Рішення

від 11.06.2019 по справі 922/1169/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1169/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східукртранс", с.Пісочин Харківського району Харківської області, про стягнення 19968,14 грн. за участю представників:

прокуратури - Клейн Л.В. (посвідчення прокурора № 051089);

позивача - Ткаченко Л.М. (довіреність б/н від 28.12.2018);

відповідача - Ігнатьо Б.Я. (ордер серія ЗР № 74703 від 03.05.2019) -

в режимі відеоконференції;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 звернувся 18.04.2018 до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східукртранс", с.Пісочин Харківського району Харківської області, про стягнення плати на проїзд великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 19968,14 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування", не в повному обсязі здійснив плату за проїзд великовагового транспортного засобу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2019 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/1169/19; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 20.05.2019, відповідач проти позову заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що встановлена постановою Уряду України № 879 плата за проїзд, не створює для відповідача обов`язку по її сплаті, оскільки встановлена не Законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом Кабінету Міністрів України. Спірна плата за проїзд не передбачена жодним Законом України, і не повинна справлятись з набранням чинності Законами України "Про адміністративні послуги" та "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Відповідач також зазначив, що нарахування (множення на п`ять) на плату за проїзд, здійснені позивачем протиправно, оскільки предметом даного спору є стягнення нарахувань на плату за проїзд, а не суто такої, яка вже відповідачем сплачена. Тобто, позивачем неправомірно застосовано коефіцієнт, відповідно до п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879.

31.05.2019 позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача, в якому зазначив, що відповідач жодним чином не спростовує факт допущеного ним порушення та заподіяння шкоди державі. Оскільки відповідач не звертався до відповідних органів для отримання дозволу, погодженням маршруту руху та не вніс до початку руху великовагового транспортного засобу плату за проїзд, позивач вважає застосування коефіцієнту, передбаченого п. 31-1 Порядку № 879, правомірним та законодавчо обґрунтованим.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.06.2019, представники прокуратури та позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

В період з 03.09.2018 по 09.09.2018 Управлінням Укртрансбезпеки Харківській області, згідно з графіком проведення рейдових перевірок, була здійснена рейдова перевірка великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що підтверджується направленням на перевірку № 029369 від 03.09.2018 та щотижневим графіком роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на мережі доріг загального користування Харківської області на вересень 2018 року.

В ході проведеної перевірки 07.09.2018 співробітниками Управління Укртрансбезпеки Харківській області виявлено факт перевищення транспортним засобом за замовленням вантажоперевезення ТОВ "Східукртранс" нормативних вагових параметрів.

За результатами перевірки складено акт № 0010377 від 07.09.2018, довідку № 0023377 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 07.09.2018 та проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 752,60 євро, що еквівалентно (на момент складення вказаного розрахунку) 24715,38 грн.

Як вбачається з Акту № 0010377 від 07.09.2018, автомобільним транспортом DAF XF 94.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , перебуває у власності ОСОБА_1 , з причепом KOGEL AN 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , перебуває у власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував водій ОСОБА_3 , який здійснював перевезення пшениці. Разом з цим, фактичним вантажоперевізником зазначено ТОВ "Східукртранс".

Незважаючи на факт перевищення зазначеним вище транспортним засобом вагових параметрів, дозвіл на відповідне перевищення не оформлено, що суперечить вимогам ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно пояснень, наданих ОСОБА_3 07.09.2018 співробітникам Управління Укртрансбезпеки Харківській області, останній працює водієм на ТОВ "Східукртранс" та фактичним замовником вантажоперевезення за ТТН № 161 від 06.09.2018 є ТОВ "Східукртранс", а не TOB "АСК Торгагротранс", як це зазначено у вказаній ТТН. Останній суб`єкт господарювання є логістом вказаного вантажоперевезення.

Згідно акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0010377 від 07.09.2018, вищевказаний автомобіль з причепом мав фактичну повну масу - 60,20 т, при нормативно допустимій масі - 44,00 т, а також фактичне осьове навантаження - 5.90, 16.95, 8.95, 9.60, 9.40, 9.40 тонн при нормативно допустимих 11.00, 8.00, 8.00, 11.00, 5.00, 8.00 тонн відповідно.

Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0023377 від 07.09.2018 підтверджено тип транспортного засобу, результати вагового та габаритного контролю.

Згідно з розрахунком, плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0010377 від 07.09.2018 становить 752,60 євро. Наведена сума еквівалентна 24715,38 грн. по курсу валют Національного банку України станом на 07.09.2018 (3283,6537 за 100 €), що підтверджується роздруківкою офіційного сайту Національного банку України.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2011 (далі - Правила) визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

В свою чергу, із положень вказаного пункту Правил дорожнього руху випливає, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державгоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24т), або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

За приписами ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги", рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Із положень пункту 4 Правил № 30 вбачається, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 31.1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

З аналізу вищезазначених норм Порядку № 879 вбачається, що за формулою, встановленою пунктом 30 Порядку № 879, плата нараховується в разі звернення перевізника за отриманням погодження маршруту.

В той же час, у разі якщо перевізник вже розпочав рух великовагового транспортного засобу без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу плата збільшується на коефіцієнт, встановлений п. 311 Порядку № 879.

Згідно п. 26 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (п. 28 Порядку № 879).

Відповідно до пункту 31.1 Порядку № 879, перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Враховуючи викладене, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковим платежем, який справляється у випадку здійснення перевезення великогабаритним транспортним засобом з перевищенням загальної маси, визначеної законодавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою оплати за проїзд, згідно з вказаним розрахунком від 07.09.20018, Управлінням на адресу ТОВ "Східукотранс" надсилалося відповідне повідомлення з додатками.

Зокрема, 10.10.2018 директором ТОВ "Східукртранс" Рукасом ОСОБА_4 власноручно отримано в Управлінні копії документів, а саме: акту №0010377 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 07.09.2018, довідку № 0023377 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 07.09.2018 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0010377.

12.10.2018 відповідачем було сплачено адміністративно-господарський штраф згідно з постановою № 074141 у сумі 1700,00 грн. та 14.11.2018 частково внесено плату за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 4747,24 грн., що підтверджується квитанцією № N1D3V55142 від 12.10.2018 і платіжним дорученням № 630 від 14.11.2018, відповідно.

Проте, плату за проїзд відповідачем сплачено не у повному обсязі, а саме з 24715,38 грн. (еквівалентно 752,60 євро за курсом Національного банку України на 07.09.2018), нарахованої плати за проїзд відповідачем сплачено лише 4747,24 грн.

Отже, заборгованість ТОВ "Східукртранс" з плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування станом на даний час становить 19968,14 грн. (еквівалентно 608,03 євро за курсом Національного банку України на 07.09.2018), що є порушенням пункту 31-1 Порядку №879, згідно з яким перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Несплата коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.

Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", утворено Укртрансбезпеку, шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція). Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктами 15, 27 пунктом 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу. Управління Укртрансбезпеки в Харківській області не є самостійною юридичною особою, а є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека). Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державною здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Частиною 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Відповідно до положень от. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Пунктом 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок. Згідно п. 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування", габаритно - ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху. Відповідно до п.п. 4 п. 2 Порядку № 879, габаритно - ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення Укртрансбезпекою та її територіальними підрозділами плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у випадку несплати у добровільному порядку, або звернення із позовом про таке стягнення до суду, а також той факт, що несплата коштів тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави, у прокурора виникають всі підстави для звернення до суду самостійно з позовом на захист інтересів держави, у зв`язку з чим прокурор набуває статусу позивача у за таким позовом.

Враховуючи викладене, керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східукртранс" про стягнення в дохід державного бюджету України плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 19968,14 грн.

Пунктом 15 Порядку № 1567 вказано виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:

- наявність визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку;

- виконання водієм вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Відповідно до п. 16 Порядку № 1567, під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

В підпункті 3 пункту 2 Порядку № 879 наведено визначення поняття "великовагові та великогабаритні транспортні засоби" - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Пунктом 6 Порядку № 879 вказано, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Відповідно до п. 20 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що розрахунок плати за проїзд є незаконним, оскільки проведення габаритно-вагового контролю було здійснено із порушенням норм чинного законодавства України, зокрема, ваги, які використовувалися для зважування не пройшли повірку та не могли використовуватися при зважуванні.

З цього приводу позивачем були надані пояснення, з яких вбачається, що на вагове обладнання, що використовувалося під час перевірки, в наявності Сертифікат перевірки типу серія СТ № 000438 від 27.11.2017, Декларація про відповідність № 6 від 20.12.2017, Сертифікат відповідності № UA.TR.002.CB.0310-17 від 20.12.2017, Додаток до Сертифікату відповідності № UA.TR.002.CB.0310-17 від 20.12.2017, видані ДП "Харківстандартметрологія", та в яких зазначено тип приладу: "Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-АS2-PWIA".

Згідно ст. 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", затвердження типу засобу вимірювальної техніки - рішення призначеного органу з оцінки відповідності, прийняте на основі звіту про оцінку типу, про те, що тип засобу вимірювальної техніки відповідає встановленим вимогам і може використовуватися у сфері законодавчо регульованої метрології у спосіб, за якого він, як очікується, забезпечить надійні результати вимірювань протягом визначеного періоду часу.

Статтею 16 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" встановлено, що оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів, у тому числі первинна повірка та затвердження типу засобів вимірювальної техніки, проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами. Оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб`єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності.

Відповідно до Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13.10.2016, для приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь міжповірочний інтервал становить 1 рік.

Враховуючи вищезазначене, станом на теперішній час у позивача наявні всі передбачені Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" документи на прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-АS2-PWIA серійний номер приладу 424, періодична повірка якого повинна проводитись лише через один рік після введення їх в експлуатацію.

Відповідач також вважає, що позивачем неправомірно застосовано коефіцієнт відповідно до п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі за текстом - Порядок № 879).

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки відповідно до п. 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за наступною формулою:

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км. проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (вісі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км. проїзду;

В - відстань перевезення, км.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992, зокрема підпунктом 5 пункту 4, зазначено, що посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пункту 30 Порядку № 879.

Розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу в Акті № 0010377 від 07.09.2018 було виконано саме відповідно до наведеної формули.

Відповідно до п. 9 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, у разі коли маршрут великогабаритних та великовагових транспортних засобів проходить автомобільними дорогами загального користування кількох областей та Автономної Республіки Крим, видача дозволу погоджується з Укравтодором. Якщо маршрут не виходить за межі однієї області чи Автономної Республіки Крим, видача дозволу погоджується з відповідним підприємством Укравтодору в області чи Автономній Республіці Крим.

Згідно абз. 3 п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд.

Поряд з цим, за приписами п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

З аналізу вищезазначених норм Порядку № 879 вбачається, що за формулою, встановленою п. 30 Порядку № 879, плата нараховується в разі звернення перевізника за отриманням погодження маршруту Укравтодором.

В той же час, в разі якщо перевізник вже розпочав рух великовагового транспортного засобу без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу плата збільшується на коефіцієнт, установлений п. 31-1 Порядку № 879.

Таким чином, необхідно розрізняти два види плати за проїзд великовагових транспортних засобі:

1) плата за проїзд, внесена перевізником за погодження маршруту руху транспортного засобу Укравтодору;

2) плата за проїзд, нарахована Укртрансбезпекою в разі виявлення порушень правил проїзду великовагових транспортних засобів.

У даному випадку відповідач не звертався до відповідних органів для отримання дозволу, погодженням маршруту руху та не вніс до початку руху великовагового транспортного засобу плату за проїзд. Отже застосування коефіцієнту, передбаченого п. 31-1 Порядку № 879 є правомірним та законодавчо обґрунтованим.

Відповідач також не погоджується із застосуванням відносно нього коефіцієнту відповідно до п. 31-1 Порядку № 879, мотивуючи це тим, що даний вид відповідальності не передбачено законом, як це встановлено у ст. 58 Конституції України.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 встановив, що "положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи)".

Відповідачем у даній справі є суб`єкт господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю "Східукртранс", а не фізична особа, на яку розповсюджується дія норм ст. 58 Конституції України.

До того ж, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, про що зазначено в постанові Великої палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.

Таким чином, дана позиція Великої Палати Верховного Суду спростовує твердження відповідача щодо посилання на п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, яким передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України.

Загальні засади відповідальності за шкоду, завдану державі руйнуванням доріг внаслідок перевищення транспортним засобом вагових параметрів, регулюються ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" та ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт".

В той же час, Порядком № 879 встановлюються не засади відповідальності у вигляді відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, а спосіб обчислення розміру таких збитків, що не суперечить нормам Конституції України, на які посилається відповідач.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Великою Палатою Верховного суду у постанові від 06.06.2018 по справі № 820/1203/17 висловлено правову позицію, відповідно до якої, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, а також те, що справи вказаної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши усі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявлених керівником Харківської місцевої прокуратури № 6 позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східукртранс" в дохід державного бюджету України плати за проїзд великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 19968,14 грн.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східукртранс" (62418, Харківська область, Харківський район, с. Пісочин, вул.Автомобільна, 8; код ЄДРПОУ: 40137216) в дохід Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Харкові, код ЄДРПОУ: 37999649, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку МФО 899998, номер рахунку 31212216020002, код класифікації доходів бюджету 22160100 плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні) - плату за проїзд великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 19968,14 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східукртранс" (62418, Харківська область, Харківський район, с. Пісочин, вул.Автомобільна, 8; код ЄДРПОУ: 40137216) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ: 02910108; банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету 2800) - витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "18" червня 2019 р.

Суддя Н.М. Кухар