Рішення

від 07.06.2019 по справі 440/970/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/970/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника позивача - Рябоконь О.В.,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "ВІТА" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2019 року Селянське (фермерське) господарство "ВІТА" /надалі - позивач, С(Ф)Г "ВІТА"/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/, з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 49-50/, про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 12.12.2018 №10166/0/26-18 про відмову у наданні згоди на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 21,8 га (ріллі), 16,2 га (сіножаті), 16,8 га (сіножаті) для ведення фермерського господарства, що розташована на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, яка перебуває в користуванні С(Ф)Г "ВІТА" на підставі державного акта на право постійного користування від 30.11.1996 серія НОМЕР_3, виданого на ім`я ОСОБА_1 , з метою створення та ведення селянського (фермерського) господарства;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати згоду на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 21,8 га (ріллі), 16,2 га (сіножаті), 16,8 га (сіножаті) для ведення фермерського господарства, що розташована на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, яка перебуває в користуванні С(Ф)Г "ВІТА" на підставі державного акта на право постійного користування від 30.11.1996 серія НОМЕР_3, виданого на ім`я ОСОБА_1 , з метою створення та ведення селянського (фермерського) господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 12.12.2018 №10166/0/26-18 С(Ф)Г "ВІТА" протиправно відмовлено у наданні згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_2 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/970/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09:00 07 травня 2019 року, витребувано докази.

22 квітня 2019 року до суду від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 99-101/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Вказує, що земельна ділянка площею 58,0 га перебуває в постійному користуванні громадянина Дзекуна В.Г. на підставі державного акту на право постійного користування НОМЕР_3, а не у С(Ф )Г "ВІТА". Зазначає, що земельна ділянка представлена єдиним масивом, а позивач намагається розділити її на три різні земельні ділянки із одним і тим самим цільовим призначенням.

Протокольною ухвалою суду від 07 травня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та підготовче засідання відкладено до 12:00 21 травня 2019 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року заяву представника позивача про виклик для допиту в якості свідка ОСОБА_3 - задоволено. Викликано в судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_3 . Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 14:00 07 червня 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, показання свідка ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Судом встановлено, що голова С(Ф)Г "ВІТА" Дзекун В.Г. звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області:

1) із клопотанням від 28.11.2018 (вхідний номер С-17350/0/25-18 від 28.11.2018) про надання згоди на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 16,8 га (сіножаті) для ведення фермерського господарства, що розташована на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області /а.с. 102/;

2) із клопотанням від 28.11.2018 (вхідний номер С-17351/0/25-18 від 28.11.2018) про надання згоди на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 16,2 га (сіножаті) для ведення фермерського господарства /а.с. 103/;

3) із клопотанням від 28.11.2018 (вхідний номер С-17349/0/25-18 від 28.11.2018) про надання згоди на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 21,8 га (ріллі) для ведення фермерського господарства, що розташована на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області /а.с. 104/

До вказаних клопотань позивачем С(Ф)Г "ВІТА" було додано: копію статуту С(Ф)Г "ВІТА", копію виписки з ЄДРПОУ С(Ф)Г "ВІТА", копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи С(Ф)Г "ВІТА", копію державного акту на право постійного користування 30.11.1996 серія НОМЕР_3, копію паспорта та ідентифікаційного коду гр. ОСОБА_1 , викопіювання місця розташування земельної ділянки, технічну документацію встановлення в натурі відведених земельних ділянок гр. ОСОБА_1 , копію доручення.

За результатами розгляду вказаних вище клопотань листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.12.2018 №10166/0/26-18 /а.с. 75, 105-106/ позивача повідомлено, що згідно державного акту на право постійного користування НОМЕР_3 земельна ділянка площею 58,0 га перебуває в постійному користуванні громадянина ОСОБА_1 . За інформацією відділу у Решетилівському районі земельна ділянка площею 58,0 га складається з ріллі - 21,8 га, сіножатей - 33,0 га, болота - 3,2 га. Зазначано, що згідно до вищезазначеного державного акту земельна ділянка представлена єдиним масивом. Враховуючи вищевикладене вказано, що у Головного управління відсутні правові підстави у наданні згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Позивач не погодився з даною відповіддю ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що гр. ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 у тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 58,0 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до рішення Решетилівської районної Ради народних депутатів від 29.08.1996. Вказаний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №153 /а.с. 76-80/.

Частиною 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" /надалі - Закон/ встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 22 Земельного кодексу 18 грудня 1990 року N 561-XII /чинного на час видачі державного акта/ право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Таким чином, оскільки гр. ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 у тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 58,0 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до рішення Решетилівської районної Ради народних депутатів від 29.08.1996 та вказаний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №153 /а.с. 76-80/, саме гр. ОСОБА_1 належить право користування земельною ділянкою площею 58,0 га землі в межах згідно з планом землекористування.

У свою чергу ч. 1 ст. 12 Закону України " Про фермерське господарство" встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності ; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Оскільки спірна земельна ділянка не належить гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності, вказана земельна ділянка не є землею фермерського господарства - С(Ф)Г "ВІТА".

Однак, С(Ф)Г "ВІТА" в особі його голови Дзекуна В.Г. звернулося до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області з трьома клопотаннями, а саме:

1) із клопотанням від 28.11.2018 (вхідний номер С-17350/0/25-18 від 28.11.2018) про надання згоди на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 16,8 га (сіножаті) для ведення фермерського господарства, що розташована на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області /а.с. 102/;

2) із клопотанням від 28.11.2018 (вхідний номер С-17351/0/25-18 від 28.11.2018) про надання згоди на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 16,2 га (сіножаті) для ведення фермерського господарства /а.с. 103/;

3) із клопотанням від 28.11.2018 (вхідний номер С-17349/0/25-18 від 28.11.2018) про надання згоди на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 21,8 га (ріллі) для ведення фермерського господарства, що розташована на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області /а.с. 104/.

Відтак, із вказаними вище клопотаннями про надання згоди на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства звернулася юридична особа - С(Ф)Г "ВІТА", яка не є землекористувачем спірної земельної ділянки, оскільки землекористувачем земельної ділянки площею 58,0 га землі в межах згідно з планом землекористування є громадянин ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 .

Суд зауважує, що частиною 4 статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

Доказів того, що спірна земельна ділянка була придбана (викуплена) гр. ОСОБА_1 суду не надано.

Таким чином, землекористувачем земельної ділянки площею 58,0 га землі в межах згідно з планом землекористування є саме громадянин ОСОБА_1 , а не С(Ф)Г "ВІТА".

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Статтею 22 Закону України "Про землеустрій" встановлено підстави проведення землеустрою, відповідно до частини 1 якої землеустрій здійснюється на підставі:

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в) судових рішень.

За приписами частини 2 статті 22 Закону України "Про землеустрій" рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Частиною 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій" встановлено види документації із землеустрою:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Згідно з частинами 1-3 статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що позивач С( Ф )Г "ВІТА" не є землевласником або землекористувачем спірної земельної ділянки та позбавлений права бути замовником документації із землеустрою, у тому числі, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), позивач С(Ф)Г "ВІТА" позбавлено і права звертатися за дозволом на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Суд зауважує, що оскільки позивач С( Ф )Г "ВІТА" не є землевласником або землекористувачем спірної земельної ділянки він також позбавлений права бути замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, відтак технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення /а.с. 127-206/ виготовлена ПП "Форас-Ленд" (директор ОСОБА_3 ) за замовленням СФГ "Віта" з порушенням вимог 26 Закону України "Про землеустрій", а отже цей документ є недопустимим та недостовірним доказам, тому не приймається до уваги судом.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав , свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Публічно - правовий спір може виникати із конституційних, адміністративних, фінансових та інших правовідносин, зміст яких складає, з одного боку, обов`язок органу публічної адміністрації вчинити певний акт на користь особи і з іншого - право особи вимагати виконання цього обов`язку від органу публічної адміністрації як від носія владних повноважень. Більш того, особа повинна бути переконана у тому, що такі відносини перебувають у стані порушення норми або права.

Спираючись на норми Конституції, як норми прямої дії, якими визначено зміст прав та свобод, особа має можливість вимагати від держави в особі органів публічної адміністрації належної організації та безпосереднього виконання кореспондуючих обов`язків.

При цьому не будь-яке порушення суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків кореспондує праву особи вимагати його припинення. Право на захист (задоволення позову) у особи - позивача в межах публічного охоронного відношення виникне за двох умов . По-перше, суд має встановити обов`язок органу влади вчинити певну дію (прийняти рішення). По-друге, має бути доведено правову заінтересованість особи у виконанні цього обов`язку саме на її користь . Закон у вигляді так званої "захисної норми" має гарантувати особі право вимагати від органу публічної адміністрації виконання певного обов`язку на свою користь.

Однак, С(Ф)Г "ВІТА" позбавлено права звертатися за дозволом на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та у відповідача відповідно відсутній обов`язок надати С(Ф)Г "ВІТА" дозвіл на розробку документації із землеустрою, зокрема, на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми права, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні даного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Селянського (фермерського) господарства "ВІТА" (ідентифікаційний код 24565209, с. Шилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38430) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 18 червня 2019 року.

Суддя С.С. Сич