Постанова

від 18.06.2019 по справі 431/1625/17

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 431/1625/17

Провадження № 22-ц/810/374/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Єрмакова Ю.В. (суддя-доповідач)

суддів - Назарової М.В., Луганської В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Перишкіна Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Луганського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Старобільського районного суду Луганської області (суддя Кудрявцев І.В.)

від 01 квітня 2019 року

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_1

треті особи - Шпотинська сільська рада Старобільського району Луганської області, секретар Шпотинської сільської ради Старобільського району Луганської області, ОСОБА_4

справа про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

В квітні 2017 року ОСОБА_2 (позивач) звернулась до ОСОБА_1 (відповідач), третя особа Шпотинська сільська рада Старобільського району Луганської області з позовом про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування позову зазначила, що 02.06.2016 року ОСОБА_5 було складено заповіт на її ім`я, заповіт посвідчено секретарем Шпотинської сільської ради Старобільського району Луганської області за реєстровим №9, за яким ОСОБА_5 заповідала їй земельні ділянки, розташовані на території Шпотинської сільської ради Старобільського району Луганської області площею 9,1905 га рілля, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту серія НОМЕР_1 , земельну ділянку площею 1,4336 га яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту НОМЕР_2 та земельну ділянку площею 6,4905 га, яка належала ОСОБА_5 на підставі держаного акту НОМЕР_3 . Протягом двох років, коли ОСОБА_5 знаходилась у безпорадному стані ОСОБА_2 доглядала за нею, її будинком, обробляла земельні ділянки.

Донька ОСОБА_5 - ОСОБА_6 проживала у м. Стаханов і навесні 2016 року приїздила провідувати матір та у зв`язку з тим, що вона хворіла, просила позивача і надалі доглядати за ОСОБА_5 та передала їй державні акти на земельні ділянки і сказала своїй матері ОСОБА_5 , щоб вона заповіла земельні ділянки позивачу з тим, щоб її чоловік - відповідач ОСОБА_1 нічого не отримав. Донька ОСОБА_5 - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після її смерті у ОСОБА_5 значно погіршився стан здоров`я, відповідач ОСОБА_1 приїхав у село Шпотине Старобільського району Луганської області і вона помітила, що стан здоров`я ОСОБА_5 погіршився, вона була квола, погано їла, практично не говорила, просила позивача не залишати її наодинці з відповідачем ОСОБА_1 . Це тривало 3-4 дні, після чого відповідач ОСОБА_1 відправив ОСОБА_5 в будинок для людей похилого віку Новопсковського району. ОСОБА_5 дуже просила позивача і сусідів, які її навідували, не відправляти її в будинок для людей похилого віку, її вивезли силоміць.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, її привезли в труні з будинку для людей похилого віку працівники сільської ради одразу на кладовище, при цьому нікого не попередили та не казали, що ОСОБА_5 померла та буде похована, ОСОБА_1 не приїздив і не ховав ОСОБА_5

20.03.2017 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Старобільського РНК із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказані земельні ділянки, але їй було відмовлено у зв`язку з наявністю інформації про ще один заповіт складений ОСОБА_5 18.07.2016 року №13 посвідченого секретарем Шпотинської сільської ради на ім`я ОСОБА_1

Вважала вказаний заповіт недійсним з наступних підстав:

- ОСОБА_1 ніколи не опікувався ОСОБА_5 , коли та була у безпорадному стані, його дружина - донька ОСОБА_5 , була категорично проти того, щоб ОСОБА_1 щось успадкував, оскільки він зловживає спиртними напоями, ОСОБА_5 ніколи не цікавився та не опікався.

-фізичний стан ОСОБА_5 після смерті доньки значно погіршився, вона втратила зір, погано себе почувала, не могла розуміти значення своїх дій.

- ОСОБА_5 категорично була проти ОСОБА_1 , він ніколи не приїздив до ОСОБА_5 , не навідував, не допомагав по господарству.

- ОСОБА_5 силоміць вивезли до будинку для людей похилого віку одразу після складення заповіту на ім`я ОСОБА_1 і він після цього продав усе можливе з будинку та двору ОСОБА_5 і виїхав, після смерті ОСОБА_5 він навіть не приїхав на її поховання.

- заповіт складений на ім`я ОСОБА_1 , хоча згідно паспорту його прізвище ОСОБА_1

-крім того, існують сумніви щодо того, що ОСОБА_5 підписувала сама цей заповіт, вважала, що останній заповіт не відповідав справжній волі ОСОБА_5 , у зв`язку з чим просила визнати заповіт ОСОБА_5 за реєстровим №13 від 18.07.2016р., посвідченого секретарем Шпотинської сільської ради Старобільського району Луганської області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , недійсним.

У судовому засіданні 01.04.2019 року представник позивача ОСОБА_8 просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 18.07.2016р. посвідчений секретарем Шпотинської сільської ради за реєстровим №13 на ім`я ОСОБА_1 , як підставу позову зазначила відсутність волевиявлення ОСОБА_9 на укладення оспорюваного заповіту, оскільки ОСОБА_5 заповіт від 18.07.2016р. не підписувала, просила позов задовольнити з цих підстав.

Рішенням Старобільського районного суду від 01 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Шпотинська сільська рада Старобільського району Луганської області, секретар Шпотинської сільської ради Старобільського району Луганської області ОСОБА_13 про визнання заповіту недійсним задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним заповіт ОСОБА_5 від 18.07.2016 року складений на ім`я ОСОБА_1 посвідчений 18.07.2016р. секретарем Шпотинської сільської ради Старобільського району Луганської області ОСОБА_13 зареєстрований в реєстрі за №13.

Також, Старобільським районним судом Луганської області від 01 квітня 2019 року було постановлено окрему ухвалу стосовно порушення законодавства невідомою особою, що містить ознаки кримінального правопорушення та ухвалено повідомити Старобільську місцеву прокуратуру Луганської області про порушення законодавства, що містить ознаки кримінального правопорушення невідомою особою, а саме - внесення у заповіт від 18.07.2016 р., складеному від імені ОСОБА_5 , посвідченому секретарем Шпотинської сільської ради Старобільського району Луганської області ОСОБА_13, зареєстрованому в реєстрі за №13, підпису та рукописних записів, які не належать ОСОБА_5 .

Не погодившись з рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 01 квітня 2019 року відповідачем подано апеляційну скаргу.

Доводами апеляційної скарги є те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що позивачем, в позовній заяві від 10 квітня 2017 року, вказано шість обставин, на підставі яких позивач вважала заповіт недійсним, але відсутнє їх правове обґрунтування.В порушення вимог ч. 3 ст. 49, ч. 1 ст. 174 ЦПК України, в судовому засіданні представником позивача було заявлено про уточнення позовних вимог щодо визнання заповіту недійсним на підставі ч. 3 ст. 203 ЦК України в зв`язку з тим, що оскаржуваний заповіт підписаний не ОСОБА_5 ..

Також, скаржник зазначає, що основним доказом, що обґрунтовує прийняте рішення, судом зазначені висновки комісійної судово-почеркознавчої експертизи № 17229 від 14.12.2018 року.Під час судового засідання 1.04.2019 року судом були досліджені висновки вказаної експертизи.У відповідності до висновків комісійної судово-почеркознавчої експертизи № 17229 від 14.12.2019 рукописні записи в заповіті від 18.07.2016 року виконані не ОСОБА_5 .Згідно Таблиці № 2 (а.с. 58-59) до вказаної експертизи, основним порівняльним матеріалом виступили вільні зразки почерку у вигляді листівок, рукописних записів .Вказані зразки були надані суду позивачем.При цьому, судом не було встановлено обставин при яких вказані документи опинились у позивача, а також беззастережно прийнято, що вказані зразки були виповнені саме померлою ОСОБА_5 , хоча вказана обставина нічим, крім слів позивача не підтверджувалась.Під час дослідження матеріалів справи суд вказані докази не досліджував, обмежившись заявою що вони є.Під час судових дебатів представник відповідача, заявляв про недопустимість таких доказів, джерело походження яких невідоме, але судом вказані доводи були проігноровані.

Щодо порушення норм матеріального права, ОСОБА_1 зазначає, що судом визнано недійсним заповіт на підставі ч. 3 ст. 203, ч.ч. 1,3 ст. 215, ч. 2 ст.1257 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, але суд не встановлював наявність волі померлої ОСОБА_5 щодо складання заповіту на ОСОБА_1 , а, фактично, предметом судового розгляду було встановлення факту підписання заповіту саме ОСОБА_5 отже, вбачається, що правовідносини, врегульовані ч. 3 ст. 203, ч. 2 ст. 1257 ЦК, які застосував суд при винесенні рішення, не співпадають з фактичними обставинами, які суд вважає встановленими.

Іншими особами рішення суду не оскаржується.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 07 травня 2019 року відкрито провадження по справі, сторонам по справі роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.

Від позивача - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, де вона зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними у зв`язку з тим, що під час розгляду справи Старобільським районним судом Луганської області було достовірно встановлено всі обставини справи, а саме те, що ОСОБА_5 не підписувала оспорюваний заповіт від 18.07.2016 року на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений секретарем Шпотинської сільської ради Старобільського району ОСОБА_13 зареєстрованим за № 13, а також, що ОСОБА_12 не мала волевиявлення на укладення оспорюваного заповіту, у зв`язку з чим в силу ч.3 ст. 203, ч.1,ч.3 ст. 215, ч.2 ст. 1257 ЦК України вказаний заповіт є недійсним.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 23 травня 2019 року справу було призначено до апеляційного розгляду на 03 червня 2019 року.

Від позивача та представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Від представника відповідача - адвоката Гіммельфарба С.О. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншому суді м. Києва (підтверджень не надано).

Вказане клопотання було задоволено, розгляд справи відкладено на 18.06.2019 року.

18.06.2019 року на електронну адресу Луганського апеляційного суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_1 , підписана його представником за довіреністю ОСОБА_14 , в якій відповідач просив перенести слухання справи на два тижні, так як з`явитися в судове засідання не може у зв`язку з хворобою та на 18.06.2019 р. призначено прийом до сімейного лікаря, що підтверджується довідкою Шпотинського фельдшерського пункту від 15.06.2019 року (додаток: довідка Шпотинського фельдшерського пункту від 15.06.2019 року).

18.06.2019 року відповідач ОСОБА_1 з`явився в судове засідання, при вирішенні вказаної заяви вказав на те, що він не звертався до фельдшерського пункту, довідку не отримував, з заявою про перенесення розгляду справи на адресу апеляційного суду не звертався, вважав за можливим розглядати справу за відсутності своїх представників, а також позивача та її представника.

Третя особа - Шпотинська сільська рада Старобільського району Луганської області, ОСОБА_4 в судовому засіданні вважала за можливим розглядати справу за відсутності не з`явившихся учасників справи.

За таких обставин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності не з`явившихся учасників справи, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 Цивільного процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Явка учасників процесу до суду судом визнана обов`язковою не була, нових доказів та клопотань до суду надано не було.

Заслухавши суддю-доповідача, з`явившихся учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.89, 263 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовну заяву та визнаючи недійсним заповіт ОСОБА_5 від 18.07.2016р. складений на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений 18.07.2016р. секретарем Шпотинської сільської ради Старобільського району Луганської області ОСОБА_13 зареєстрований в реєстрі за №13, суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку №17229 комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 14.12.2018р. з таблицями до нього (т.2 а.с.53-59) рукописні записи З моїх слів ОСОБА_5 , мною прочитано та власноручно підписано , Байрачна в заповіті від 18.07.2016, складеному від імені ОСОБА_5 , посвідченому секретарем Шпотинської сільської ради Старобільського району Луганської області ОСОБА_13, зареєстрованому в реєстрі за №13 виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлені наступні обставини:

-заповітом від 02.06.2016р. (т.1 а.с.75 оригінал) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає та зареєстрована у АДРЕСА_1 земельну ділянку розташовану на території Шпотинської сільської ради Старобільського району Луганської області, розмір якої становить 9,1905га ріллі і належить їй на праві власності на підставі державного акту серії НОМЕР_1 , земельну ділянку розмір якої становить 1,4336 га, яка належать їй на підставі державного акту серії НОМЕР_2 UA та земельну ділянку розмір якої становить 6,4905га, яка належать їй підставі державного акту серії НОМЕР_3, заповідала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженці міста Стаханов Луганської області. Заповіт посвідчено 02.06.2016р. ОСОБА_4 . секретарем Шпотинської сільської ради Старобільського району Луганської області, зареєстровано в реєстрі за №9.

-заповітом від 18.07.2016р. (т.1 а.с.78 оригінал) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає та зареєстрована у АДРЕСА_1 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженцю д. Деревна Сломінського району Гродненської області. Заповіт посвідчено 18.07.2016р. ОСОБА_4 . секретарем Шпотинської сільської ради Старобільського району Луганської області, зареєстровано в реєстрі за №13.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т.1 а.с.12).

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістом статті 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.1251-1252 цього кодексу.

Відповідно до частин першої та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною другою статті 1257 ЦК України визначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У пункті восьмому постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Так, відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Системний аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що підпис заповідача є одним із обов`язкових реквізитів договору, які саме повинні засвідчувати вільне волевиявлення сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції ухвалою від 05.06.2018 року призначено комісійну почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

На дослідження експертам надано оригінал спірного заповіту від 18.07.2016 року ( на ім`я ОСОБА_1 ), оригінал заповіту від 02.06.2016 року, а також документи, надані в якості порівняльного матеріалу, в яких містяться підписи від імені ОСОБА_5 в: заповіті від 02.06.2016 року ( на ім`я ОСОБА_2 ); заповіті від 21.11.2014 (т.1 а.с.94 заповіт на ім`я ОСОБА_6 - померла донька заповідача); заяві про видачу паспорта (форма №1) від 09.07.1997 року (т.1 а.с.234); заяві від 31.07.1985 (пенсійна справа); заяві від 03.08.1996 року (пенсійна справа); у пенсійних відомостях за формою В1-М щодо виплати пенсії ОСОБА_5 за січень- грудень 2014 року, січень- грудень 2015 року; січень-грудень 2016 року.

За клопотанням позивача додатково було долучено аркуш листа з рукописним записом ОСОБА_5 Молитви -сон Божей Матери , конверт з адресою та поздоровну картку ОСОБА_5 .

Як вбачається з протоколів судових засідань представником відповідача та відповідачем щодо заявлених клопотань про долучення вказаних вище додаткових матеріалів для проведення експертизи було зазначено: На розсуд суду . Заперечень не надходило.

Згідно висновку №17229 комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 14.12.2018р. з таблицями до нього (т.2 а.с.53-59) рукописні записи З моїх слів ОСОБА_5 , мною прочитано та власноручно підписано , Байрачна в заповіті від 18.07.2016, складеному від імені ОСОБА_5 , посвідченому секретарем Шпотинської сільської ради Старобільського району Луганської області ОСОБА_13, зареєстрованому в реєстрі за №13 виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою.

У зв`язку з наведеними обставинами, судова колегія дійшла висновку про те, що у суду першої інстанції були підстави для задоволення позову, оскільки судом було встановлено, що підпис у спірному заповіті, який визнається недійсним виконаний не спадкодавцем, а іншою особою, тобто волевиявлення заповідача було відсутнє, а також були враховані та оцінені покази свідків як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача щодо обставин, на які посилалися сторони по справі.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Доводи скаржника про те, що позивачем в позовній заяві, зазначені тільки підстави для визнання заповіту недійсним, проте не зазначено правового обґрунтування, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ст. 175 ЦПК України таких вимог (щодо правового обґрунтування) не містить. Позивач викладає обставини, якими обґрунтовує свої вимоги з зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.

Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 49, ч. 1 ст. 174 ЦПК України, в судовому засіданні від 01.04.2019 року було прийнято уточнення позовної заяви щодо визнання заповіту недійсним на підставі ч. 3 ст. 203 ЦК України, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Вказані доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вбачається з позовної заяви, одною з підстав визнання заповіту недійсним, було те, що ОСОБА_5 не сама підписувала спірний заповіт, посвідчений заповіт не відповідав її останній справжній волі.

Згідно протоколу судового засідання від 01.04.2019 року позивач просила визнати заповіт недійсним саме з зазначених підстав, тобто ця підстава була вказана в самій позовній заяві.

Доводи скаржника про те, що експертиза проведена на підставі доказів (вільних зразків почерку), наданих позивачем, проте судом не встановлювались обставини, при яких вказані зразки (документи) опинились у позивача, а також беззастережно прийнято, що вказані зразки були виповнені саме померлою ОСОБА_5 , хоча вказана обставина нічим, крім слів позивача не підтверджувалась, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки при вирішенні питання щодо прийняття вказаних матеріалів для проведення експертизи (а питання щодо проведення експертизи вирішувалось неодноразово та її проведення призначалось ухвалою суду різним експертним установам) сам відповідач та його представник не заперечували проти їх долучення, що підтверджується протоколами судових засідань, а також аудіо фіксацією судових засідань.

Крім того, питання щодо проведення нової (додаткової) експертизи з урахуванням зазначених доводів скаржником ані в апеляційній скарзі, ані в апеляційній інстанції під час судового засідання, де скаржник приймав участь, не ставилось.

Посилання скаржника на те, що суд помилково застосував положення ч.3 ст. 203, ст.215, 1257 ЦК України, оскільки вказані норми застосуються в тому випадку коли присутні всі зовнішні ознаки укладеного правочину, але при цьому присутній дефект волі учасника правочину на настання наслідків передбачених вказаним правочином, не можуть бути прийняті до уваги, та є суб`єктивним тлумаченням скаржником норм права, оскільки відсутність підпису на заповіті, в даному випадку підпису заповідача, що було встановлено експертизою, свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_5 щодо розпорядження майном на користь відповідача на випадок своєї смерті.

Інших доводів, як б свідчили про незаконність прийнятого рішення відповідачем не зазначено.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Ураховуючи наведене та положення ст.375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 01 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 21 червня 2019 року.

Головуючий

Судді: