Постанова

від 14.06.2019 по справі 656/131/19

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Херсонської області

Справа № 656/131/19

Номер провадження 2-а/656/5/19

06.05.2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2019 року Іванівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Ковальчук Т.М.

за участі:

секретаря Костенко Н.С.

позивача ОСОБА_1

відповідача Тишковця І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванівка Херсонської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Іванівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Тишковця Ігора Володимировича, Іванівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до начальника Іванівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Тишковця Ігора Володимировича (далі - начальник Іванівського РВ ДВС), в якій просить визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення постанови про накладення на неї штрафу у сумі 3400 грн від 16.02.2019 року та скасувати її, судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги, з урахуванням уточнень, обґрунтовані тим, що постановою начальника Іванівського РВ ДВС Тишковця І.В. на ОСОБА_1 за невиконання рішення Іванівського районного суду Херсонської області по справі №656/1044/17 про встановлення часу побачень дитини з дідусем було накладено штраф у розмірі 3400 грн. Позивач не погоджується із даною постановою, вважає, що оскаржуваний документ був прийнятий безпідставно, оскільки не були враховані фактичні обставини, через які позивач не мала змоги забезпечити виконання рішення суду. По-перше, згідно рішення суду позивач не зобов`язана доставляти свого сина ОСОБА_2 , 2010 р.н. до дідуся ОСОБА_3 за місцем проживання останнього в смт.Іванівка щосуботи з 10.00 до 16.00 години. По-друге, відповідачем не роз`яснено позивачу, на її прохання, порядок виконання судового рішення, оскільки воно є незрозумілим для неї. По-третє, при накладенні на позивача стягнення відповідач не з`ясував причини відсутності дитини. По-четверте, син позивача відмовляється від зустрічей з дідусем. Також, позивач зазначає, що вона повідомляла відповідача 16.02.2019 року про те, що її син відмовляється від зустрічей з дідусем, через те, що боїться останнього. 16.02.2019 року її син особисто зателефонував по тел. 102 в поліцію та повідомив про факт вчинення домашнього насильства відносно нього його дідусем. У зв`язку з чим, позивач не мала права змушувати свого неповнолітнього сина вчиняти дії, без волі останнього. Позивач постанову начальника Іванівського РВ ДВС отримала по пошті 21.02.2019 року.

27.05.2019 року ухвалою Іванівського районного суду Херсонської області провадження по справі відкрито та призначено судове засідання, залучено до участі у справі в якості другого відповідача Іванівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала вимоги, викладені в уточненій позовній заяві та просила їх задовольнити повністю.

Відповідач - начальник Іванівського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області Тишковець І.В., який також представляв інтереси - Іванівського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області, в судовому засіданні позов не визнав та просив у задоволенні позову відмовити. Надав письмові заперечення на адміністративний позов згідно яких, 08.01.2019 року до відділу надійшла заява від стягувача ОСОБА_3 про відновлення виконавчого провадження за виконавчим документом, оскільки боржниця ОСОБА_1 перешкоджає побаченню з дитиною. 25.01.2019 року боржниці було направлено вимогу про забезпечення побачення стягувача з дитиною 02.02.2019 року. 01.02.2019 року ОСОБА_1 до відділу подано листа в якому остання вказала, що рішенням суду її не зобов`язано забезпечувати побачення її сина з дідусем, в т.ч. примусово. Боржниці було роз`яснено зміст ст.64-1 ЗУ Про виконавче провадження відповідно до якого, вона зобов`язана забезпечити побачення своєї дитини зі стягувачем за місцем його проживання. Проте, 02.02.2019 року ОСОБА_1 рішення суду виконано не було, про що складено акт, та внаслідок таких дій відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700 грн. та попереджено про повторну перевірку 16.02.2019 року. При виході в цей день для перевірки за місцем побачення (смт.Іванівка, вул . Пушкіна, 31 ) було складено акт державного виконавця про невиконання рішення суду, оскільки побачення не відбулося. 16.02.2019 року о 10.00 год. ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомила, що доставляти сина для зустрічей з дідусем вона не зобов`язана та не буде, так як дитина відмовляється від побачення з дідусем. 16.02.2019 року начальником відділу винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у подвійному розмірі 3400 грн (а.с.58-60).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини справи.

Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 01.06.2018 року у справі № 656/1044/17, цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Іванівської районної державної адміністрації Херсонської області, про визначення способу участі у вихованні дитини задоволено частково.

Визначено ОСОБА_3 способи участі у вихованні онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця с АДРЕСА_3, шляхом встановлення часу для побачень з дитиною:

- щосуботи кожного тижня з 10 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв., за місцем проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 без присутності матері ОСОБА_1 , з обов`язковим поверненням ОСОБА_3 онука - ОСОБА_2 до місця проживання останнього;

- у святкові дні з 10 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв. у присутності матері ОСОБА_1 ;

- 10 днів кожного літнього місяця (червня, липня, серпня) для відпочинку за місцем проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 без присутності матері ОСОБА_1 та за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_1

Зобов`язано ОСОБА_1 повідомляти письмово ОСОБА_3 про зміну місця проживання дитини.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вищевказане рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили 10.07.2018 року (а.с.72-74).

08.01.2019 до відділу державної виконавчої служби надійшла заява стягувача ОСОБА_3 про відновлення виконавчого провадження № 57525100 у зв`язку з тим, що боржник ОСОБА_1 перешкоджає побаченню з дитиною.

Після відновлення виконавчого провадження, ОСОБА_1 направлено вимогу про забезпечення побачення стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду та повідомлено про здійснення перевірки виконання рішення суду 02.02.2019 року.

02.02.2019 начальником відділу державної виконавчої служби Тишковцем І.В. проведена перевірка виконання рішення суду ОСОБА_1 , складено акт про невиконання боржником рішення суду, накладено штраф у розмірі 1700 грн. та повідомлено про повторну перевірку державним виконавцем виконання рішення 16.02.2019 року.

16.02.2019 року при повторній перевірці виконання рішення суду ОСОБА_1 державним виконавцем було встановлено, що побачення дідуся з онуком не відбулось, так як боржницею не було забезпечено побачення стягувача з дитиною в порядку визначеному рішенням, а саме, ОСОБА_1 не доставила у суботу 16.02.2019 року о 10.00 годині дитину за місцем зустрічі з дідусем за адресою: АДРЕСА_2 , чим не виконала вимоги ч.1 ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", про що було складено акт державного виконавця від 16.02.2019 року в присутності стягувача ОСОБА_3 та двох понятих (а.с.25).

Крім того, з даного акту державного виконавця вбачається, що ОСОБА_1 16.02.2019 року в телефонному режимі повідомила державного виконавця про те, що доставляти дитину до смт.Іванівка на зустріч з дідом не буде, оскільки дитина відмовляється від побачень з дідом, а йти проти волі дитини вона не бажає.

Позивач в судовому засіданні підтвердила, що дійсно 16.02.2019 року до 10.00 години вона в телефонному режимі повідомила державного виконавця про небажання дитини зустрічатися з дідусем у цей день.

Вказаний акт державного виконавця став підставою для винесення начальником відділу Іванівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Тишковцем І.В. постанови від 16.02.2019 року у виконавчому провадженні № 57525100 про накладення на позивачку штрафу у сумі 3400.00 грн. за невиконання рішення суду про встановлення часу побачень з дитиною (а.с.3).

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів ДВС, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу ДВС, приватного виконавця. Відповідно до частини першої цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно частини першій статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За правилами встановленими п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву про оскарження рішення державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Копію оскаржуваної постанови від 16.02.2019 року позивач отримала 21.02.2019 року, що підтверджується відміткою у поштовому повідомленні (а.с.7).

З адміністративним позовом щодо оскарження даної постанови ОСОБА_1 звернулася 01.03.2019 року (а.с.1), а отже у 10-денний строк встановлений ч.2 ст.287 КАС України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України Про виконавче провадження (далі - Закон).

Відповідно до ст. 6 Закону № 1404-VIII, державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Законом України від 03.07.2018 р. N 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" внесено зміни в Закон України "Про виконавче провадження" та доповнено ст. 64-1, якою передбачено наступне:

1. Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

2. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

3. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

4. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

5. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

6. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

7. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Суд зауважує, що за приписами ч.3, ч.4 ст.64-1 Закону України Про виконавче провадження передумовою застосування штрафу є невиконання рішення без поважних причин, тобто невчинення дій спрямованих на виконання рішення суду за відсутності об`єктивних перешкод для його виконання.

Відповідно до рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01.06.2018 р. було встановлено місце та час для побачень стягувача із дитиною, зокрема, щосуботи кожного тижня з 10 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв., за місцем проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 без присутності матері ОСОБА_1 , з обов`язковим поверненням ОСОБА_3 онука - ОСОБА_2 до місця проживання останнього (в с.Воскресенка, Іванівського району, Херсонської області), проте, без визначення, хто саме повинен доставити дитину до місця зустрічі за місцем проживання дідуся.

Аналізуючи викладені норми закону, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням, тобто боржником не мають чинитися перешкоди у побаченнях дідуся з онуком, а не обов`язок доставляти дитину за місцем проживання дідуся.

Із долучених до матеріалів справи документів судом встановлено, що листом від 01.02.2019 року позивачка повідомила виконавчу службу, що вона не буде чинити перешкоди для виконання рішення суду, однак дитину не буде доставляти до місця проживання стягувача, оскільки суд не зобов`язував її вчиняти такі дії (а.с.4).

Із заяви позивача від 01.02.2019 року вбачається, що остання повідомляла стягувача ОСОБА_3 про необхідність самостійно приїздити за місцем проживання онука ОСОБА_2 в с.Воскресенка, Іванівського району, Херсонської області, забирати дитину та здійснювати побачення за місцем встановленого в рішенні суду (а.с.5).

Крім того, 01.02.2019 позивачем було направлено листа до Іванівської районної державної адміністрації Херсонської області для забезпечення під час зустрічей дідуся з онуком працівником із соціальної служби, оскільки дитина боїться свого дідуся (а.с.51).

Як було встановлено в судовому засіданні, 16.02.2019 року побачення дідуся з онуком не відбулося, оскільки дитина відмовилася від побачень з дідусем у цей день.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів ЖЄО №204 від 16.02.2019 року витребуваних з Іванівського відділення поліції вбачається, що 16.02.2019 року неповнолітній ОСОБА_2 , 2010 року, по телефону звернувся до Іванівського відділення поліції Каховського ВП ГУНП в Херсонській області та повідомив, що його дідусь ОСОБА_3 вчиняє відносно нього фізичне насильство. З відібраних 16.02.2019 року пояснень у неповнолітнього ОСОБА_2 , в присутності педагога, було встановлено, що дитина не бажає спілкуватися зі своїм дідусем, оскільки останній веде себе агресивно по відношенню до нього (а.с.82-85).

Суд вважає, що наведені ОСОБА_1 обставини та доведені до відповідача є поважними причинами невиконання судового рішення та унеможливлюють притягнення її до відповідальності.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та враховуючи обставини по справі, суд вважає, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення, не були досліджені в повній мірі всі обставини, які виникли в ході правовідносин щодо виконання рішення суду про визначення способу участі у вихованні дитини, причини його невиконання, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Іванівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Тишковця Ігора Володимировича, Іванівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення штрафу, задовольнити.

Постанову начальника відділу Іванівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 16.02.2019 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 3400 грн. визнати протиправною та скасувати.

Стягнути з Іванівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (код ЄДРПОУ 34114573, місцезнаходження: 75401, Херсонська обл., Іванівський район, смт Іванівка, вул. Молодіжна, буд. 4) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Повне судове рішення складено 18.06.2019 року.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 19) шляхом подання до суду апеляційної інстанції через Іванівський районний суд Херсонської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Т. М. Ковальчук