Рішення

від 18.02.2010 по справі 2-319/10

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18001, (0472) 37-30-76

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 року

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

Головуючого Бурлаки А.І.

При секретарі Слинько М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м .Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу -

встановив :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про повернення суми боргу до ОСОБА_2 , просила стягнути з відповідача на її користь борг в сумі 549 500 грн.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина. Позивачка є його єдиною спадкоємицею і на підставі ст. 1261 ЦК України, як спадкоємиці першої черги, їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 липня 2009 року. ОСОБА_3 за його життя було укладено договір позики з відповідачем - ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною письмовою розпискою. Позивачка вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена письмова розписка позичальника. Отже між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір позики, який підтверджується письмовими розписками. Відповідно до вказаних розписок : 1 - від 17 вересня 2002 року, відповідач ОСОБА_2 , отримав від ОСОБА_3 319 200 грн., що еквівалентно 60 000 доларів США; 2 - від 03 лютого 2003 року, відповідач ОСОБА_2 , отримав від ОСОБА_3 10 000 доларів США.

Таким чином, загальна сума боргу складає : 60 000 доларів США + 10 000 доларів США= 70 000 доларів США * 7, 85 = 549 500 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином. Зобов`язання перед позикодавцем ОСОБА_3 про повернення ОСОБА_2 суми позики виконане не було. Відповідно до ч. 2 ст. 608 ЦК України у зобов`язаннях не пов`язаних з особою кредитора, його смерть не призводить до припинення зобов`язання; в такому разі відбувається перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.

Відповідно до п. 2 ч, 1 ст. 512 ЦК України самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні є правонаступництво. В даному випадку, на думку позивача, мало місце універсальне спадкове правонаступництво. Оскільки після смерті ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 є його єдиною спадкоємицею, то до неї перейшли усі права первісного кредитора, а отже зобов`язання відповідача по поверненню суми позики повинно бути виконане саме їй.

Позивачка вказує, що відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це.

До відповідача було надіслано лист-вимогу з проханням повернути ОСОБА_1 борг в сумі 70000 доларів США у строк до 01.08.2009 року, проте обов`язок по поверненню суми боргу виконаний не був.

На підставі наведеного, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь вказану суму боргу та судові витрати.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги заперечили повністю та зазначили, що За ч. 1 ст.1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, І позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або яку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума е менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Щодо самого договору, то ст. 1047 містить вельми неоднозначну норму. Згідно зі згаданою статтею, по-перше, договір позики укладається в письмовій формі (якщо Ті розмір перевищує 170 грн), по-друге, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який засвідчує передачу йому позикодавцем певної грошової суми... . Виходить, що позика має бути підтверджена двома письмовими документами; договором, у якому містяться умови позики, і розпискою, яка підтверджує наявність договору і факт передачі грошей або інших предметів позики. Звертаючись з позовом до суду, позивач не надав жодного документа. Додані до позовної заяви розписки не можна вважати документами, що підтверджують факт позики. Розписка - це, так званий, борговий документ , який складається на підтвердження стриманих коштів по договору позики. У свою чергу, розписка може посвідчувати стосунки позики при її правильному оформленні. Безпосередньо, у розписці повинно бути зазначено: ПІБ позикодавця та позичальника, їх адреси проживання, сума отриманої позики цифрами та прописом, строк і порядок повернення позики, а також відповідальність за порушення визначеного строку. Таким чином, за своєю правовою природою розписку, можливо, розцінювати, як договір позики, у випадку, коли вона містить всі істотні умови договору. Природа походження розписок, доданих до позовної заяви від`ємною від правової природи договору позики. На початку серпня 2002 року ОСОБА_3 виявив бажання прийняти участь у розробленій схемі продажу технології, як ноу-хау. Участь ОСОБА_3 передбачалась на фінансових умовах, шляхом вкладання коштів з подальшим їх поверненням після продажу технології та виплати додаткової суми коштів. Погодившись прийняти участь у зазначеній темі, ОСОБА_3 не зміг виконати взятих на себе фінансових зобов`язань, осипаючись на різного роду обставини і на початку листопада 2002 року повідомив, що має можливість вкласти в проект лише 70000 доларів США. Зазначена сума і стала предметом судового розгляду. Відсутність фінансових претензій з боку ОСОБА_3 підтверджується його особистою заявою, яка складена 16 березня 2006 року. У зв`язку з цим, за життя ОСОБА_3 не звертався з позовом о відповідача з вимогою про повернення коштів, а тому посилання позивачки на, ніби то, невиконання зобов`язання не відповідає дійсності. За таких обставин недоречно говорити про універсальне спадкове правонаступництво щодо переходу прав кредитора до ОСОБА_1 . Відповідач звертає увагу на те, що позивачка, звертаючись з позовом до суду не врахувала загально існуючий термін позовної давності, визначений діючим законодавством.

На підставі викладеного відповідач просив в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, о позов підлягає до задоволення з наступних підстав, В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_3 . Позивачка є його єдиною спадкоємицею і на підставі ст. 1261 ЦК України, як спадкоємиці першої черги, їй було видано свідоцтво ю право на спадщину за законом від 01 липня 2009 року. За життя спадкодавця, відповідачем по праві було надано ОСОБА_3 дві розписки : 1 - від 17 вересня 2002 року, в якій вказується, що удін К ОСОБА_5 , отримав від ОСОБА_3 319 200 грн., що еквівалентно 60 000 доларів США в якості строкового фінансування технології підвищення імунної системи насіння цукрового буряка з послідуючим відшкодуванням вказаної суми після реалізації даної технології; 2 - від 03 лютого 2003 ку, в якій вказується, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 на реалізацію теми безконтактної обробки насіння цукрового буряка 10 000 доларів США. Факт отримання від ОСОБА_3 коштів саме сумі 70 000 доларів США визнав і сам відповідач - як в запереченні на позов, так і в судовому засіданні. Суд приходить до висновку, що вказані розписки є підтвердженням укладення між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 договору позики, оскільки у відповідності до ст. 1047 ЦК України договір позики задається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений еоном розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Окрім того, на підтвердження укладення договору позики та умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. В даному з.--ладку має місце наявність двох розписок наданих відповідачем ОСОБА_3 , які посвідчують факт передачі грошей Костенком 1.0 ОСОБА_7 відповідачу, а отже і факт укладення договору позики. Суд критично оцінює твердження відповідача стосовно того, що позика має бути підтверджена двома письмовими документами договором, у якому містяться умови позики, і розпискою, яка підтверджує наявність договору і факт передачі грошей або інших предметів позики оскільки, ст. 1047 ЦК України передбачає розписку в підтвердження договору позики як альтернативу класичному письмовому договору позики.

Що стосується суми заборгованості, то вона на думку суду становить 70 000 доларів США оскільки, згідно однієї розписки відповідач отримав від ОСОБА_8 10 000 доларів США, а згідно іншої 319 200 гри., що було еквівалентно 60 000 доларів США. Відповідач в судовому засіданні

зазначив, що отримав від ОСОБА_3 саме 70 000 доларів США.

Що стосується позовної давності, то суд приходить до висновку, що позов поданий до суду в межах трирічного строку позовної давності оскільки, в розписці від 03 лютого 2003 року, в якій вказується, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_8 на реалізацію теми безконтактної обробки насіння цукрового буряка 10 000 доларів США взагалі не вказаний строк виконання зобов`язання, а у відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це. До відповідача було надіслано лист-вимогу з проханням повернути ОСОБА_9 борг в сумі 70000 доларів США у строк до 31.08.2009 року, проте обов`язок по поверненню суми боргу виконаний не був. Отже стосовно суми боргу передбаченої вказаною розпискою, позивачка строк позовної давності не пропустила, що стосується зобов`язань, передбачених розпискою від 17 вересня 2002 року, в якій вказується, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 319 200 грн., що еквівалентно 60 000 доларів США в якості часткового Фінансування технології підвищення імунної системи насіння цукрового буряка з послідуючим відшкодуванням вказаної суми після реалізації даної технології, то відповідач визнав факт реалізації вказаної технології, але не зміг довести факт того, що дана технологія була реалізована поза межами строку позовної давності.

Таким чином, загальна сума боргу складає : 60 000 доларів США + 10 000 доларів США= 70 000 доларів США * 7, 85 = 549 500 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 608 ЦК України у зобов`язаннях не пов`язаних з особою кредитора, його смерть не призводить до припинення зобов`язання; в такому разі відбувається перехід прав і обов`язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців, а оскільки зобов`язання відповідача перед спадкодавцем щодо повернення позики не були виконані належним чином, то позивачка має право на звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином. Зобов`язання перед позикодавцем Костенко 1.0 ОСОБА_7 про повернення ОСОБА_2 суми позики виконане не було. Відповідно до ч. 2 ст. 608 ЦК України у зобов`язаннях не пов`язаних з особою кредитора, його смерть не призводить до припинення зобов`язання; в такому разі відбувається перехід прав і обов`язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні є правонаступництво. В даному випадку, на думку позивача, мало місце універсальне спадкове правонаступництво. Оскільки після смерті ОСОБА_8 позивачка ОСОБА_9 є його єдиною спадкоємицею, то до неї перейшли усі права первісного кредитора, а отже зобов`язання відповідача по поверненню суми позики повинно бути виконане саме їй.

В порядку ст. 88 ЦПК України підлягають до стягнення із відповідача на користь позивача за судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1700 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 16, 512, 526, 608, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд -

вирішив :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 549 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1700 грн. г по сплаті державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про дійне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Головуючий: А.І.Бурлака