Постанова

від 04.06.2019 по справі 522/10735/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3242/19

Номер справи місцевого суду: 522/10735/18

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,

за участю секретаря - Чепрас А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Приватне підприємство Модуль

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Модуль на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2018 року у складі судді Шенцевої О.П.,

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПП Модуль , правонаступника Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту, з позовом та з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу Голови комісії з припинення Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту від 29.05.2018 №69-к; визнати ректора ОСОБА_1 таким, якого було звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з припиненням Інституту; стягнути з ПП "Модуль" середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2018 до 07.11.2018 в розмірі 69595,60 грн.; покласти витрати на професійну правничу допомогу на ПП "Модуль", стягнувши 9595 грн; зобов`язати ПП "Модуль" перерахувати стягнені на користь позивача кошти на його картку для виплат.

В позовній заяві послався на те, що за п.1 наказу Голови комісії з припинення Інституту від 29.05.2018 №69-к його звільнено з посади ректора, у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним, а п.1 наказу Голови комісії з припинення Інституту від 29.05.2018 №69-к протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки Голова комісії з припинення Інституту не мав повноважень звільняти його з посади ректора.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2018 року позов задоволено.Визнано незаконним та скасовано п.1 наказу Голови комісії з припинення Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту від 29.05.2018 №69-к про звільнення ректора ОСОБА_1 Визнано ОСОБА_1 таким, якого було звільнено з посади ректора Інституту за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з припиненням Інституту . Стягнуто з ПП "Модуль" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2018 до 07.11.2018 в розмірі 69595,60 грн. Стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9595 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ПП "Модуль" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач працював ректором Інституту відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 30.11.2010 №489-О. Актом від 16.06.2016 функції з управління єдиним майном комплексу Інституту передані від Міністерства до Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області. 13.10.2017 наказом №1182 Фонду у зв`язку з завершенням приватизації єдиного майнового комплексу Інституту прийнято рішення про припинення юридичної особи Інституту шляхом реорганізації через приєднання до покупця ПП Модуль та утворено комісію з припинення юридичної особи. Зобов`язано голову комісії вжити заходи щодо припинення та наказом голови комісії позивача звільнено, у зв`язку зі скороченням штату працівників Інституту. Позивач був заздалегідь повідомлений про скорочення штату працівників Інституту, у зв`язку з припиненням його діяльності. Процедура звільнення проведена належним чином, тому в діях відповідача відсутні порушення норм трудового законодавства. Суд безпідставно відхилив доводи відповідача про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не повинен розраховуватися, виходячи з установленої в трудовому договорі тарифної ставки, посадового окладу відповідно до п.2 та 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 з обставин наявності актів про відсутність позивача на роботі до звільнення, що кваліфіковане представником відповідача як прогул. Суд дійшов висновку без дослідження й врахування наявності доказів ознайомлення позивача з цими актами до його звільнення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання 04.06.2019 представник ПП "Модуль" не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, і суд, враховуючи думку ОСОБА_1 , вирішив розглянути справу за його відсутністю.

У судовому засіданні 04.06.2019 ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 57 ГК України в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб`єкта господарювання, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.1.1 Статуту Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №369 від 31.03.2017, Інститут входить до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (Уповноважений орган управління).

Відповідно до п.5.6 Статуту, наймання (звільнення) ректора здійснюється Уповноваженим органом управління на конкурсній основі шляхом укладання (розірвання) з ним контракту у порядку, встановленому законодавством.

Згідно до п.11.2,11.3 Статуту ліквідація інституту здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється Уповноваженим органом управління; з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління справами інституту; ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс і подає його органу, який призначив ліквідаційну комісію.

13.10.2017 наказом №1182 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеський області, у зв`язку з завершенням приватизації єдиного майнового комплексу Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту прийняло рішення: припинити юридичну особу Інститут післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту шляхом реорганізації через приєднання до покупця - Приватного підприємства "МОДУЛЬ"; утворити Комісію з припинення юридичної особи; з моменту видання цього наказу повноваження щодо управління справами Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту переходять до Комісії з припинення юридичної особи.

Відповідно до п.1 наказу Голови Комісії з припинення Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту №69-к від 29.05.2018 ОСОБА_1 звільнений з посади ректора Інституту , у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

Отже, доводи про те, що звільнення ректора відбулося всупереч п.5.6 статуту - не уповноваженим органом, оскільки його мав звільнити РВ Фонду державного майна на законі не ґрунтуються, оскільки такі положення статуту стосуються питань звільнення, не пов`язаних з реорганізацією установи, а питання ліквідації установи і повноважного представництва врегульовані п.п.11.2,11.3 статуту.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, не взято до уваги п.3 Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №1182 від 13.10.2017, згідно з яким Голові Комісії з припинення юридичної особи доручено вжити заходів, пов`язаних з припиненням Інституту, що відповідає правилам статуту.

В свою чергу, Голова Комісії, як особа, що очолила Комісію з припинення юридичної особи, є її законним представником, мала повноваження на здійснення звільнення ОСОБА_1 , тому висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, підстави вважати порушеним порядок звільнення з роботи відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України можливість розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності з ініціативи власника застосовується у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, коли відбувається скорочення чисельності або штату працівників.

Працівник підлягає звільненню з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України лише у тому випадку, коли відбувається ліквідація чи реорганізація, або перепрофілювання установи і при цьому скорочується чисельність або штат працівників, що і відбулося.

Судом першої інстанції безпідставно змінено формулювання звільнення зізвільнення з посади ректора Інституту , у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, на звільнення ректора за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з припиненням Інституту, оскільки на момент звільненняОСОБА_1 він як юридична особа не був виключений з реєстру, і по суті позивач правомірно звільнений з підстав п.1ст.40 КЗпП України.

Звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку зі скороченням штату працівників, як вказано у наказі №69-к від 29.05.2018, передбачено п.1 ст. 40 КЗпП України, тобто тим же пунктом цієї ж статті, на які б було посилання при звільненні, у зв`язку з припиненням Інституту, тобто права ОСОБА_1 не порушено.

Відповідно до ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за п.1 ст. 40 цього Кодексу.

Отже, судом першої інстанції помилково визнано позивача звільненим без законної підстави та застосовано ст.ст. 235,240-1 КЗпП України і, відповідно, стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2018 до 07.11.2018, оскільки ця вимога є похідною.

Враховуючи необґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 1 наказу Голови комісії з припинення Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту від 29.05.2018 №69-к, визнання ректора ОСОБА_1 таким, якого було звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з припиненням Інституту, стягнення з ПП "Модуль" середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.06.2018 до 07.11.2018 в розмірі 69595,60 грн., вимоги щодо стягнення 9595 грн витрат на професійну правничу допомогу також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення - скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з мотивів та підстав, викладених вище. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Модуль задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства Модуль про визнання незаконним, скасування пункту 1 наказу Голови комісії з припинення Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту від 29.05.2018 №69-к; про звільнення ректора ОСОБА_1 , визнання таким, що звільнений, у зв`язку з припиненням Інституту за п.1 ст. 40 КЗпП України; про стягнення середнього заробітку, судових витрат відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: