Рішення

від 18.06.2019 по справі 916/1060/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1060/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/1060/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК» (65026, м.Одеса, Грецька площа, буд. 1, офіс 311; код 40962247)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1-го травня, буд. 23; код 41983980)

про стягнення 296219,27 грн.

Представники:

від позивача: Сон К.Е. - адвокат

від відповідача: Скворцов М.О - адвокат

У судовому засіданні, яке відбулось 18.06.2019р., відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України було оголошено перерву до 18.06.2019р. о 12 год. 40 хв.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.06.2019р. до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» про стягнення заборгованості в загальному розмірі 296219 грн. 27 коп., з яких основний борг за надані послуги з перевезення у розмірі 282499 грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 3993 грн. 70 коп. та інфляційні втрати у розмірі 9725 грн. 71 коп.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1060/19. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено до розгляду в засіданні суду.

07.05.2019р. до господарського суду Одеської області представником Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК» було подано заяву про залучення доказів до матеріалів справи, відповідно до якої позивачем до матеріалів справи було залучено акти наданих послуг.

13.05.2019р. до господарського суду Одеської області представником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачем було зазначено, що відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні.

У подальшому, 20.05.2019р. до господарського суду Одеської області представником позивача було надано відповідь на відзив, в порядку ст. 166 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулось 10 червня 2019р., представник позивача просив суд закрити підтовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, зазначаючи суду, що всі необхідні процесуальні питання та дії, передбачені завданнями підготовчого провадження вчиненні сторонами та судом.

Представник відповідача просив суд відкласти розгляд справи та надати можливість вирішити спір мирним шляхом, зокрема, ним було зазначено що між позивачем та відповідачем ведуться перемови щодо укладання мирової угоди.

Однак, представником позивача було спростовано інформацію відповідача, щодо можливості врегулювання спору мирним шляхом станом на день проведення засідання суду, та зазначено суду, що йому не відомо про перемови щодо укладання з Товариством з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» мирової угоди, у зв`язку з чим представник позивача наполягав на призначенні до розгляду по суті даної справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1060/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК» до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» про стягнення 292675,81 грн. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "18" червня 2019 р. о 11:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 18.06.2018р. о 11:30год. Повідомлено учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, які визначено у поданій позовній заяві, та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» заборгованість в загальному розмірі 296219 грн. 27 коп., з якої основний борг за надані послуги з перевезення у розмірі 282499 грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 3993 грн. 70 коп. та інфляційні втрати у розмірі 9725 грн. 71 коп.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог позивача в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні, з підстав, які викладено у відзиві на позовну заяву та з урахуванням заперечень, які надавались під час розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

01 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК» (Виконавець) було укладено Договір №01.06.18/21ОД-П на перевезення вантажів (надалі - Договір). Предметом даного договору є здійснення перевезень зовнішньоторговельних вантажів у міжнародному сполученні та виконання транспортно-експедиторського обслуговування вантажів України.

Відповідно до п.2.1. Договору, Замовник, на підставі укладених ним договорів з власником вантажів, доручає Виконавцю отримання, перевезення і здачу вантажоодержувачам зовнішньоторговельних вантажів по ТТН Замовника на території України і за CMR по території СНД та у міжнародному сполученні відповідно до заявки на перевезення вантажу.

Положеннями п. 3.1. Договору визначено, що Виконавець виконує доручення Замовника з перевезення та доставки вантажів з морських портів на адресу одержувача, зазначеної Замовником.

Відповідно до п. 3.2. Договору, Виконавець забезпечує для виконання перевезень справний, належно обладнаний рухомий склад і залучає професійних водіїв.

Згідно до п. 3.3. Договору, Виконавець несе відповідальність за схоронність вантажів, прийнятих до перевезення і дотримання термінів їх доставки.

Положеннями п. 3.4. Договору погоджено, що Виконавець виконує перевезення відповідно до вимог міжнародного та українського законодавства.

Відповідно до п. 3.5. Договору, Виконавець звітує перед Замовником про виконані перевезення шляхом надання належним чином оформлених накладних та інших документів, пов`язаних з перевезенням.

Згідно до п. 4.1. Договору, оплата перевезень проводиться Замовником протягом 21 банківського дня шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця з моменту отримання оригіналів наступних документів: рахунків, Акту виконаних робіт (наданих послуг), товаротранспортного документа і видаткового ордеру.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору №01.06.18/21ОД-П на перевезення вантажів від 01 червня 2018 року, за дорученням та на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» позивачем було виконано перевезення відповідного вантажу відповідача та доставку у контейнерах.

Також позивачем було зазначено, що укладання договору автомобільного перевезення підтверджується відповідними міжнародними автомобільними накладними (CMR), складеними у відповідності до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 р. та додано відповідні засвічені копії.

Позивач пояснює суду, що за результатами виконання перевезення за відповідною накладною CMR кожен з вантажоотримувачів (власники товару), які є клієнтами Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» за відповідними договорами транспортного експедирування, зробив відмітку про отримання доставленого вантажу без будь-яких зауважень.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК» було наголошено, що зауважень від відповідача, як замовника перевезення, також не було, що свідчить, за посиланням позивача, про виконання виконавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК» своїх договірних зобов`язань щодо перевезення вантажу належним чином та у повному обсязі.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, позивачем було зазначено суду, що після виконання кожного перевезення Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК» було надано відповідачу визначений Договором пакет документів, що є умовою для настання у Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» грошового зобов`язання з оплати послуг перевезення, відповідно до п. 4.1. Договору.

Загальна вартість наданих послуг з перевезення склала грошову суму у розмірі 282499,86 грн., яка наразі є неоплаченою з боку відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що супровідним листом від 21.11.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК» надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» пакет документів, відповідно до умов п. 4.1. Договору та відповідні документи було отримано відповідачем 22.11.2018р., про що свідчить підпис представника відповідача та печатка підприємства.

Посилаючись на п. 4.1. Договору, позивачем було зазначено суду, що повний пакет документів було отримано відповідачем 22.11.2018р., та строк для оплати рахунків сплинув 21 грудня 2018р.

Також позивачем надавались пояснення та було зазначено, що з часу отримання повного пакету документів відповідач не реагував на існування зобов`язання щодо сплати грошових коштів за отримані послуги від позивача, також позивачем зверталась увага суду та було наголошено, що позивачем будь-яких заперечень щодо вартості послуг, повноти їх виконання та своєчасності надання, тощо, від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» отримано не було.

У зв`язку з неналежним виконанням боку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» прийнятих на себе зобов`язань за умовами укладеного Договору №01.06.18/21ОД-П на перевезення вантажів від 01.06.2018р.. позивачем було здійснено нарахування 3% річних на суму боргу у розмірі 282499,86 грн. (період нарахування з 21.12.2018р. по 10.06.2019р.), борг зі сплати 3% річних становить - 3993,70грн., а також було здійснено нарахування інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 282499,86 грн. (період нарахування з 21.12.2018р. по 10.06.2019р.), борг зі сплати інфляційних втрат становить - 9725,71 грн.

Позовні вимоги позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК» обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» прийнятих на себе зобов`язань за умовами укладеного Договору №01.06.18/21ОД-П на перевезення вантажів від 01.06.2018р. та направлено на стягнення заборгованості в загальному розмірі 296219 грн. 27 коп., з яких основний борг за надані послуги з перевезення у розмірі 282499 грн. 86коп., 3% річних у розмірі 3993 грн. 70 коп. та інфляційні втрати у розмірі 9725 грн. 71коп.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» заперечує проти позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Відповідач пояснює, що ознайомившись зі змістом позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак, позовна заява не підлягає задоволенню.

Відповідач зазначає, що з наданих позивачем міжнародних автомобільних накладних (CMR) вбачається, що вони підписані невстановленою особою, відсутні дані щодо посади, прізвища, даних щодо довіреності на отримання товару від імені вантажоодержувача, а тому неможливо ідентифікувати особу, що брала участь у господарській операції, у зв`язку із чим надані накладні не можуть бути прийняті як належний та допустимий доказ.

Крім цього, як вказує відповідач, графа 23 CMR повинна містити номер і дату подорожнього листа, за яким виконується перевезення вантажу, прізвище водія, який здійснює перевезення, друк транспортної організації, а також підпис водія (експедитора), який прийняв вантаж. Водночас, за твердженням відповідача, при дослідженні наданих в якості доказів здійснення відповідачем перевезення CMR, вбачається, що графа 23 окрім печатки ТОВ „ТРАН КЕА ТРАК» жодних інших відомостей не містить.

Також відповідачем було зазначено, що до позовної заяви не додано жодної погодженої між сторонами заявки, яка б встановлювала вартість послуг з перевезення, маршрут перевезення та інші умови конкретного перевезення, а додані позивачем накладні не підтверджують, на думку відповідача, виникнення господарських відносин між позивачем та відповідачем, оскільки останній не є ані відправником, ані одержувачем вантажу.

Відповідач зазначає, що з наданих позивачем видаткових ордерів не вбачається, що позивач є перевізником. Відповідач вказує, що згідно зі статтею 1 Закону України „Про автомобільний транспорт» , автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортним засобом. При цьому, відповідач наголошує, що необхідно розрізняти поняття власника та перевізника, оскільки перевізник не обов`язково має транспортний засіб у власності.

Водночас, як стверджує відповідач, до позовної заяви не додано доказів, які підтверджують, що фізичні особи, вказані у видаткових ордерах, є найманими працівниками позивача та не надано доказів, які підтверджують право власності позивача на відповідні транспортні засоби, за допомогою яких здійснювалось перевезення вантажів. Таким чином, на думку відповідача, за наявними доказами, неможливо встановити суб`єкта надання послуг з перевезення вантажів.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» зазначає, що посилання позивача на нездійснення оплати послуг без пояснення причин є передчасним, оскільки позивач обізнаний щодо пред`явленої йому претензії №1 про відшкодування збитків від 06 . 12.2018 року, завданих внаслідок пошкодження вантажу, на суму 345131,72 грн.

Крім того, було пояснено, що враховуючи, що відповідальність була застрахована, наразі очікується прийняття рішення страховиком про виплату страхового відшкодування, що, за посиланням відповідача, дозволить перейти до мирного врегулювання даного спору.

На підставі викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» зазначає, що обставини, на які посилається позивач, що полягають у одержанні відповідачем товару за накладними, що долучені до матеріалів справи, не можуть вважатись доведеними, оскільки як вбачається з наданих накладних, останні не відповідають встановленій формі, та не можуть вважаться належним доказом на підтвердження отримання відповідачем товару.

Надаючи відповідь на відзив, Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК» було зазначено наступне.

Позивач вказує, що зі змісту заперечень відповідача вбачається, що сторони нібито не досягли всіх істотних умов договору перевезення, тим самим фактично заперечує факт укладення договору перевезення та наявності фактичних правовідносин що перевезення вантажів та пояснює, що відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч.4. ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа , підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо , а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень , якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що договір перевезення був укладений сторонами у формі єдиного документу у письмовій формі, яким є Договір №01.06.18/210 Д-П від 01.06.2018 року на перевезення вантажів. Інші істотні умови договорів перевезення за кожним перевезенням згідно накладних СМR, зокрема, вид вантажу, номери контейнерів, маршрут перевезення, вантажоодержувач тощо, були погоджені сторонами у спрощений спосіб - в телефонному режимі, а також шляхом обміну електронними листами та повідомленнями в мобільних мессенджерах. Таким чином, за твердженням позивача, договір перевезення слід вважати укладеним сторонами належним чином та у відповідності до чинного законодавства, а тому доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими та безпідставними.

Також позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач фактично стверджує про неукладення договору автомобільного перевезення, однак, згідно з роз`ясненнями у Постанові Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» та Постанові Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , визначення договору як неукладеного може бути на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Повторно було вказано позивачем, що Договірбув виконаний у повному обсязі та належним чином - вантаж отримано представниками вантажоодержувача, які є замовниками транспортно -експедиторських послуг у відповідача, без жодних зауважень до якості та об`єму (кількості) послуг.

Також позивач зазначив, що Претензія №1 про відшкодування збитків від 06.12.2018 року стосується перевезення № CSLU6299458 40HQ відповідно до коносаменту MRFB18082395A від 31.08.2018 року за вантажної накладної (СМR) №1091/1 від 10.10.2018 року. Отже, підставою для відшкодування збитків за вказаною претензією є інший договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, укладення якого підтверджується вантажною накладною (СМR) №1091/1 від 10.10.2018 року. Натомість відповідач допустив порушення грошових зобов`язань за іншими договорами перевезення (вантажними накладними СМR) за переліком, що наданий до позовної заяви.

Таким чином, як вказує позивач, вимоги претензії №1 від 06.12.2018 року виникли з інших правовідносин (мають іншу правову підставу), що не мають будь-якого відношення до спірних перевезень за накладними СМR, що є предметом розгляду цієї справи, а тому не можуть вважатися зустрічними вимогами. Наразі відповідач не володіє правом вимоги до позивача про відшкодування збитків, завданих в результаті автомобільного перевезення за вантажною накладною (СМR) №1091/1 від 10.10.2018 року, оскільки відповідач не є особою, чиї права та законні інтереси були порушені.

Зі змісту наданих суду міжнародних товарно-транспортних накладних СМR №б/н від 01.10.2018 р., №934 від 05.10.2018 р., №0463 від 04.10.2018 р., №0803/2 від 02.10.2018 р., №0803/1 від 02.10,2018 р., №0803/3 від 02.10.2018 р., №1042 від 08.10.2018 р., №1045 від 09.10.2018 р., №0913,1041 від 24.10.2018 р., вбачається, що позивач прийняв вантаж до перевезення із посиланням на номер кожного контейнеру, вагу вантажу, кількість вантажних місць тощо; пройшов процедури митного контролю в Одеській митниці ДФС, виконав автомобільне перевезення та видав вантаж представнику вантажоодержувача / про що свідчать їх особисті підписи та печатки підприємств.

Позивач зазначає, що відсутні з боку відповідача та його клієнтів письмові зауваження та претензії щодо наданих позивачем послуг з перевезення вантажу та прийняття вантажу вантажоодержувачами.

Крім того, спростовуючи доводи відповідача, позивач пояснює, що як було зазначено у позовній заяві, одразу після виконання кожного перевезення позивач надавав відповідачу визначений Договором пакет документів, що є обов`язкової умовою для настання у відповідача грошового зобов`язання з оплати послуг перевезення відповідно до п. 4.1. Договору. Загальна вартість наданих послуг з перевезення склала 282 499,86 грн. Супровідним листом від 21.11.2018 року позивач додатково надіслав на адресу відповідача повний пакет документів, передбачений п. 4.1. Договору, а саме: рахунки, акти виконаних робіт (наданих послуг), товаротранспортні документи (накладні СМR ) і видаткові ордери. Вищевказані документи супровідним листом були надіслані Відповідачу кур`єрською службою КСД №1468275 від 21.11.2018 року з описом вкладення. 22.11.2018 року уповноважений представник Відповідача отримав пакет документів, про що свідчить підпис представника та печатка підприємства Відповідача. Жодних зауважень щодо недоліків вантажних накладних СМR (відсутність тих чи інших реквізитів, підписів, печаток тощо) відповідач не надавав.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що в подальшому відповідач підписав всі без виключення акти надання послуг щодо кожного з перевезення, із зазначенням кожного контейнера. Всі акти містять інформацію про вартість наданих позивачем транспортних послуг із посиланням на маршрут перевезення та номери контейнерів, що були предметом перевезення. Це дає можливість ідентифікувати кожне перевезення та зіставити інформацію в актах з даними вантажних накладних СМR.

Акти також місять всі необхідні реквізити, необхідні для підтвердження господарської операції. Факт підписанням Відповідачем актів без жодних зауважень чітко та безумовно свідчить про погодження Відповідачем вартості послуг з перевезення за кожною вантажних накладних СМR. Ці обставини Відповідачем не заперечуються та не спростовуються.

Підсумовуючи вищевикладене, позивач зазначає, що можна дійти обґрунтованого висновку, що сторони узгодили всі істотні умови договору перевезення, який в результаті був виконаний належним чином та у повному обсязі за кожною з вантажних накладних СМR , та зазначено, що відповідачем не заперечується факт надання послуг з перевезення та отримання його клієнтами (вантажоодержувачами) вантажу без будь-яких зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем послуг за Договором, а також пояснює, що незважаючи на це, відповідач повністю відмовляється оплатити послуги за Договором та навіть частково не визнає позовні вимоги, посилаючись на необґрунтовані та надумані підстави.

Також, під час розгляду справи представник відповідача зазначав суду, що між позивачем та відповідачем ведуться перемови щодо укладання мирової угоди та є можливість вирішення спору мирним шляхом.

Однак, представником позивача було спростовано інформацію відповідача щодо врегулювання спору мирним шляхом та зазначено суду, що між сторонами не має будь-яких досягнень з питань укладання мирової угоди, у зв`язку з чим позивач наполягав на розгляді справи по суті.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» , як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК» , як виконавцем, виникли на підставі укладеного між ними 01 червня 2018 року Договору №01.06.18/21ОД-П на перевезення вантажів, предметом даного договору є здійснення перевезень зовнішньоторговельних вантажів у міжнародному сполученні та виконання транспортно-експедиторського обслуговування вантажів України.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом під час розгляду справи встановлено, що супровідним листом від 21.11.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК» надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» пакет документів, відповідно до умов п. 4.1. Договору та відповідні документи було отримано відповідачем 22.11.2018р., про що свідчить підпис представника відповідача та печатка підприємства.

Отже, виходячи з приписів та положень на п. 4.1. Договору, строк для виконання зобов`язання з оплати отриманих послуг за укладеним Договором Товариством з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» сплинув 21 грудня 2018р.

Також під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем було підписано та скріплено печаткою Акт надання послуг №573 від 04 жовтня 2018р. на 31152,00 грн., Акт надання послуг №571 від 05 жовтня 2018р. на 28738,50 грн., Акт надання послуг №572 від 05 жовтня 2018р. на 30992,50 грн., Акт надання послуг №577 від 09 жовтня 2018р. на 51681,73 грн., Акт надання послуг №578 від 09 жовтня 2018р. на 51681,73 грн., Акт надання послуг №580 від 09 жовтня 2018р. на 25840,86 грн., Акт надання послуг №584 від 11 жовтня 2018р. на 28842,88 грн., Акт надання послуг №590 від 11 жовтня 2018р. на 7140,71 грн., Акт надання послуг №590 від 23 жовтня 2018р. на 108951,95 грн., які є доказом отримання належним чином послуг з перевезення від позивача за укладеним Договором та є підставою для стягнення заборгованості з відповідача за Договором №01.06.18/21ОД-П на перевезення вантажів від 01 червня 2018 року.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №01.06.18/21ОД-П на перевезення вантажів від 01 червня 2018 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи сукупними доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача за Договором №01.06.18/21ОД-П на перевезення вантажів від 01 червня 2018 року заборгованості у розмірі 282499,86 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних на суму боргу у розмірі 282499,86грн., період нарахування з 21.12.2018р. по 10.06.2019р., так, відповідно до такого розрахунку борг зі сплати 3% річних становить - 3993,70 грн.

Також позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 282499,86 грн., період нарахування з 21.12.2018р. по 10.06.2019р., так, відповідно до такого розрахунку борг зі сплати інфляційних втрат становить - 9725,71 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3 % річних у розмірі 3993,70 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9725,71 грн., вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат - правомірними.

Щодо доводів та заперечень відповідача, які надавались під час розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідачем було зазначено суду, що посилання позивача на нездійснення оплати послуг без пояснення причин є передчасним, оскільки позивач був обізнаний щодо пред`явленої йому претензії №1 про відшкодування збитків від 06.12.2018р., завданих пошкодженням вантажу, на суму 345131,72 грн.

Дані твердження та доводи відповідача є хибними та спростовуються матеріалами справи, оскільки підставою для відшкодування збитків за вказаною претензією є інший договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, укладення якого підтверджується вантажною накладною (СМR) №1091/1 від 10.10.2018 року, який не є предметом дослідження у даному спорі.

Відхиляються інші доводи відповідача, які надавались у відзиві на позовну заяву, щодо належності надання відповідних послуг позивачем, оскільки за матеріалами справи вбачається, що вантажоодержувачами за спірними вантажними накладними СМR - є відповідні суб`єкти господарської діяльності, які замовили у відповідача послуги з транспортного експедирування щодо організації перевезення їхніх вантажів. На виконання послуг з експедирування, зокрема, в частині автомобільного перевезення, відповідач замовив відповідні послуги у позивача.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять з боку відповідача та його клієнтів (вантажоодержувачів) письмових зауважень та претензій до наданих позивачем послуг з перевезення вантажу та прийняття вантажу вантажоодержувачами, на підставі наведено суд вважає, що транспортні послуги були надані позивачем належним чином і прийняті відповідачем без зауважень.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки судом встановлено, що позивачем було виконано умови Договору №01.06.18/21ОД-П на перевезення вантажів від 01 червня 2018 року, зокрема п.4 Договору, та здійснено скерування документів, обумовлених положеннями укладеного Договору.

Також судом встановлено під час розгляду справи, що відповідачем було отримано такі документи.

Також суд наголошує, що матеріли справи містять Акт надання послуг №573 від 04 жовтня 2018р. на 31152,00 грн., Акт надання послуг №571 від 05 жовтня 2018р. на 28738,50грн., Акт надання послуг №572 від 05 жовтня 2018р. на 30992,50 грн., Акт надання послуг №577 від 09 жовтня 2018р. на 51681,73 грн., Акт надання послуг №578 від 09 жовтня 2018р. на 51681,73 грн., Акт надання послуг №580 від 09 жовтня 2018р. на 25840,86 грн., Акт надання послуг №584 від 11 жовтня 2018р. на 28842,88 грн., Акт надання послуг №590 від 11 жовтня 2018р. на 7140,71 грн., Акт надання послуг №590 від 23 жовтня 2018р. на 108951,95грн., підписані та скріплені печаткою відповідача, які є доказом отримання належним чином послуг з перевезення від позивача за укладеним Договором та є підставою для стягнення заборгованості з відповідача за Договором №01.06.18/21ОД-П на перевезення вантажів від 01 червня 2018 року.

Отже, позивачем здійснено надання відповідних послуг відповідачеві, а відповідачем - прийнято такі послуги, що засвічується наявними в матеріалах справи доказами.

Всі акти містять інформацію про вартість наданих позивачем транспортних послуг, із посиланням на маршрут перевезення та номери контейнерів, що були предметом перевезення. Це дає можливість ідентифікувати кожне перевезення та зіставити інформацію в актах з даними вантажних накладних СМR. Акти також містять всі необхідні реквізити, необхідні для підтвердження господарської операції. Факт підписанням відповідачем актів без жодних зауважень свідчить про погодження відповідачем вартості послуг з перевезення за кожною вантажних накладних СМR.

Також суд додатково зазначає, що матеріали справи взагалі не містять заперечень з боку відповідача щодо зауважень до наданих послуг позивачем, та акти наданих послуг підписані відповідачем також без будь-яких зауважень чи заперечень, що надає суду можливості встановити факт належного виконання позивачем послуг, які було узгоджено сторонами за умовами укладеного між ними договору.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області зі стягненням Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Правда» збитків у розмірі 151111,87 грн.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Підсумовуючи вищевикладене, надавши відповіді на доводи учасників справи, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а вимоги позивача у даній справі обґрунтовані та підтверджені наданими доказами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 4443,29 грн. покладаються на відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК» - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАНІТ ГРУП» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1-го травня, буд. 23; код 41983980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК» (65026, м.Одеса, Грецька площа, буд. 1, офіс 311; код 40962247) заборгованість в загальному розмірі 296219 (двісті дев`яносто шість тисяч двісті дев`ятнадцять) грн. 27 коп., з яких основний борг за надані послуги з перевезення у розмірі 282499 (двісті вісімдесят дві тисячі чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн. 70 коп. та інфляційні втрати у розмірі 9725 (дев`ять тисяч сімсот двадцять п`ять) грн. 71 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4443 (чотири тисячі чотириста сорок три) грн. 29 коп.

Повний текст рішення складено 20 червня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко