Рішення

від 03.06.2019 по справі 203/19/18

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/19/18

2/0203/84/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

за участю представника позивача - Магратій Я.В.

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Приватного підприємства СВІТЛО-ТЕХНІЧНІ СИСТЕМИ до ОСОБА_2 про стягнення боргу, штрафу, пені та трьох відсотків річних, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2018 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 19 вересня 2014 року між сторонами було укладено договір поставки №ПС0907, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товари за видатковою накладною №425 від 19 вересня 2014 року на загальну суму 11131,24 гривень, які відповідачем були прийняті без зауважень. Однак, відповідач в порушення вимог п.9.1 договору поставки поставлений їй товар у встановлені законом строки не оплатила. Тому 12 травня 2017 року з метою досудового врегулювання спору позивачем на підставі п.9.5 договору поставки було надіслано відповідачу вимогу про повернення товару, а у випадку неможливості цього - його оплатити. У передбачений тим ж п.9.5 договору в десятиденний строк відповідачем вимогу позивача не виконано, не здійснено цього і на момент подання позову. У зв`язку із такими обставини у відповідача виникла перед позивачем заборгованість на вищевказану суму, яку позивач просив суд стягнути з відповідача, а також пеню на підставі п.9.5 договору поставки станом на 25 грудня 2017 року в розмірі 1422,06 гривень, штраф в розмірі 1669,69 гривень, інфляційні втрати в розмірі 473,85 гривень та 3% річних в розмірі 166,51 гривень, а всього - 14863,35 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги свого довірителя підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених в позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав його недоведеності та необґрунтованості, надіслав до суду відзив, в якому послався на те, що відповідач із позивачем договір поставки №ПС0907 від 19 вересня 2014 року не укладала, як і будь-яких інших угод, не підписувала видаткової накладної від 19 вересня 2014 року №425 та акт звірки взаємних розрахунків станом на 08 вересня 2015 року, вперше дізналася про існування таких документів з матеріалів судової справи. Не отримувала відповідач і жодних товарів за вказаним договором поставки, а підпис у перелічених документах відрізняється від дійсного підпису відповідача, зокрема, наявного у її паспорті. Крім того, послалась сторона відповідача і на ту обставину, що відповідач припинила свою підприємницьку діяльність ще до дати укладення договору поставки. (Т.1 а.с.78-80)

Позивач надіслав до суду відповідь на вищевказаний відзив, у якому повторно послався на вказані у позові підстави для його задоволення, а також відзначив, що при укладенні договору поставки відповідач ошукала його, надавши документи на підтвердження здійснення підприємницької діяльності, хоча її припинила ще до укладення договору із позивачем. Також послався позивач на те, що договір поставки судом недійсним не визнавався, відповідач про це вимог не заявляла. (Т.1 а.с.119-120, 142-143)

В свою чергу, сторона відповідача на вищевказану відповідь на відзив надіслала заперечення, в яких послалась, зокрема, на відсутність з боку позивача пояснень щодо обставин та порядку укладення договору поставки, його виконання постачальником з урахуванням та місцезнаходження сторін в різних містах (Київ, Дніпро). Зазначила відповідач і про те, що претензію позивача не отримувала, а оспорювати дійсність договору поставки не бажає з урахуванням небажання витрачати на це свої кошти та час. (Т.1, а.с.166-167)

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог було надано суду копію договору поставки №ПС0907 від 19 вересня 2014 року, оформленого у простій письмовій формі та підписаного його сторонами. За змістом такого договору позивач, як продавець (постачальник), зобов`язався передавати у зумовлені строки покупцеві - фізичній особі-підприємцю, яким вказано відповідача, товари згідно специфікації до договору, а покупець - прийняти товари і сплатити за них встановлену договором грошову суму (пп.1.1 п.1, пп.3.1 п.3 договору). Сторони договору також домовились, що покупець оплачує поставлені товари щотижня по мірі їх реалізації третім особам за період 1 календарний тиждень - протягом 3-х банківських днів з моменту закінчення відповідного тижня, за який здійснюється оплата (пп.9.1 п.9 договору). Постачальник має право вимагати від покупця повернення неоплаченого товару, а покупець зобов`язаний на таку вимогу повернути нереалізований товар протягом 10 календарних днів з дати отримання такої вимоги або оплатити такий товар у повному обсязі у той же строк (пп.9.5 п.9 договору). За прострочення оплати поставлених товарів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день оплати, а у випадку, якщо таке прострочення складає 5 банківських днів, покупець зобов`язаний крім пені додатково сплатити штраф в розмірі 15% від суми простроченого платежу (пп.10.5 п.10 договору). (Т.1 а.с.9-13)

Згідно наданої стороною позивача суду копії видаткової накладної №425 від 19 вересня 2014 року позивачем було здійснено поставку товару покупцеві, яким зазначено відповідача, на загальну суму 11131,24 гривень. При цьому вказана накладна містить підписи від сторони постачальника та підпис покупця. (Т.1 а.с.14-16)

Крім того, в підтвердження своїх позовних вимог позивачем надав суду копію Акту звірки взаємних розрахунків станом на 08 вересня 2015 року між сторонами за договором постачання №ПС0907 від 19 вересня 2014 року. За змістом даного акту особи, які його підписали, підтверджують наявність у покупця за договором поставки заборгованості перед продавцем за поставлений товар на суму 11131,24 гривень. (Т.1 а.с.17)

Посилаючись на нездійснення оплати на поставлений товар, позивач на підставі вищевказаних документів нарахував відповідачу заборгованість за невиконаними договірними зобов`язаннями в загальному розмірі 14863,35 гривень, з яких: 11131,24 гривень - заборгованість за поставлений товар, 1669,69 гривень - штраф, 1422,06 гривень - пеня (за період з 27 червня 2017 року по 25 грудня 2017 року), 473,85 гривень - інфляційні втрати, 166,51 гривень - 3% річних. (Т.1 а.с.18)

12 травня 2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача письмову претензію від 11 травня 2017 року за вих.№11/05/1, якою позивач вимагав від відповідача, як фізичної особи-підприємця, сплатити заборгованість за поставлений на підставі договору поставки №ПС0907 від 19 вересня 2014 року товар з урахуванням нарахованих штрафних санкцій в загальному розмірі 23009,5 гривень. Поштовий конверт із вказаною претензією адресату вручений не був та повернувся адресанту за збігом строку зберігання. (Т.1 а.с.19-24)

В той же час, як слідує з висновку експерта №5782-18 від 20 лютого 2019 року, складеного за результатами проведеної на підставі ухвали суду в межах даної цивільної справи судової почеркознавчої експертизи (з урахуванням на подальші письмові пояснення судового експерта), - підписи та рукописні записи від імені відповідача, що розміщені на кожному аркуші, в графі Покупець договору поставки №ПС0907 від 19 вересня 2014 року - виконані не відповідачем, а іншою особою; підпис та рукописний запис від імені відповідача в графі Отримав(ла) видаткової накладної №425 від 19 вересня 2014 року - виконані не відповідачем, а іншою особою; підпис та рукописний запис від імені відповідача в графі Від ОСОБА_2 НОМЕР_1 акту звірки взаємних розрахунків станом на 08 вересня 2015 року - виконані не відповідачем, а іншою особою. (Т.1 а.с.220-233)

При цьому, як встановлено судом із довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач припинила здійснення підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець ще 22 липня 2017 року, тобто фактично до дати зазначеної в договорі поставки №ПС0907 від 19 вересня 2014 року дати його укладення. (Т.1 а.с.25-26, 94-95)

Крім того, згідно копії податкової декларації про майновий стан і доходи, поданої відповідачем за звітний 2014 рік, останньою не отримано жодного доходу від провадження господарської діяльності як фізичною особою-підприємцем. (Т.1 а.с.101-104)

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, ГК України.

Так, відповідно до ст.11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, окрім іншого, договори та інші правочини.

Згідно норми ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ст.ст.626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст.3, 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Різновидом договору є договір поставки (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому з огляду на положення ст.ст.205, 208, 639 ЦК України договір поставки укладається у простій письмовій формі. А згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою ст.181 ч.8 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Нормою ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, тобто і з договорів, як різновидів правочинів.

За змістом ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидами якої є штраф та пеня (ст.549 ЦК України).

Положеннями ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 52 ЦК України передбачено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позову, оскільки з огляду на предмет і підстави заявлених позовних вимог основною належною підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої останнім суми заборгованості з урахуванням штрафних санкцій є виникнення у відповідача обов`язку сплатити позивачу таку суму. В свою чергу, виникнення у відповідача згаданого обов`язку, враховуючи зміст спірних правовідносин сторін, можливе виключно на підставі договору поставки, укладеного між сторонами із дотриманням визначених законом вимог щодо його змісту та форми. Факт укладення такого договору, тобто досягнення сторонами згоди з усіх істотних його умов, має підтверджуватись, з огляду на суб`єктний склад сторін договору та його предмет, письмовим документом (документами), в якому викладено зміст (умови) такого договору та який підписано обома сторонами договору на підтвердження їх волевиявлення.

Разом з тим, як достеменно встановлено судом в ході розгляду даної цивільної справи по суті, за наслідками проведеної судової почеркознавчої експертизи договір поставки №ПС0907 від 19 вересня 2014 року, на якому ґрунтує свої позовні вимоги позивач, і в якому за твердженнями останнього начебто містяться підписи та рукописні записи відповідача на підтвердження укладення цього договору саме з відповідачем, насправді підписано не відповідачем, а іншою особою, рукописні записи також виконані не відповідачем, а іншою особою. З огляду на такі обставини очевидним є висновок суду, що вказаний договір поставки є неукладеним (таким, що не відбувся), а отже не породжує для відповідача жодних правових наслідків, зокрема, не породжує виникнення визначених таким договором зобов`язань оплати товару. Немає підстав у суду для оцінки вказаного договору як дійсного та для висновку про фактичне виникнення у відповідача договірного зобов`язання і з підстав, визначених ст.218 ЦК України, з огляду на начебто фактичне виконання позивачем, як постачальником, своїх зобов`язань із поставки покупцеві (відповідачу) товару, та прийняття останньою такого товару, що є частковим виконанням покупцем свого договірного обов`язку. Така правова позиція суду заснована на тому, що згідно вже згаданого вище висновку експерта, складеного за наслідками судової почеркознавчої експертизи, підписи та рукописний тексті від імені відповідача у відповідних графах видаткової накладної №425 від 19 вересня 2014 року та в акті звірки взаємних розрахунків станом на 08 вересня 2015 року виконані не відповідачем, а іншою особою. Відтак, в суду немає жодних підстав вважати дійсним і заявлені позивачем факти прийняття відповідачем поставленого за договором поставки товару, узгодження сторонами його вартості та визнання відповідачем свого обов`язку оплатити вартість такого товару, що могло б бути підставою для виникнення у відповідача обов`язку повернути такий товар або ж сплатити його вартість, в тому числі з урахуванням штрафних санкцій, а отже і підставою для виникнення у позивача права на пред`явлення відповідної позовної вимоги.

З викладених вище підстав суд вважає заявлений позов необґрунтованим, недоведеним, а також безпідставним, в зв`язку із чим відмовляє у його задоволенні в повному обсязі.

Крім того, суд критично оцінює, а відтак не приймає до уваги заперечення сторони позивача проти дійсності, повноти та обґрунтованості висновку експерта, складеного за наслідками проведеної судової почеркознавчої експертизи, і який покладено в основу даного рішення суду. Оцінка судом таких заперечень позивача заснована на тому, що останні зумовлені виключно невдоволеністю позивачем результатами проведеної судової експертизи, намаганням її оспорити та дискредитувати перед судом її висновки задля подальшої можливості задоволення позову. Крім того, в контексті таких заперечень позивача та їх оцінки суд враховує незаявлення позивачем зі свого боку клопотання про признання повторної судової почеркознавчої експертизи з огляду на категоричне заперечення висновків вже проведеної.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 137, 139, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача понесенні останньою витрати, пов`язані із розглядом справи, в загальному розмірі 17836,8 гривень, з яких: 9600 гривень - витрати на правничу допомогу (Т.1 а.с.252, Т.2 а.с.21), 8236,8 гривень - витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи (Т.1 а.с.234, 248).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 6, 11, 16, 52, 202, 205, 207, 208, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625-627, 629, 638, 712 ЦК України, ст.181 ГК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 137, 139, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного підприємства СВІТЛО-ТЕХНІЧНІ СИСТЕМИ до ОСОБА_2 про стягнення боргу, штрафу, пені та трьох відсотків річних - відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства СВІТЛО-ТЕХНІЧНІ СИСТЕМИ (04074, м. Київ, вул.Новозабарська,2/6, код ЄДРПОУ 32380192) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на проведення експертизи в сумі 8236 грн. 80 коп. витрати на правову допомогу в сумі 9600 грн., а всього стягнути 17836 грн. 80 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 07 червня 2019 року.

Суддя С.Ю. Казак