Ухвала

від 03.06.2019 по справі 509/3250/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/557/19

Номер справи місцевого суду: 509/3250/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуюча суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника підозрюваної ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.08.2018 року в кримінальному провадженні №12018010000000126, внесеному до ЄРДР 25.07.2018 року, яким було затверджено угоду про примирення, укладену 27.07.2018 року між потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 з обвинуваченими ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , якою

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Криве Озеро Миколаївської області, цигана за національністю, громадянина України, із неповною середньою освітою, неодруженого, неофіційно працює бригадиром в ПП «Асоль», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не має судимості,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, та йому призначено, узгоджене сторонами угоди про примирення, покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_16 від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки з покладенням на останнього обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_16 до набрання вироком законної сили змінено з тримання під вартою на особисте зобов`язання,

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася в смт. Криве Озеро Миколаївської області, циганку за національністю, громадянку України, із середньою освітою, незаміжню, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: доньку 2004 р. н. та сина 2010 р. н., неофіційно працює бригадиром в ПП «Асоль», зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,

визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, та їй призначено, узгоджене сторонами угоди про примирення, покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України звільнено обвинувачену ОСОБА_17 від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки з покладенням на останню обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_17 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді домашнього арешту,-

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до вироку Овідіопольського районного суду Одеської області, ухваленого за результатами розгляду угоди про примирення, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 визнані винуватими в скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин.

У період часу з 03.06.2018 року по 14.06.2018 року, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , неофіційно працюючи на посадах бригадирів на консервному заводі ПП-фірма «Асоль» (ЄДРПОУ 20937967), розташованому за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Тараса Шевченка, 1, діючи умисно за попередньою змовою, з метою отримання незаконного прибутку, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне позбавлення волі людей, усвідомлюючи протиправність своїх дій, створивши перешкоди для вільного пересування та вибору місця перебування потерпілих шляхом заборони виходу за межі території підприємства та погрозою застосуванням фізичного насильства, яка мала реальний характер і сприймалась потерпілими як така, здійснювавали ролі відповідальних за незаконне утримання осіб у якості робітників, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , які перебували проти власної волі протягом тривалого часу на території консервного заводу ПП-фірма «Асоль» та були за вказівкою головного технолога ПСП «Курган» (ЄДРПОУ 30810798) ОСОБА_9 у період травня-червня 2018 року невстановленими слідством особами доставлені у різний спосіб (шляхом вербування, переміщення, переховування, введення в оману, із застосуванням погрози насильства та створивши умови матеріальної залежності) на територію підтприємтва, де вони насильно утримувались в нелюдських умовах в бараках та вимушені були тяжко працювати по 12 годин на добу.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Вважаючи, що вказаним вироком суду порушені права та інтереси підозрюваної ОСОБА_9 , її захисник адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на преюдиціальне значення оскарженого вироку суду при подальшому розслідуванні кримінального провадження відносно ОСОБА_9 , зазначив, що:

- вироком суду фактично встановлено вину ОСОБА_9 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, що дає підстави стороні обвинувачення використовувати зазначений вирок як преюдицію в розслідуванні кримінального провадження відносно ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 149 КК України, чим значно порушується її право на захист та справедливий суд;

- судом не прийнято до уваги, що стороною обвинувачення спотворені факти та обставини вчинення злочину, оскільки в формулюванні тексту обвинувачення описані дії ОСОБА_9 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , в яких наявний склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 149 КК України, однак сторона обвинувачення штучно створює докази шляхом перекваліфікації дій ОСОБА_16 та ОСОБА_17 саме на ч. 2 ст. 146 КК України, яка передбачає можливість укладення угоди про примирення;

- затверджена оскаржуваним вироком угода про примирення порушує вимоги кримінального процесуального закону, зокрема, негативно впливає на повноту досудового розслідування та судового розгляду, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в даному провадженні було 25 потерпілих, звільнених працівниками поліції під час обшуку 14.06.2018 року, однак угоду про примирення з обвинуваченими уклали лише 6 потерпілих;

- суд першої інстанції не врахував, що, відповідно до положень кримінального процесуального закону, зазначена угода про примирення взагалі не могла бути затверджена в зв`язку з допущенням неправильної правової кваліфікації кримінального правопорушення, яке є більш тяжким, ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди та в зв`язку з тим, що умови угоди порушують права інших осіб, зокрема, підозрюваної ОСОБА_9 .

Враховуючи викладене, захисник просить скасувати вирок та направити матеріали кримінального провадження до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку.

Заперечення на апеляційну скаргу.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_18 , подав заперечення на апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 , в якій просить апеляційну скаргу задовольнити частково, змінити оскаржуваний вирок, шляхом виключення з мотивувальної частини вироку відомостей про ОСОБА_9 .

Свої доводи обґрунтовує тим, що угода про примирення, укладена 27.07.2018 року між потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 з обвинуваченими в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , повністю відповідає вимогам КПК України. Також вказує, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 338 КПК України, під час судового провадження право змінити обвинувачення має виключно прокурор.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача; захисника підозрюваної ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; прокурора та захисника обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_17 адвоката ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно вимогст. 370 КПК України,судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положенняст. 2 КПК Українивизначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до вимог ч. 1ст. 412 КПК Україниістотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цьогоКодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Перевіряючи вирок районного суду та матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування та прокурором під час досудового розслідування, а також судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_16 та ОСОБА_17 були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які унеможливлювали ухвалення районним судом обвинувального вироку за результатами розгляду, укладеної між потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 з обвинуваченими ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , угоди про примирення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 27.07.2018 року, в рамках розслідування кримінального провадження №12018010000000126 від 25.07.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 146 КК України, між потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 з обвинуваченими ОСОБА_16 та ОСОБА_17 була укладена угода про примирення (а. с. 31-38).

Процесуальним керівником прокурором відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні управління нагляду в кримінальному провадженні прокуратури АРК ОСОБА_6 27.07.2018 року було затверджено обвинувальний акт, який разом з укладеною угодою про примирення направлений до Овідіопольського районного суду Одеської області, для розгляду по суті (2-30).

Згідно положень ч. 1ст. 471 КПК України, в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов`язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов`язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбаченістаттею 473цього Кодексу,наслідки невиконанняугоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

Статтею 474 КПК Українивизначений загальний порядок судового провадження на підставі угоди. Частиною 7 зазначеної правової норми передбачено обов`язок суду щодо перевірки угоди на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону та відмови в її затвердженні у разі якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цьогоКодексута/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Згідно ч. 3ст. 475 КПК України, мотивувальна частина вироку на підставі угоди між іншим повинна містити: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа; інші відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Разом з тим, як в угоді про примирення від 27.07.2018 року, так і в оскаржуваному вироку, яким ця угода була затверджена, органом досудового розслідування та судом першої інстанції безпідставно зазначені обставини вчинення ОСОБА_16 та ОСОБА_17 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, за вказівкою ОСОБА_9 , у вчинені якого останній не було повідомлено про підозру та у вчинені якого вона не обвинувачувалася (а. с. 31-38, 103-105).

Згідно матеріалів справи, слідчим відділом Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12018010000000102, внесеному в ЄРДР 11.06.2018 року за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у вчиненні кримінального ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України (а. с. 43, 46).

Постановою прокурора відділу прокуратури АРК ОСОБА_6 від 25.07.2018 року виділено з кримінального провадження №12018010000000102, внесеного в ЄРДР 11.06.2018 року, за ознаками кримінального ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, матеріалів досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України (а. с. 43-48).

Постановою старшого слідчого в ОВС СВ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_19 25.07.2018 року винесено постанову про зміну кваліфікації кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_16 та ОСОБА_17 з ч. 3 ст.149 КК України на ч. 2 ст. 146 КК України (а. с. 49-52).

Постановою прокурора відділу прокуратури АРК ОСОБА_6 від 27.07.2018 року матеріали досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, об`єднано в одне провадження, яке зареєстровано В ЄРДР під №12018010000000126 (а. с. 53-54).

В кримінальному провадженні №12018010000000126, внесеному до ЄРДР 27.07.2018 року, стосовно ОСОБА_9 письмове повідомлення про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України не складалося, обставини вчинення останньою даного кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні не досліджувалися.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність фактичних підстав для визнання ОСОБА_9 винуватою в кримінальному правопорушенні за тих обставин, які зазначені в угоді про примирення та у вироку районного суду, а також про необґрунтованість зазначення, як в угоді про примирення, так і у вироку суду першої інстанції про скоєння ОСОБА_16 та ОСОБА_17 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України за вказівкою ОСОБА_9 .

Вказівка в угоді про примирення та у вироку районного сулу про вчинення ОСОБА_16 та ОСОБА_17 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, за вказівкою ОСОБА_9 , обвинувачення за якою останній не висувалося, в зв`язку з положеннями п. 3 ч. 7ст. 474 КПК України, є беззаперечною підставою для відмови судом у затвердженні такої угоди.

На переконання апеляційного суду, з урахуванням положеньКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та загальних засад кримінального провадження, зокрема верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, зазначення цих обставин судом першої інстанції в оскаржуваному вироку, порушує вимоги ч. 3ст. 475 КПК України, відповідно до якої мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчинені якого обвинувачується особа та з урахуванням положень п. 7 ч. 7ст. 474 КПК України, не повинна порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначаючи в оскаржуваному вироку, що ОСОБА_16 та ОСОБА_17 здійснювали нагляд за особами, яких з метою незаконного позбавлення волі та використання їх праці в якості робітників заводу за вказівкою ОСОБА_9 у період травня-червня 2018 року доставлено в різний спосіб на територію підтприємтва, стосовно якої досудове розслідування здійснюється в окремому провадженні, районний суд фактично констатував вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченогост. 146 КК України, незважаючи на те, що судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо цього факту на теперішній час не існує.

ЧиннийКПК України, зокрема ст. ст.17,20,21,22 КПК Українита міжнародні стандарти у галузі судочинства, вказують на неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий розгляд.

Відповідно до частини 2статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 статі 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В ході апеляційного розгляду було встановлено, що обвинувальний вирок відносно ОСОБА_9 за фактом незаконного позбавлення волі людини відсутній.

З урахуванням вимогКПК Українита практики Європейського суду, зміст вироку Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.08.2018 року відносно ОСОБА_16 та ОСОБА_17 недвозначно вказує на співучасть ОСОБА_9 у незаконному позбавленні волі людини, які за версією органу досудового розслідування, за вказівкою ОСОБА_9 були у період травня-червня 2018 року доставлено в різний спосіб на територію консервного заводу ПП-фірма «Асоль», є фактичною констатацією цього факту і, всупереч принципу презумпції невинуватості, безпідставно стверджує про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні зазначеного злочину.

Зазначення в угоді про примирення і в оскаржуваному вироку, яким така угода була затверджена, обставин кримінального правопорушення, скоєного іншою, крім обвинувачених, особою, яка фактично на даний час підозрюються у вчиненні іншого кримінального правопорушення, не лише входить в колізію з нормами кримінального процесуального законодавства щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст. ст.2, 7 КПК Українизавданням кримінального провадження та загальним засадам кримінального провадження, зокрема забезпеченню до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, а тому є незаконним.

З огляду на конституційно-правову та кримінальну засаду презумпції невинуватості є юридичний факт вчинення злочину, а тому беручи до уваги положенняст. 17 КПК України, у яких реалізується положенняст. 129 Конституції України, особа не може вважатися такою, що вчинила кримінальне правопорушення при відсутності обвинувального вироку щодо неї, який набрав законної сили.

Системний аналіз зазначених нормКонституції УкраїнитаКПК України, вказують на те, що навіть незважаючи на непрюдиційність обвинувального вироку на підставі угоди, ухваленого щодо одного співучасника, питання вини іншого співучасника має бути доведено в іншому кримінальному проваджені.

При цьому апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень кримінального процесуального закону підлягає обов`язковому застосуванню та виходить з того, що презумпція невинуватості порушується, якщо судове рішення щодо особи, яка обвинувачується у вчинені кримінального злочину, відображає думку про його винуватість до того, як його вина буде доведена відповідно до закону. Досить навіть за відсутності офіційних висновків того, що є деяке припущення, що суд розглядає обвинуваченого в якості винного (справи Мінеллі проти Швейцарії пункт 37; Нераттіні проти Греції пункт 23; Діду проти Румунії пункт 41).

Суд першої інстанції наведені вище вимоги закону не врахував та не прийняв до уваги, що умови, укладеної між потерпілими з обвинуваченими ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , угоди про примирення суперечать вимогам кримінального процесуального законодавства, порушують права, свободи та інтереси ОСОБА_9 , в результаті чого, всупереч вимогам п. 3 ч. 7ст. 474 КПК України, ухвалив незаконний вирок.

Відповідно до вимог п. 1, п. 3 ч. 7ст. 474 КПК України, у разі якщо умови угоди суперечать вимогам цьогоКодексута порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, затвердження угоди та ухвалення вироку на підстави такої угоди є неможливим.

Згідно положень ч. 2ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди, суд апеляційної інстанції, крім рішень, передбачених пунктами 1-5 частини першої цієї статі, має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження: до суд першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження або до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування у загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування в кримінальному провадженні №12018010000000126, внесеному до ЄРДР 25.07.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, закінчено, прокурором складено обвинувальний акт, який разом з угодою про примирення направлено до Овідіопольсокого районного суду Одеської області для розгляду по суті.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про затвердження або відмову в затвердженні угоди суд приймає в підготовчому судовому засіданні.

Пунктом 1частини 1статті 415КПК Українипередбачено,що судапеляційної інстанціїскасовує вирокчи ухвалусуду іпризначає новийрозгляд усуді першоїінстанції,якщо встановлено порушення, передбаченіпунктами 2,3,4,5,6,7 частини другої статті 412цього Кодексу.

За наведених вище обставин, не досліджуючи інші доводи апеляційної скарги, приймаючи до уваги те, що умови угоди про примирення, укладеної 27.07.2018 року між потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 з обвинуваченими в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , суперечать вимогам кримінального процесуального законодавства, порушують права, свободи та інтереси інших осіб, зокрема ОСОБА_9 , що вказує на допущені при розгляді справи районним судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а вирок районного суду скасуванню, з направленням обвинувального акту на новий судовий розгляд в тому ж суді в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 415, 419, 424, 474, 475, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.08.2018 року, в кримінальному провадженні №12018010000000126, внесеному до ЄРДР 25.07.2018 року, відносно ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , обвинувачених в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, яким була затверджена угода про примирення між потерпілими та обвинуваченими ОСОБА_16 та ОСОБА_17 скасувати.

Призначити новий розгляд обвинувального акту №12018010000000126, внесеного до ЄРДР 25.07.2018 року, яким було затверджено угоду про примирення, укладену 27.07.2018 року між потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та обвинуваченими в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , у тому ж суді в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4