Постанова

від 20.06.2019 по справі 260/406/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/5273/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Попка Я.С.,

за участі секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,

представників позивача Гальчинського С.О., Шведи О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво" на ухвалу судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року про повернення позовної заяви (ухвала постановлена суддею Микуляк П.П. в м. Ужгород, дату складення повного тексту ухвали судді не зазначено) у справі № 260/406/19 за адміністративним позовом Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво" до Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, суд,-

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

В березні 2019 року заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво" звернулися до суду з позовною заявою, якою просили:

визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області щодо нарахування та стягнення з Ужгородського військового лісництва квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова частини чистого прибутку підприємства в розмірі 430531,61 грн;

стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області на користь державного підприємства "Ужгородське військове лісництво" надмірно сплачені платежі до бюджету у вигляді частини чистого прибутку підприємства в розмірі 430531,61 грн.

Приводом для звернення прокурора з позовом до суду стало звернення Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво", яке повідомило прокурора, що з відповідним позовом щодо стягнення в судовому порядку спірної заборгованості до суду не зверталося та просило вступити на захист порушених інтересів держави.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року матеріали позовної заяви Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво" до Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та стягнення надмірно сплачених коштів - повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою судді суду першої інстанції Заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги Заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво" зазначає, що про факт виявленого порушення позивачам стало відомо з акту аудиту від 31.08.2018 року, однак упродовж тривалого часу, а саме понад 6 місяців належних заходів щодо усунення виявлених порушень останні не здійснювали. У зв`язку з неналежним захистом порушених державних інтересів суб`єктом владних повноважень, звернення заступником військового прокурора Ужгородського гарнізону з даним позовом є правомірним та обґрунтованим. Більше того, указані обставини підтверджують неналежне виконання позивачами обов`язку щодо вжиття заходів щодо стягнення в судовому порядку неправомірно нарахованої та сплаченої частини чистого прибутку (доходу) у сумі 430531,61 грн.

Відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Відповідачі повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв`язку, що підтверджується зворотними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та на електронну пошту, зазначену даними учасниками справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли.

ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що військовий прокурор Ужгородського гарнізону листом від 01 лютого 2019 року №30.36-325вих-19 звернувся до Міністерства оборони України, Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво" з проханням повідомити чи вживалися ними заходи щодо стягнення в судовому порядку заборгованості в розмірі 430531,61 грн (а.с.46).

Позивачі у відповідь на даний лист повідомили, що з відповідним позовом до суду не звертались та просили вступити на захист порушених інтересів держави.

У зв`язку з чим, приводом для звернення прокурора з позовом до суду стало звернення Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво", яке повідомило прокурора, що з відповідним позовом щодо стягнення в судовому порядку спірної заборгованості до суду не зверталося та просило вступити на захист порушених інтересів держави.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви від 01.04.2019 року, суддя суду першої інстанції виходив з того, що у справі немає передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, відтак даний адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч. 4 ст. 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції), здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст.169 цього Кодексу.

Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави або конкретної особи (громадянина України, іноземця або особи без громадянства), якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

Отож, із змісту положень ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру (на які посилається прокурор в апеляційній скарзі, як на підставу для звернення до суду за захистом інтересів держави) слідує, що прокурор може представляти інтереси держави (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснюють наступні суб`єкти:

- орган державної влади;

- орган місцевого самоврядування;

- інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Звертаючись до суду в інтересах держави заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону обґрунтував наявність підстав для представництва неналежним захистом державних інтересів Державним підприємством "Ужгородське військове лісництво" та Міністерством оборони України.

Зміст такого неналежного захисту, як зазначено прокурором у позовній заяві, полягає у тому, що приводом для звернення прокурора з позовом до суду стало звернення Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво", яке повідомило прокурора, що з відповідним позовом щодо стягнення в судовому порядку спірної заборгованості до суду не зверталося та просить вступити на захист порушених інтересів держави.

Досліджуючи доводи прокурора про наявність підстав для подання ним позову у зв`язку з неналежним захистом Державним підприємством "Ужгородське військове лісництво" інтересів держави, колегією суддів враховано, що Державне підприємство Ужгородське військове лісництво є правонаступником прав та обов`язків Ужгородського військового лісництва квартирно-експлуатаційного відділу м. Львові. Вказані обставини підтверджено копією довідки Міністерства оборони України від 20.06.2018року, наданої прокурором разом з позовною заявою.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство "Ужгородське військове лісництво" (Код ЗКПО 42212221) є юридичною особою, яка не відноситься до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.

За наведених обставин доводи прокурора щодо неналежного захисту Державним підприємством "Ужгородське військове лісництво порушених державних інтересів, яке не відноситься до переліку суб`єктів, визначених ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру не є правовою підставою, визначеною обумовленою нормою закону, для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Окрім того, дослідивши матеріали додані до позовної заяви, колегією суддів встановлено, що за результатами аудиту відповідності та фінансового аудиту Ужгородського військового лісництва квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, відображеного у аудиторському звіті Західного територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 31.08.2018року внесено пропозицію стосовно вжиття заходів щодо звернення до Ужгородської ОДПІ на предмет повернення надмірно сплаченої суми податку у розмірі 430 531,61 грн.

З листа Ужгородського військового лісництва квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова від 03.10.2018року №58 вбачається, що вказаний платник звертався до органу доходів та зборів на предмет повернення надмірно сплаченої суми податку у розмірі 430 531,61 грн.

Листом ДФС України №36547/6/99-99-12-02-04-15 від 08.11.2018року надано роз`яснення Державному підприємству "Ужгородське військове лісництво щодо порядку вирішення спірного питання з приводу зайво сплаченого податку до бюджету, який полягає у необхідності подання уточнюючих розрахунків у зв`язку з самостійним виявленням платниками помилок у розмірах нарахованого та сплаченого податку, а також поданні відповідних заяв згідно Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013року №787.

Отож, ДФС України чітко роз`яснено, який повинен бути алгоритм дій платника у випадку виявлення зайвого нарахування та сплати до бюджету коштів та які дії платник повинен вчинити для вирішення спірного питання щодо зайво сплаченого податку до бюджету.

11.12.2018року Державне підприємство Ужгородське військове лісництво (яке є правонаступником Ужгородського військового лісництва квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова) звернулося до Ужгородського управління ГУ ДФС у Закарпатській області листом у якому просило зарахувати вказану суму у сплату податку на прибуток.

Листом №27 від 04.02.2019року Державне підприємство Ужгородське військове лісництво просило прокуратуру виступити на захист інтересів вказаного підприємства стосовно позитивного вирішення питання щодо повернення названої суми коштів.

При цьому, як слідує долучених до позовної заяви матеріалів прокурор не повідомив причин, які перешкоджають Державному підприємству "Ужгородське військове лісництво вчинити дії визначені законодавством та доведені до відому вказаного платника у названому вище роз`ясненні органу ДФС (08.11.2018року) стосовно необхідності подання уточнюючих розрахунків у зв`язку з самостійним виявленням платниками помилок у розмірах нарахованого та сплаченого податку, а також поданні відповідних заяв та документів у Порядку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013року №787 щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджету.

Водночас, додані до позовної заяви матеріали свідчать про те, що вказане підприємство вживає заходи щодо вирішення питання щодо повернення названої суми коштів (в тому рахунку і шляхом подання заяв щодо зарахування їх у сплату податкових платежів, подання заяв до органу ДФС про надання роз`яснень щодо порядку такого повернення) і як слідує з листа адресованому прокуратурі бажає захищати свої інтереси, які збігаються з інтересами держави.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Державне підприємство Ужгородське військове лісництво наділено самостійною адміністративною процесуальною правосуб`єктністю для належного представництва своїх інтересів (які збігаються з інтересами держави), зокрема як в органах державної влади так і в суді.

Стосовно ж Міністерства оборони України, яке за інформацією прокурора не забезпечує неналежного захисту державних інтересів та є позивачем у даній справі, то як слідує з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначений суб`єкт є лише органом який забезпечує лише управління Державним підприємством "Ужгородське військове лісництво", Код ЗКПО 42212221, яке в свою чергу є юридичною особою, яка наділена самостійною адміністративною процесуальною правосуб`єктністю.

Отож, Міністерство оборони України, як орган який забезпечує управління не вправі представляти без доручення інтереси зазначеного державного підприємства перед іншими органами державної та судової влади, а лише вправі застосувати свої управлінські функції спрямовані по відношенню до вказаного державного підприємства.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати державне підприємство (яке може і бажає захищати свої інтереси та інтереси держави) та суб`єкта владних повноважень (який вправі лише застосувати свої управлінські функції спрямовані по відношенню до підконтрольного йому державного підприємства).

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом в постановах від 25.04. 2018 у справі №806/1000/17 та від 18.09.2018 у справі № №826/7910/17.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що прокурор при поданні позовної заяви не підтвердив підстав представництва, визначених ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається .

Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства "Ужгородське військове лісництво" залишити без задоволення.

Ухвалу судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі №260/406/19 про повернення позовної заяви залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. У випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Я. С. Попко Повне судове рішення складено 20 червня 2019 року.