Постанова

від 01.07.2019 по справі 916/1060/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року Справа № 916/1060/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: М.А. Мишкіної

суддів: К.В. Богатиря, І.Г. Філінюка

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від ТОВ ТРАНС КЕА ТРАК - Сон К.Е. - за ордером;

від ТОВ ТАНІТ ГРУП - Скворцов М.О. - за ордером

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС КЕА ТРАК

на ухвалу господарського суду Одеської області від 16 квітня 2019 року

у справі № 916/1060/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС КЕА ТРАК

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАНІТ ГРУП

про стягнення 289305,59 грн.

суддя суду першої інстанції: Т.Г.Д`яченко

час і місце постановлення ухвали: 16.04.2019р. м.Одеса, господарський суд Одеської області

Учасники справи чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 01.07.2019р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

15.04.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНС КЕА ТРАК (надалі - позивач, ТОВ ТРАНС КЕА ТРАК ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАНІТ ГРУП (надалі - відповідач, ТОВ ТАНІТ ГРУП ), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість 289305,59грн., з яких з яких 282499,86грн. основного боргу за надані послуги з перевезення, 2554,11грн. 3% річних від простроченої суми та 4251,62грн. інфляційного збільшення суми боргу.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ ТРАНС КЕА ТРАК зазначило, що 01.06.2018р. між ним (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено договір №01.06.18/21ОД-П на перевезення вантажів (надалі - Договір від 01.06.2018р.); на виконання умов Договору від 01.06.2018р. позивач протягом жовтня 2018 року надав відповідачу послуги з перевезення вантажів відповідача у контейнерах на загальну суму 282499,86грн., проте відповідач не сплатив вартість наданих послуг. Супровідним листом від 21.11.2018р. ТОВ ТРАНС КЕА ТРАК надіслало ТОВу ТАНІТ ГРУП повний пакет документів, передбачений п.4.1 Договору від 01.06.2018р. Документи із супровідним листом були надіслані відповідачу кур`єрською службою доставки КСД №1468275 від 21.11.2018р. з описом вкладення та 22.11.2018р. уповноважений представник відповідача отримав пакет документів, про що свідчить підпис представника та печатка підприємства. Відповідач своїх зобов`язань за Договором від 01.06.2018р. з оплати наданих послуг не виконав, 282499,86грн. підлягають стягненню у судовому порядку. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати основного боргу, позивачем на цю суму були нараховані три проценти річних та інфляційні втрати у вищезазначених сумах, які також підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

З посиланням на норми ст.ст.11, 509, 526, 530, 610, 909,625 ЦК України, ст.ст.173,193 ГК України, ст.1 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2019р. відкрито провадження у справі.

Разом з позовною ТОВ ТРАНС КЕА ТРАК подало суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт у межах ціни позову, що складає 289305,59грн. на грошові кошти ТОВа ТАНІТ ГРУП , що знаходяться у банківських установах на рахунках, що будуть виявлені в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що з урахуванням отримання відповідачем 22.11.2018р. пакету документів, строк для оплати рахунків за Договором від 01.06.2018р. сплинув 21.12.2018р., однак з часу отримання документів відповідач не відреагував на правомірні дії позивача, не виконав своїх договірних зобов`язань щодо оплати послуг, а також ним не було надано будь-яких заперечень щодо вартості послуг, своєчасності та повноти їх надання, тощо. Така поведінка з боку відповідача чітко свідчить про те, що останній вже протягом 5 місяців не виконує свої договірні зобов`язання з оплати вартості послуг з перевезення та продовжує ухилятись від їх виконання перед позивачем. Порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань вже досить тривалий час завдає значної шкоди правам та законним інтересам позивача. Сума боргу, яка є предметом спору, є значною для позивача, з урахуванням його майнового та фінансового стану.

Сума заборгованості, яка рахується за відповідачем, має істотне значення для господарської діяльності ТОВа ТРАНС КЕА ТРАК . Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач не має зареєстрованого нерухомого майна та за даними Єдиного державного центру МВС, інформація про зареєстровані за відповідачем транспортні засоби - відсутня. За відсутності у відповідача рухомого та нерухомого майна, єдиною можливістю для позивача задовольнити свої позовні вимоги є звернення стягнення на грошові кошти боржника; виконання в майбутньому судового рішення безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними на банківських рахунках відповідача грошові кошти у розмірі заявлених позовних вимог. За відсутності у відповідача нерухомого та рухомого майна, грошові кошти на його рахунках в банківських установах можуть бути списані за дорученням відповідача у максимально стислі терміни з метою ухилення від виконання зобов`язання перед позивачем. Забезпечення майнового позову про стягнення заборгованості в загальному розмірі 289305,59грн. шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову є розумним, обґрунтованим та адекватним заходом, який зможе забезпечити збалансованість інтересів сторін.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2019р. (суддя Т.Г.Д`яченко) відмовлено ТОВу ТРАНС КЕА ТРАК у задоволенні заяви про забезпечення позову від 15.04.2019р.

Ухвала обґрунтована посиланням на норми ст.ст.136, 137, 140, 74, 76, 77,78,79 ГПК України та вмотивована наступним. У заяві позивача про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими позивачем пов`язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову. Така підстава, як факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань за спірним договором, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачем ще потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову. З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову ТОВу ТРАНС КЕА ТРАК у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

08.05.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНС КЕА ТРАК" (надіслана скаржником новою поштою 26.04.2019р.), в якій скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, що складає 289305,59грн., що обліковуються у банківських установах на рахунках, що будуть виявлені в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, та підлягає скасуванню з огляду наступного:

- повний пакет документів був отриманий відповідачем 22.11.2018р., строк для оплати рахунків сплинув 21.12.2018р., проте з часу отримання визначених договором документів відповідач жодним чином не відреагував на правомірні дії позивача - ані шляхом виконання своїх договірних зобов`язань щодо оплати послуг, ані шляхом надання своїх заперечень щодо вартості послуг, повноти та своєчасності їх надання тощо. Така поведінка відповідача у формі бездіяльності чітко свідчить про те, що останній вже протягом майже 5 місяців не виконує свої договірні зобов`язання з оплати вартості послуг з перевезення та продовжує ухилитися від їх виконання перед позивачем. Порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань вже досить тривалий час завдає значної шкоди правам та законним інтересам позивача;

- суд першої інстанції не взяв до уваги майновий та фінансовий стан позивача, який свідчить про істотне значення суми заборгованості для його підприємства та ставить під загрозу його подальшу господарську діяльність; сума боргу, яка є предметом спору, є значною та відчутною для позивача з урахуванням його майнового та фінансового стану. На сьогоднішній день підприємство позивача перебуває у скрутному фінансовому становищі та є збитковим, а тому сума заборгованості відповідача має вкрай істотне значення для господарської діяльності позивача;

- при постановленні ухвали суд першої інстанції не надав обставинам майнового та фінансового стану позивача належної правової оцінки, що призвело до ухвалення несправедливого та необгрунтованого судового рішення;

- обраний позивачем захід забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та відповідає характеру спірних правовідносин та обставинам справи; враховуючи те, що відповідач вже протягом майже 5 місяців користується грошовими коштами позивача, забезпечення позову повинно збалансувати інтереси сторін у спірних правовідносинах.;

- при постановленні ухвали суд першої інстанції не взяв до уваги положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику ЄСПЛ та рішення КСУ щодо необхідності забезпечення ефективного механізму юридичного захисту;

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову в результаті неповного з`ясування всіх обставин справи;

- в обґрунтування оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що невиконання зобов`язань відповідачем ще потребує доведення. Проте судова практика виходить з того, що питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову;

- накладення арешту на грошові кошти відповідача не є порушенням його прав щодо володіння та користування своїм майном, оскільки такі заходи не породжують юридичних наслідків для списання коштів з рахунку відповідача чи реалізації майна до моменту вступу рішення у даній справі в силу та виникнення у відповідача обов`язку з його виконання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019р. апеляційну скаргу залишено без руху; ухвалою від 29.05.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВа ТРАНС КЕА ТРАК на ухвалу господарського суду Одеської області від 16.04.2019р . у справі №916/1060/19; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 12.06.2019р.; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 12.06.2019р. подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019р. призначено справу №916/1060/19 до розгляду на 01.07.2019р.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із п.4 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: про відмову у забезпеченні позову.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.ч.1, 11 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо спір при цьому не вирішується по суті.

Згідно із ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням : розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

У відповідності до ст.42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, констатуючи, що доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову не можна вважати обґрунтованими з наступних підстав.

Доводи скаржника про наявність підстав для забезпечення позову із посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором (ухилення від виконання передбаченого договором зобов`язання по сплаті наданих послуг) не можуть бути підставою для скасування оскарженої ухвали у справі, оскільки зазначені обставини входять до предмета доказування у цьому спорі. Обставина невиконання чи неналежного виконання зобов`язання не є встановленою, та сама по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, або про те, що ефективний захист прав позивача буде потребувати значних зусиль при ухваленні рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач насамперед посилався на факт отримання відповідачем 22.11.2018р. пакету документів, підтверджуючих виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором від 01.06.2018р. та, як наслідок, сплив строку оплати рахунків відповідачем 21.12.2018р., незважаючи на одержання документів згідно п.4.1 Договору від 01.06.2018р.

В підтвердження отримання відповідачем листа з пакетом документів позивач надав суду копію накладної кур`єрської доставки КСД №1468275 від 21.11.2018р. з описом вкладення.

Відповідно до п.4.1 Договору від 01.06.2018р., оплата перевезень проводиться Замовником протягом 21 банківського дня шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця з моменту отримання оригіналів наступних документів : рахунків, акту виконаних робіт (наданих послуг), товаротранспортного документа і видаткового ордеру.

У договорі від 01.06.2018р. реквізити ТОВ ТАНІТ ГРУП зазначені: 68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вул. 1 Травня, будинок 23.

Аналогічна адреса відповідача зазначена позивачем у позовній заяві.

Згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на 21.11.2018р. ), місцезнаходженням ТОВа ТАНІТ ГРУП було: 68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вул. 1 Травня, будинок 23.

В Листі від 21.11.2018р. (а.с.16-17 матеріалів оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 16.04.2019р.) ТОВа ТРАНС КЕА ТРАНС на адресу ТОВа ТАНІТ ГРУП зазначена адреса відповідача: 68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вул. 1 Травня, будинок 23.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи є Ботя Віктор Іванович - керівник (згідно статуту).

Разом з цим, як вбачається з копії кур`єрської накладної КСД №1468275 від 22.11.2018р., на яку посилається позивач в підтвердження отримання відповідачем пакету документів (а.с.18 матеріалів оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 16.04.2019р.), відправлення ТОВ ТРАНС КЕА ТРАНС було доставлено за адресою: м.Одеса, вул.Маразлієвська,1 підпис отримувача (нерозбірливо) Загодишева .

На копії вищезазначеної кур`єрської накладної міститься відбиток печатки ТОВа Таніт Груп , що на думку позивача також свідчить про одержання документів відповідачем.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На думку колегії суддів вищезазначена кур`єрська накладна з описом вкладення не є належним доказом отримання відповідачем листа позивача від 21.11.2018р. з додатками, оскільки лист вручений не за адресою відповідача (68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вул. 1 Травня, будинок 23); отриманий особою, щодо якої відсутні відомості стосовно її відношення до ТОВ ТАНІТ ГРУП та уповноваження діяти від імені цієї юридичної особи.

За таких обставин, основний аргумент позивача щодо необхідності забезпечення позову - ухилення відповідача від виконання зобов`язань по оплаті протягом тривалого часу після отримання 22.11.2018р. повного пакету документів на оплату - в порушення вимог ст.ст.73,74 ГПК України спростовується поданими ним самим доказами.

Решта аргументів заявника носять загальний характер, не містять змістовних даних та відомостей із посиланням на докази, які б дозволяли зробити висновок про необхідність забезпечення позову в аспекті вимог ст.136 ГПК України. Зокрема, не можуть вважатись підставою для забезпечення позову саме лише посилання заявника на скрутний фінансовий стан, істотність спірної суми коштів для його діяльності, тощо.

Ненадання судом першої інстанції оцінки копії листа позивача від 21.11.2018р. та копії кур`єрської накладної КСД від 22.11.2018р. не вплинуло на законність оскаржуваної ухвали, оскільки суд першої інстанції ухвалив правильне судове рішення про відмову у забезпеченні позову за заявою ТОВа ТРАНС КЕА ГРУП .

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги як окремо, так і у своїй сукупності не спроможні спростувати обґрунтованість висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, тому підстави для зміни або скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів вважає відсутніми.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів залишає ухвалу господарського суду Одеської області від 16.04.2019р. у справі №916/1060/19 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 16.04.2019р. у справі №916/1060/19 залишити без змін.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України .

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286, 287 ГПК України.

Повна постанова складена 01 липня 2019 року.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя К.В. Богатир

Суддя І.Г. Філінюк