перевищувати 20% від суми недоплаченого платежу.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач - ПП "Компанія МІОС", керуючись пунктом 5.2. договору, нарахував 26097,53 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 25 жовтня 2019 року по 27 лютого 2019 року.

Колегією суддів перевірено здійснений позивачем розрахунок пені та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення за прострочення виконання зобов`язання передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ПП "Компанія МІОС", керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 2174,79 грн. 3% річних та 14217,00 грн. інфляційних втрат.

Колегією суддів перевірено здійснений позивачем розрахунок 3% річних та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 2174,79 грн. 3% річних правомірно задоволені місцевим судом.

В свою чергу, здійснивши перерахунок інфляційних втрат місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що обґрунтований розмір інфляційних втрат становить 7873,90 грн., при заявленому 14217,00 грн..

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених до стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних збитків місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ПП "Компанія МІОС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" є обґрунтованими частково, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 210000 грн. 00 коп. - основного боргу, 26097,53 грн. - пені, 2174,79 грн. - 3% річних та 7873,90 грн. - інфляційних збитків. В задоволення позову в частині стягнення 6343,10 грн. - інфляційних збитків правомірно відмовлено.

Крім того, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що витрати на правничу допомогу у даній справі, які заявлені позивачем за первісним позовом є співмірними із ціною позову, та відповідають категорії та складності справи. Заявлена ПП "Компанія МІОС" вимога, відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, про стягнення з ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в розмірі 10000,00 грн.

Стосовно зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" до Приватного підприємства "Компанія МІОС" про розірвання договору №5890 від 27 вересня 2018 року та стягнення 163696,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини 2 статті 673 Цивільного кодексу України у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Згідно з частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Позивач за зустрічним позовом, як на підставу заявленого позову, посилався на те, що між сторонами укладений договір №5890 від 27 вересня 2018 року за яким 05 жовтня 2018 року Приватним підприємством "Компанія МІОС" було поставлено товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол". Однак провівши випробування, були зафіксовані значні недоліки Товару, а саме прес гідравлічний формовочний ПГФ-30/2500 неякісно функціонує та не виконує своє цільове призначення. Прес не згинає належним чином листи металу, так як виставлено в налаштуваннях. Про дані недоліки ПП "Компанія МІОС" повідомлявся по телефону, однак останній не зміг полагодити прес.

Отже на думку позивача за зустрічним позовом, недоліки товару настільки істотні, що не дозволяють його використовувати за прямим цільовим призначенням, а тому, як стверджує ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол", є всі підстави розірвати договір та повернути сплачений аванс за Договором. На підтвердження вимог надано висновок товарознавчої експертизи №2809 від 14 травня 2019 року, проведеної Київською незалежною судово-експертною установою /а.с.108-113/.

На вирішення експертизи було поставлені питання: 1. Які дефекти має конкретний товар - прес гідравлічний формовочний з програмним керуванням ПГФ-30/2500, що був придбаний у ПП "Компанія МІОС"?; 2. Чи є ці дефекти істотними?; чи це дефекти (недоліки) виробника, чи він утворився внаслідок експлуатації?

Висновком експерта встановлено:

- по першому питанню: що прес гідравлічний формовочний з програмним керуванням ПГФ-30/2500, заводський №844, що був придбаний у ПП "Компанія МІОС" має наступні дефекти: прес гідравлічний формовочний з програмним керуванням ПГФ-30/2500, заводський №844 видає постійний збій програмного керування. При гнутті деталей самовільно відходить задній упор. Є часті випадки коли неможливо увійти в програмне керування та увімкнути верстат;

- по другому питанню: що вказані у питанні один дефекти є істотними;

- по третьому питанню: що дефекти (недоліки), такі як збій програмного забезпечення, відносяться до виробничих (дефекти (недоліки) виробника).

Як встановлено судами, експертне дослідження, на підставі якого складено висновок товарознавчої експертизи № 2809 від 14 травня 2019 року проведено на підставі інструкції по експлуатації та акту огляду обладнання від 09 квітня 2019 року. Сам прес гідравлічний формовочний з програмним керуванням ПГФ-30/2500, заводський №844, експертом Київської незалежно судово-експертної установи не досліджувався (не оглядався), що не заперечується представником позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.4. Розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністрества юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", разом з документом про призначення експертизи (залучення експерта) експерту надається об`єкт дослідження. Громіздкі предмети досліджуються за місцезнаходженням. Якщо доступ до об`єктів обмежений, то орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов`язаний(а) забезпечити експерту можливість їх огляду. Огляд за потреби проводиться у присутності сторін у справі (інших зацікавлених осіб).

Однак, дослідження експерта та безпосередньо висновок товарознавчої експертизи грунтувались лише на підставі інструкції по експлуатації та акту огляду обладнання від 09 квітня 2019 року, об`єкт дослідження експерту не надавався, безпосередній огляд об`єкта дослідження не проводився.

Окрім того, у відповідності до пункту 3.1. Договору №5890 від 27 вересня 2018 року, якість товару, що поставляється постачальником, згідно специфікацій (додатків) до даного договору має відповідати внутрішнім технічним умовам та стандартам постачальника та бути придатним для використання за його призначенням. Основні технічні умови на товар вказуються у специфікаціях (додатках), технічному паспорті, який є невід`ємною частиною договору.

При цьому, з висновку товарознавчої експертизи №2809 від 14 травня 2019 року вбачається, що експерту не було надано специфікації де зазначено основні технічні умови на товар та власне сам Договір №5890 від 27 вересня 2018 року.

Враховуючи викладене, висновку автотоварознавчої експертизи у даній справі є неналежним доказом.

Крім того, положеннями пункту 3.5 Договору №5890 передбачено, що приймання товару за якістю та кількістю проводиться відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", що затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15 червня 1965 року та "Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", яка затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25 квітня 1966 року.

У відповідності до пункту 16 Інструкції №П-7 від 25 квітня 1966 року при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразків (еталонів), договору чи даним, зазначеним на маркуванні чи супровідних документах, які засвідчують якість продукції, одержувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при її прийомі дефектів.

Отримувач також зобов`язаний викликати для участі в отриманні продукції та складанні двостороннього акту представника немісцевого виробника (відправника), якщо це передбачено основними чи особливими умовами поставки, інших обов`язкових правилах чи договорі. При немісцевій поставці виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складанні акту є обов`язковою.

Пунктом 17 Інструкції визначено, що в повідомленні про виклик направленому виробнику (відправнику) повинно бути вказано: а) найменування продукції, дата та номер рахунку чи номер транспортного документа, якщо до моменту отримання повідомлення рахунок не отримано; б) недоліки, що виявлені в продукції; в) час, на який призначено прийом продукції по якості чи комплектності; г) кількість продукції неналежної якості.

Згідно пункту 18 інструкції повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому телеграфом (по телефону) не пізніше 24 годин, а відносно продукції, що швидко псується негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари чи упаковки визначеним вимогам, якщо інші строки не визначені основними чи особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами чи договором.

Пунктом 19 Інструкції передбачено, що немісцевий виробник (відправник) зобов`язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику отримувача повідомити телеграмою чи телефонограмою чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик в визначений строк дає право отримувачу здійснити прийом продукції до закінчення встановленого строку явки представника виробника (відправника). Представник не місцевого виробника (відправника) зобов`язаний з`явитись не пізніше ніж в триденний строк після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший строк не передбачений в основних чи особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах чи договорі.

Згідно пункту 20 Інструкції у разі неявки представника виробника (відправника) на виклик отримувача (покупця) у визначений строк і у випадках, коли виклик представника немісцевого виробника (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузі інспекції по якості продукції, а перевірка якості товару експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

У відповідності до пункту 29 Інструкції за результатами приймання продукції по якості та комплектності за участю представників вказаних у пунктах 19 та 20 Інструкції складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. В акті про фактичну якість і комплектність одержаної продукції згідно пункту 29 Інструкції має бути вказано найменування одержувача продукції та його адреса, номер та дата акту, місце прийому продукції, час початку та закінчення прийому продукції, прізвища та ініціали осіб, які приймали участь в прийомі продукції по якості і в складенні акту, найменування та адреса виробника, дата та номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника, стан тари і упаковки на момент огляду продукції, кількість некомплектної продукції та інші дані, зазначені у цьому пункті, а також висновок про характер виявлених дефектів в продукції та причина їх виникнення.

Згідно пункту 30 Інструкції акт підписується усіма особами, які приймали участь в перевірці якості та комплектності продукції. Особа, що не погоджується із змістом акту, зобов`язана підписати його з відміткою про не погодження та викласти свою думку.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що апелянт надсилав повідомлення про виклик відповідача за зустрічним позовом, акту про фактичну якість та комплектність отриманої продукції матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене вище, факт поставки товару неналежної якості має бути підтверджений у порядку, встановленому Інструкцією П-7.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства, саме позивач за зустрічним позовом повинен довести, що відповідачем за зустрічним позовом був поставлений товар неналежної якості, проте належних та допустимих доказів вказаного позивач за зустрічним позовом до матеріалів справи не надав, а відтак, посилання апелянта на вказані обставини не можуть бути прийняті до уваги. Більше того, позивачем за зустрічним позовом було прийнято весь поставлений товар без будь-яких зауважень, про що свідчить видаткова накладна № РН-5890 від 05 жовтня 2018 року на суму 310000,00 грн. з ПДВ та видаткова накладна № РН-5889 від 05 жовтня 2018 року на суму 63696,00 грн. з ПДВ /а.с. 15-16/. Посилання на акт огляду обладнання від 25 жовтня 2018 року є безпідставним, оскільки цей акт складено позивачем в односторонньому порядку, за участі лише працівників підприємства - позивача за зустрічним позовом, що суперечить вимогам Інструкції П-7 /а.с. 66/.

Не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що місцевим судом не було враховано, що недоліки на які посилається покупець не могли бути виявлені під час прийняття товару, оскільки вони є прихованими, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 9 Інструкції акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що виявив приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов`язковими для сторін правилами. Коли приховані недоліки продукції можуть бути виявлені лише в процесі її обробки, виробленої послідовно двома або декількома підприємствами, акт про приховані недоліки має бути складений не пізніше чотирьох місяців з дня отримання продукції підприємством, який виявив недоліки. Акт про приховані недоліки, виявлені у продукції з гарантійними термінами служби або зберігання, повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного терміну. Якщо для участі у складанні акта викликається представник виготовлювача (відправника), то до встановленого 5-денного терміну додається час, необхідне для його приїзду. Акт про приховані недоліки товарів, гарантійний термін на які обчислюється з моменту їх роздрібного продажу, може бути складений також в період зберігання до продажу, незалежно від часу отримання товарів. Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання і зберігання продукції.

Відповідно до пункту 33 Інструкції акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається в порядку, передбаченому цією Інструкцією, якщо інше не передбачено Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами і договором.

Згідно з пунктом 20 Інструкції при неявці представника виготовлювача (відправника) викликом одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції з якості.

Таким чином, відповідно до положень зазначеної Інструкції позивач за зустрічним позовом у разі виявлення прихованих недоліків повинен був залучити до участі у складанні акту представника експертного бюро товарних експертиз, або представника відповідної інспекції по якості, або компетентного представника іншого підприємства, або компетентного представника громадськості.

З огляду на викладене, акт про огляд обладання від 25 жовтня 2018 року не може вважатися належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом наявності обставин, якими позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги щодо прихованих недоліків отриманого обладнання, оскільки складений в порушення вимог вищезазначеної Інструкції в односторонньому порядку без залучення відповідних фахівців. Інших актів про приховані недоілки отриманого обладнання, складених у строки та у відповідності до Інструкції матеріали справи не містять.

Окрім того слід зазначити, що відповідно до умов пункту 7.1 Договору Поставка здійснюється на умовах: "самостійного вивозу" зі складу Постачальника тобто Акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції повинен був складатись в присутності Постачальника на складі Постачальника (м. Дрогобич вул. Трускавецька, 71).

Разом з цим, долучений до матеріалів Акт від 25 жовтня 2018 року був складений через 20 днів після фактичної поставки обладнання без участі представників Постачальника.

Також колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять претензій позивач за зустрічним позовом до відповідача за зустрічним позовом стосовно якості товару до моменту звернення із позовною заявою про стягнення заборгованості за Договором № 5892.

Окрім цього, положеннями пункту 3.2 Договору передбачено гарантійний строк експлуатації Товару, що становить 1 рік.

Згідно з положеннями частин 5-8 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб. Постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Таким чином, у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку покупець за договором поставки не отримує прав, передбачених статтею 678 Цивільного кодексу України, зокрема вимагати розірвання договору в односторонньому порядку, але має право вимагати від постачальника (виробника) усунення дефектів виробів за його рахунок.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

В силу приписів частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення умов договору як істотне повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов`язань, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами обставин, покладених в основу обґрунтування позову, наявність яких є необхідною умовою для розірвання договору, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви про розірвання договору №5890 від 27 вересня 2018 року та стягнення 163696,00 грн.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом - приватне підприємство "Компанія МІОС" просить суд стягнути з ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" на користь Приватного підприємства "Компанія МІОС" 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач просить стягнути з відповідача 10000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема за консультацію щодо перспектив та ризиків пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, підготовку відзиву на апеляційну скаргу та представництво інтересів позивача за первісним позовом у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем додано до матеріалів справи оригінал ордеру про надання правової допомоги, копія додаткового договору №1 до Договору №6 від 27 лютого 2019 року про надання правової допомоги та оригінал платіжного доручення №280 від 09 серпня 2019 року про сплату 10000 грн.

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Матеріали справи свідчать, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від відповідача за первісним позовом до суду апеляційної інстанції не надходило.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наведеного у сукупності, суд констатує, що витрати на правничу допомогу у даній справі є співмірними із ціною позову, та відповідають категорії та складності справи. Заявлена ПП "Компанія МІОС" вимога, відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, про стягнення з ТОВ "Торговельно-виробнича фірма Дімол" витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню в розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма "Дімол" на рішення господарського суду Рівненської області від 10 червня 2019 року у справі №918/154/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 10 червня 2019 року у справі №918/154/19 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма Дімол" (33024, Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, буд. 40А, ЄДРПОУ 39656554) на користь Приватного підприємства "Компанія МІОС" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 71, ЄДРПОУ 36378136) 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/154/19 повернути до господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "01" жовтня 2019 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.