Рішення

від 18.06.2019 по справі 816/1389/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року м.ПолтаваСправа № 816/1389/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сендецької В.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідачів - Прудкої І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області , Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - відповідач 1), Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач 2) , Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі (надалі - відповідач 3) про

- визнання протиправними та скасування наказів Держгеокадастру від 26.07.2016 №954-то, наказ головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.07.2016 №124-к, наказ відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області від 27.07.2016 №12-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області за угодою сторін на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" та п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України;

- поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Держгеокадастру в Хорольському районі Полтавської області;

- стягнення на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27.07.2016 по день поновлення на роботі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що спірними наказами останнього звільнено з посади начальника управління Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області на підставі пункту 3 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу", пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України за угодою сторін, однак вона не подавала заяву про звільнення із займаної посади. Зауважувала, що заява, яка послугувала підставою для звільнена була подана без зазначення дати її складення, що не може бути розцінене судом як належне волевиявлення при звільненні за згодою сторін. До того ж, від імені Держгеокадастру наказ від 26.07.2016 №954-то підписано головою ОСОБА_3 , який на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №527-Р "Про звільнення ОСОБА_3 з посади Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру" звільнений із займаної посади.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 та 02.11.2016 відповідно відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами статей 105, 106, 107, 121 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що діяла до 15.12.2017.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017, а справу № 816/1389/19 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, за висновком касаційної інстанції, судами не повною мірою з`ясовано обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, та не надано їм відповідну юридичну оцінку (том 2, а.с. 92-96).

У даній постанові Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не перевірили, чи було досягнуто між роботодавцем та працівником згоди з усіх основних умов угоди про припинення раніше укладеного між ними трудового договору, зокрема, щодо конкретного строку, з якого договір припиняється. Висновок судів про те, що саме дату видання наказу про звільнення необхідно вважати датою досягнення згоди сторін на звільнення працівника, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки заява ОСОБА_1 про звільнення із займаної посади за угодою сторін не містить дати її подання (написання). Досліджуючи спосіб надходження заяви ОСОБА_1 до Держгеокадастру, суди виходили з того, що у день її подання (26.07.2016) позивач перебувала на колегії Держгеокадастру, у зв`язку із чим відповідач провів реєстрацію вказаної заяви у день її подання. Водночас, такі доводи є припущеннями, та не підтверджують факт подання такої заяви безпосередньо позивачем в означений день. Крім того не перевірені судами та не спростовані в ході судового розгляду, твердження позивача про те, що заяву про звільнення її примусили написати при прийнятті на посаду начальника Управління Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області, а потім таку заяву було відібрано.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-У111, яким затверджено нові редакції процесуальних кодексів, зокрема Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 10 частини першої Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 прийнято справу 816/1389/16, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.04.2019.

17.04.2019 від Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, де просили відмовити у задоволеннні позовних вимог з підстав необґрунтованості. Зазначали, що позивача звільнено з посади 27.07.2016 відповідно до порядку, передбаченому чинним законодавством. Так, в останній день роботи ОСОБА_1 як керівник Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області видала наказ про звільнення з посади за місцем роботи, оголосивши наказ органу вищого рівня та засвідчила запис про звільнення у власній трудовій книжці. Ні про який примус до подання заяви на звільнення за згодою сторін позивач не заявляла при ознайомленні із наказом Держгеокадастру від 26.07.2016 № 954-то. Крім того подана особисто позивачем заява про звільнення зареєстрована 26.07.2016 у автоматизованій системі діловодства Держгеокадастру та погоджена в порядку, визначеному чинним законодавством. При цьому, не зазначення позивачем у заяві про звільнення дати, з якої її повинно бути звільнено, не свідчить про недосягнення угоди сторін про звільнення, оскільки ані загальним, ані спеціальним законодавством не передбачено обов`язковість зазначення такої дати. Також зауважили, що Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області як юридична особа є ліквідованим без правонаступництва, а тому позовна вимога про поновлення на роботі позивача на посаді начальника відділу Держгеокадастру в Хорольському районі Полтавської області задоволенню не підлягає (том 2, а.с. 127-134).

22.04.2019 через канцелярію суду від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшов письмовий відзив на позовну заяву, де просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки припинення трудових відносин з ОСОБА_1 відбулось із дотриманням норм чинного законодавства. Зазначили, що позивач, перебуваючи на нараді в Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (у м. Києві), звернулась до голови останнього із заявою про звільнення із займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпПУ. Згода голови як суб`єкта призначення на звільнення позивача за угодою сторін надана в той же день шляхом накладення на заяві позивача резолюції та власноручного підпису ОСОБА_3 , в той же день було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за угодою сторін. Стосовно посилання позивача щодо відсутності у ОСОБА_3 повноважень на видачу та підпис наказів, зауважили, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 527 - р «Про звільнення ОСОБА_3 з посади голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру» ОСОБА_3 звільнено із займаної посади у зв`язку із переходом на іншу роботу. А так, як копія вказаного розпорядження надійшла до Держгеокадастру 26.07.2016, то останнім 26.07.2016 прийнято наказ від 26.07.2016 № 108-к «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 527 - р» , за змістом якого днем звільнення ОСОБА_3 є 26.07.2016. Отже, на думку відповідача 1, вказана особа, будучи головою Держгеокадастру, мав право видавати та підписувати наказ про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади (том 2, а.с. 137-146).

25.04.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, де остання не погоджуючись із позицією відповідачів, зазначила, що після наради в приміщенні Держгеокадастру 26.07.2016, позивачу було запропоновано звернутись до Департаменту кадрової роботи та персоналу Держгеокадастру у зв`язку із виявленими зауваженнями по роботі Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області та для надання відповідних письмових пояснень. Натомість її було ознайомлено із копією наказу Держгеокадастру від 26.07.2016 № 953-то про звільнення позивача із займаної посади на підставі поданої нею заяви. Зауважила, що вказана заява не мала дати її складання та бажаної дати припинення трудового договору, а позивач ані 26.07.2016, ані раніше не подавала та не мала наміру подавати до Держгеокадастру заяви про звільнення. Крім того, посилалася на те, що, виходячи зі змісту п. 15 Порядку розгляду питань, пов`язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 298, у зв`язку із прийняттям розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 527-р щодо звільнення ОСОБА_3 за місцем роботи останнього мало бути видано наказ, в якому вказаний центральний орган виконавчої влади із зазначенням дати припинення роботи на посаді голови Держгеокадастру - 22.07.2016, а не визначати її самостійно, тобто 26.07.2016. А тому, на думку позивача, ОСОБА_3 підписано наказ про її звільнення, не маючи на те повноважень (том 2, а.с. 169-176).

25.04.2019 в судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку із наданням часу відповідачам для ознайомлення із відповіддю на відзив на позовну заяву до 14.05.2019.

11.05.2019 від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та від Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області надійшли заперечення на відповідь на відзив, де підтримую доводи, викладені у відзивах на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позовних вимог (том 2, а.с. 185-196).

14.05.2019 позивачем через канцелярію суду подано заяву про зміну предмету позову, де просила (том 2, а.с. 197-198):

- визнати протиправними та скасувати наказ Держгеокадастру від 26.07.2016 №954-то, наказ головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.07.2016 №124-к, наказ відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області від 27.07.2016 №12-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області за угодою сторін на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" та п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу;

- визнати ОСОБА_1 такою, яку було звільнено з посади начальника відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Ухвалою суду, занесеною в протокол судового засідання від 14.05.2019 (том 2, а.с. 199), вказана заява прийнята судом до розгляду.

14.05.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.06.2019 з метою надання відповідачами пояснень у зв`язку із прийняттям судом до розгляду заяви про зміну предмету позову.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представники Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити в повному обсязі.

Відповідач Відділ Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце засідання повідомлявся належним чином, клопотань або заяв не надсилав. За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Відділ Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області припинено як юридичну особу, про що зроблено запис від 05.10.2017 № 15801110004000684 (том 2, а.с. 160-163).

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд постановив проводити розгляд справи за даної явки та наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

У матеріалах справи наявна копія заяви, адресована голові Держгеокадастру ОСОБА_3 від начальника управління Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області Коваль С.Г., про звільнення із займаної посади за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (том 1, а.с. 220), на якій міститься резолюція "До наказу" та підпис ОСОБА_3 та відмітка про її реєстрацію у автоматизованій системі діловодства Держгеокадастру 26.07.2016 за вх. №23-26760/0/1-16.

За змістом пояснень позивача при прийнятті її на посаду начальника відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області вона була змушена написати заяву про звільнення з посади за згодою сторін, без зазначення дати її підписання та дати звільнення. Вказана заява мала зберігатися в матеріалах кадрової справи позивача та в разі виникнення зауважень до продуктивності роботи була б підставою для звільнення.

Далі наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.12.2015 №1660-то "Про призначення ОСОБА_1 " позивач призначена на посаду начальника Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області, як така, що пройшла конкурсний відбір на дану посаду (том 1, а.с. 83).

Наказом від 18.12.2015 № 218-к "Про призначення ОСОБА_1 " датою призначення позивача на посаду Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області визначено 18.12.2015 (том 1, а.с. 84).

Наказом Держгеокадастру від 26.07.2016 №954-то "Про звільнення ОСОБА_1 " позивач звільнена з посади начальника Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області за угодою сторін відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу", пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (том 1, а.с. 87), підстава: заява ОСОБА_1 .

Далі Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області 27.07.2016 видано наказ №124-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", відповідно до якого оголошено наказ Держгеокадастру від 26.07.2016 №954-то "Про звільнення ОСОБА_1 " (том 1, а.с. 86). Зазначено, що датою звільнення ОСОБА_1 слід вважати 27.07.2016.

За змістом наказу Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області від 27.07.2016 № 12-к «Про звільнення ОСОБА_1 » за підписом начальника Відділу ОСОБА_1 оголошено накази від 26.07.2016 № 954-то, №124-к від 27.07.2016 (том 1, а.с. 85), припинено виконання обов`язків начальника Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області 27.07.2016 в зв`язку з звільненням за угодою сторін.

Оскільки, як зазначає позивач, заяву від 26.07.2016 на звільнення нею особисто не писалась та не подавалась до канцелярії Держгеокадастру, то відповідно і підстави для винесення вищевказаних наказів відсутні.

У звязку із чим, не погодившись із спірними наказами, позивач оскаржила їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідними доводам сторін, суд виходить з такого.

Підстави для припинення державної служби визначені статтею 83 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закону № 889-VIII).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

За змістом статті 86 Закону № 889-VIII державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом. Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Можливість припинення трудового договору за угодою сторін передбачається також і приписами пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Тобто, основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється.

Крім того, частина третя статті 83 Закону України «Про державну службу» , яка регламентує припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін, визначає, що суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві.

Тобто, недосягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору та відсутність узгодженої дати звільнення, позбавляє роботодавця права на звільнення працівника за угодою сторін.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наказ Держгеокадастру від 26.07.2016 №954-то "Про звільнення ОСОБА_1 " не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнятий без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, відтак позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

У звязу із чим суд вважає за необхідне також визнати протиправними та скасувати наказ головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.07.2016 №124-к, наказ відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області від 27.07.2016 №12-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області, прийняті на підставі наказу наказ Держгеокадастру від 26.07.2016 №954-то "Про звільнення ОСОБА_1 "

Частиною 1 статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог ЗУ «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тобто у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Проте, виходячи із положень трудового законодавства незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство.

Так, за змістом статті 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір , укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У п.19 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92 №9 зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частинами першої та другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

При цьому, зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи та внаслідок ліквідації не виникає правонаступництво.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Відділ Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області припинено як юридичну особу в результаті ліквідації, про що зроблено запис від 05.10.2017 № 15801110004000684.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Відділ Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області, з посади начальника в якому позивача було незаконно звільнено, є ліквідованим без правонаступництва, то суд дійшов висновки про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_1 такою, яку було звільнено з посади начальника відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

За змістом положень статті 241-1 Кодексу законів про працю України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, визначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Середній заробіток працівника, згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці", визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Зі змісту пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вже встановлено судом, згідно із записом трудової книжки позивача НОМЕР_2 , копія якої наявна в матеріалах справи, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Відділ Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області з 27.07.2016 (том 2, а.с. 120-121).

За змістом довідки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 24.04.2019 № 31-16-0.51-2511/2-19, долученої до матеріалів справи, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 , обчислений виходячи із заробітної плати за травень - червень 2016 року, що передують звільненню складає 380,00 за робочий день, а в період з 28.07.2016 по 19.04.2019 включно згідно табелів робочого часу відпрацьовано 684 робочі дні (том 2, а.с. 170).

Таким чином загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.07.2016 (наступного робочого дня) по 18.06.2019 складає 274 360 грн (380 грн * 722 робочих днів).

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.07.2016 (наступного робочого дня) по 18.06.2019 (722 робочих днів) в розмірі 274 360 грн (без утримання податків та обов`язкових зборів).

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, за необхідне задовольнити задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати , іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

За правилами частини другої статті 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення.

Отже, умовою для негайного виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати є задоволення вимог позивача про стягнення певної конкретної суми заробітної плати , з якої можна виокремити її місячний розмір.

Оскільки дане судове рішення підпадає під перелік, визначений ч. 1 ст. 371 КАС України, то суд дійшов висновку, що рішення має бути звернуто до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі (код ЄДРПОУ 39859585, юридична адреса: вул. К.Маркса, 88, м.Хорол, Полтавська область, 37800), Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930, юридична адреса: вул. Уютна, 23, м.Полтава, 36014), Державної служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (код ЄДРПОУ 39411771, юридична адреса: вул. Нагорного Ополчення, 3, м.Київ, 03680) про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служба України з питань геодезії, картографії та кадастру від 26 липня 2016 року №954-то "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27 липня 2016 року №124-к "Про звільнення ОСОБА_1 ",

Визнати протиправним та скасувати наказ відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області від 27 липня 2016 року №12-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області за угодою сторін на підставі пункту 3 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Визнати ОСОБА_1 такою, яку було звільнено з посади начальника відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Стягнути із Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930, юридична адреса: вул. Уютна, 23, м.Полтава, 36014) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 274 360 грн. (без утриманих податків і зборів).

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Повний текст рішення виготовлено 19.06.2019.

Суддя С.О. Удовіченко