Постанова

від 18.06.2019 по справі 917/124/15

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р. Справа № 917/124/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Полтавської обласної ради професійних спілок (вх.№1612 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.04.2019 постановлену у приміщенні Господарського суду Полтавської області колегією суддів: головуючий суддя Семчук О.С., суддя Пушко І.І., суддя Киричук О.А., у справі № 917/124/15

за позовом Першого заступника прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава

до Полтавської обласної ради професійних спілок, м. Полтава

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Полтавської міської ради, м. Полтава

про визнання права власності держави на нерухоме майно

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.04.2019 задоволено заяву Державної судової адміністрації України про поновлення строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 по справі № 917/124/15, поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу № 917/124/15 від 26.08.2016 щодо стягнення з Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державного бюджету 200970,00 грн. несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, встановлено строк пред`явлення наказу № 917/124/15 від 26.08.2016 до виконання до 26 липня 2019 року.

Відповідач не погодився з цією ухвалою місцевого господарського суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.04.2019 у справі №917/124/15 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви Державної судової адміністрації України про поновлення строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 про стягнення з Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державного бюджету України 200970,00 грн несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Також апелянт просить стягнути з Державної судової адміністрації України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Полтавської обласної ради професійних спілок судові витрати у розмірі 7341,00 грн, а саме: судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1921,00 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 5420,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської обласної ради професійних спілок на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.04.2019 у справі № 917/124/15 та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 18.06.2019.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.06.2019 представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, наголошували про необґрунтованість заявленого клопотання про поновлення строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 у справі № 917/124/15, а отже відсутність підстав для його задоволення. Представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу Полтавської обласної ради професійних спілок, скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.04.2019 у даній справі та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаного клопотання.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені відповідно до вимог статті 268 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників апелянта, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.10.2015 у справі №917/124/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Погрібна С.В., суддя Сірош Д.М., суддя Кульбако М.М.) відмовлено повністю в задоволенні позову Першого заступника прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області до Полтавської обласної ради професійних спілок, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Полтавська міська рада, про визнання права власності держави на нерухоме майно (м.о.у. а.с. 1-6).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 15.10.2015 у справі № 917/124/15. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно - окремо розташовану адміністративну триповерхову будівлю за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 37, ринковою вартістю 32877000,00 грн. Стягнуто з Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державного бюджету України 200970,00 грн несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державного бюджету України 73080,00 грн судового збору за подання позовної заяви (м.о.у. а.с. 7-14).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 виправлено описку в резолютивній частині постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі № 917/124/15 та вказано площу окремо розташованої адміністративної триповерхової будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 37 - 2107,5 кв.м (м.о.у. а.с. 15-16).

На виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016, яка набрала законної сили в день її прийняття, господарським судом Полтавської області 24.02.2016 видано накази по справі № 917/124/15.

Зокрема, наказ Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 у справі №917/124/15 на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016, яка набрала законної сили в день її прийняття, про стягнення з Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державного бюджету України 200970,00 грн несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 22.02.2017 (м.о.у. а.с. 39).

22.05.2017 до Господарського суду Полтавської області надійшли заяви від Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (вх. № 6501 та вх. № 6510) про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказів Господарського суду Полтавської області у справі № 917/124/15 від 24.02.2016 про стягнення з Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державного бюджету України 73080,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 200970,00 грн несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (м.о.у. а.с. 17-20).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 задоволено заяву Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказів Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 по справі № 917/124/15 щодо стягнення з Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державного бюджету України 200970,00 грн несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги та 73080,00 грн судового збору за подання позовної заяви задоволено.

Відновлено строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 по справі № 917/124/15 щодо стягнення з Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державного бюджету України 200970,00 грн несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Встановлено строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 по справі № 917/124/15 щодо стягнення з Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державного бюджету України 200970,00 грн несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги - до 20.09.2017.

Відновлено строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 по справі № 917/124/15 щодо стягнення з Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державного бюджету України 73080,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

Встановлено строк для пред`явлення до виконання наказу господарського суду Полтавської області від 24.02.2016р. по справі № 917/124/15 щодо стягнення з Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державного бюджету України 73080,00 грн судового збору за подання позовної заяви - до 20.09.2017.

Ухвалено направити накази Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 по справі № 917/124/15 та оригінал даної ухвали відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення ухвали) Шевченківському Відділу державної виконавчої служби м. Полтави (36023 м. Полтава, вул. Стешенка, 6) (м.о.у., а.с. 21-24).

Матеріали справи свідчать, що 10.11.2017 до місцевого господарського суду надійшов лист від Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 30.10.2017 № 57648, в якому з посиланням на приписи статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено про направлення для виконання та до відома повідомлення від 30.10.2017, винесеного при примусовому виконанні наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 по справі № 917/124/15 (м.о.у. а.с. 25).

Згідно доданого до вказаного листа повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 30.10.2017 наказ Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 №917/124/15 про стягнення судового збору 200970,00 грн з боржника Полтавської обласної ради професійних спілок на користь держави повертається без прийняття до виконання на підставі п.6 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки до відділу направлено лише виконавчий документ та ухвала про поновлення пропущеного строку для пред`явлення за відсутності заяви стягувача про примусове виконання рішення.

27.11.2017 Господарським судом Полтавської області направлено лист на адресу Шевченківського Відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, в якому з посиланням на положення частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, пункт 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", спільний лист від 09.03.2017 № 220/20/17-17 Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України і Державної судової адміністрації України, зазначено про те, що у разі надходження до державного виконавця виконавчих документів про стягнення судового збору на користь держави від суду, такі обставини не є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання (а.с. м.о.у. а.с. 26).

Окрім цього, вдруге направлено до Шевченківського Відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на виконання оригінал наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 у справі №917/124/15 та копію ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.06.2017.

02.05.2018 на адресу місцевого господарського суду від Шевченківського Відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області надійшли повідомлення по повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 04.04.2018, а саме наказів Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 по справі №917/124/15 про стягнення з боржника Полтавської обласної ради професійних спілок на користь держави судового збору 200970,00 грн та судового збору у розмірі 73080,00 грн (м.о.у.31-34).

Зі змісту цих повідомлень вбачається, що підставою для повернення виконавчого документа зазначено пункт 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відповідно до частини 4 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" за рішення про стягнення судового збору стягувачем є Державна судова адміністрація України, в даному випадку виконавчий документ направлено на адресу відділу ДВС Господарським судом Полтавської області, який не є стягувачем по виконавчому провадженню, а заява стягувача про примусове виконання рішення суду відсутня, що унеможливлює відкриття виконавчого провадження.

10.05.2018 Господарським судом Полтавської області листом № 01-21/501-18 направлено на адресу Державної судової адміністрації України матеріали, в тому числі виконавчі документи, по справі №917/124/15, а саме:

- копію супровідного листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 04.04.2018 за № 18311;

- копію повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 04.04.2018;

- оригінал наказу від 24.02.2016 про примусове виконання постанови від 02.02.2016 по справі № 917/124/15;

- копію повідомлення Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.04.2018 за № 17998 ;

- оригінал наказу від 24.02.16 про примусове виконання постанови від 02.02.2016 по справі № 917/124/15;

- копію ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 по справі №917/124/15 (2 екз.) (м.о.у. а.с. 34).

З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що 03.07.2018 від ДСА України до Шевченківського Відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області надійшла заява про стягнення судового збору від 25.06.2018 вих. № 10-11462/18, в якій заявник з посиланням на ч.4 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" направив на виконання наказ Господарського суду Полтавської області по справі №917/124/15 від 24.02.2016 про стягнення з Полтавської обласної ради професійних спілок судового збору 200970,00 грн; просив відкрити виконавче провадження та перерахувати кошти в сумі 200970,00грн на рахунок вказаний у виконавчому документі (м.о.у. а.с. 87).

13.07.2018 головним державним виконавцем Шевченківського Відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56689798 з виконання наказу № 917/124/15 , виданого 24.02.2016 Господарським судом Полтавської області, про стягнення судового збору 200970,00 грн (м.о.у. а.с.47-48).

03.08.2018 головним державним виконавцем Шевченківського Відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про скасування процесуального документа ВП №56689798, якою скасовано документ "Постанова про відкриття виконавчого провадження" від 13.07.2018, виданий при примусовому виконанні наказу Господарського суду Полтавської області №917/124/15 від 24.02.2016 про стягнення судового збору 200970,00 грн (м.о.у. а.с. 49-50).

Вказана постанова мотивована тим, що 03.08.2018 постановою начальника відділу про перевірку законності виконавчого провадження зобов`язано державного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.07.2018 по виконавчому провадженню, скасувати постанову про арешт майна боржника від 12.07.2018, скасувати постанову про арешт коштів боржника від 20.07.2018 та винести повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у відповідності до вимог пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"

30.10.2018 на адресу Державної судової адміністрації України від Шевченківського Відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області надійшло повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 03.08.2018, в якому зазначено про повернення наказу Господарського суду Полтавської області по справі №917/124/15 від 24.02.2016 про стягнення з боржника Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державної судової адміністрації судового збору 200970,00 грн на підставі пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (м.о.у. а.с. 40).

19.04.2019 до Господарського суду Полтавської області від Державної судової адміністрації України надійшла заява № 10-10237/19 про поновлення строку пред`явлення до виконання наказу від 24.02.2016 у справі №917/124/15 (вх. № 4115), в якій заявник з посиланням на приписи статей 327, 329 Господарського процесуального кодексу України, статей 4, 12, 15 Закону України "Про виконавче провадження" зазначив про те, що на адресу ДСА України від Шевченківського Відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області надійшло повідомлення від 03.08.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", яким повернуто наказ Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 у справі №917/124/15 про стягнення з Полтавського обласної ради професійних спілок на користь Державного бюджету 200970,00 грн несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. На думку заявника, зважаючи на те, що вказаний наказ місцевого господарського суду надійшов на адресу стягувача - ДСА України, з пропущенням строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, причини пропуску встановленого строку є поважними (м.о.у. 36-39).

25.04.2019 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про задоволення заяви Державної судової адміністрації України про поновлення строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 у справі № 917/124 (м.о.у. а.с. 54-58).

При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд, керуючись приписами статті 329 Господарського процесуального кодексу України, статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", виходив з того, що умовою поновлення пропущеного стягувачем процесуального строку є доведення ним поважності причин пропуску, а тому, враховуючи, що наказ Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 у справі №917/124/15 надійшов на адресу Державної судової адміністрації України після закінчення строку на його пред`явлення, визнав поважними причини пропуску заявником строку пред`явлення наказу до виконання (м.о.у. 54-58).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається зокрема на те, що положення статті 329 Господарського процесуального кодексу України підлягають застосування лише за наявності об`єктивної неможливості пред`явлення виконавчого документа до виконання у встановлений законом строк, можливість відновлення судом пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання безпосередньо пов`язана з наявністю поважних причин його пропуску, тоді як місцевий господарський суд під час постановлення оскаржуваної ухвали дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення зазначеного строку, оскільки стягувачем не доведено поважності пропущення цього строку та не надано відповідних доказів, а зміст заяви ДСУ України лише містить посилання на необхідність недопущення недоотриманих спеціальним фондом Державного бюджету України коштів, які спрямовані на забезпечення судочинства та функціонування органів судової влади.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне .

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній станом на момент прийняття постанови суду апеляційної інстанції по справі) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) визначає, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (ч.1 ст. 117 ГПК України).

Згідно з Законом України у редакції від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Розділу Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодекс

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Розділом V Господарського процесуального кодексу України врегулювано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Згідно частин 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Приписами статті 329 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Відновлення процесуального строку являє собою визнання судовим органом (суддею) дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними.

Тобто, можливість відновлення судом пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання безпосередньо пов`язана з наявністю поважних причин його пропуску, і такою підставою не може бути лише подання заяви стягувачем із зазначенням, що ним пропущено строк з поважних причин.

У такому випадку, обов`язковому встановленню підлягають обставини, які заважали стягувачу пред`явити виконавчий документ до виконання у встановлений законом строк.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 69/258-10.

Законом України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавчі документи повинні бути пред`явлені до виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній станом на дату видачі наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" у редакції від 05.10.2016 №1404-VIII встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно абз. 2 частини 4 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції від 05.10.2016 №1404-VIII) за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу), стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції від 05.10.2016 №1404-VIII) передбачено строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку.

Так, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції від 05.10.2016 №1404-VIII), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з частиною 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Колегія суддів приймає до уваги те, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

В даному випадку існують такі обставини, які об`єктивно унеможливлювали стягувачу своєчасно, в передбачений статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" строк, пред`явити наказ до виконання.

Таким чином, з огляду на положення статей 73, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України суд, користуючись наданим правом, в кожному конкретному випадку причини поважності пропуску процесуального строку оцінює, зважаючи на обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів.

Щодо поважності причин пропуску строку на пред`явлення судового наказу до виконання колегія суддів враховує такі обставини.

Як вже було зазначеного, наказ по справі №917/124/15 на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 про стягнення з Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державного бюджету України 200970,00 грн несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги було видано Господарським судом Полтавської області 24.02.2016; наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 22.02.2017.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.06.2017, зокрема, відновлено строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 по справі № 917/124/15 щодо стягнення з Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державного бюджету України 200970,00 грн несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Встановлено строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 по справі № 917/124/15 щодо стягнення з Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державного бюджету України 200970,00 грн несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги - до 20.09.2017 .

Вказане рішення суду не скасоване у встановленому законом порядку, набрало законної сили, а отже, в силу приписів статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковим до виконання на всій території України.

При цьому, в резолютивній частині вказаної ухвали судом зазначено про направлення наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 по справі № 917/124/15 та оригіналу даної ухвали відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення ухвали) Шевченківському Відділу державної виконавчої служби м. Полтави (36023 м. Полтава, вул. Стешенка, 6) (м.о.у., а.с. 21-24).

Як було встановлено, місцевим господарським судом неодноразово направлялись оригінал спірного наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 №917/124/15 та ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 у даній справі до органів державної виконавчої служби.

Проте, такі документи повертались від Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на адресу суду з повідомленнями про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 30.10.2017 та від 04.04.2018, згідно яких наказ повертається без прийняття до виконання на підставі п.6 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на відсутність заяви стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Разом з тим, дані про повідомлення стягувача, Державної судової адміністрації України, щодо стягнутої суми судового збору до державного бюджету України за результатами розгляду господарської справи №917/124/15 в матеріалах справи відсутні, що в свою чергу свідчить про відсутність об`єктивної можливості подання стягувачем до органу державної виконавчої служби заяви про примусове виконання рішення суду в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно листа Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 № 01-21/501-18 оригінал наказу від 24.02.2016 про примусове виконання постанови від 02.02.2016 по справі № 917/124/15 разом з ухвалою суду першої інстанції від 20.06.2017 направлено на адресу Державної судової адміністрації України.

Після надіслання зазначених матеріалів стягувачу, ДСА України звернулось до Шевченківського Відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області із заявою про стягнення судового збору від 25.06.2018 вих. № 10-11462/18, в якій заявник з посиланням на ч.4 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" направив на виконання наказ Господарського суду Полтавської області по справі №917/124/15 від 24.02.2016 про стягнення з Полтавської обласної ради професійних спілок судового збору 200970,00 грн; просив відкрити виконавче провадження та перерахувати кошти в сумі 200970,00грн на рахунок вказаний у виконавчому документі (м.о.у. а.с. 87).

Проте, на адресу стягувача від Шевченківського Відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області надійшло повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 03.08.2018, згідно якого наказ Господарського суду Полтавської області по справі №917/124/15 від 24.02.2016 про стягнення з боржника Полтавської обласної ради професійних спілок на користь Державної судової адміністрації судового збору 200970,00 грн підлягає поверненню на підставі пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Тобто, органом державної виконавчої служби повернуто виконавчий документ стягувачу у зв`язку із пропуском встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується той факт, що господарським судом надіслано оригінал наказу від 24.02.2016 про примусове виконання постанови від 02.02.2016 по справі №917/124/15 та копія ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 по справі №917/124/15 Державній судовій адміністрації України - 10.05.2018, тоді як встановлений судом строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 по справі № 917/124/15 - до 20.09.2017.

За встановлених обставин, направлення судом наказу стягувачу відбувалося вже поза межами можливого (законодавчо визначеного) строку пред`явлення такого наказу до виконання, що в свою чергу призвело до повернення виконавчого документа без прийняття до виконання державним виконавцем.

Вказані обставини свідчать про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями стягувача та пропуском строку на пред`явлення до виконання спірного наказу господарського суду.

З урахуванням наведених вище положень п. 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" чинної наразі редакції, заявник був позбавлений можливості пред`явити виконавчий документ до примусового виконання рішення суду у тримісячний строк з дня отримання наказу.

З огляду на викладене, зважаючи на неодноразове направлення судом першої інстанції наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 у справі № 917/124/15 до органів державної виконавчої служби, відсутність доказів повідомлення Державної судової адміністрації України щодо стягнення судового збору на користь держави за вказаним наказом, надіслання виконавчого документа стягувачу поза межами строку пред`явлення його до виконання, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у стягувача фактичної можливості вчасно отримати відповідні накази, а також, з урахуванням обмеженого строку (протягом трьох місяців) вчасно пред`явити їх до виконання.

Колегія суддів вважає, що вказані причини є об`єктивними, тобто такими, що не залежали від волі стягувача і він був не в змозі вплинути на них. Отже, в силу приписів статті 329 Господарського процесуального кодексу України причини пропуску строку пред`явлення наказу до виконання є поважними і свідчать про обґрунтованість заяви позивача про поновлення строку пред`явлення наказу до виконання.

Колегія суддів з огляду на викладені обставини справи відхиляє твердження апелянта щодо ненадання стягувачем доказів об`єктивної неможливості своєчасного пред`явлення до виконання спірного наказу, необґрунтованості поважності пропуску строку, оскільки заява ДСУ України також обґрунтована обставинами щодо несвоєчасного отримання виконавчого документа (наказу) стягувачем.

Окрім цього, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Тобто, під час вирішення питання про відновлення строку для пред`явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).

Згідно рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (параграф 43).

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, оскільки невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права.

Враховуючи наведене, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у даній справі станом на даний час в частині стягнення 200970,00 грн несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на користь держави в повному обсязі не виконана, причини, з яких було пропущено заявником строк пред`явлення виконавчого документа, слід вважати поважними, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених статтею 329 Господарського процесуального кодексу України правових підстав для задоволення заяви Державної судової адміністрації України про поновлення строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2016 по справі № 917/124/15.

Відповідно, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються доводами викладеними у мотивувальній частині постанови.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Полтавської обласної ради професійних спілок (вх.№1612 П/2) без задоволення, а ухвали Господарського суду Полтавської області від 25.04.2019 у справі № 917/124/15 - без змін.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.ч. 1,2 цієї статті).

Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Полтавської обласної ради професійних спілок на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.04.2019 у справі №917/124/15 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.04.2019 у справі №917/124/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.06.2019

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель