Рішення

від 11.06.2019 по справі 903/198/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2019 р. Справа № 903/198/19

за позовом : Фермерського господарства "КАВАСАКІ"

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ"

про стягнення 1169555,33 грн.

Суддя Шум М.С.

секретар с/з Кобись Є.О.

Представники сторін :

від позивача : Прадищук Л.М.

від відповідача : Хохлов В.О.

Встановив: Фермерське господарство "КАВАСАКІ" звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ" про стягнення 1169555,33 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі - продажу незавершеного сільськогосподарського виробництва від 24.05.2018р. №1 в частині проведення належних та своєчасних розрахунків за надані послуги та нарахування у зв`язку з цим пені, відсотків річних та штрафу за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань.

Ухвалою суду від 20.03.2019р. відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

02.04.2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково визнає позовні вимоги ФГ "КАВАСАКІ" до ТзОВ "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ" згідно умов Договору купівлі - продажу незавершеного сільськогосподарського виробництва від 24.05.2018р. №1 в розмірі 1 026 055,80 грн., з яких: 850 000,93 грн. основний борг, 162 501.53 грн. -пені та 13 553,43 грн. - 3% річних (а.с. 35-37).

Присутній в судовому засіданні 11.06.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні 11.06.2019р. представник відповідача щодо повного задоволення судом позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, вважає, що позов підлягає до частково задоволення в розмірі 1 026 055,80 грн., з яких: 850 000,93 грн. основний борг, 162 501.53 грн. -пені та 13 553,43 грн. - 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений позивачем до відповідача позов підлягає до повного задоволення.

24.05.2018р. між Фермерським господарством "КАВАСАКІ" (надалі - Позивач, ФГ "КАВАСАКІ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ" (надалі - Відповідач, ТзОВ "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ") укладено Договір купівлі - продажу незавершеного сільськогосподарського виробництва за №1 (надалі - Договір).

Згідно з умовами Договору Позивач зобов`язався передати у власність Відповідача незавершене виробництво посівів рослинницьких сільськогосподарських культура у вигляді результату первинної обробки грунтів з висіванням рослинницьких культур, а Відповідач зобов`язався прийняти це незавершене виробництво та оплатити його за встановленими цінами відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору позивач передає Відповідачу незавершене виробництво посівів рослинницьких культур: ріпак - 240 га., жито - 108 га, третікале - 76 га на загальну суму - 1 896 993, 51 грн.

Згідно з п. 4.3. Договору Позивач зобов`язався передати Відповідачу незавершене виробництво в строк не пізніше ніж через 10 календарних днів з моменту підписання Договору.

Відповідно до п.5.2. Договору Відповідач зобов`язався сплатити Позивачу 20% вартості незавершеного виробництва, а саме: 379 398,70 грн. протягом семи банківських днів з моменту підписання Договору.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами був укладений договір, що за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач 01.06.2018р. передав відповідачу 240 га ріпаку на суму 1 245 045,18 грн. згідно акту приймання - передачі №1 від 01.06.2018р.; 108 га жита на суму 376 317,76 грн. згідно акту приймання - передачі №2 від 01.06.2018р.; 76 га., третікале на загальну суму 275 630,57 грн. згідно акту приймання - передачі №3

Відповідно до п.5.2. Договору Відповідач зобов`язався сплатити Позивачу 20% вартості незавершеного виробництва, а саме: 379 398,70 грн. протягом семи банківських днів з моменту підписання Договору, однак, ТзОВ "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ" згідно платіжного доручення №132 від 31.05.2018р. сплатило суму боргу частково, а саме: 316 165,59 грн.

Згідно з п.5.3 Договору остаточний розрахунок між Відповідачем та Позивачем мав відбутись до 31.08.2018р.

З матеріалів справи встановлено, що станом на 13.03.2019р. відповідачем здійснено наступні платежі: 14.09.2018р. згідно платіжного доручення №277 на суму 250 000,00 грн.; 20.11.2018р. згідно платіжного доручення №439 на суму 200 000,00 грн., 29.11.2018р. згідно платіжного доручення №458 на суму 80 827,00 грн. та 06.12.2018р. згідно платіжного доручення №468 на суму 200 000.00 грн.

Станом на 13.03.2019р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 850 000,92 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про підставність пред`явленого до відповідача позову щодо стягнення суми основної заборгованості в розмірі 850 000,92 грн., котра виникла у боржника внаслідок невиконання ним умов договору купівлі - продажу незавершеного сільськогосподарського виробництва від 24.05.2018р. №1. Щодо стягнення з відповідача 17 304,97 грн. - 3% річних, суд зазначає таке.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок нарахованих 3% річних, вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення в сумі 17 304,97 грн.

Щодо стягнення з Відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 207 399,76 грн. та 94 849,68 грн. штрафу в розмірі 5% від вартості незавершеного виробництва, суд зазначає наступне.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках суми невиконаного або неналежного виконання зобов`язань.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Таким чином, ці види штрафної договірної відповідальності мають подвійну правову природу, які одночасно з тим, що стимулюють сторони дотримуватися умов договору, як спосіб забезпечення, ще й повинні мати компенсаційний характер санкції за порушення господарсько-правових зобов`язань.

Згідно п. 7.3 Договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за незавершене виробництво Відповідач виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми відмови за кожен день прострочення.

Відповідно до п.7.4. Договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань, що випливають з цього Договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості незавершеного виробництва, зазначеної в п.2.2. Договору.

Отже, сплата штрафу та пені є договірним зобов`язанням відповідача.

Нараховані Позивачем 94 849,68 грн. штрафу в розмірі 5% від вартості незавершеного виробництва та 207 399,76 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення підлягають до стягнення з Відповідача згідно п. 7.3 та 7.4 Договору.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Фермерського господарства "КАВАСАКІ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ" (45605, Волинська обл.., Луцький р-он, с. Боратин вул. Шкільна, 74, код ЄДРПОУ 38768183) на користь Фермерського господарства "КАВАСАКІ" (45000, Волинська обл.., м. Ковелі, провулок Т. Шевченка, 21а, код ЄДРПОУ 40298574) 1 169 555,33 грн. заборгованості, з них: 850 000, 92 грн. - основний борг, 94 849,68 грн. - штрафу, 207 399, 76 грн. - пені, 17 304,97 грн. - 3% річних та 17 543, 34 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

21.06.2019

Суддя М. С. Шум