Постанова

від 28.05.2020 по справі 200/584/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

Київ

справа № 200/584/19-а

адміністративне провадження №К/9901/26783/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 червня 2019 року (суддя Голуб В.А.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року (головуючий суддя Гайдар А.В., судді: Казначеєв Е.Г., Компанієць Р.В.)

в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зумекс ЛТД

до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, та наказу, рішення

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зумекс ЛТД" (надалі також - ТОВ "Зумекс ЛТД", позивач) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у Донецької області (надалі також - Управління, відповідач ), Державної фіскальної служби України (далі також - ДФС ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0015371303, яким застосовано штрафні санкції до платника податків на суму 510, 00; № 0015381303 , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 823 357, 53 грн (за податковим зобов`язанням 376 540,40 грн, за штрафними санкціями 281 948, 55 грн, пеня 164 868, 58 грн); № 0015391303, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 10 471, 37 грн (за податковим зобов`язанням 4 787, 00 грн, за штрафними санкціями 3 583, 40 грн, пеня 2 100, 97 грн) та скасувати наказ Головного управління ДФС у Донецькій області № 1523 від 30 серпня 2018 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, рішення Державної фіскальної служби України від 20 листопада 2018 року № 37638/6/99-99-11-05-01-15.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Зумекс ЛТД" зазначало, що:

- ДФС в порушення норм податкового законодавства перевірено період після закінчення 1095 днів, що настав за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а уточнююча декларація яка була подана позивачем стосувалась змін ознак доходу та не стосувалась числових показників;

- щодо заниження суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб з нарахованих та виплачених дивідендів, позивач вказав, що товариство не здійснювало нарахування та виплат дивідендів по акціям та/або інвестиційним сертифікатам, оскільки мало на час виникнення спірних правовідносин іншу організаційно-правову форму та відповідно дивідендів не здійснювало; у зв`язку з чим відсутні правові підстави для нарахування пені та застосування штрафних санкцій до позивача.

1.2.Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 7 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року, позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 17 жовтня 2018 року №0015391303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 10471, 37 грн, №0015381303 в частині збільшення податкового зобов`язання на 57 407, 40 грн, нарахування штрафу у розмірі 202165,30 грн та пені 25 135, 46 грн, в решті позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відбулось подвійне оподаткування виплачених сум фізичним особам-учасникам товариства, оскільки податок на доходи фізичних було донараховано у зв`язку з невірно застосованою ставкою ТОВ "Зумекс ЛТД", а сума донарахованого зобов`язання була сплачена податковим агентом на загальних підставах.

Крім того, суди попередніх інстанцій виходили із того, що у діях позивача відсутня ознака повторності, оскільки вказані порушення податкового законодавства були виявлені однією перевіркою, а відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначено розмір штрафу на підставі статті 127 Податкового кодексу України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб взагалі, нараховано з ознаками повторності та як за такі, що здійснені втретє.

1.3.Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Верховним Судом двічі надсилалась копія касаційної скарги та доданих до неї матеріалів разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження на зазначену позивачем адресу, що відповідала даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштові відправлення повертались із відміткою про наявність інших причин, що не дали змоги виконати обов`язок щодо пересилання поштового відправлення, а саме "адресат відсутній".

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 27 вересня 2018 року № 1104/05-99-13-03/20329096, згідно з висновками якого позивачем порушено вимоги:

- підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 51.1 статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині надання недостовірних відомостей щодо сум утриманого податку на доходи фізичних осіб із нарахованих (виплачених) дивідендів за 2014-2015 роки на користь фізичних осіб учасників ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), що призвело до зменшення податкових зобов`язань платника податку;

- підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 18.1 статті 18, абзацу 2 підпункту 57.1 статті 57, підпункту 167.5.1 пункту 167.5 статті 167, підпункту 170.5.4. пункту 170.5 статті 170, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в частині заниження суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 319 133, 00 грн. з нарахованих та виплачених дивідендів у сумі 1 218 грн. в 1 кварталі 2015 року та у сумі 317 915 грн. в 1 кварталі 2016 року;

- абзацу "г" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 57 407,40 грн. з виплачених доходів у вигляді додаткового блага, у т.ч. по звітних періодах березень 2015 182,70 грн. ( ОСОБА_1 - 91,35 грн., ОСОБА_2 - 91,35грн.) та лютий 2016 57 224,70 грн. ( ОСОБА_1 5 - 56 652,45 грн., ОСОБА_2 - 572,25 грн.);

- абзацу "г" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкових зобов`язань з військового збору у розмірі 4 787,00 грн. з виплачених доходів у вигляді додаткового блага, у т.ч. березень 2015 року - 18, 27 грн., лютий 2016 року - 4 768,73 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються, зокрема, на тому, що:

- позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, виплатив дивіденди фізичним особам, однак, всупереч вимог податкового законодавства, податок з доходів фізичних осіб сплатив без застосування відповідної ставки податку, що у 2015 році становила 20%, а у 2016 році - 18 %. Так, у 2015 році фактично підприємством нараховано 334 671,13 грн., однак повинно було нараховано 335 889,13 грн., тобто різниця становить 1 218,00 грн; у 2016 році ТОВ "Зумекс ЛТД" невірно застосована ставка податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5%, однак вона повинна була становити 18% від нарахованого доходу: фактично підприємством нараховано 122 275,00 грн., повинно бути нараховано 440 190,00 грн., відтак різниця становить 317 915,00 грн.

- у зв`язку з тим, що у 1 кварталі 2015 року та 1 кварталі 2016 року ТОВ "Зумекс ЛТД" було занижено суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб з нарахованих та виплачених дивідендів фізичним особам-учасникам товариства у сумі 319 133,00 грн., у тому числі 1 218,00 грн. в 1 кварталі 2015 року та 317 915,00 грн. в 1 кварталі 2016 року, зазначені суми було виплачено фізичним особам як додаткове благо, а тому із них має сплачуватись ще раз податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

На підставі акту Управлінням прийнято податкові повідомлення рішення від 17 жовтня 2018 року:

- № 0015371303, яким застосовано штрафні санкції до платника податків на суму 510 грн;

- № 0015381303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 823 357, 53 грн (за податковим зобов`язанням 376 540,40 грн, за штрафними санкціями 281 948, 55 грн, пеня 164 868, 58 грн);

- № 0015391303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 10 471, 37 грн (за податковим зобов`язанням 4 787, 00 грн, за штрафними санкціями 3 583, 40 грн, пеня 2 100, 97 грн.).

Судами встановлено, що з розрахунку штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб, застосованих до ТОВ "Зумекс ЛТД" відповідно до статті 127 Податкового кодексу України слідує, що відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 25 %, 50 %, 75 % .

3. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1.Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що оскільки ТОВ "Зумекс ЛТД" у 2015-2016 роках застосовувало спрощену систему оподаткування з врахуванням вимог підпункту 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 Податкового кодексу України, ним не вірно застосовано ставку податку на доходи фізичних осіб, оскільки ставка податку для пасивних доходів, до складу яких відносяться дивіденди нараховані резидентом, які не є платниками податку на прибуток, у 2015 році складала 20 % та у 2016 році 18 % відповідно.

Розмір штрафних санкцій за вчинення порушення, передбаченого пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, визначається з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу; кваліфікуючою ознакою застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Податкового кодексу України є допущення податковим агентом декількох правопорушень протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення контролюючим органом.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд зазначає таке.

Відповідач в касаційній скарзі не спростовує встановлених судами попередніх інстанцій обставин повторного стягнення податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу фізичним особам у вигляді дивідендів шляхом визнання відповідних податкових донарахувань з податку на доходи фізичних осіб додатковим благом таких.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на доходи фізичних осіб врегульовані положеннями Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу), доходи у вигляді виграшів, призів.

Підпункт 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пасивні доходи для цілей розділу ІV цього Кодексу - це доходи отримані серед іншого у вигляді дивідендів.

Згідно з підпунктом 14.1.49. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Приписи пункту 170.5. статті 170 Податкового кодексу України встановлюють особливості оподаткування дивідендів.

Підпункт 170.5.1. пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України визначає, що податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Підпунктом 170.5.2 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб`єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Відповідно до підпункту 170.5.4. пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною у пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Отже, наведеними положеннями встановлено, що дивіденди, виплачені (нараховані) на користь фізичної особи, враховуються підприємством, яке виступає податковим агентом, в дохід такої фізичної особи, який є об`єктом оподаткування в розумінні підпункту 164.2.8 пункт 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 167.5 статті 167 Податкового кодексу України (в редакції на травень 2015 року) ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:

- 20 відсотків - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у підпункті 167.5.2 цього пункту) (підпункт 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 ПК України);

- 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) (підпункт 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 Податкового кодексу України).

Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" внесені зміни до статті 167 викладено пункт 167.1 в такій редакції "у підпункті 167.5.1 пункту 167.5 цифри і слово "20 відсотків" замінити цифрами і словом "18 відсотків"".

Отже, оскільки ТОВ "Зумекс ЛТД" не сплачувало на загальних підставах податок на прибуток, тому пасивний дохід, у тому числі нарахований у вигляді дивідендів по акціям та або/ інвестиційним сертифікатам, за висновками відповідача, не спростованими позивачем під час судового розгляду, повинен оподатковувався у 2015 році за ставкою 20 % та відповідно 18 % у 2016 році, а відтак позивач повинен сплатити суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 319 133 грн, у тому числі: 1 218 грн в 1 кварталі 2015 року та 317 915 грн в 1 кварталі 2016 року.

Крім того, відповідач вважає, що платник податків повинен сплатити суму податку на з доходів фізичних осіб за відповідною ставкою із суми нарахованого грошового зобов`язання у розмірі 319 133 грн.

Разом з тим, платником податку на доходи фізичних осіб, відповідно до положень підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України, є податковий агент, тобто юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України);

Оскільки на позивача, як податкового агента, вже покладено обов`язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті дивідендів фізичним особам, при цьому із відповідної суми позивачем ще до перевірки сплачено військовий збір та частково податок на доходи фізичних осіб, висновки судів попередніх інстанцій про недопустимість повторного оподаткування відповідних доходів цим же податком є обґрунтованими, а відтак обгрунтованим є рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 жовтня 2018 року № 0015391303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 10 471, 37 грн, № 0015381303 в частині збільшення податкового зобов`язання на 57 407, 40 грн, нарахування штрафу у розмірі 43 055, 56 грн та пені 25 135, 46 грн.

Інформація про нарахування податкового зобовязання, штрафних санкцій та пені за вчинені податкові правопорушення на підставі відповідних податкових повідомлнь-рішень міститься в розрахунках (том.2,а.с. 63,65).

Разом з тим, роблячи висновки про відсутність підстав для застосування штрафу на підставі статті 127 Податкового кодексу України, суди попередніх прийняли рішення, що не відповідають вимогам процесуального законодавства.

Згідно з пунктом 127.1 статті127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відтак, положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлено відповідальність платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням.

Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності відповідно до статті 127 ПК України в даному спорі є порушення саме податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу.

Статтею 127 Податкового кодексу України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

На підставі аналізу зазначених норм права судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 січня 2020 року у справі №820/11382/15 зробила правовий висновок, що несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків є підставою для накладення штрафу згідно зі статтею 127 ПК України. Розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Підстави для відступу від вказаної позиції відсутні.

З урахуванням наведеного, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року №0015381303 в частині нарахування штрафу у розмірі 159 109,74 грн. є необґрунтованими.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 жовтня 2018 року № 0015391303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 10 471, 37 грн, № 0015381303 в частині збільшення податкового зобов`язання на 57 407, 40 грн, нарахування штрафу у розмірі 43 055, 56 грн та пені 25 135, 46 грн. обґрунтованими та такими, що зроблені з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена з дотриманням положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, судами попередніх інстанцій зроблено помилкові висновки про необхідність задоволення позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року №0015381303 в частині нарахування штрафу у розмірі 159 109,74 грн.

Відповідно до частин першої- третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З урахуванням наведеного, рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року № 0015381303 в частині нарахування штрафу у розмірі 159 109,74 грн. з прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги..

Керуючись статтями 3, 345, 349, 351, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 червня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року № 0015381303 в частині нарахування штрафу у розмірі 159 109,74 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року № 0015381303 в частині нарахування штрафу у розмірі 159 109,74 грн. відмовити.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 червня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх