Постанова

від 30.06.2020 по справі 203/19/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/543/20 Справа № 203/19/18 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Приватного підприємства «Світло-технічні системи» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, штрафу, пені та трьох відсотків річних

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Світло- технічні системи»

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулось ПП «Світло- технічні системи» з позовом до ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 19 вересня 2014 року між сторонами було укладено договір поставки № ПС 0907 на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товари за видатковою накладною № 425 від 19 вересня 2014 року на загальну суму 11131,24 грн., які відповідачем були прийняті без зауважень. Однак, відповідач в порушення вимог п.9.1 договору поставки поставлений їй товар у встановлені законом строки не оплатила. Тому 12 травня 2017 року з метою досудового врегулювання спору позивачем на підставі п.9.5 договору поставки було надіслано відповідачу вимогу про повернення товару, а у випадку неможливості цього - його оплатити. У передбачений тим ж п.9.5 договору в десятиденний строк відповідачем вимогу позивача не виконано, не здійснено цього і на момент подання позову. У зв`язку із такими обставини у відповідача виникла перед позивачем заборгованість на вищевказану суму, яку позивач просив суд стягнути з відповідача, а також пеню на підставі п.9.5 договору поставки станом на 25 грудня 2017 року в розмірі 1422,06 гривень, штраф в розмірі 1669,69 гривень, інфляційні втрати в розмірі 473,85 гривень та 3% річних в розмірі 166,51 гривень, а всього - 14863,35 грн. (том 1 а.с.2-3).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог ПП «Світло- технічні системи» - відмовлено.

Стягнуто з Приватного підприємства «Світло-технічні системи» (04074, м. Київ, вул.Новозабарська,2/6, код ЄДРПОУ 32380192) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на проведення експертизи в сумі 8236 грн. 80 коп. витрати на правову допомогу в сумі 9600 грн., а всього стягнути 17836 грн. 80 коп. судових витрат (том 2 а.с. 26-29).

В апеляційній скарзі ПП «Світло-технічні системи» посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (том 2 а.с. 51-59).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Сироватка С.С. посилаючись на необгрунтованість апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У відповіді на відзив ПП «Світло-технічні системи»просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Судом 1 інстанції встановлено, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог було надано суду копію договору поставки №ПС0907 від 19 вересня 2014 року, оформленого у простій письмовій формі та підписаного його сторонами. За змістом такого договору позивач, як продавець (постачальник), зобов`язався передавати у зумовлені строки покупцеві - фізичній особі-підприємцю, яким вказано відповідача, товари згідно специфікації до договору, а покупець - прийняти товари і сплатити за них встановлену договором грошову суму (пп.1.1 п.1, пп.3.1 п.3 договору). Сторони договору також домовились, що покупець оплачує поставлені товари щотижня по мірі їх реалізації третім особам за період 1 календарний тиждень - протягом 3-х банківських днів з моменту закінчення відповідного тижня, за який здійснюється оплата (пп.9.1 п.9 договору). Постачальник має право вимагати від покупця повернення неоплаченого товару, а покупець зобов`язаний на таку вимогу повернути нереалізований товар протягом 10 календарних днів з дати отримання такої вимоги або оплатити такий товар у повному обсязі у той же строк (пп.9.5 п.9 договору). За прострочення оплати поставлених товарів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день оплати, а у випадку, якщо таке прострочення складає 5 банківських днів, покупець зобов`язаний крім пені додатково сплатити штраф в розмірі 15% від суми простроченого платежу (пп.10.5 п.10 договору). (том 1 а.с.9-13)

Згідно наданої стороною позивача суду копії видаткової накладної №425 від 19 вересня 2014 року позивачем було здійснено поставку товару покупцеві, яким зазначено відповідача, на загальну суму 11131,24 гривень. При цьому вказана накладна містить підпис від сторони постачальника та підпис покупця (том а.с.14-16)

Крім того, в підтвердження своїх позовних вимог позивачем надав суду копію Акту звірки взаємних розрахунків станом на 08 вересня 2015 року між сторонами за договором постачання №ПС0907 від 19 вересня 2014 року. За змістом даного акту особи, які його підписали, підтверджують наявність у покупця за договором поставки заборгованості перед продавцем за поставлений товар на суму 11131,24 гривень. (том а.с.17).

Посилаючись на нездійснення оплати на поставлений товар, позивач на підставі вищевказаних документів нарахував відповідачу заборгованість за невиконаними договірними зобов`язаннями в загальному розмірі 14863,35 гривень, з яких: 11131,24 гривень - заборгованість за поставлений товар, 1669,69 гривень - штраф, 1422,06 гривень - пеня (за період з 27 червня 2017 року по 25 грудня 2017 року), 473,85 гривень - інфляційні втрати, 166,51 гривень - 3% річних (том1 а.с.18)

12 травня 2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача письмову претензію від 11 травня 2017 року за вих.№11/05/1, якою позивач вимагав від відповідача, як фізичної особи-підприємця, сплатити заборгованість за поставлений на підставі договору поставки №ПС0907 від 19 вересня 2014 року товар з урахуванням нарахованих штрафних санкцій в загальному розмірі 23009,5 гривень. Поштовий конверт із вказаною претензією адресату вручений не був та повернувся адресанту за збігом строку зберігання. (том 1 а.с.19-24).

Судом 1 інстанції також встановлено, що згідно висновку експерта №5782-18 від 20 лютого 2019 року, складеного за результатами проведеної на підставі ухвали суду в межах даної цивільної справи судової почеркознавчої експертизи (з урахуванням на подальші письмові пояснення судового експерта), - підписи та рукописні записи від імені відповідача, що розміщені на кожному аркуші, в графі Покупець договору поставки №ПС0907 від 19 вересня 2014 року - виконані не відповідачем, а іншою особою; підпис та рукописний запис від імені відповідача в графі Отримав(ла) видаткової накладної №425 від 19 вересня 2014 року - виконані не відповідачем, а іншою особою; підпис та рукописний запис від імені відповідача в графі Від ОСОБА_1 НОМЕР_2 акту звірки взаємних розрахунків станом на 08 вересня 2015 року - виконані не відповідачем, а іншою особою (том 1 а.с.220-233).

При цьому, як встановлено судом із довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач припинила здійснення підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець ще 22 липня 2017 року, тобто фактично до дати зазначеної в договорі поставки №ПС0907 від 19 вересня 2014 року дати його укладення (том 1 а.с.25-26, 94-95)

Крім того, згідно копії податкової декларації про майновий стан і доходи, поданої відповідачем за звітний 2014 рік, останньою не отримано жодного доходу від провадження господарської діяльності як фізичною особою-підприємцем (а.с.101-104).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд 1 інстанції виходив з того, що заявлений позов є необґрунтованим, недоведеним, а також безпідставним.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції погоджується погоджується й колегія суддів, з огляду на наступне.

Згідно норми ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ст.ст.626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст.3, 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Різновидом договору є договір поставки (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому з огляду на положення ст.ст.205, 208, 639 ЦК України договір поставки укладається у простій письмовій формі. А згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою ст.181 ч.8 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Нормою ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, тобто і з договорів, як різновидів правочинів.

За змістом ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидами якої є штраф та пеня (ст.549 ЦК України).

Положеннями ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що що між сторонами не виникло жодних правовідносин, які б стали підставою для покладення на відповідача обов`язку по виконанню договору поставки та стягнення коштів, оскільки згідно висновку експерта №5782-18 від 20 лютого 2019 року, складеного за результатами проведеної на підставі ухвали суду в межах даної цивільної справи судової почеркознавчої експертизи (з урахуванням на подальші письмові пояснення судового експерта), - підписи та рукописні записи від імені відповідача, що розміщені на кожному аркуші, в графі Покупець договору поставки №ПС0907 від 19 вересня 2014 року - виконані не відповідачем, а іншою особою; підпис та рукописний запис від імені відповідача в графі Отримав(ла) видаткової накладної №425 від 19 вересня 2014 року - виконані не відповідачем, а іншою особою; підпис та рукописний запис від імені відповідача в графі Від ОСОБА_1 НОМЕР_2 акту звірки взаємних розрахунків станом на 08 вересня 2015 року - виконані не відповідачем, а іншою особою(том 1 а.с.220-233).

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо виходу судом 1 інстанції за межі позовних вимог - є безпідставними, оскільки відповідачем на підставі положень ст. 43 ЦПК України, ст. 81 ЦПК України скориставшись своїм правом задля спростування вимог позивача заявила клопотання про проведення експертизи, яка в свою чергу підтвердила те, що договір поставки та видаткова накладна не підписувались відповідачем, а відтак спростувала вимоги позивача щодо стягнення з неї заборгованості, штрафу, пені та трьох відсотків річних за підробленими документами.

Зокрема колегія суддів зазначає, що суд 1 інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав недоведеності та необґрунтованості, а не з підстав встановлення факту не укладання договору поставки, як зазначає апелянт в апеляційній скарзі.

З приводу посилань апелянта на те, що адвокат Войцеховської Ю.А. - Сироватка С.С. не мав повноважень, колегія суддів зазначає, що на момент подання процесуальних документів в рамках даної цивільної справи та з врахуванням відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України, жодних обмежень щодо здійснення адвокатської діяльності та рішення з приводу припинення повноважень не приймались, а відтак посилання апелянта на вказані підстави - є необґрунтованими.

Посилання в апеляційній скарзі з приводу безпідставного стягнення з позивача на користь відповідача витрат на витрати на проведення експертизи в сумі 8236 грн. 80 коп. та витрат на правову допомогу в сумі 9600 грн., спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором про надання правової допомоги від 29.03.2018 р. (том 1 а.с. 83); додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги від 29.03.2018 р. (том 1 а.с. 249); актом виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 29.03.2018 р., Додатку № до Договору від 17.04.2019 року, з якого вбачається, які документи складав адвокат по цивільній справі № 203/19/18 (том 1 а.с. 250-251); квитанцією від 17.04.2019 р. про сплату грошових коштів за надання правової допомоги відповідно до укладеного договору від 29.03.2018 року; та квитанцією від 21.11.2018 р. про оплату витрат на проведення експертизи (том 1 а.с. 248).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Світло- технічні системи» - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку .

Судді: