Рішення

від 01.04.2019 по справі 309/1158/18

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/1158/18

Провадження № 2/309/396/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2019 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого-судді Лук`янової О.В.

за участю: секретаря судового засідання Орос В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Рокосівська сільська рада, про усунення перешкод в користуванні власністю,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, посилаючись на те, що:

-згідно договору дарування від 11 жовтня 2017 року між нею та її матір`ю - ОСОБА_4 вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 ;

-в її будинку зареєстровані: її чоловік - ОСОБА_5 , її доньки - ОСОБА_6 , 2004 року народження, ОСОБА_7 , 2005 року народження, її син - ОСОБА_8 , 2010 року народження, та її мати - ОСОБА_9 ;

-також в даному будинку проживає її сестра - відповідач ОСОБА_2 зі своїм чоловіком - ОСОБА_3 ;

-відповідачі перешкоджають їм в проживанні в їх будинку, оскільки постійно вчиняють безпідставні сварки через зловживання спиртними напоями, не тільки самі, а ще запрошують своїх друзів;

-її донька - ОСОБА_10 , 2005 року народження, є інвалідом та потребує належних умов проживання та не зобов`язана проживати з людьми, які постійно вчиняють п`яні дебоші;

-відповідачі перешкоджають їй та її сім`ї у їх правах щодо будинку,

звернулася з позовом до суду та просить: усунути перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні 13 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 в присутності свого представника ОСОБА_11 заявлений позов підтримала та підтвердила обставини, викладені в ньому. В судове засідання 1 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_11 не з`явилися, про місце та час слухання справи були повідомлені належним чином - особисто /а.с.73-74/, про причини неявки суд не повідомили. Заяв про розгляд справи у їх відсутність від позивача та її представника до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 в присутності свого представника ОСОБА_12 в судовому засіданні 13 лютого 2019 року позов не визнала та пояснила, що це будинок її матері - ОСОБА_9 , вона проживає там постійно з дитинства, її чоловік - відповідач ОСОБА_3 постійно проживає там разом з нею після їх одруження, іншого житла у них немає. Вони проживають не в самому будинку, де живе позивач зі своєю сім`єю, в у флігелі, який знаходиться у дворі будинку. В судове засідання 1 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_12 не з`явилися, про місце та час слухання справи були повідомлені належним чином /а.с.75/, про причини неявки суд не повідомили. Заяв про розгляд справи у їх відсутність від відповідача ОСОБА_2 та її представника до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засіданні 13 лютого 2019 року не з`явився, про місце та час слухання справи був повідомлений належним чином - особисто /а.с.60/, про причини неявки суд не повідомив. Заяви про розгляд справи у його відсутність від відповідача ОСОБА_3 до суду не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Рокосівської сільської ради в судове засідання 13 лютого 2019 року не з`явився, надавши до суду заяву /а.с.35/, згідно якої просив розглянути справу у відсутність представника Рокосівської сільської ради.

За таких обставин суд проводив судове засідання 13 лютого 2019 року у відсутність відповідача ОСОБА_3 та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Рокосівської сільської ради.

Ніяких інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Процесуальні дії /забезпечення доказів та вжиття заходів забезпечення позову/ у справі не проводилися.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд проводить судове засідання 1 квітня 2019 року у відсутності позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_11 , відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_12 та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Рокосівської сільської ради, без фіксування судового процесу.

Суд, вислухавши в судовому засіданні 13 лютого 2019 року думки позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_11 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_12 та пояснення свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено наступне:

11 жовтня 2017 року ОСОБА_13 подарувала своїй дочці - позивачу по справі - ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 , до якого відносяться надвірні будівлі та споруди: Б/Літня кухня, В/Сарай, № АДРЕСА_2 ОСОБА_14 , що підтверджується договором дарування від 11 жовтня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Ляшко В.О., зареєстровано в реєстрі за №2302 /а.с.15-16/.

З цього часу ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 /а.с.14-16/.

В будинку ОСОБА_1 зареєстровані: її чоловік - ОСОБА_5 , 1978 року народження, її доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є інвалідом дитинства, її син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та її мати - ОСОБА_9 , 1947 року народження, що підтверджується: довідкою виконкому Рокосіфвської сільської ради /а.с.17/, свідоцтвами про народження дітей /а.с.11-13/ та посвідченням інваліда дитинства /ст.10/.

В літній кухні житлового будинку АДРЕСА_1 /яку відповідач ОСОБА_2 називає флігелем чи будинком/ проживає рідна сестра позивача ОСОБА_1 - відповідач ОСОБА_2 зі своїм чоловіком - відповідачем ОСОБА_3 . Спільного господарства сім`я ОСОБА_15 та сім`я Мешко не ведуть. Ці обставини визнані сторонами у судовому засіданні 13 лютого 2019 року.

Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 склалися неприязні відносини, ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями, відповідачі вчиняють сварки /а.с.8,42/. Ці обставини підтвердила також в судовому засіданні 13 лютого 2019 року свідок ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .. Також в судовому засіданні 13 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_4 пояснили, що бажали зробити в літній кухні ремонт для постійного проживання там ОСОБА_4 , 1947 року народження, яка тепер проживає з сім`єю ОСОБА_15 в житловому будинку та є членом сім`ї позивача ОСОБА_1 /її матір`ю/, а сім`я Мешко, проживаючи там, перешкоджає цьому.

Відповідно до ст.317 ЦК України: власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і подібне).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення.

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості.

Відповідно ст.319 ЦК України: власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності, якщо він не порушує норм закону, моральних засад суспільства, екологічної ситуації та інтересів інших осіб.

Аналогічні положення містяться в п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до якого власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Статтею 41 Конституцією України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.319 ЦК України: власник сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною 1 статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також ст.405 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК України: до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст.391 ЦК України: власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення порушеного її права власності від будь-яких осіб, будь-яким передбаченим законом способом. Визначальним для захисту такого права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. При цьому не має значення ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Аналогічного правового висновку 16 листопада 2016 року дійшов Верховний Суд України у справі № 6-709цс16 та Верховний суд у справі 523/11084/16-ц від 06 червня 2018 року.

Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які живуть в будинку власника, але не є членом його сім`ї.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 5листопада 2014 року під час розгляду справи №6-158цс14, право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 про виселення із належного їй будинку відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не є членами її сім`ї.

Згідно квитанції №13 від 26 квітня 2018 року /а.с.18/ - позивач при зверненні до суду сплатила документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 704грн.80коп., які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, ст.ст.317,319,383,391,405 ЦК України,ст.ст.64,150,156 ЖК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 /місце проживання: АДРЕСА_3 ; ІПН НОМЕР_1 / до ОСОБА_2 /місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта невідомі/ та ОСОБА_3 /місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта невідомі/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Рокосівська сільська рада /місце знаходження: 90410, с.Рокосово Хустського району Закарпатської області, вулиця Центральна, будинок №90; код в ЄДРПОУ 04350139/, про усунення перешкод в користуванні власністю, - задовольнити повністю.

Усунути перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі по 352грн.40коп. з кожного.

Повне судове рішення складено 10 квітня 2019 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та /або/ обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково - у відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, - до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: підпис: Лук`янова О.В.

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду: Лук`янова О.В.