Постанова

від 18.06.2019 по справі 826/7961/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 червня 2019 року

справа №826/7961/16

адміністративне провадження №К/9901/14953/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскон"

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року у складі судді Добрівської Н.А.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у складі суддів Шурка О.І., Василенка Я.М., Кузьменка В.В.

у справі №826/7961/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскон"

до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у місті Києві, Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскон" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління ДФС у місті Києві (далі - контролюючий орган), Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган), в якому просив визнати незаконними і скасувати рішення податкових органів та зобов`язати податковий орган включити відомості з поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць серпень 2015 року, доповнення та додатка №5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього Товариства у інформаційних базах даних ДФС.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року, в задоволені адміністративного позову відмовлено. При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства.

У травні 2019 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

27 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та справу №826/7961/16 витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва.

07 червня 2019 року справа № 826/7961/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 10 вересня 2015 року позивачем засобами поштового зв`язку направлено на адресу податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за серпень 2015 року з викладенням у її тексті доповнення та з додатком 5 та флеш носій з копіями записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі.

В цей же день, позивачем на електронну поштову скриньку податкового органу надіслано податкову декларації з ПДВ за цей же податковий період - серпень 2015 року та додаток 5 до цієї декларації.

Зазначена декларація позивача з ПДВ за серпень 2015 року отримана податковим органом 10 вересня 2015 року та зареєстрована за №9188021521, додатку 5/Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів - вхідний реєстраційний № 9188021565.

Декларація, що надійшла від платника податків до податкового органу у паперовій формі 14 вересня 2015 року за цей же період не була прийнята ДФС України, про що повідомлено Товариство листом від 16 вересня 2015 року №24183/10/26-58-11-02-1.

Скориставшись правом на адміністративне оскарження рішення контролюючого органу, оформленого листом від 16 вересня 2015 року за №24183/10/26-58-11-02-1, позивач подав відповідні скарги до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України.

За наслідком розгляду зазначених скарг, ГУ ДФС у м. Києві прийняло рішення про результати розгляду первинної скарги від 22 грудня 2015 року №19415/10/26-15-11-03-11, а ДФС України - рішення про розгляд скарги від 26 лютого 2016 року за №4375/6/99-99-11-02-02-15, якими рішення (лист) податкового органу від 16 вересня 2015 року №24183/10/26-58-11-02-1 залишено без змін, а скарги Товариства - без задоволення.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання незаконним і скасування рішення (листа) ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 16 вересня 2015 року №24183/10/26-58-11-02-18 про відмову у прийнятті декларації, що надійшла у письмовому вигляду 14 вересня 2015 року, оскільки таке рішення контролюючого органу узгоджується зі змінами у податковому законодавстві, а саме, впровадження системи електронного адміністрування ПДВ, яка забезпечує автоматичний облік в розрізі платників суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних/розрахунках корегування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України), та одночасне скасування норми Податкового кодексу України щодо подання до податкового органу копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних (пункт 201.15 статті 201 Податкового кодексу України).

Щодо правових підстав для скасування рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду скарги від 22 грудня 2015 року №19415/10/26-15-11-03-11 та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 26 лютого 2016 року №4375/6/99-99-11-02-02-15.

Оцінюючи спір у цій частині, Суд визнає, що аналізу та застосуванню підлягають зокрема положення підпункту 49.12.2 пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, якою передбачено право платника податку оскаржити рішення контролюючого органу у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації та положення пунктів 56.1, 56.2, 56.3 статті 56 цього Кодексу, якими врегульований порядок такого оскарження.

Судами попередніх інстанцій встановлені всі етапи адміністративного оскарження, обставини того, що прийняте податковою інспекцією рішення про відмову у прийнятті податкової звітності позивач оскаржив в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня. Рішення ДФС України відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Суд визнає, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на рішення про відмову у прийнятті податкової звітності.

Належність такого висновку підтверджується змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може оцінювати повноту розгляду Головним управлінням ДФС у м. Києві та ДФС України скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду, з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд визнає, що запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскон" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі №826/7961/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер