Рішення

від 13.06.2019 по справі 640/2057/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2019 року № 640/2057/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

при секретарі судових засідань Гарбуз К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Пересувна Механізована Колона-10 доГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу за участю представників:

- від позивача -Авдєєнко В.А., Волошин Р.Ф.;

- від відповідача - Стаднюк В.А.;

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Пересувна Механізована Колона-10 звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26 жовтня 2018 року №0032011412;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17 січня 2019 року №9835-51;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про опис майна у податкову заставу від 25 січня 2019 року №1500ФОП/10-36-51-07-20.

В якості підстав позову позивач вказує на те, що оскаржувані рішення контролюючого органу не відповідають чинному законодавству та порушують законні права та інтереси позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.

У судових засіданнях представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги повністю та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилався на те, що під час проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача контролюючий орган діяв у відповідності до приписів норм податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення та інші оскаржувані позивачем рішення, прийняті за результатами перевірки, в повній мірі відображають факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

В період з 12 вересня 2018 року по 18 вересня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області на підставі Наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20 липня 2018 року №1551, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №10 з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам із підприємством-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд за період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки №822/10-36-14-12/34706385 від 25 вересня 2018 року, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №10 податкового законодавства, а саме:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року на суму 252313,00 грн.

Такі висновки податковий орган пов`язував з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №10 та Товариством з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд , оскільки контрагент позивача не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з надання задекларованих послуг.

Позивачем 16 жовтня 2018 року до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області подано заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки, але Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області у відповіді на заперечення від 23 жовтня 2018 року залишено дані заперечення без задоволення, а акт без змін.

На підставі акту перевірки від 25 вересня 2018 року №822/10-36-14-12/34706385 відповідачем 26 жовтня 2018 року прийнято:

- податкове повідомлення рішення №0032011412, яким збільшено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 252313 грн., донараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 63078,00 грн.

Позивач 08 листопада 2018 року звернувся зі скаргою про скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням про результати розгляду скарги від 28 листопада 2018 року №42147/6/99-99-11-04-02-25 Державна фіскальна служба України залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Крім того, відповідачем сформовано податкову вимогу від 17 січня 2019 року №9835-51 на суму 335695,83 грн. та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 25 січня 2019 року №1500ФОП/10-36-51-07-20.

Незгода з вказаними рішеннями суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

При вирішенні даного спору по суті, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірних рішень) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов`язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 вказаного вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 статті 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06.02.2018 № К/9901/5042/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за наслідками виявлених порушень законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд .

Так, 22 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Пересувна Механізована Колона №10 (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд (субпідрядник) укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт №24, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд зобов`язується виконати будівельно-монтажні роботи, як субпідрядник по відношенню до генпідрядника, яким виступає Товариство з обмеженою відповідальністю Пересувна Механізована колона №10 .

Відповідно до пункту 3.1 Договору виконання робіт, передбачених договором субпідрядник здійснює з квітня по травень 2018 року.

Розрахунки за виконані роботі проводяться генпідрядником на підставі поданих субпідрядником актів форми КБ-2В. та КБ-3, за фактично виконану роботу.

Субпідрядник за вказаним договором №24 у травні 2018 року виконав будівельні роботи та склав акт форми КБ-2В, який прийнято генпідрядником на загальну суму 757983,00 грн.

Договір та усі супутні документи підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №10 Гнатком В.І . та директором Товариства з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд ОСОБА_2 .

Субпідрядником виписано податкову накладну №122 на 631652,50 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 14 травня 2018 року №9092221144.

Генпідрядник на підставі Договору №24 на будівельно-монтажні роботи та на підставі акту форми КБ-2в за травень 2018 року здійснив оплати на рахунки субпідрядника, що підтверджується платіжними дорученнями №226 від 07 травня 2018 року, №241 від 11 травня 2018 року та №279 від 05 червня 2018 року.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №10 та Товариством з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд укладено Договір на виконання будівельно-монтажних робіт №24, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд зобов`язується виконати будівельно-монтажні роботи, як субпідрядник по відношенню до генпідрядника, яким виступає Товариство з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №10 .

Відповідно до пункту 3.1 Договору виконання робіт, передбачених договором субпідрядник має здійснити у травні 2018 року.

Розрахунки за виконані роботи проводяться Генпідрядником на підставі поданих субпідрядником актів форми КБ-2В та КБ-3 за фактично виконану роботу.

Субпідрядник за вказаним Договором №26 у травні-червні 2018 року виконав будівельні роботи та склав акт форми КБ-2В, який прийнято генпідрядником Товариством з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №10 .

Субпідрядником виписані податкові накладні №89 на суму 591666,67 грн. та №156 на суму 38250,00 грн., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 31 травня 2018 року.

Генпідрядником на підставі договору №26 на будівельні-монтажні роботи та на підставі акту форми КБ-2В за червень 2018 року здійснено оплату на рахунки субпідрядника, що підтверджується платіжними дорученнями №277 від 31 травня 2018 року та №2620 від 25 травня 2018 року.

В акті перевірки від 25 вересня 2018 року №822/10-36-14-12/34706385 зазначена наступна інформація щодо контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд :

- згідно податкового розрахунку нарахування єдиного внеску встановлено, що за період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року на товаристві з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд працювало 3 особи;

- відсутня інформація про основні засоби;

- згідно даних реєстру суб`єктів фіктивного підприємства дане підприємство занесене за 4 ознакою фіктивності від 14 липня 2018 року.

Також, відповідачем в акті перевірки в якості обґрунтування власної позиції зазначено, що директор товариства з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд Новіков О.С. в ході допиту у кримінальному провадженні 32018100010000004 повідомив про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності даного платника податків.

Крім цього, відповідачем зазначено, що з аналізу податкової звітності встановлено, що за період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд надало Товариству з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №10 послуги, а саме монтажні роботи, які в свою чергу придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю Веснаторг , що знаходиться на обліку в Маріупольській ОДПІ Гу ДФС у Донецькій області, в період, за який проводиться перевірка, на даному підприємстві працювало 3 особи, остання звітність подана в серпні 2018 року, на яких відбувся обрив ланцюга постачання товару.

Таким чином, за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що встановлені обставини, які в сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд , неможливість виконання операцій, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Фактично, Товариством з обмеженою відповідністю Перша Механізована Колона №10 проведено господарські операції з контрагентом шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.

Однак, доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.

Як позивач, так і його контрагент Товариство з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд належним чином зареєстровані в контролюючому органі як платники ПДВ.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності Товариства з обмеженою відповідністю Перша Механізована Колона №10 є: 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у., 43.21 Електромонтажні роботи, 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.31 Штукатурні роботи, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, 41.10 Організація будівництва будівель.

Видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у., 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику. 43.39 Інші роботи із завершення будівництва, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи тощо.

Тобто, укладені договори між позивачем та контрагентом відповідали меті господарської діяльності обох суб`єктів.

Виконання робіт за договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, дефектність яких не встановлена у визначеному законом порядку.

Складені на виконання задекларованих робіт податкові/видаткові накладні зареєстровані належним чином у контролюючому органі.

За виконані роботи проведена оплата, що підтверджується наведеними вище платіжними дорученнями.

Відповідачем не заперечується про наявність у контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд працюючих осіб (3 особи).

Як встановлено судом, вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, предметом укладеного договору між позивачем та контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд є виконання будівельно-монтажних робіт.

Твердження відповідача щодо відсутності достатньої кількості штатних одиниць та відсутності інформації по ланцюгу постачання щодо реального джерела походження матеріалів, не можуть слугувати підставою для сумніву щодо фактичного здійснення господарських операцій згідно вищевказаного договору, враховуючи предмет договору та те, що контролюючий орган не спростував належними та допустимими доказами взагалі сам факт виконання господарської операції.

Податковий орган дійшов висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом лише на підставі аналізу податкової звітності з податкових інформаційних баз. В той же час, контролюючим органом не встановлювалась можливість укладення Товариством з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд інших цивільних договорів, як і не доведена неможливість вчинення робіт згідно укладених з позивачем договорів офіційно задекларованими працюючими особами Товариства з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд .

Щодо посилання в Акті перевірки на наявні пояснення в кримінальному провадженні з приводу керівника контрагента позивача - Новікова О .С. , слід зауважити на тому, що вказані пояснення в кримінальному провадженні не можуть однозначно свідчити про участь Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №10 у схемі ухилення від сплати податків. Наявне кримінальне провадження є свідченням лише тієї обставини, що проводиться досудова перевірка фактів, викладених в кримінальних провадженнях, збираються необхідні докази на доведення наявності чи відсутності в діяннях посадових осіб підприємств злочинних діянь, що передбачені кримінальним законодавством. Сам факт наявності кримінального провадження та проведення досудового розслідування не може бути доказом, що доводить наявність фіктивних ознак діяльності будь-якого з підприємств та за своєю сутністю не може встановлювати та підтверджувати порушення вимог податкового чи іншого законодавства.

В Акті перевірки відсутні будь-які дані щодо наявності вироків (які набрали законної сили) та інших судових рішень по кримінальним провадженням відносно посадових осіб вищевказаних підприємств. А в своїх поясненнях, наданих та зафіксованих в протоколі допиту свідка від 14 липня 2018 року, ОСОБА_2 зокрема зазначав, що підприємства, в тому числі і ТОВ Вєгас Буд , створені за його згоди та за його документами, хоча й за винагороду. Також ОСОБА_2 вказував, що можливо при підписанні наданих йому документів, він уповноважував іншу особу на виконання будь-яких дій, повноважень від імені ТОВ Вєгас Буд , не усвідомлюючи цього.

Покази ОСОБА_2 в кримінальному провадженні в якості свідка жодним чином не свідчать про фіктивність та дефектність документів, підписаних ОСОБА_2 . Оскільки чинне законодавство не покладає на добросовісного платника податку обов`язку перевіряти дійсний намір керівника свого контрагента на вчинення певних дій. Чи відповідали такі дії дійсним намірам особи, може підтвердити або ж спростували лише вирок суду, або інше рішення за наслідками кримінального провадження. Більше того, покази ОСОБА_2 жодним чином не спростовують здійснення робіт, вчинених на виконання укладених договорів.

Що стосується відсутності основних засобів у ТОВ Вєгас Буд , то як зауважив Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2018 року провадження К/9901/3335/17, відсутність у контрагентів матеріальних і трудових ресурсів не виключає можливості виконаних ними господарських операцій.

В іншому рішенні від 31 липня 2018 року провадження К/9901/45539/18 Верховний Суд вказав, що не є належним доказом посилання податкового органу на інформацію в базі даних АІС Податковий блок , якщо не було безпосереднього аналізу первинної документації.

Як уже було зазначено вище, доказів дослідження інших документів, крім даних з інформаційних податкових баз щодо ТОВ Вєгас Буд , відповідачем не наведено.

Європейський суд з прав людини в п. 38 рішення від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, Європейський Суд з прав людини в п. 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі Булвес проти Болгарії зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної особи або юридичної особи у зловживанні, пов`язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов`язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливо для неї забезпечити дотримання постачальником обов`язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов`язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Згідно з постановою Верховного Суду №К/9901/2030/17, №821/589/17 від 06.02.2018 року фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, враховуючи все вище викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, протиправність застосування до позивача негативних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0032011412 від 26 жовтня 2018 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17 січня 2019 року №9835-51 та визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про опис майна у податкову заставу від 25 січня 2019 року №1500ФОП/10-36-51-07-20 суд наголошує на наступному.

У відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено, що 03 квітня 2019 року юридичним відділом Головно управління Державної фіскальної служби у Київській області направлено службову записку до управління погашення боргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

У відповідь на службову записку від 03 квітня 2019 року №754/10-36-17-00-15 управління погашення боргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області повідомило, що податкова вимога від 17 січня 2019 року №9835-51 відкликана у зв`язку з неузгодженням суми податкового зобов`язання.

Проте, жодного доказу в підтвердження даного факту представником відповідача не надано.

У зв`язку з цим, суд вважає за доцільне зазначити таке.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Приписами підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному Податковим кодексом України, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2 статті 89 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Отже з наведеного вбачається, що податкова вимога вважається відкликаною якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу та у разі погашення суми податкового боргу самостійно платником податків або органом стягнення.

Відповідно до підпункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як зазначено вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність податкового повідомлення-рішення, на підставі якого утворився податковий борг, - відповідно податкова вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17 січня 2019 року №9835-51 та Рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про опис майна у податкову заставу від 25 січня 2019 року №1500ФОП/10-36-51-07-20 є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку щодо доведеності перед судом правомірності та обгрунтованості прийнятих ним рішень, а тому позовні вимоги є такими, що підлягаю задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна Механізована Колона-10 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26 жовтня 2018 року №0032011412.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17 січня 2019 року №9835-51.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про опис майна у податкову заставу від 25 січня 2019 року №1500ФОП/10-36-51-07-20.

Присудити до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна Механізована Колона-10 (код ЄДРПОУ 34706385, 08301, Київська область, м. Бориспіль, вулиця Броварська, будинок 50) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 11687,31 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Пересувна Механізована Колона-10 (код ЄДРПОУ 34706385, 08301, Київська область, м. Бориспіль, вулиця Броварська, будинок 50).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а).

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення складено 20 червня 2019 року.