Рішення

від 14.06.2019 по справі 648/28/19

БІЛОЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 648/28/19

Провадження № 2/648/469/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді: Кусік І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Козлової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення, стягнення орендної плати, розірвання договору оренди, стягнення моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування рішення, стягнення орендної плати, розірвання договору оренди та стягнення моральної шкоди . Свій позов мотивував тим, що він, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є власниками земельних ділянок площею 5,46 га., 4,63 га. та 4,91 га. відповідно. Відповідач уклав з позивачем та членами його родини договір оренди цих земельних ділянок. В 2012 році за ініціативою відповідача між позивачем та фермерським господарством Весна було укладено інший договори оренди, знову на 10 років. Обидва договори не розірвані та діють на протязі 10 років з 2005 по 2015 роки. Орендар ОСОБА_2 , порушуючи Конституцію України, закон України, не проводив індексацію грошової вартості земельних ділянок, натуральну оплату видавав менше половини необхідного за законом об`єкту оплати, видавав продукцію низької якості, в 8-10 разів менше сплачував податки державі (подвійна бухгалтерія). Так відповідач порушив ст.ст. 8, 24, 67, 68 Конституції України, ст.ст. 2, 15 Закону України Про оренду землі . В 2015 році, з метою приховати свої минулі незаконні дії, ОСОБА_2 за змовою зі своїм батьком, який є головою ФГ Весна , код 24110271, шляхом корупції, змінив назву свого фермерського господарства на новостворене СФГ Фруктове з кодом 39657233. Потім, шляхом фальсифікації та підробки документів, корупційним шляхом зі службовцями органів державної влади (Павленко ОСОБА_5 та Суханов Н.Д.) СФГ Весна , код 24110271, зняли з ЄДРПОУ в Херсонській області (у зв`язку з переїздом в Миколаївську область) і зареєстрували на невідому особу ОСОБА_6 за неправдивою адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначив, що орендар ОСОБА_2 йому нічого про свої наміри не повідомив, не розірвав договір оренди. Протягом трьох років 2016-2018 років відповідач відмовлявся обробляти землю та виконувати договір оренди, не виплачував орендну плату та податки за користування землею. В договорі оренди від 15.03.2012 року стоїть підпис відповідача і у нього немає підстав не виконувати договір оренди.

З метою захисту своїх прав позивач звертався до органів виконавчої влади, писав заяви та скарги до селищних та обласних органів влади, але безрезультатно. ОСОБА_7 Херсонщини самоусунулася від виконання своїх прямих службових обов`язків, вказані в заявах факти не перевірялися, жодних рішень щодо усунення порушень не приймалося, мотивуючи це тим, що у них немає таких повноважень. Всі відповіді обґрунтовувалися не на підставі законів та Конституції, а на цинізмі, брехні, беззаконні, професійній безграмотності та тупості чиновників. Виконавча влада самоусунулася від виконання своїх зобов`язань, судова влада паралізована цілковитою корупцією і не в змозі приймати правомірні рішення. Рішення судів, ухвалені за позовами ОСОБА_8 по справах № 648/5597/14, № 2-а-1457/11. № 648/3898/16-к не виконуються.

Відповідач зняв з обліку ФГ Весна з порушеннями ст. 41 Конституції України порушивши права позивача, його родини, громади Білозерського району та громади Херсонщини, так як земельні ділянки знаходяться в Херсонській області, а офіс ПП Роднічок знаходиться в Миколаєві.

Зважаючи на вищевикладене, позивач, уточнивши заявлені вимоги заявою від 22.03.2019 року (а.с. 89) та клопотанням від 04.06.2019 року (а.с.113), просив суд:

1.стягнути з ОСОБА_2 на свою користь невиплачену орендну земельної ділянки за договором від 15.03.2012 року за 2016, 2017 та 2018 роки та за п`ять місяців 2019 року в сумі 21204 грн.;

2.у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 на протязі 4 років повністю відмовився виконувати умови договору від 01.10.2005 року, просив достроково розірвати цей договір та на підставі ст. 32 Закону України Про оренду землі провести виплату за достроковий розрив за 6 місяців в сумі 3107 грн.;

3.стягнути з ОСОБА_2 в державний бюджет України несплачений податок в сумі 4374,15 грн., в тому числі ОСОБА_9 - 1412,61 грн., ОСОБА_3 - 1511,36 грн., ОСОБА_10 - 1450,16 грн., за три роки з 2016 по 2018 роки;

4.у зв`язку з тим, що на протязі 4-х років посадові особи органів державної виконавчої влади своєю бездіяльністю та безконтрольністю спричинили непоправну шкоду здоров`ю, на підставі ст. 56 Конституції України, стягнути з державного бюджету на його користь 120 000 грн. за спричинену моральну шкоду;

5.відмінити рішення Білозерського районного відділу юстиції від 24.11.2015 року про зняття з ЄДРПОУ реєстру в Херсонській області та зареєстроване в Миколаївській області у зв`язку з переїздом в АДРЕСА_1 район АДРЕСА_2 . Михайлівка, АДРЕСА_1 , СФГ Весна , код 24110271 з відокремленою садибою;

6.визнати незаконно створеним ФГ Фруктове , код 39637233 (голова ОСОБА_11 ), яке не відповідає Законам України Про оренду землі та Про фермерські господарства ;

7.розірвати договір оренди від 01.10.2005 року та договір оренди від 15.03.2012 року у зв`язку з систематичним невиконанням умов договору на протязі трьох років орендарем ОСОБА_2 на підставі ст. 32 Закону України Про оренду землі .

Позивач підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні позову. Суду наголосив, що він звернувся до суду не лише від свого імені, а й від імені всіх односельців, права яких порушено відповідачем. ОСОБА_1 вказав, що ОСОБА_2 є фізичною та юридичною особою одночасно, а договір оренди є колективним, за яким землевласникам не правильно виплачується орендна плата. Крім того, позивач вказав, що 30.01.2019 року за пропозицією ФГ Весна він розірвав договір за 2012 рік, але вважає, що це є незаконним, оскільки відповідач уклав з ним та іншими землевласниками новий договір 15.03.2019 року, а попередній договір так і продовжує свою дію, тож позивач просить його розірвати.

Представник відповідача заперечила проти задоволення позову, оскільки вважає, що відповідальність за виконання умов договору оренди землі несе орендар - фермерське господарство Весна , а не фізична особа ОСОБА_2 , оскільки це чітко визначено на законодавчому рівні. Крім того, рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 05.04.2018 року ОСОБА_1 та членам його родини вже було відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідачів - СФГ Фруктове , СФГ Весна , про визнання дій незаконними, стягнення орендної плати та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2019 рокуцивільну справу № 648/28/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення, стягнення невиплаченої орендної плати та відшкодування моральної шкоди було передано на розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області за підсудністю.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 04 березня 2019 року ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2019 року було скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2019 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року

№ 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно договору оренди землі від 1 жовтня 2005 року, зареєстрованого у Білозерському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.11.2005 року за № 040571400222, орендодавець ОСОБА_1 та інші власники земельних ділянок передали в оренду ФГ Весна в особі керівника Майдебури І.П. земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Федорівської сільської ради Білозерського району Херсонської області. Строк дії договору визначено до 01.10.2010 року.

Відповідно до договору оренди землі від 15 березня 2012 року, зареєстрованого у Білозерському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.06.2012 року, Акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, позивач, як орендодавець та власник земельної ділянки відповідно до акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , передав в оренду, а ФГ Весна в особі ОСОБА_2 , як орендар, прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 5,46 га, яка знаходиться на території Федорівської сільської ради Білозерського району Херсонської області. Договір укладений на 10 років.

Положеннями ст. 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав і обов`язків. Так, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтями 509, 510 ч.1 ЦК України визначені поняття зобов`язання та підстави його виникнення . Так, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку . Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 526, ст. 527 ч. 1 ЦК України визначено, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства . Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, судом встановлено, що позивач передав фермерському господарству Весна в строкове платне користування належну йому земельну ділянку строком і, відповідно, ФГ Весна , як сторона за договором оренди, несе відповідальність перед позивачем за невиконання чи неналежне виконання своїх договірних зобов`язань.

Згідно ст.ст. 4 Закону України Про фермерське господарство від 19 червня 2003 року № 973-IV , головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа , який представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону , укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

Положеннями ст. 96 ч.1, 2 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Як вбачається з спірних договорів оренди, ОСОБА_2 , який заявлений в позові ОСОБА_1 , як відповідач по справі, є керівником ФГ Весна , а отак, в силу вимог ст. 4 Закону України Про фермерське господарство від 19 червня 2003 року № 973-IV, є особою, яка представляє фермерське господарство відповідно до закону, укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. При цьому, ФГ Весна , як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 4 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ч.1 ЦК України. Відповідно до ст. 5 ч. 1 ЦПК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд приймає до уваги позицію ОСОБА_1 , який неодноразово наполягав та стверджував, що вважає ОСОБА_2 і фізичною, і юридичною особою, яка особисто відповідає за виконання спірних договорів оренди, тому саме його заявлено відповідачем по справі.

При цьому, суд бере до уваги наявність рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 05 квітня 2018 року по справі № 648/1483/17, що набрало законної сили 18.07.2018 року, яким ОСОБА_1 та членам його родини вже було відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідачів - СФГ Фруктове , СФГ Весна , про визнання дій незаконними, стягнення орендної плати та відшкодування моральної шкоди. При цьому, рішенням суду було встановлено, що заявлені позивачами вимоги, про визнання дій ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , щодо не використання земельних ділянок незаконними та зобов`язання відповідачів виконувати умови договору, стягнення орендної плати в натуральній формі за 2016 - 2017 роки з урахуванням індексу інфляції в сумі: 13499 грн. - на користь ОСОБА_1 , 15471 грн. - на користь ОСОБА_3 , 14063 грн. - на користь ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 80000 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, на думку суду, як фізичні особи, не є належними способами захисту, оскільки директора фермерських господарств не є належними відповідачами у справі. Сторонами договору є позивачі та юридична особа - фермерське господарство. Відповідно до статутів СФГ Весна та СФГ Фруктове господарства відповідають за своїми зобов`язаннями майном, яке належить господарствам, голова та члени господарства не відповідають по зобов`язанням господарства. Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 21 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства .

Таким чином, суд, розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 на свою користь невиплаченої орендної плати за договором від 15.03.2012 року; дострокового розірвання договорів оренди від 01.10.2005 року, від 15.03.2012 року та проведення виплати на користь позивача за достроковий розрив за 6 місяців в сумі 3107 грн., дійшов висновку, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем за вказаними вимогами, так як спірні договори були укладені з ФХ Весна , як з юридичною особою, яка і несе відповідальність на невиконання чи неналежне виконання за спірними договорами.

При цьому, суд бере до уваги, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 167452727 від 21.05.2019 року, земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 5,46 га, яка належить ОСОБА_1 , передана в оренду на підставі договору оренди землі б/н від 18.03.2019 року ФГ Чайка .

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Неналежність обраного способу судового захисту з огляду на правову позицію Верховного Суду України, наведеній в п. 3 Інформаційного листа №01-8/482 від 13.08.2008 року Вищого господарського суду України Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року , зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Серявін та інші проти України № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Підсумовуючи вищевикладене, надавши об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, зважаючи на положення ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, суд, з урахуванням практики ЄСПЛ, вважає за можливе не деталізувати відповіді на кожен аргумент позивача, оскільки обраний ОСОБА_1 спосіб захисту порушеного права не забезпечить йому відновлення порушеного права, а отак позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача невиплаченої орендної плати за договором від 15.03.2012 року; дострокового розірвання договорів оренди від 01.10.2005 року, від 15.03.2012 року та проведення виплати на користь позивача за достроковий розрив за 6 місяців в сумі 3107 грн., є такими, що не підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача стосовно стягнення з ОСОБА_2 в державний бюджет України несплачений податок в сумі 4374,15 грн., в тому числі ОСОБА_9 - 1412,61 грн., ОСОБА_3 - 1511,36 грн., ОСОБА_10 - 1450,16 грн., за три роки з 2016 по 2018 роки; відміну рішення Білозерського районного відділу юстиції від 24.11.2015 року про зняття з ЄДРПОУ реєстру в Херсонській області та зареєстроване в Миколаївській області у зв`язку з переїздом в Снігурівський район с. Михайлівка, АДРЕСА_1 10, СФГ Весна , код 24110271 з відокремленою садибою та визнання незаконно створеним ФГ Фруктове , код 39637233 (голова ОСОБА_11 ), яке не відповідає Законам України Про оренду землі та Про фермерські господарства , суд керується наступним.

З довідки Головного управління статистики у Херсонській області № 7-104/151 від 28.04.2016 року вбачається, що ФГ Весна (код ЄДРПОУ 24110271) вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України в частині Херсонської області 24.11.2015 року у зв`язку з переїздом в іншу область (Миколаївська область).

Відповідно до інформації Білозерського відділення Цюрупинської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області від 29.07.2011 року, ФГ Весна з 01.01.2016 року у зв`язку зі зміною податкової адреси знято з обліку за основним місцем обліку як платник податків у Білозерському відділенні Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області та з 01.01.2016 року ФГ Весна перейшло на облік як платник податків до іншої ДПІ. Фг Фруктове станом на 29.07.2016 року перебуває на обліку у Білозерському відділенні Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області як платник податків.

Таким чином, вирішуючи вище заявлені вимоги позивача, суд дійшов висновку, що сплата чи несплата ФГ Весна податків, зміна податкової адреси ФГ Весна чи реєстрація ФГ Фруктове жодним чином не порушує будь-яке право ОСОБА_1 за захистом якого останній звернувся до суду. Фактично спору з цього приводу між сторонами по справі не існує, протилежного позивачем не доведено, а судом не встановлено, а отак, позовні вимоги в цій частині до відповідача ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд у зв`язку з тим, що на протязі 4-х років посадові особи органів державної виконавчої влади своєю бездіяльністю та безконтрольністю спричинили непоправну шкоду здоров`ю, на підставі ст. 56 Конституції України, стягнути з державного бюджету на його користь 120 000 грн. за спричинену моральну шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем неодноразово направлялися на адреси державних органів заяви, клопотання та звернення щодо укладення ним, членами його родини та мешканцями селища договорів оренди земельних ділянок з ФГ Весна . В матеріалах справи (а.с. 17-31) наявні листи державних установ, які були направлені на адресу позивача у відповідь на його звернення.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положеннями ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Виходячи з аналізу положень ст. 56 Конституції України, ст. 23, глави 82 ЦК України, заявляючи вимогу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, позивач має вказати, аргументувати та довести, яким саме державним органом йому спричинена моральна шкода, в чому вона полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Як вбачається з заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, останній просить суд стягнути з державного бюджету на його користь 120 000 грн. за спричинену моральну шкоду. При цьому, відповідачем в справі вказує ОСОБА_2 саме державним органом чи посадовими особами, якими саме незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень було спричинено моральну шкоду позивачу, ОСОБА_1 не вказує. В чому саме полягає моральна шкода позивач не зазначив.

Згідно ст.ст. 80, 81 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на вищевикладене, зважаючи на те, що в силу вимог ст.ст. 80-81 ЦПК України, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю були порушені права позивача та спричинено йому моральну шкоду, а отак позовні вимоги і в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд керується положеннями ст. 141 ч.1, ч.2 п.2, ч.6 ЦПК України, згідно яких , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тож враховуючи те, що позивач, якому повністю відмовлено в задоволені позову, є особою, яка звільнена від сплати судового збору, суд дійшов висновку про віднесення судових витрат за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 80-82, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 11, 16 ч.1, 23, 96 ч.1,2, 509, 510 ч.1, 526, 527 ч.1, 792 ч.2 ЦК України, ст. 56 Конституції України , ст. 4 Закону України Про фермерське господарство від 19 червня 2003 року № 973-IV, ст. 13 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV, правовою позицією Верховного Суду України, наведеній в п. 3 Інформаційного листа №01-8/482 від 13.08.2008року Вищого господарського суду України Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року , рішення ЄСПЛ Серявін та інші проти України № 4909/04, § 58 від 10 лютого 2010 року), суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) про скасування рішення, стягнення орендної плати, розірвання договору оренди, стягнення моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення суду складено 20 червня 2019 року.

Суддя: Кусік І.В.