Постанова

від 14.06.2019 по справі 415/7687/17

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М.

Доповідач -Суддя доповідач: Луганська В.М.

Справа № 415/7687/17

Провадження № 22-ц/810/317/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Луганської В.М.

суддів: Дронської І.О., Єрмакова Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю Віктор енд Віктор Ко ЛТД , Відкрите акціонерне товариство Лисичанська сода , Лисичанська міська рада, Центр надання адміністративних послу

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 березня 2019 року ухваленого судом у складі судді Фастовця В.М.

за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Віктор енд Віктор ЛТД , відкритого акціонерного товариства Лисичанська сода , Лисичанської міської ради, Центру надання адміністративних послуг в м. Лисичанську про право власності на нерухоме майно, визнання відмови незаконною та зобов`язання до реєстрації права власності на об`єкт нерухомості,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказав, що 25.11.2009 року позивач у відповідності до договору купівлі - продажу № 42 від 25.11.2019 року придбав у Відкритого акціонерного товариства Лисичанська сода (далі ВАТ Лисичанська сода ) об`єкт нерухомості - будівлю складу інвентарю (інв. номер 51538). Факт придбання будівлі підтверджується договором, платіжним дорученн

ям № 785 п від 25.11.2009 р., квитанцією № 276 від 25.11.2009 р., актом приймання - передачі майна від 26.11.2009 р.

Звернувшись у 2011 році на адресу ЛКП БТІ щодо реєстрації прав власності на придбаний об`єкт нерухомості позивач отримав відповідь, що наданий до ЛКП БТІ договір купівлі - продажу не підлягає державній реєстрації прав власності на нерухоме майно. Повторне намагання позивача зареєструвати своє право власності у 2017 році залишилося без задоволення. Позивач звертався із відповідною заявою до центру надання адміністративних послуг м. Лисичанська, 12.04.2017 року отримав рішення про відмову у реєстрації прав власності, оскільки придбана ним нерухомість не має визначеної адреси. Для визначення адреси придбаного майна позивач звернувся з заявою до Лисичанської міської ради та за наслідками звернення отримано відмову у присвоєнні адреси, оскільки за спірним майном вже маються інші вихідні дані про власника цього майна та посилався на визначення рішенням суду власника - ТОВ Віктор енд Віктор Ко ЛТД , який володіє будівлею - бойлерна та якій надана адреса: м. Лисичанськ, Комунальна 12 а . Позивач вважає, що дії відповідачів порушують його права як особи, яка на законних підставах придбала, просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомості - Будинок складу інвентарю , який розташований за адресою Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Красна , придбаного за договором 42 від 25.11.2009 року; визнати незаконними дії Лисичанської міської ради щодо відмови в розгляді питання присвоєння адреси будівлі складу інвентарю, розташованому в районі будівлі по вул. Красна, 30а ; зобов`язати Центр надання адміністративних послуг м. Лисичанську зареєструвати за позивачем об`єкт нерухомості, який розташований за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Красна та вирішити питання судових витрат.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 06 березня 2019 року у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вказаним рішенням суду скасовано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Лисичанського міського суду від 05 грудня 2017 р. у цивільній справі №415/7887/17, провадження №2/415/2567/17.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на обставини на які посилався позивач, що ним 25.11.2009 року згідно договору купівлі-продажу №42 було придбано об`єкт нерухомості - будівля складу інвентаря (інв. номер 51538). Факт придбання будівлі підтверджується наступними документами: договір, платіжне доручення № 785п від 25.11.2009 року, квитанція № 276 від 25.11.2009 р., акт приймання передачі майна від 26.11.2009 року 06-1129 від 18.01.2010 року. Вищезазначені обставини підтверджені документально та підтверджені свідками, які були викликані до суду за клопотанням позивача та які були допитані судом. Однак суд повністю проігнорував подані позивачем докази. Суд не прийняв до уваги намагання позивача самостійно в період з 2011 року здійснити реєстрацію майна. Угода позивача щодо купівлі об`єкта нерухомості була укладена в 2009 року до вступу в дію змін до ст. 334 ЦК, а саме ч. 4 даної статті, тому позивач керувався тією нормою, яка діяла на день укладання договору.

У зв`язку з викладеним просив суд скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06.03.2019 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу Лисичанська міська рада зазначила, що при розгляді заяви про державну реєстрацію права власності № 21752066 державний реєстратор відділу адміністративних послуг перевірив подані ОСОБА_1 документи на предмет їх відповідності заявленим правам та встановив, що, окрім не додержання вимог щодо нотаріального посвідчення правочину, у договорі купівлі-продажу та в акті приймання-передачі нерухомого майна, відсутня інформація щодо адреси об`єкта нерухомого майна, що не дає змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судове рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 березня 2019 року без змін.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

Представник Лисичанської міської ради Бондарєва В.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, вважає що підстав для скасування судового рішення не має.

Представник Центру надання адміністративних послуг в м. Лисичанську в судове засідання не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю Віктор енд Віктор Ко ЛТД в судове засідання не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено, що 25.11.2009 року ОСОБА_1 підписав з ВАТ Лисичанська сода договір купівлі-продажу № 42 об`єкту нерухомості - будівлі складу інвентаря (інв. номер НОМЕР_1 ) площею 52,5 м.кв. Сторони підписали акт приймання передачі майна від 26.11.2009 року. Позивачем сплачені грошові кошти за платіжним дорученням № 785п від 25.11.2009 року квитанція № 276 від 25.11.2009 року. Договір купівлі-продажу нерухомого майна між позивачем та ВАТ Лисичанська сода не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію правочину. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав ТОВ Віктор енд Віктор Ко ЛТД на підставі рішення господарського суду Харківської області належав об`єкт нерухомості - будівля бойлерної площею 37,4 кв.м. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав право власності на об`єкт нерухомості - будівля бойлерної площею 37,4 кв.м. до звернення позивача з позовом до суду зареєстроване за ОСОБА_4 Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для визнання права власності за позивачем на спірний об`єкт нерухомості, а оскільки відсутні підстави для визнання права власності на об`єкт нерухомості, тому у задоволенні вимог про визнання відмови незаконною та зобов`язання провести реєстрацію права власності є похідним і задоволенню не підлягають.

Колегія суддів судової палати погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зазначеною нормою закріплено презумпцію законності набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду, а також встановлено відкритість переліку підстав набуття права власності з обмеженням їх виключно тими, що прямо передбачені в законодавстві.

Відповідно до частини четвертої статті 203 ЦК України (у редакції на час укладення договору купівлі-продажу) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 657 ЦК України (у редакції на час укладення договору купівлі-продажу) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 210, частиною третьої статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Встановивши, що сторонами не було додержано нотаріального посвідчення договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що такий договір є неукладений та не є підтвердженням права власності на об`єкт нерухомості.

Посилання скаржника на те, що факт придбання будівлі підтверджується договором, платіжним дорученням № 785п від 25.11.2009 року, квитанцією № 276, актом приймання передачі майна від 26.11.2009 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сплата грошових коштів ВАТ Лисичанська сода не свідчить про набуття права власності на нерухоме майно за відсутності нотаріально посвідченого договору та його державної реєстрації.

Колегія суддів судової палати не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував пояснень свідків, щодо придбання позивачем спірного об`єкту, оскільки відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не є допустимими доказами на підтвердження права власності позивача, оскільки позивачем не було додержано нотаріального посвідчення договору.

Не заслуговують на увагу доводи представника скаржника, що судом першої інстанції не розглянуті вимоги позивача стосовно визнання незаконними дій Лисичанської міської ради, щодо відмови в розгляді питання присвоєння адреси будівлі складу інвентарю та зобов`язання Центра надання адміністративних послуг зареєструвати за позивачем спірний об`єкт нерухомості, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 9 вказаного Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 868).

Відповідно до п. 15 Порядку № 868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

Змістом п. 37 Порядку № 868 передбачено, що документом, який підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Суд першої інстанції, встановивши, що вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на об`єкт нерухомості - будівлі складу інвентаря (інв. номер 51538) площею 52,5 м.кв. не підлягають задоволенню, вірно дійшов висновку, що вимоги стосовно визнання незаконними дій Лисичанської міської ради, щодо відмови в розгляді питання присвоєння адреси будівлі складу інвентарю та зобов`язання Центра надання адміністративних послуг зареєструвати за позивачем спірний об`єкт нерухомості є похідними від наявності чи відсутності у позивача права власності на спірний об`єкт і не підлягають задоволенню.

Посилання скаржника на те, що суд не залучив до участі у справі ОСОБА_4 не заслуговують на увагу, оскільки скаржником не надано суду належних доказів того, що позивач у відповідності до вимог ст.51 ЦПК України заявляв суду клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_4 у якості співвідповідача чи клопотання про заміну неналежного відповідача.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд обґрунтовано виходив із відсутності правових підстав для визнання за позивачем права власності на об`єкт нерухомості - будівлі складу інвентаря (інв. номер 51538) площею 52,5 м.кв. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну у зв`язку із чим оскаржуване рішення суду відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості і підстав для скасування судового рішення по доводам апеляційної скарги не має.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18 червня 2019 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: І.О. Дронська

Ю.В. Єрмаков