Рішення

від 07.06.2019 по справі 200/584/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2019 р. Справа№200/584/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Голуб В.А.,

при секретарі - Мангуш З.В.,

за участю:

представника відповідачів - Вовченка С.П.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД» до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015371303, № 0015391303, № 0015381303 та наказу від 30.08.2018 року № 1523, а також рішення Державної фіскальної служби України від 20.11.2018 року № 37638/6/99-99-11-05-01-15, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Зумекс ЛТД звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2018 року № 0015371303, № 0015391303, № 0015381303 та наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.08.2018 року № 1523.

В обґрунтування позовних вимог представник ТОВ Зумекс ЛТД зазначає, що у контролюючого органу не було передбачених податковим законодавством підстав для прийняття оскаржуваного наказу від 30.08.2018 року № 1523, яким призначено перевірку. Крім того, позивач не погоджується із податковими повідомленнями-рішеннями, що прийняті за результатами такої перевірки з підстав порушення вимог податкового законодавства. Водночас, представник ТОВ Зумекс ЛТД зазначає, що рішення Державної фіскальної служби України від 20.11.2018 року № 37638/6/99-99-11-05-01-15 про продовження строків розгляду скарги підписано не уповноваженою особою. З огляду на викладене, позивач просить про визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015371303, № 0015391303, № 0015381303 та наказу від 30.08.2018 року № 1523, а також рішення Державної фіскальної служби України від 20.11.2018 року № 37638/6/99-99-11-05-01-15.

Представником Головного управління ДФС у Донецькій області надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. З огляду на вказане, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Зумекс ЛТД до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2018 року № 0015371303, № 0015391303, № 0015381303 та наказу від 30.08.2018 року № 1523 та відкрито провадження по справі № 200/584/19-а. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 200/584/19-а за правилами загального позовного провадження на 14 годину 30 хвилин 13.02.2019 року.

Ухвалою суду від 13.02.2019 року відкладено підготовче засідання по адміністративній справі до 14-00 год. 13.03.2019 року.

Ухвалою суду від 13.03.2019 року клопотання представника позивача про залучення в якості співвідповідача Державної фіскальної служби України по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2018 року № 0015371303, № 0015391303, № 0015381303 та наказу від 30.08.2018 року № 1523, - залишено без руху. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД» - п`ять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: документа про сплату судового збору у розмірі 1921, 00 грн. Відкладено підготовче засідання до 15-30 год. 03.04.2019 року. Продовжено строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.

Ухвалою суду від 03.04.2019 року клопотання представника позивача про залучення в якості співвідповідача Державної фіскальної служби України по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2018 року № 0015371303, № 0015391303, № 0015381303 та наказу від 30.08.2018 року № 1523, - повернуто позивачеві. Відкладено підготовче засідання по адміністративній справі до 15-00 год. 10.04.2019 року.

Ухвалою суду від 10.04.2019 року закрито підготовче провадження по даній адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД» до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року №0015371303, №0015391303, № 0015381303 та наказу від 30.08.2018 року №1523, а також рішення Державної фіскальної служби України від 20.11.2018 року № 37638/6/99-99-11-05-01-15. Призначено судовий розгляд по суті на 10 годину 15 хвилин 17.04.2019 року.

Ухвалою суду від 17.04.2019 року клопотання представників сторін про надання часу для примирення та зупинення провадження по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД» до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015371303, № 0015391303, № 0015381303 та наказу від 30.08.2018 року № 1523, а також рішення Державної фіскальної служби України від 20.11.2018 року № 37638/6/99-99-11-05-01-15, - задоволено. Зупинено провадження у справі № 200/584/19-а до 11:00 години 29.05.2019 року.

Ухвалою суду від 29.05.2019 року поновлено судовий розгляд по справі № 200/584/19-а.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 10-30 год. 07.06.2019 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД» (далі - ТОВ «Зумекс ЛТД» ), зареєстровано в якості юридичної особи (код ЄДРПОУ 20329096) за адресою: 85004, Донецька обл., місто Добропілля, проспект Перемоги, будинок 8, квартира 8. Про вказане свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Підприємство діє на підставі статуту ( т.2 а.с. 73-74).

12 липня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області було направлено позивачу запит про надання інформації та її документального підтвердження за № 12997/10/05-99-13-01-13-5, у зв`язку з виникненням під час вжиття заходів податкового контролю сумнівів та необхідності дослідження фактів здійснення операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків та незабезпеченням в повному обсязі перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, утриманих з доходів фізичних осіб під час нарахування і виплати дивідендів (ознака 109 Дохід у вигляді дивідендів ). У вказаному запиті представник Головного управління ДФС у Донецькій області просив падати інформацію та її документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків та скріплені печаткою копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) щодо суми, періодичності та строків виплати дивідендів засновникам, встановлених статутом, протоколами загальних зборів та наказами, відповідності суми нарахованих дивідендів пропорційно до частки кожного з учасників у статуті господарства станом на початок строку виплати дивідендів при нарахуванні доходів засновникам у вигляді дивідендів, які відображені в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) у 2015-2016 роках за ознакою 109 Дохід у вигляді дивідендів (т.1 а.с. 29-30).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ Зумекс ЛТД надано відповідь на вказаний запит.

В подальшому, на підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 30.08.2018 року № 1523 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і збрів з фізичних осіб ГУ ДФС у Донецькій області Стрельченко Наталією Іванівною та головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і збрів з фізичних осіб ГУ ДФС у Донецькій області Харченко Ольгою Вікторівною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Зумекс ЛТД , з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з нарахованого та виплаченого доходу у вигляді дивідендів за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року.

Копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення № 564 від 30.08.2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю Зумекс ЛТД вручено керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю Зумекс ЛТД ОСОБА_1 11.09.2018 року (т.1 а.с.31-32, т. 2 а.с. 55).

Суд зазначає, що в ході перевірки, зокрема, було досліджено:

- податковий розрахунок за 1 квартал 2015 року від 08.05.2015 року, уточнюючий розрахунок, наданий підприємством 15.04.2016 року (проведено коригування та ознаку доходу 157 із сумою нарахованого доходу 1 679 445,67 грн. та утриманим податком 334 671, 13 грн. виключено, замість включено нарахування за ознакою доходу 109 із сумою нарахованого доходу 1 679 445,67 грн. та утриманим податком 334 671, 13грн) (т.2 а.с.68-69);

- податковий розрахунок за 1 квартал 2016 року від 05.04.2016року, уточнюючий розрахунок підприємством надано 07.01.2017 року (ознаку доходу 101 із сумою нарахованого доходу 3 400, 00 грн. та утриманим податком 283, 14 грн. виключено, замість включено нарахування за ознакою доходу 102 із сумою нарахованого доходу 3 400, 00 грн. та утриманим податком 283, 14 грн.) (т.2 а.с.70-71).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Зумекс ЛТД :

- пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.51.1 ст.51, пп. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині надання недостовірних відомостей щодо сум утриманого податку на доходи фізичних осіб із нарахованих (виплачених) дивідендів за 2014-2015 роки на користь фізичних осіб учасників ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що призвело до зменшення податкових зобов`язань платника податку;

- пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.18.1 ст.18, абз. 2 пп.57.1 ст.57, пп.167.5.1 п.167.5 ст.167, пп. 170.5.4. п.170.5 ст.170, абз. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в частині заниження суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 319 133, 00 грн. з нарахованих та виплачених дивідендів у сумі 1 218,00 грн. в 1 кварталі 2015 року та у сумі 317 915, 00 грн. в 1 кварталі 2016 року;

- абз. г пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, абз. а п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 57 407,40 грн. з виплачених доходів у вигляді додаткового блага, у т.ч. по звітних періодах березень 2015 - 182,70 грн. (Езума Н.С.- 91,35 грн., Плехова В.К. - 91,35грн.) та лютий 2016 - 57 224,70 грн. (Езума ОСОБА_3 . - 56 652,45 грн., ОСОБА_1 - 572,25 грн.);

- абз. г пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, абз. а п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкових зобов`язань з військового збору у розмірі 4 787,00 грн. з виплачених доходів у вигляді додаткового блага, у т.ч. березень 2015 - 18, 27 грн., лютий 2016 - 4 768,73 грн.

Вказане зафіксовано в акті про проведення перевірки від 27.09.2018 року № 1104/05-99-13-03/20329096 (т.2 а.с. 56-61).

За результатами перевірки контролюючим органом було прийнято три податкові повідомлення рішення від 17.10.2018 року, а саме:

· податкове повідомлення-рішення № 0015371303, яким застосовано штрафні санкції до платника податків на суму 510, 00 грн (т.2 а.с.66-67);

· податкове повідомлення-рішення № 0015381303, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 823 357, 53 грн (за податковим зобов`язанням 376 540,40 грн, за штрафними санкціями 281 948, 55 грн, пеня 164 868, 58 грн) (т.2 а.с.62-63);

· податкове повідомлення-рішення № 0015391303, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 10 471, 37 грн (за податковим зобов`язанням 4 787, 00 грн, за штрафними санкціями 3 583, 40 грн, пеня 2 100, 97 грн) (т.2 а.с.64-65).

Позивач не погоджуючись з проведеною перевіркою та прийнятими за її наслідками податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою (т.1 а.с.33-41).

В свою чергу, контролюючим органом було прийнято рішення про продовження строків розгляду скарги від 20.11.2018 року № 37638/6/99-99-11-02-01-15 (т.1 а.с.42), а в подальшому рішення про результати розгляду скарги від 19.12.2018 року № 41047/6/99-99-11-05-01-15, яким податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення (т. 1 а.с.43-47).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

По-перше, суд вважає за необхідне розглянути питання щодо правомірності винесення наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 30.08.2018 року № 1523 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Зумекс ЛТД .

Частиною 2 ст.19 Конституції визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом.

Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (далі по тексту - Закон № 1797), який набрав чинності з 1 січня 2017 року (за виключенням окремих статей), до Податкового кодексу України вносяться зміни, що стосуються контрольно-перевірочної роботи.

Законом № 1797 уточнено підстави для проведення позапланових документальних перевірок. Зокрема, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України доповнено змістом, що надає можливість проведення позапланової перевірки також у разі отримання інформації, яка свідчить про порушення вимог податкового законодавства.

При цьому підпунктами 78.1.1, 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 Кодексу встановлено термін для надання платниками податків пояснень на запит контролюючого органу - 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, та вимоги до його змісту.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі - Порядок). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Кодексу контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Суд зазначає, що вимоги, які висуваються до змісту запиту є нормативно визначеними і поширювальному тлумаченню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що запит, направлений відповідачем на адресу позивача, містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - підпункти 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені за наслідком діяльності інформаційних систем автоматизованого моніторингу. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

За таких обставин на позивача покладався обов`язок щодо надання інформації, про надання якої і складений запит податкового органу.

Відповідно до статті 81 Податкового кодексу України у наказі на проведення документальної позапланової перевірки повинно бути зазначено підставу для її проведення із зазначенням відповідного підпункту пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

До матеріалів справи долучено наказ відповідача Головного управління ДФС у Донецькій області від 30.08.2018 року № 1523, який відповідає цим вимогам.

Вказівка позивача на окремі дефекти запиту про надання інформації і наказу про призначення податкової перевірки для вирішення оспорюваного питання значення немає, оскільки відповідно до усталеної судової практики, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти Кодексу не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.

Вказаної позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові від 02.03.2018 року по адміністративній справі № 820/2762/17.

Крім того, суд зазначає, що не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності у разі наявності формальних помилок. Рішення може бути скасоване тільки з метою виправлення істотної помилки. Вказана позиція узгоджується із рішенням від 23.07.2009 року Європейського суду з прав людини у справі Сутяжник проти РФ , яку наведено в окремій думці судді Верховного Суду Яна Берназюка від 25.04.2018 року (справа №826/5575/17).

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що податковий орган при направленні запиту про надання інформації від 12.07.2017 року № 12997/10/05-99-13-01-13-5, а також винесенні наказу № 1523 від 30.08.2018 року діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Щодо строків давності та їх застосування контролюючим органом.

Згідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Державна Фіскальна Служба України листом від 05.05.2017 року №11356/7/99-99-14-03-03-17 Про застосуванні строків давності при організації та проведенні документальних перевірок юридичних осіб в частині застосування строків давності при організації та проведенні документальних перевірок, самостійному визначенні сум грошових зобов`язань платників податків, повідомляє, що з 01 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені до ст. 102 Податкового кодексу України Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні .

Так, відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 Кодексу, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання.

При цьому, якщо обчислення граничних строків визначення грошових зобов`язань здійснюється з урахуванням дати прийняття податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки, то з метою дотримання строків давності, передбачених ст. 102 Кодексу, період, який може бути охоплений перевіркою, обчислюється з урахуванням дати початку перевірки, зазначеної у наказі про проведення перевірки.

Слід також звернути увагу, що у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, у випадках подання у періоді, що підлягає перевірці, платником податків уточнюючих розрахунків за податкові періоди, граничні терміни визначення податкових зобов`язань за якими, станом на дату початку перевірки минули, можливість проведення перевірок таких уточнюючих розрахунків та податкових декларацій передбачено абзацом другим п. 102.1 ст. 102 Кодексу.

Так як уточнюючий податковий розрахунок 1-ДФ за 1 квартал 2015 року № 9276699818 позивачем надано до Добропільської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 15.04.2016 року, контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковим розрахунком протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку - до 15.04.2019 року.

Також зазначення позивача на ту обставину, що в уточнюючому розрахунку не було змінено числові показники, суд вважає безпідставними, тому що у п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, відсутня норма, яка говорить про те, що у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації та зміни лише ознак нарахованих та сплачених доходів, контролюючий орган не має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, на думку суду, контролюючим органом перевірка проведена у строк, що визначений законодавством.

Стосовно виявлених під час перевірки порушень, а саме невірно застосованої ставки податку при виплаті дивідендів у 2015 році, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В першу чергу, суд зазначає, що доходи, що нараховуються у вигляді дивідендів, відповідно до п.п. 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України належать до пасивних доходів.

Пунктом 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України (у редакції на момент виплати дивідендів у 2015 році) встановлено, що ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:

20 відсотків - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у підпункті 167.5.2 цього пункту) (п.п. 167.5.1. п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу).

5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) (п.п. 167.5.2. п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу).

В свою чергу, при виплаті дивідендів у 2016 році на законодавчому рівні змінилось правове регулювання ставки податку.

Підпунктом 167.5 ст.167.5 Податкового кодексу України (у редакції на момент виплати дивідендів у 2016 році) було передбачено, що ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 18 відсотків - для пасивних доходів, крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 цього пункту; 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Водночас відповідно до п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку не включаються дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою - резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів.

Разом з тим п.п. 170.5.2 пункту 170.5.2 ст. 170 Податкового кодексу України визначено, що будь- який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб`єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Поряд з цим згідно з п.п. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною п.п. 167.5.1 та 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України.

Отже, застосування ставок податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5 або 20 (18) відсотків на суми доходів, нарахованих у вигляді дивідендів, залежить від того, чи є податковий агент платником податку на прибуток підприємств.

Суд зазначає, що ТОВ Зумекс ЛТД не заперечує той факт, що на момент виплати дивідендів товариство знаходилось на спрощеній системі оподаткування та не сплачувало на загальних підставах податок на прибуток. Отже, на переконання суду, позивач мав сплачувати податок на доходи фізичних осіб зі ставкою 20 % та 18 % відповідно до правового регулювання.

Суд зауважує, що платники єдиного податку, сплачують податок на прибуток у разі переходу на загальну систему оподаткування.

У зв`язку з тим, що підприємство у 2015 році знаходилося на спрощеній системі оподаткування, позивачем невірно застосована ставка податку та повинно бути ПДФО 20 % від нарахованого доходу - 335 889,13 грн. (фактично підприємством нараховано 334 671,13 грн., повинно бути нараховано 335 889,13 грн., не нараховано та не сплачено 1 218,00 грн).

В свою чергу у 2016 році підприємство також знаходилося на спрощеній системі оподаткування, позивачем невірно застосована ставка податку та повинно бути ПДФО 18 % від нарахованого доходу - 440 190,00 грн. (фактично підприємством нараховано 122 275,00 грн., повинно бути нараховано 440 190,00 грн., не нараховано та не сплачено 317 915,00 грн).

Позивач зазначає, що Товариство не здійснювало нарахування і виплату дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, оскільки на час виникнення спірних правовідносин мало іншу організаційну правову форму.

В свою чергу, суд зазначає, що стаття, яка визначає порядок сплати податку на доходи фізичних осіб не ставить в залежність від організаційно-правової форми підприємства.

Суд звертає увагу, що як станом на 2015- 2016 роки, так і наразі позивач є товариством з обмеженою відповідальністю.

Крім того, основною засадою (принципом) адміністративного судочинства є, зокрема змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Статтею 77 КАС України визначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За принципом змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, на позивача, поряд із обов`язком довести факт порушення свого суб`єктивного права відповідачем, також покладено обов`язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов`язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.

Із цих положень випливає необхідність доведення для задоволення позову таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов`язує настання певних правових наслідків для позивача (тобто доведення заявленої підстави позову) та факт порушення його суб`єктивного права відповідачем. Недоведеність цих фактів є підставою для відмови в позові за недоведеністю (необґрунтованістю) позовних вимог.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу по яким саме цінним паперам здійснювало виплату дивідендів та яку організаційно-правову форму мало підприємство.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що в даному випадку позивач неправильно визначив суму податку на доходи фізичних осіб, що призвело до заниження суми грошового зобов`язання.

Натомість, податкове повідомлення-рішення № 0015381303, в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 823 357, 53 грн винесено також у зв`язку з нарахуванням додаткового блага.

Так, перевіркою дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб у вигляді додаткового блага, встановлено порушення ТОВ Зумекс ЛТД абз. г пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, абз. а п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 57 407,40 грн., у т.ч. по звітних періодах березень 2015 - 182,70 грн. (Езума ОСОБА_3 .-91,35 грн., Плехова В.К.- 91,35грн.) та лютий 2016 - 57 224,70 грн. (Езума ОСОБА_3 .- 56 652,45 грн., ОСОБА_1 - 572,25грн.)

Відповідно до абз. г пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи, отримані платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Як було зазначено в частині Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.10.2018 № 0015381303 , в порушення вимог пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.18.1 ст.18, абз. 2 пп.57.1 ст.57, пп.167.5.1 п.167.5 ст.167, пп. 170.5.4. п.170.5 ст.170, абз. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, встановлено заниження суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб з нарахованих та виплачених дивідендів у сумі 319 133,00 грн., у тому числі 1 218,00 грн. в 1 кварталі 2015 року та 317 915,00 грн. в 1 кварталі 2016 року.

Тобто, на думку контролюючого органу, у зв`язку з тим, що у 1кварталі 2015 року та 1 кварталі 2016 року ТОВ Зумекс ЛТД було занижено суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб з нарахованих та виплачених дивідендів фізичним особам-учасникам товариства у сумі 319 133,00 грн., у тому числі 1 218,00 грн. в 1 кварталі 2015 року та 317 915,00 грн. в 1 кварталі 2016 року, зазначені суми було виплачено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як додаткове благо.

Отже, зазначені суми виплати включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичних осіб-учасників товариства як додаткове благо та оподатковані податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

В свою чергу, суд не погоджується із таким правовим висновком податкового органу.

На думку суду, в даному випадку відбулось подвійне оподаткування виплачених сум фізичним особам-учасникам товариства, оскільки податок на доходи фізичних осіб вже було донараховано у зв`язку із неправильно визначеною ставкою ТОВ Зумекс ЛТД .

Так, подвійне оподаткування - це багаторазове оподаткування одним і тим же (або аналогічним) податком конкретного суб`єкта.

У випадку, зокрема, внутрішнього подвійного оподаткування сплачується конкретний податок чи збір більше одного разу.

В свою чергу, в України як на національному рівні так і на міжнародному заборонено подвійне оподаткування.

Крім того, статтею 4 Протоколу N 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

Положення попереднього пункту не перешкоджають відновленню провадження у справі згідно із законом та кримінальною процедурою відповідної держави за наявності нових або нововиявлених фактів чи в разі виявлення суттєвих недоліків у попередньому судовому розгляді, які могли вплинути на результати розгляду справи.

Жодних відступів від положень цієї статті не допускається на підставі статті 15 Конвенції.

У рішенні від 10 лютого 2015 року у справі Остерлунд проти Фінляндії (заява N 53197/13) Європейський суд з прав людини наголосив, що правова характеристика процедури відповідно до національного законодавства не може бути єдиним критерієм для визначення відповідності принципу не бути притягненим до суду або покараним двічі відповідно до Статті 4 § 1 Протоколу N 7. Інакше, застосування цього положення залишиться на розсуд Договірних Держав, що може призвести до наслідків, несумісних з завданням та метою Конвенції (для прикладу див. Сторбратен проти Норвегії N 12277/04, ЄСПЛ 2007 (витяги), з подальшими посиланнями). Поняття кримінальна процедура в тексті Статті 4 Протоколу N 7 має тлумачитися в контексті загальних принципів відповідних слів кримінальне обвинувачення та покарання в Статтях 6 та 7 Конвенції відповідно (див. Хаарвіг проти Норвегії N 11187/05 від 11 грудня 2007 року; Росенкіст проти Швеції N 60619/00 від 14 вересня 2004 року; Менессон проти Швеції N 41265/98 від 8 квітня 2003 року; Гьоктан проти ОСОБА_6 N 33402/96, § 48, ЄСПЛ 2002- V; ОСОБА_2 проти ОСОБА_6 від 23 вересня 1998 року, § 35, Збірка судових рішень та постанов 1998-VII; та Нільссон проти Швеції N 73661/01, ЄСПЛ 2005-XIII).

Усталена судова практика Суду виділяє три критерії широко відомі як Критерії Енгеля, які використовуються для визнання або невизнання обвинувачення кримінальним. Перший критерій: правова класифікація правопорушення відповідно до національного законодавства. Другий сама суть правопорушення, та третій ступінь тяжкості покарання, що може бути застосоване до особи. Другий та третій критерії є альтернативними, а не обов`язково кумулятивними. Однак це не виключає кумулятивний підхід в ситуації, коли окремий аналіз кожного критерію не дозволяє досягнути остаточного висновку щодо існування кримінального правопорушення (див. Джуссіла проти Фінляндії [GC] 39665/98 та 40086/98, § § 82-86, ЄСПЛ 2003-X).

У вищезгаданій справі Джуссіла проти Фінляндії суд прийняв позицію, що податкові донарахування мають ознаки кримінального правопорушення в розумінні Статті 6 Конвенції. Суд визнав, що стосовно першого критерію очевидним є факт, що податкові донарахування класифікувались не як кримінальні, а як частина фіскального режиму. Однак таке визначення не було вирішальним, важливішим був другий критерій. Суд звернув увагу, що податкові донарахування були накладені на платника податку відповідно до загальних положень, що застосовуються до платників податків взагалі. Крім того, відповідно до законодавства Фінляндії, податкові донарахування були спрямовані не на грошову компенсацію шкоди, а на покарання для запобігання здійснення повторного правопорушення. Отже, донарахування були накладені відповідно до правила, спрямованого на попередження та покарання. Таким чином, Суд вирішив, що це є ознаками кримінального характеру правопорушення. Що стосується третього критерію, то незначний характер штрафу не виключає справу з-під дії Статті 6. Тому Стаття 6 застосовується відповідно до її положення щодо кримінальних правопорушень незалежно від незначного характеру податкового донарахування (див. Джуссіла проти Фінляндії [GC], § § 37-38). Відповідно, процедури, що стосуються податкових донарахувань, є кримінальними і для цілей Статті 4 Протоколу N 7 //пункти 36, 37, 38 рішення ЄСПЛ у справі Остерлунд проти Фінляндії.

Таким чином практика ЄСПЛ свідчить, що поняття "кримінального обвинувачення" в контексті статті 4 Протоколу N 7, як і ч. 1 ст. 6 Конвенції, має "автономне" значення, тому національне законодавство не є вирішальним при визначенні того, чи пов`язано обвинувачення з "кримінальним правопорушенням".

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, повторне притягнення до відповідальності є порушенням принципу недопустимості притягнення до відповідальності, в розумінні практики ЕСПЛ та міжнародного законодавства.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що в даному випадку податковий орган неправомірно зависив суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб з нарахованих та виплачених дивідендів у сумі 319 133,00 грн., у тому числі 1 218,00 грн. в 1 кварталі 2015 року та 317 915,00 грн. в 1 кварталі 2016 року, а тому податкове повідомлення-рішення № 0015381303 в цій частині підлягає скасуванню.

Крім того, суд звертає увагу, що спірним податковим-повідомленням рішенням № 0015381303 нараховано позивачу штрафні санкції за несплату грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України).

Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України), тобто у строки, вказані у ст. 168 Податкового кодексу України.

Таким чином, положення Податкового кодексу України чітко визначають момент узгодження грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету. У разі несплати сум узгоджених грошових зобов`язань у строки, встановленні податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.

Відповідальність платників податків за податкові правопорушення регламентується главою 11 Податкового кодексу України, яка серед іншого, передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків (ст. 126 Податкового кодексу України) та за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (ст. 127 Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за правопорушення, передбачене ст. 127 Податкового кодексу України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов`язків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов`язання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. В тому випадку, коли аналогічні дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Судом встановлено, що з розрахунку штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб, застосованих до ТОВ Зумекс ЛТД відповідно до ст. 127 Податкового кодексу України вбачається, що відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 25 %, 50 %, 75 % (т.2 а.с.63).

Проте суд дійшов висновку, що у вказаних діях не вбачається повторності, оскільки вказані порушення податкового законодавства були виявлені однією перевіркою, а відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначено розмір штрафу на підставі ст. 127 Податкового кодексу України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб взагалі, нараховано з ознаками повторності та як за такі, що здійснені втретє.

Суд вважає неприйнятними застосування до позивача штрафу у кратному розмірі. Крім того застосування штрафу на суму несвоєчасно сплаченого податку з додаткового блага взагалі є неправомірним з огляду на те, що ТОВ Зумекс ЛТД не повинно було сплачувати вказаний податок.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про правовірність застосування штрафних санкцій до позивача у розмірі 25 % за встановлене порушення норм податкового законодавства, а саме заниження суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб з нарахованих та виплачених дивідендів у сумі 319 133, 00 грн., у тому числі 1 218,00 грн. в 1 кварталі 2015 року та 317 915,00 грн. в 1 кварталі 2016 року.

Стосовна нарахування пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.18 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається осо-ба, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Абзацем а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України встановлений обов`язок платників, які мають статус податкових агентів, щодо своєчасного та повного нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Також абз.2 п.57.1 ст.57 цього Кодексу встановлено, що податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Порядок сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб визначено статтею 168 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Суд вважає безпідставними доводи твердження позивача щодо відсутності правових підстав та неправильного нарахування пені, огляду на те, що позивачем дійсно було порушено терміни сплати грошового зобов`язання.

Водночас нарахування пені за несвоєчасну сплату додаткового блага є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року№ 0015371303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн. за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати позивач зазначає, що контролюючим органом було порушено строки давності. В свою чергу, судом вже було зазначено вище, що строки у даному випадку не порушені, з огляду на подання ТОВ Зумекс ЛТД уточнюючого розрахунку. Тому вказане податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем правомірно.

Крім того, суд вважає за необхідне скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015391303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 10 471,37 грн (десять тисяч чотириста сімдесят одна гривня тридцять сім копійок), повторюючи, що подвійне нарахування податків не допускається. З суми виплачених дивідендів позивачем було сплачено військовий збір при їх виплаті.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення Державної фіскальної служби України від 20.11.2018 року № 37638/6/99-99-11-05-01-15 з підстав підписання його не уповноваженою на те особою, суд звертає увагу на наступне.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, що настають за днем отримання скарги, на адресу платника поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Водночас керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення встанов леного строку.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, що настає за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику до закінчення 20-денного строку.

Суд зазначає, що Антоненко ОСОБА_4 (директор Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ДФС), яка підписала вищевказане рішення, має право підпису рішень про продовження строку розгляду скарг згідно наказу ДФС України про призначення від 26.02.2018 року № 332-О та відповідно до переліку уповноважених осіб, опублікованому офіційному на вебсайті (http://sfs.gov.ua/pro-sfs-ukraini/upovnovajeni-osobi/71478.html).

Отже, суд вважає безпідставними посилання позивача на порушення Державною фіскальною службою України норм чинного законодавства.

Крім того суд зазначає, що позивачем при вказанні номера зазначеного рішення допущено помилку. Так, стосовно позивача Державною фіскальною службою України 20.11.2018 року виносилось рішення про продовження строку розгляду скарги за № 37638/6/99-99-11-02-01-15, саме його останній долучив до матеріалів позовної заяви. Разом з тим, позивач оскаржує рішення за № 37638/6/99-99-11-05-01-15.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом скасування податкового-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015391303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 10 471, 37 грн (десять тисяч чотириста сімдесят одна гривня тридцять сім копійок) та податкового-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015381303 в частині збільшення податкового зобов`язання на 57 407, 40 грн (п`ятдесят сім тисяч чотириста сім гривень сорок копійок), нарахування штрафу у розмірі 202 165, 30 грн (двісті дві тисячі сто шістдесят п`ять гривень тридцять копійок) та пені у розмірі 25 135, 46 грн (двадцять п`ять тисяч сто тридцять п`ять гривень сорок шість копійок). Решта заявлених позовних вимог задоволенню не підлягають із наведених вище підстав.

Стосовно розподілу судовий витрат, суд зазначає наступне.

Так, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 17 636, 37 грн, відповідно до платіжного доручення № 414 від 29.12.2018 року та у розмірі 1 921, 00 грн відповідно до платіжного доручення № 453 від 24.03.2019 року (т.1 а.с.3).

Так, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

З огляду на наведене та у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ТОВ Зумекс ЛТД суми судового збору у розмірі 4 427, 70 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246,250,295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД» (код ЄДРПОУ 20329096, 85004, Донецька обл., місто Добропілля, проспект Перемоги, будинок 8, квартира 8) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114) , Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 04053, м.Київ, Львівська площа, будинок 8) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015371303, № 0015391303, № 0015381303 та наказу від 30.08.2018 року № 1523, а також рішення Державної фіскальної служби України від 20.11.2018 року № 37638/6/99-99-11-05-01-15 , - задовольнити частково.

Скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015391303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 10 471, 37 грн (десять тисяч чотириста сімдесят одна гривня тридцять сім копійок).

Скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015381303 в частині збільшення податкового зобов`язання на 57 407, 40 грн (п`ятдесят сім тисяч чотириста сім гривень сорок копійок), нарахування штрафу у розмірі 202 165, 30 грн (двісті дві тисячі сто шістдесят п`ять гривень тридцять копійок) та пені у розмірі 25 135, 46 грн (двадцять п`ять тисяч сто тридцять п`ять гривень сорок шість копійок).

В решті заявлених позовних вимог,- відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД» суму судового збору у розмірі 4 427, 70 грн (чотири тисячі чотириста двадцять сім гривень сімдесят копійок).

Повний текст рішення складено 18.06.2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб