УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" червня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/289/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Давидюка В.К.,
секретаря судового засідання: Василенко М.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Пасько В.А. - керівник (наказ №1/2012 від 03.07.2012)
від відповідача: Філімончук Г. М. - керівник (наказ №119 - ОД від 23.04.2019)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології металооброблення" (м. Дніпро)
до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (смт. Новогуйвинське, Житомирський район)
про стягнення 2576952,86 грн
Процесуальні дії у справі.
ТОВ "Інноваційні технології металооброблення" звернулося з позовом до суду про стягнення з ДП "Житомирський бронетанковий завод" заборгованості за договором №191 від 20.05.2015 в сумі 2744543,72 грн, з яких: 1950147,20 грн основна заборгованість, 610689,93 грн пеня, 131934,19 грн інфляційні втрати, 51772,40 грн 3% річних.
Підставою позовних вимог є порушення строків оплати за зобов`язанням з посиланням на ст. ст. 525, 530, 549, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 01.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 02.05.2019 суд прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог і ухвалив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення 2576952,86 грн, з яких: 1706827,20 грн основна заборгованість, 668402,07 грн пеня, 145141,83 грн інфляційні втрати, 56581,76 грн 3% річних.
На підставі ухвали від 28.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/289/19 до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав. Вказав, що підприємство вчасно не оплатило поставлену продукцію, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних та звернення до суду.
Представник відповідача в засіданні суду заборгованість за договором №191 від 20.05.2015 у сумі 1706827,20 грн визнав. Зазначив, що нарахування пені не відповідає вимогам законодавства. Крім того, просив зменшити розмір пені на 99% через тяжке фінансове становище підприємства.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
20.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології металооброблення" (постачальник / позивач) та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець / відповідач) укладено договір №191 (а.с. 24-25), за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях (надалі - продукція), яка є невід`ємною частиною до договору на умовах та в строки, передбачені договором (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, кількість, ціна, номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.
Кількість та ціна за партію продукції (асортимент, класи, марки) визначаються у видаткових накладних постачальника (п. 3.4. договору).
Згідно з п. 3.6. договору, що постачальник зобов`язується поставити кожну окрему партію продукції в термін, визначений в специфікації.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що загальна сума договору складається із сукупності сум, зазначених у специфікаціях до договору.
Умови сплати платежів сторони погодили у розділі 5 договору.
За п. 5.1. договору умови оплати за поставлену продукцію вказуються у специфікаціях, що є невід`ємною частиною.
У специфікації №5, яка є додатком №1 до договору №191 від 20.05.2015, визначено найменування продукції, кількість товару, ціну та вартість, яка становить 3754063,20 грн. Постачання продукції здійснюється власними силами та за рахунок постачальника на адресу покупця (Житомирська обл., смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1) в кількості та на умовах, зазначених у специфікації. Оплата здійснюється 100% в строк 30 календарних днів по факту постачання продукції на склад покупця (а.с. 32).
На виконання умов договору ТОВ "Інноваційні технології металооброблення" поставило товар на суму 3523951,20 грн, що підтверджується видатковими накладними №№2/03-1, 2/03-2, 2/03-3, 2/03-4, 2/03-5, 2/03-6, 2/03-7, 2/03-8 від 02.03.2018 (а.с.34-41). На підставі видаткової накладної №19/03-1 від 19.03.2018 підприємство здійснило поставку продукції в розмірі 230112,00 грн (а.с. 42). Загальна вартість поставки становить 3754063,20 грн.
Але ДП "Житомирський бронетанковий завод" вартість поставленої продукції у строк, визначений специфікацією №5, не сплатило.
27.07.2018 постачальник надіслав відповідачу лист, в якому повідомляє, зокрема, про наявну заборгованість за договором №191 від 20.05.2015 у сумі 3754063,20 грн (а.с. 26, 46).
19.09.2018 ТОВ "Інноваційні технології металооброблення" направило покупцю претензію №1 від 18.09.2018 з вимогою про сплату коштів до 01.11.2018, серед яких заборгованість за договором №191 від 20.05.2015 у сумі 3754063,20 грн (а.с. 43,31).
Проте ДП "Житомирський бронетанковий завод" не здійснило оплату вартості за вказаним договором.
Водночас сторонами підписано договір про зарахування однорідних вимог від 20.11.2018 (а.с. 47-48), за яким Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (сторона 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології металооброблення" (сторона 2) домовилися про те, що сторони, маючи одна до одної однорідні зустрічні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди, на підставі положень ст. 203 ГК України, ст. ст. 264, 601, 670 ЦК України, про зарахування зустрічних вимог, що випливають за договором №191 від 20.05.2015, де сторона 2 - кредитор, а сторона 1 - боржник (п. 1.3 договору).
За п. 3 договору від 20.11.2018 заборгованість за договором №191 від 20.05.2015, де сторона 1 є боржником за виконання грошового зобов`язання в сумі 1950147,20 грн.
Відповідно до п. 8 договору, угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та її скріплення печатками сторін.
Згодом підприємство частково сплатило борг в розмірі 243320,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень №79 від 14.01.2019, №293 від 21.01.2019, №1387 від 28.03.2019 (а.с. 62-64).
Внаслідок невиконання ДП "Житомирський бронетанковий завод" свого обов`язку щодо оплати вартості товару, станом на момент звернення з позовом до суду у відповідача наявна заборгованість у сумі 1706827,20 грн, яку ТОВ "Інноваційні технології металооброблення" просить стягнути в позовній заяві, а також нарахування, здійснені відповідно до ст. ст. 549, 625 ЦК України.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Такі ж положення містить ст. 526 ЦК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання (ч.2 ст. 193 ГК України).
Згідно з матеріалами справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №191 від 20.05.2015.
Відповідно до приписів частин 1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Умовами специфікації визначено, що оплата здійснюється 100% в строк 30 календарних днів по факту постачання продукції на склад покупця.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов`язання щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений строк.
Враховуючи положення договору поставки №191 від 20.05.2015 та договору про зарахування однорідних вимог від 20.11.2018, наявність часткових оплат за договором у сумі 243320,00 грн, вимоги ТОВ "Інноваційні технології металооброблення" про стягнення з ДП "Житомирський бронетанковий завод" основного боргу в сумі 1706827,20 грн суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні з позовом товариство також заявило до стягнення 668402,07 грн пені, 145141,83 грн інфляційних втрат, 56581,76 грн 3% річних.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як передбачено ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 7.2. договору №191 від 20.05.2015 зазначено, що у випадку порушення більш, ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості.
ТОВ "Інноваційні технології металооброблення" здійснило нарахування пені за період з 03.05.2018 до 26.04.2019, що становить 668402,07 грн.
Представник відповідача у відзиві зазначав, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тому розмір пені, обчислений позивачем, не відповідає вимогам ст. 232 ГК України.
Натомість позивач, заперечуючи щодо доводів представника ДП "Житомирський бронетанковий завод", посилався на п.10.6. договору, яким визначено, що за всіма видами зобов`язань, вимог і відповідальності позовна давність становить три роки.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За приписами ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" у п. 2.5 роз`яснено про застосування приписів частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, позовна давність та період, за який нараховується пеня, є різними поняттями.
Відповідно до п. 10.6. договору поставки сторони збільшили позовну давність для нарахування пені від одного до трьох років, тобто збільшили строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов`язання.
Оскільки у договорі відсутні положення щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за договором, яке здійснюється в інший строк, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, пояснення представника позивача щодо тривалості нарахування пені протягом трьох років суд відхиляє за безпідставністю.
Беручи до уваги вимоги статей 79, 86 ГПК України, господарський суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання.
Тому суд здійснив перерахунок пені, відповідно до якого пеня становить 661135,16 грн:
- за поставку продукції від 02.03.2018 на суму 3523951,20 грн строк оплати настав 02.04.2018, враховуючи положення п.7.2. договору №191 від 20.05.2015, період нарахування пені з 03.05.2018 по 02.11.2018:
3523951,20 грн (сума боргу, на яку здійснюється нарахування) х 2 х 17 % (ставка НБУ) х 71 (кількість днів прострочення (з 03.05.2018 по 12.07.2018) /365 х 100% = 233063,51 грн;
3523951,20 грн х 2 х 17,5 % (ставка НБУ) х 56 (кількість днів прострочення (з 13.07.2018 по 06.09.2018) /365 х 100% = 189231,35 грн;
3523951,20 грн х 2 х 18 % (ставка НБУ) х 57 (кількість днів прострочення (з 07.09.2018 по 02.11.2018) /365 х 100% = 198113,64 грн;
- за поставку продукції від 19.03.2018 на суму 230112,00 грн строк оплати настав 19.04.2018, з огляду на п. 7.2 договору, період нарахування пені з 20.05.2018 по 19.11.2018:
230112,00 грн (сума боргу, на яку здійснюється нарахування) х 2 х 17 % (ставка НБУ) х 54 (кількість днів прострочення (з 20.05.2018 по 12.07.2018) /365 х 100% = 11574,94 грн;
230112,00 грн х 2 х 17,5 % (ставка НБУ) х 56 (кількість днів прострочення (з 13.07.2018 по 06.09.2018) /365 х 100% = 12356,70 грн;
230112,00 грн х 2 х 18 % (ставка НБУ) х 74 (кількість днів прострочення (з 07.09.2018 по 19.11.2018) /365 х 100% = 16795,02 грн.
Отже, в стягненні пені в розмірі 7266,91 грн (668402,07 - 661135,16) необхідно відмовити за безпідставністю.
Щодо усного клопотання про зменшення розміру пені через скрутний фінансовий стан підприємства, суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Однак представник ДП "Житомирський бронетанковий завод" не надав відповідні докази на підтвердження клопотання про зменшення розміру пені.
Враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання перед ТОВ "Інноваційні технології металооброблення" грошових зобов`язань за договором поставки, з огляду на майновий інтерес обох сторін, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що інфляційні у розмірі 18701,47 грн за період 14.01.2019 по 20.01.2019 нараховані на суму 1870147,20 грн, тобто за 7 днів.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на індекс інфляції, який діяв у відповідному місяці.
Тому суд вважає, що інфляційні в сумі 18701,47 грн за вказаний період не відповідають нормам законодавства, оскільки такий розмір буде становити з розрахунку за місяць.
Отже, загальна сума інфляційних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 126440,36 грн (101063,47+25376,89). В стягненні 18701,47 грн інфляційних (145141,83 -126440,36) відмовити.
Сплата трьох процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з поданим розрахунком, 3 % річних нараховані у сумі 56581,76 грн, але має місце подвійне врахування днів у періодах, визначених позивачем.
День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16.
У зв`язку з цим, суд здійснив перерахунок 3% річних за період з 03.05.2018 по 26.04.2019, за результатами якого розмір вказаних нарахувань становить 56119,25 грн:
за період 03.05.2018 - 13.01.2019: 1950147,20 грн (сума заборгованості) х 256 (кількість днів прострочення) х 3% / 365 х 100% = 41033,23 грн;
за період 14.01.2019 - 20.01.2019: 1870147,20 грн (сума заборгованості) х 7 (кількість днів прострочення) х 3% / 365 х 100% = 1075,98 грн;
за період 21.01.2019 - 27.03.2019: 1806827,20 грн (сума заборгованості) х 66 (кількість днів прострочення) х 3% / 365 х 100% = 9801,42 грн;
за період 28.03.2019 - 26.04.2019: 1706827,20 грн (сума заборгованості) х 30 (кількість днів прострочення) х 3% / 365 х 100% = 4208,62 грн.
Отже, в стягненні 3 % річних в сумі 462,51 грн (56581,76 - 56119,25) необхідно відмовити.
Відповідач не надав суду доказів повного розрахунку з позивачем за договором поставки.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.73 ГПК України).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1706827,20 грн - основного боргу, 661135,16 грн - пені, 56119,25 грн - 3% річних та 126440,36 грн - інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Позивач сплатив судовий збір в сумі 41168,16 грн з розрахунку ціни позову 2744543,72 грн.
Згодом ТОВ "Інноваційні технології металооброблення" зменшило позовні вимоги та заявило до стягнення 2576952,86 грн. Судовий збір, враховуючи ціну позову, становить 38654,29 грн.
Як передбачено п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, судовий збір у сумі 2513,87 грн (41168,16 - 38654,29) підлягає поверненню за відповідним клопотанням позивача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір задоволених позовних вимог становить 2550521,97 грн, а судовий збір, який підлягає стягненню з ДП "Житомирський бронетанковий завод" - 38257,83 грн (2550521,97 х1,5%).
Вимоги позивача про здійснення нарахування пені за п. 7.2. договору, 3% річних та інфляційних до моменту виконання рішення на підставі ч.10 ст. 238 ГПК України.
Відповідно до абзацу 1 ч.10 ст.238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Зазначена норма надає право суду нарахувати відсотки або пеню до моменту виконання рішення, інфляційні витрати не належать до таких нарахувань в контекті зазначеної статті. Крім того, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань за договором, здійснюється в строк, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, яке вже реалізував позивач, звернувшись з позовом до суду.
Отже, встановлення нарахувань відсотків є правом, а не обов`язком суду.
Проте з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють нарахування 3% річних, суд не вбачає підстав для встановлення нарахувань відсотків до повної сплати заборгованості за договором. Водночас позивач не позбавлений права звернутися в судовому порядку з позовом про нарахування інфляційних та 3 % річних на суму боргу за період, неохоплений вказаним рішенням, до фактичного його погашення.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська обл., Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1, ідентифікаційний код 07620094)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології металооброблення" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Кільченська, 8, ідентифікаційний код 38298617)
- 1706827,20 грн заборгованості за договором;
- 661135,16 грн пені;
- 56119,25 грн 3% річних;
- 126440,36 грн інфляційних втрат;
- 38257,83 грн судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 19.06.19
Суддя Давидюк В.К.
Віддрукувати:
1- в справу;
2,3- сторонам (рек. з пов)
Суд | Господарський суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 13.06.2019 |
Оприлюднено | 20.06.2019 |
Номер документу | 82459782 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Житомирської області
Давидюк В.К.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні