Постанова

від 21.08.2019 по справі 200/584/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2019 року           справа № 200/584/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання – Харечко О.П., за участю представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року (повний текст складено 18 червня 2019 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 200/584/19-а (суддя в 1 інстанції – Голуб В.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД» до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015371303, № 0015391303,  № 0015381303 та наказу від 30.08.2018 року № 1523, а також рішення Державної фіскальної служби України від 20.11.2018 року № 37638/6/99-99-11-05-01-15,-                                                         В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД» (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі – відповідач 1) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2018 року № 0015371303, № 0015391303, № 0015381303 та наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.08.2018 року № 1523 (том 1, арк.справи 4-11). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у контролюючого органу не було передбачених податковим законодавством підстав для прийняття оскаржуваного наказу від 30.08.2018 року № 1523, яким призначено перевірку. Крім того, позивач не погоджується із податковими повідомленнями-рішеннями, що прийняті за результатами такої перевірки з підстав порушення вимог податкового законодавства. Водночас, представник ТОВ «Зумекс ЛТД» зазначав, що рішення Державної фіскальної служби України від 20.11.2018 року № 37638/6/99-99-11-05-01-15 про продовження строків розгляду скарги підписано не уповноваженою особою. З огляду на викладене, позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015371303, № 0015391303,  № 0015381303 та наказ від 30.08.2018 року № 1523, а також рішення Державної фіскальної служби України від 20.11.2018 року № 37638/6/99-99-11-05-01-15. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у справі № 200/584/19-а позовні вимоги було задоволено частково, внаслідок чого: скасовано податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015391303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 10 471, 37 грн; скасовано податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015381303 в частині  збільшення податкового зобов'язання на 57 407, 40 грн, нарахування штрафу у розмірі 202 165, 30 грн та пені у розмірі 25 135, 46 грн; в решті заявлених  позовних вимог – відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД» суму судового збору у розмірі 4 427, 70 грн (том 2, арк.справи 78-84). Не погодившись з таким рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (том 2, арк.справи 86-88). В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД» (далі – ТОВ «Зумекс ЛТД»), зареєстровано в якості юридичної особи (код ЄДРПОУ 20329096) за адресою: 85004, Донецька обл., місто Добропілля, проспект Перемоги, будинок 8, квартира 8. Про вказане свідчить  витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Підприємство діє на підставі статуту ( том 2, арк.справи 73-74). 12 липня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області було направлено позивачу запит про надання інформації та її документального підтвердження за № 12997/10/05-99-13-01-13-5, у зв'язку з виникненням під час вжиття заходів податкового контролю сумнівів та необхідності дослідження фактів здійснення операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків та незабезпеченням в повному обсязі перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, утриманих з доходів фізичних осіб під час нарахування і виплати дивідендів (ознака 109 «Дохід у вигляді дивідендів»). У вказаному запиті представник Головного управління ДФС у Донецькій області  просив падати інформацію та її документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків та скріплені печаткою копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) щодо суми, періодичності та строків виплати дивідендів засновникам, встановлених статутом, протоколами загальних зборів та наказами, відповідності суми нарахованих дивідендів пропорційно до частки кожного з учасників у статуті господарства станом на початок строку виплати дивідендів при нарахуванні доходів засновникам у вигляді дивідендів, які відображені в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) у 2015-2016 роках за ознакою 109 «Дохід у вигляді дивідендів» (том 1, арк.справи 29-30). Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Зумекс ЛТД» надано відповідь на вказаний запит. В подальшому, на підставі  наказу  Головного управління  ДФС у  Донецькій області  від  30.08.2018 року № 1523 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і збрів з фізичних осіб ГУ ДФС у Донецькій області Стрельченко Наталією Іванівною та головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і збрів з фізичних осіб ГУ ДФС у Донецькій області Харченко Ольгою Вікторівною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД»,  з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з нарахованого та виплаченого доходу у вигляді дивідендів за період з 01.01.2015 року  по 30.06.2016 року. Копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення № 564 від 30.08.2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД»  вручено керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумекс ЛТД» Плеховій Валентині Кузьмівні  11.09.2018 року (том 1, арк.справи 31-32, том 2, арк.справи 55). Колегія суддів зазначає, що в ході перевірки, зокрема,  було досліджено: - податковий розрахунок за 1 квартал 2015 року від 08.05.2015 року, уточнюючий розрахунок,  наданий підприємством 15.04.2016 року (проведено коригування та ознаку доходу «157»  із сумою нарахованого доходу 1 679 445,67 грн. та утриманим податком 334 671, 13 грн. виключено, замість включено нарахування за ознакою доходу «109»  із сумою нарахованого доходу 1 679 445,67 грн. та утриманим податком  334 671, 13 грн.) (том 2, арк.справи 68-69); - податковий розрахунок за 1 квартал 2016 року від 05.04.2016року, уточнюючий розрахунок підприємством надано 07.01.2017 року (ознаку доходу «101» із сумою нарахованого доходу 3 400, 00 грн. та утриманим податком 283, 14 грн. виключено, замість включено нарахування за  ознакою доходу «102» із сумою нарахованого доходу 3 400, 00 грн. та утриманим податком 283, 14 грн.) (том 2, арк.справи 70-71). Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Зумекс  ЛТД»: - пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.51.1 ст.51, пп.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині надання недостовірних відомостей щодо сум утриманого податку на доходи фізичних осіб із нарахованих (виплачених) дивідендів за 2014-2015 роки на користь фізичних осіб учасників Езуми Наталі Сергіївни (РНОКПП 2723000441) та Плехової Валентини Кузьмівни (РНОКПП 1913314366), що призвело до зменшення податкових зобов'язань платника податку; - пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.18.1 ст.18, абз. 2 пп.57.1 ст.57, пп.167.5.1 п.167.5 ст.167, пп. 170.5.4. п.170.5 ст.170, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в частині заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 319 133, 00 грн. з нарахованих та виплачених дивідендів у сумі 1 218,00 грн. в 1 кварталі 2015 року  та  у сумі  317 915, 00 грн. в 1 кварталі 2016 року; - абз. «г» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, абз. «а» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 57 407,40 грн. з виплачених доходів у вигляді додаткового блага,  у т.ч. по звітних періодах березень 2015 – 182,70 грн. (Езума Н.С.- 91,35 грн., Плехова В.К. - 91,35грн.) та лютий 2016 – 57 224,70 грн. (Езума Н.С. - 56 652,45 грн., Плехова В.К. - 572,25 грн.); - абз. «г» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, абз. «а» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкових зобов'язань з військового збору у розмірі 4 787,00 грн. з виплачених доходів у вигляді додаткового блага,  у т.ч. березень 2015 – 18, 27 грн., лютий 2016 – 4 768,73 грн. Вказане зафіксовано в акті про проведення перевірки від 27.09.2018 року № 1104/05-99-13-03/20329096 (том 2, арк.справи 56-61). За результатами перевірки контролюючим органом прийнято три податкові повідомлення рішення від 17.10.2018 року, а саме: · податкове повідомлення-рішення № 0015371303, яким застосовано штрафні санкції до платника податків на суму 510, 00 грн (том 2, арк.справи 66-67); · податкове повідомлення-рішення № 0015381303, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 823 357, 53 грн (за податковим зобов'язанням 376 540,40 грн, за штрафними санкціями 281 948, 55 грн, пеня 164 868, 58 грн) (том 2, арк.справи 62-63); · податкове повідомлення-рішення № 0015391303, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 10 471, 37 грн (за податковим зобов'язанням 4 787, 00 грн, за штрафними санкціями 3 583, 40 грн, пеня 2 100, 97 грн) (том 2, арк.справи 64-65). Позивач не погоджуючись з проведеною перевіркою та прийнятими за її наслідками податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою (том 1, арк.справи 33-41). В свою чергу, контролюючим органом прийнято рішення про продовження строків розгляду скарги від 20.11.2018 року № 37638/6/99-99-11-02-01-15 (том 1, арк.справи 42), а в подальшому рішення про результати розгляду скарги від 19.12.2018 року № 41047/6/99-99-11-05-01-15, яким податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача – без задоволення (том 1, арк.справи 43-47). Щодо податкового повідомлення-рішення № 0015381303, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 823 357, 53 грн  колегія суддів зазначає наступне. Так, перевіркою дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків – фізичних осіб у вигляді додаткового блага, встановлено порушення ТОВ «Зумекс ЛТД»  абз. «г» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, абз. «а» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб  у розмірі  57 407,40 грн., у т.ч. по звітних періодах  березень 2015 – 182,70 грн. (Езума Н.С.-91,35 грн., Плехова В.К.- 91,35грн.) та  лютий 2016 – 57 224,70 грн. (Езума Н.С.- 56 652,45 грн., Плехова В.К.- 572,25грн.). Відповідно  до абз. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи, отримані платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді  суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом. Як було зазначено в частині «Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.10.2018 № 0015381303»,  в порушення вимог пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.18.1 ст.18, абз. 2 пп.57.1 ст.57, пп.167.5.1 п.167.5 ст.167, пп. 170.5.4. п.170.5 ст.170, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, встановлено заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб  з нарахованих та виплачених дивідендів у сумі 319 133,00 грн., у тому числі 1 218,00 грн. в 1 кварталі 2015 року  та  317 915,00 грн. в 1 кварталі 2016 року. Тобто, на думку контролюючого органу, у зв'язку з тим, що у 1 кварталі 2015 року та 1 кварталі 2016 року ТОВ «Зумекс ЛТД» було занижено суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб з нарахованих та виплачених дивідендів фізичним особам-учасникам товариства у сумі 319 133,00 грн., у тому числі 1 218,00 грн. в 1 кварталі 2015 року  та  317 915,00 грн. в 1 кварталі 2016 року, зазначені суми було виплачено Езумі Н.С. та Плеховій В.К. як додаткове благо. Отже, зазначені суми виплати включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичних осіб-учасників товариства як додаткове благо та оподатковані податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах. В свою чергу, колегія суддів не погоджується із таким  правовим висновком податкового органу. На думку колегії суддів, в даному випадку відбулось подвійне оподаткування виплачених сум фізичним особам-учасникам товариства, оскільки податок на доходи фізичних осіб вже було донараховано у зв'язку із неправильно визначеною ставкою ТОВ «Зумекс ЛТД». Так, подвійне оподаткування – це багаторазове оподаткування одним і тим же (або аналогічним) податком конкретного суб'єкта. У випадку, зокрема, внутрішнього подвійного оподаткування сплачується конкретний податок чи збір більше одного разу. В свою чергу, в України як на національному рівні так і на міжнародному заборонено подвійне оподаткування. Крім того, статтею 4 Протоколу N 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави. Положення попереднього пункту не перешкоджають відновленню провадження у справі згідно із законом та кримінальною процедурою відповідної держави за наявності нових або нововиявлених фактів чи в разі виявлення суттєвих недоліків у попередньому судовому розгляді, які могли вплинути на результати розгляду справи. Жодних відступів від положень цієї статті не допускається на підставі статті 15 Конвенції. У рішенні від 10 лютого 2015 року у справі Остерлунд проти Фінляндії (заява N 53197/13) Європейський суд з прав людини наголосив, що правова характеристика процедури відповідно до національного законодавства не може бути єдиним критерієм для визначення відповідності принципу не бути притягненим до суду або покараним двічі відповідно до Статті 4 § 1 Протоколу N 7. Інакше, застосування цього положення залишиться на розсуд Договірних Держав, що може призвести до наслідків, несумісних з завданням та метою Конвенції (для прикладу див. Сторбратен проти Норвегії N 12277/04, ЄСПЛ 2007 (витяги), з подальшими посиланнями). Поняття кримінальна процедура в тексті Статті 4 Протоколу N 7 має тлумачитися в контексті загальних принципів відповідних слів кримінальне обвинувачення та покарання в Статтях 6 та 7 Конвенції відповідно (див. Хаарвіг проти Норвегії N 11187/05 від 11 грудня 2007 року; Росенкіст проти Швеції N 60619/00 від 14 вересня 2004 року; Менессон проти Швеції N 41265/98 від 8 квітня 2003 року; Гьоктан проти ОСОБА_6 N 33402/96, § 48, ЄСПЛ 2002- V; ОСОБА_2 проти ОСОБА_6 від 23 вересня 1998 року, § 35, Збірка судових рішень та постанов 1998-VII; та Нільссон проти Швеції N 73661/01, ЄСПЛ 2005-XIII). Усталена судова практика Суду виділяє три критерії широко відомі як Критерії Енгеля, які використовуються для визнання або невизнання обвинувачення кримінальним. Перший критерій: правова класифікація правопорушення відповідно до національного законодавства. Другий сама суть правопорушення, та третій ступінь тяжкості покарання, що може бути застосоване до особи. Другий та третій критерії є альтернативними, а не обов'язково кумулятивними. Однак це не виключає кумулятивний підхід в ситуації, коли окремий аналіз кожного критерію не дозволяє досягнути остаточного висновку щодо існування кримінального правопорушення (див. Джуссіла проти Фінляндії [GC] 39665/98 та 40086/98, § § 82-86, ЄСПЛ 2003-X). У вищезгаданій справі Джуссіла проти Фінляндії суд прийняв позицію, що податкові донарахування мають ознаки кримінального правопорушення в розумінні Статті 6 Конвенції. Суд визнав, що стосовно першого критерію очевидним є факт, що податкові донарахування класифікувались не як кримінальні, а як частина фіскального режиму. Однак таке визначення не було вирішальним, важливішим був другий критерій. Суд звернув увагу, що податкові донарахування були накладені на платника податку відповідно до загальних положень, що застосовуються до платників податків взагалі. Крім того, відповідно до законодавства Фінляндії, податкові донарахування були спрямовані не на грошову компенсацію шкоди, а на покарання для запобігання здійснення повторного правопорушення. Отже, донарахування були накладені відповідно до правила, спрямованого на попередження та покарання. Таким чином, Суд вирішив, що це є ознаками кримінального характеру правопорушення. Що стосується третього критерію, то незначний характер штрафу не виключає справу з-під дії Статті 6. Тому Стаття 6 застосовується відповідно до її положення щодо кримінальних правопорушень незалежно від незначного характеру податкового донарахування (див. Джуссіла проти Фінляндії [GC], § § 37-38). Відповідно, процедури, що стосуються податкових донарахувань, є кримінальними і для цілей Статті 4 Протоколу N 7 //пункти 36, 37, 38 рішення ЄСПЛ у справі Остерлунд проти Фінляндії. Таким чином практика ЄСПЛ свідчить, що поняття «кримінального обвинувачення» в контексті статті 4 Протоколу N 7, як і ч. 1 ст. 6 Конвенції, має «автономне» значення, тому національне законодавство не є вирішальним при визначенні того, чи пов'язано обвинувачення з «кримінальним правопорушенням». Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Отже, повторне притягнення до відповідальності є порушенням принципу недопустимості притягнення до відповідальності, в розумінні практики ЕСПЛ та міжнародного законодавства. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку податковий орган неправомірно збільшив суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб  з нарахованих та виплачених дивідендів у сумі 319 133,00 грн., у тому числі 1 218,00 грн. в 1 кварталі 2015 року  та  317 915,00 грн. в 1 кварталі 2016 року, а тому податкове повідомлення-рішення № 0015381303 в цій частині підлягає скасуванню. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що спірним податковим-повідомленням рішенням № 0015381303 нараховано позивачу штрафні санкції за несплату грошового зобов'язання. Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України). Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України), тобто у строки, вказані у ст. 168 Податкового кодексу України. Таким чином, положення Податкового кодексу України чітко визначають момент узгодження грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету. У разі несплати сум узгоджених грошових зобов'язань у строки, встановленні податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку. Відповідальність платників податків за податкові правопорушення регламентується главою 11 Податкового кодексу України, яка серед іншого, передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків (ст. 126 Податкового кодексу України) та за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (ст. 127 Податкового кодексу України). Згідно зі ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за правопорушення, передбачене ст. 127 Податкового кодексу України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов'язків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов'язання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. В тому випадку, коли аналогічні дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Колегією суддів встановлено, що з розрахунку штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб, застосованих до ТОВ «Зумекс ЛТД» відповідно до ст. 127 Податкового кодексу України вбачається, що відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 25 %, 50 %, 75 % (том 2, арк.справи 63). Проте колегія суддів дійшла висновку, що у вказаних діях не вбачається повторності, оскільки вказані порушення податкового законодавства були виявлені однією перевіркою, а відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначено розмір штрафу на підставі ст. 127 Податкового кодексу України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб взагалі, нараховано з ознаками повторності та як за такі, що здійснені втретє. Колегія суддів вважає неприйнятними застосування до позивача штрафу у кратному розмірі. Крім того застосування штрафу на суму несвоєчасно сплаченого податку з додаткового блага взагалі є неправомірним з огляду на те, що ТОВ «Зумекс ЛТД» не повинно було сплачувати вказаний податок. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування штрафних санкцій до позивача у розмірі 25 % за встановлене порушення норм податкового законодавства, а саме заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб  з нарахованих та виплачених дивідендів у сумі 319 133, 00 грн., у тому числі 1 218,00 грн. в 1 кварталі 2015 року  та  317 915,00 грн. в 1 кварталі 2016 року. Стосовно нарахування пені, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 18 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається осо-ба, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Абзацем «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України встановлений обов'язок платників, які мають статус податкових агентів, щодо своєчасного та повного нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Також абз. 2 п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу встановлено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Порядок сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб визначено статтею 168 Податкового кодексу України. Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Колегія суддів вважає безпідставними доводи твердження позивача щодо відсутності правових підстав та неправильного нарахування пені, з огляду на те, що позивачем дійсно було порушено терміни сплати грошового зобов'язання. Водночас нарахування пені за несвоєчасну сплату додаткового блага є неправомірним. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015391303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 10 471,37 грн (десять тисяч чотириста сімдесят одна гривня тридцять сім копійок), повторюючи, що подвійне нарахування податків не допускається. З  суми виплачених дивідендів позивачем було сплачено військовий збір при їх виплаті. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом скасування податкового-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015391303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 10 471, 37 грн (десять тисяч чотириста сімдесят одна гривня тридцять сім копійок) та податкового-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.10.2018 року № 0015381303 в частині  збільшення податкового зобов'язання на 57 407, 40 грн  (п'ятдесят сім тисяч чотириста сім гривень сорок копійок), нарахування штрафу у розмірі 202 165, 30 грн (двісті дві тисячі сто шістдесят п'ять гривень тридцять копійок) та пені у розмірі 25 135, 46 грн (двадцять п'ять тисяч сто тридцять п'ять гривень сорок шість копійок). Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                           ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у справі № 200/584/19-а – залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у справі № 200/584/19-а – залишити без змін. Повне судове рішення складено 21 серпня 2019 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя                                                                                     А.В. Гайдар Судді                                                                                                           Е.Г. Казначеєв                                                                                                                         І.Д. Компанієць