Рішення

від 06.06.2019 по справі 460/2736/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2019 року м. Рівне №460/2736/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

30.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Волинь-Бетон звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008051401 та №0008061404 від 15.08.2018.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 16.11.2018 відкрито провадження в справі №460/2736/18. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.12.2018.

12.12.2018 представником позивача подана заява про збільшення позовних вимог, за якою додатково заявлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000271401, №0002011306, №0002021306, №0002001306 від 15.08.2018, а також рішення №0000691306 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-41 від 15.08.2018.

Оскільки заява відповідала вимогам статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, вона прийнята судом до розгляду, а підготовче засідання у зв`язку з цим відкладено з 13.12.2018 на 03.01.2019.

Підготовче засідання з 03.01.2019 відкладено на 31.01.2019 у зв`язку з тим, що суд визнав причини неприбуття представника позивача в судове засідання поважними.

В підготовчому засіданні 31.01.2019 оголошено перерву до 12.02.2019, а ухвалою від 12.02.2019 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 12.03.2019.

12.03.2019 за клопотанням відповідача в судовому засіданні оголошено перерву до 09.04.2019.

В судове засідання 09.04.2019 учасники справи (їхні представники) не з`явилися, проте подали клопотання про розгляд справи без їхньої участі. З врахуванням вимог частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив про розгляд справи №460/2736/18 у письмовому провадженні.

Згідно з позовною заявою та заявою про збільшення позовних вимог, свої вимоги ТОВ ВО Волинь-Бетон обґрунтовує наступним. Що стосується податкового повідом-лення-рішення №0008051401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 609424,00 грн., то воно базується на висновках контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту на суму 286527 грн. по придбанню мішків клапанних з огляду на те, що товариством до перевірки не представлено документів, які підтверджують використання мішків у власній господарській діяльності, щодо завищення податкового кредиту на суму 127912 грн. по придбанню паливно-мастильних матеріалів з огляду на те, що товариством не представлено документів, що свідчать про облік та використання придбаних ПММ у власній господарській діяльності, а також щодо завищення податкового кредиту на суму 73100 грн. по списаному металопрокату з огляду на те, що будь-яких документів щодо використання ТМЦ у власній господарській діяльності представлено не було. Разом з тим позивач доводить, що первинними документами в повній мірі підтверджується використання мішків клапанних, ПММ та металопрокату у власній господарській діяльності товариства, а тому висновки контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 487539 грн. вважає безпідставними та надуманими. Що стосується податкового повідомлення-рішення №0008061404, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, в розмірі 1276036,25 грн., то позивач оспорює його з покликанням на норму частини першої статті 250 Господарського кодексу України, за якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш ніж через один рік з дня вчинення, окрім випадків, передбачених законом. Також, безпідставними позивач вважає висновки відповідача про порушення товариством термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму 6706,83 грн., оскільки несвоєчасна реєстрація відбулась через відсутність реєстраційного ліміту на електронному рахунку з адміністрування податку на додану вартість. Решта оспорюваних рішень базуються на висновках відповідача про те, що в ході проведення перевірки було встановлено, що у період з 03.04.2012 по 31.03.2018 існувати трудові відносини між підприємством та директором ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без укладення трудових договорів та без нарахування заробітної плати, внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та ЄСВ. В цій частині позивач доводить, що відносини, які виникають при виконанні засновниками функцій директора підприємства без укладання трудового договору є корпоративними, а отже відсутній обов`язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату.

Згідно з відзивом на позов сторона відповідача вимоги позивача не визнає, свої заперечення обґрунтовує наступним. На запит податкового органу щодо підтвердження використання мішків у власній господарській діяльності, ТОВ ВО Волинь-Бетон представило лише акти на списання мішків, втім жодних інших документів щодо обліку мішків клапанних та використання їх у господарській діяльності платника не надано, а відтак віднесення до податкового кредиту ПДВ у розмірі 286527 грн., сплаченого в ціні придбання мішків клапанних паперових, було безпідставним заходом. Перевіркою встановлено, що до податкового кредиту ТОВ ВО Волинь-Бетон включено ПДВ по придбанню ПММ в розмірі 127912 грн., однак відповідно до наданих до перевірки документів, та відповідно до звітності у позивача відсутні власні основні фонди, в тому числі транспортні засоби. До перевірки надано договори оренди транспортних засобів та акти на списання пального, використаного для заправки автомобілів, в яких не вказано марки автомобілів, якими було використано пальне, а інших документів на запит податкового органу, в тому числі подорожніх листів, до перевірки не надано. За таких обставин податковий орган правомірно констатував відповідні порушення в цій частині. Також перевіркою встановлено, що позивач списав вартість металопрокату на суму 365503 грн. (де сума ПДВ - 73100 грн. з придбання була включена до податкового кредиту). На запит податкового органу щодо підтвердження використання металопрокату у власній господарській діяльності, позивач надав акти на списання, де підставою зазначено: на виробництво розчинно-бетонного вузла (РБВ), однак, підтвердження використання РБВ у власній господарській діяльності не встановлено, не надано виробничих звітів, що фіксували б роботу РБВ та результат фасування цементу. Таким чином відповідач доводить, що податкове повідомлення-рішення №0008051401 від 15.08.2018 є законним і обґрунтованим. Що стосується податкового повідомлення-рішення №0008061404, яким до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені Указом Президента № 436/95, то сторона відповідача зауважувала на тому, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України № 2756-VI від 02.12.2010, який набрав чинності з 01.01.2011, доповнено статтю 250 Господарського кодексу України частиною другою, згідно з якою зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначаються Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи. Таким чином, з 01.01.2011 санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, не належать до адміністративно-господарських санкцій, застосування яких було б можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення. Це саме стосується і санкцій, які передбачені Указом № 436/95.

Дослідженням письмових доказів суд встановив наступне.

Відповідно до статей 75, 77, 82 Податкового кодексу України, та на підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області №1792 від 23.06.2018 і направлень №1408/17-00-14-01, №1409/17-00-14-01, №1411/17-00-14-01, №1410/17-00-14-01 та №1412/17-00-14-01 від 09.07.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Рівненській області у період з 10.07.2018 по 23.07.2018 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ ВО Волинь Бетон з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018. Результати перевірки оформлені актом №1818/17-00-14-01/36016172 від 30.07.2018 з додатками (а.с.15-85 том 1).

В акті зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення:

- п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ст.1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на додану вартість на 487539 грн.;

- п.201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України, оскільки порушено терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. на загальну суму 6706,83грн.;

- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, а саме не оприбутковано готівку в касі підприємства на загальну суму 255207,25 грн.;

- ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу при взаємовідносинах з директором ОСОБА_1 та директором Грицюком Р.М.;

- пп.14.1.180, п.14.1 ст.14, п.163.1 ст.163, пп.164.1.2, пп.164.2.1 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, абз. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 14235,60 грн.;

- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету військовий збір в сумі 2626,52 грн.;

- ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, ч.1 ст.7, ч.5, 7 ст.8, ч. 2, 8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08.07.2010 в порушення яких, не нараховано, не утримано та не сплачено єдиний соціальний внесок на загальну суму 20631,22 грн., в т.ч. 3,6% - 549,22 грн. та 37,26% - 5684,39 грн., 22% - 14946,83 грн.;

- пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, за якими встановлена несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати військового збору, у випадках коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті збору; неподання податковим агентом платіжних доручень на сплату належного до сплати військового збору під час виплати доходу на користь платників податків за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України;

- п.51.1 ст.51 пп. б п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України - подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками за 3-4 кв.2015 року, 2016 рік, 2017 рік, 1 кв. 2018 року.

На підставі вказаних висновків 15.08.2018 Головне управління ДФС у Рівненській області прийняло:

- податкове повідомлення-рішення №0008051401, згідно якого ТОВ ВО Волинь-Бетон визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 609424,00 грн., в тому числі 487539,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 121885, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.13 том 1);

- податкове повідомлення-рішення №0008061404, згідно якого ТОВ ВО Волинь-Бетон визначено суму податкового зобов`язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 1276036,25 грн. (а.с.14 том 1);

- податкове повідомлення-рішення №0000271401, згідно якого до ТОВ ВО Волинь-Бетон застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 608,65 грн. за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів, та штраф в розмірі 40% в сумі 248,13 грн. за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів (а.с.87-88 том 7);

- податкове повідомлення-рішення №0002011306, згідно якого ТОВ ВО Волинь-Бетон збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 26446,76 грн., в тому числі 13178,86 грн. - за податковим зобов`язанням, 9840,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 3427,78 грн. - за пенею (а.с.89-90 том 7);

- податкове повідомлення-рішення №0002021306, згідно якого ТОВ ВО Волинь-Бетон збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 4862,61 грн., в тому числі 2556,06 грн. - за податковим зобов`язанням, 2247,02 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 59,53 грн. - за пенею (а.с.91-92 том 7);

- податкове повідомлення-рішення №0002001306, згідно якого до ТОВ ВО Волинь-Бетон застосовано штрафні санкції за платежем: податок на доходи в сумі 510,00 грн. (а.с.93 том 7);

- рішення №0000691306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ТОВ ВО Волинь-Бетон застосовано штрафні санкції в розмірі 10386,28 грн. (а.с.94 том 7);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-41, якою повідомлено, що станом на 30.07.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 20936,38 грн.(а.с.95 том 7).

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0008051401 від 15.08.2018, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ ґрунтується на висновках відповідача про заниження платником податків податкових зобов`язань з ПДВ за період з 01.07.2015 по 31.03.2018 на загальну суму 487539 грн.

Такі умовиводи, в свою чергу, базуються на твердженнях, що в охопленому перевіркою періоді позивач відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ: 1) 286527 грн. - по придбанню мішків клапанних; 2) 127912 грн. - по придбанню паливно-мастильних матеріалів; 3) 73100 грн. - по придбанню металопрокату, що не були використані в рамках господарської діяльності платника податків.

Так, що стосується мішків, то в акті перевірки зазначено, що до податкового кредиту з ПДВ декларацій з податку на додану вартість ТОВ ВО Волинь Бетон було віднесено суми за податковими накладними, що свідчать про оплату для ТОВ Промтех-пак (код 36142377) за мішки клапанні паперові. На запит податкового органу щодо підтвердження використання мішків у власній господарській діяльності, ТОВ ВО Волинь Бетон надало лише акти на списання мішків. Проведеним аналізом операцій постачання встановлено, що ТОВ ВО Волинь Бетон реалізовувало цемент, однак, ідентифікувати та підтвердити використання придбаних мішків у господарській діяльності неможливо з огляду на те, що у видаткових накладних на реалізацію портландцементу та цементу різних марок одиниця виміру визначена - у тоннах, а не в мішках, з огляду на що ідентифікувати тарований цемент та цемент насипом, неможливо. Відповідно до цього, контролюючим органом зазначено, що до перевірки не представлено документів, що підтверджують використання мішків у власній господарській діяльності ТОВ ВО Волинь Бетон , а саме: відсутня інформація щодо наявності на обліку власних установок по фасуванню цементу їх технологічних функцій та потужностей; не надано інформації та договорів оренди фасувальних установок, їх технологічних функцій та потужностей, розрахунків за орендовані основні засоби; не представлено даних обліку придбаних та використаних ТМЦ в розрізі днів (змін) відповідно до П(с) БО 9 Запаси ; не представлено первинних документів, що підтверджують списання мішків (вимога-доручення на виробництво) відповідно до П(с) БО 9 Запаси ; - не надано даних, що надають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; відсутня інформація щодо реалізації фасованої продукції; відсутні залишки ТМЦ на складах на кінець періоду, що перевіряється. Інформація про акти на списання мішків, як додаток до акту перевірки долучено відповідачем до матеріалів справи (а.с.110-11 том 7).

На спростування таких висновків позивачем до матеріалів справи долучено: договір поставки №2605/1 від 26.05.2014 із специфікаціями до нього, де визначено розмір і кількість мішків клапанних, рахунки-фактури, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні за період з 09.07.2015 по 25.10.2017, якими в повній мірі підтверджено придбання позивачем в охопленому перевіркою періоді паперових мішків (а.с.76-160 том 8). Також надано акти на списання мішків паперових за період з 30.03.2015 по 30.12.2015, за період з 29.02.2016 по 30.12.2016 та за період з 31.03.2017 по 30.12.2017, якими підтверджено використання відповідної кількості паперових мішків для фасування цементу (а.с.161-192 том 8). На підтвердження того, що ТОВ ВО Волинь Бетон реалізовувало цемент в мішках надано договора купівлі-продажу цементу за період з 01.01.2015 по 04.11.2015 та за період з 26.01.2016 по 21.03.2016 (а.с.197-219 том 8).

Що стосується паливно-мастильних матеріалів, то в акті перевірки зазначено, що позивачем надано акти на списання пального використаного для заправки автомобілів. Інших документів на запит податкового органу, в тому числі подорожніх листів, до перевірки не представлено. Водночас, на підставі наданих до перевірки актів неможливо підтвердити фактичне використання ПММ у господарській діяльності, оскільки акти складено одноосібно директором ТОВ ВО Волинь Бетон , не вказано для заправки яких саме автомобілів використані ПММ, яку роботу (перевезення чи вивантаження з вагонів) виконували транспортні засоби, як здійснювався облік надходження та витрат в розрізі кожної одиниці техніки. Відповідно до цього, контролюючим органом зазначено, що до перевірки не представлено первинних документів, які свідчать про облік та використання придбаних паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності платника, а саме: нотаріально завірених договорів найму транспортних засобів; обліку придбаних та використаних ПММ; первинних документів, що підтверджують списання ПММ; первинних документів (відомостей) про час роботи машини та механізмів для використання специфічних операцій; даних, що надають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Реєстр актів на списання, як додаток до акта перевірки долучено відповідачем до матеріалів справи (а.с.107-108 том 7).

На спростування таких висновків позивачем до матеріалів справи долучено: договір №22/06-14 від 04.06.2014 поставки нафтопродуктів від ТОВ АПН ЛТД (а.с.82-84 том 9) та податкові накладні на придбання палива за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, з 01.01.2017 по 31.12.2017 та 01.01.2016 по 31.12.2016 (а.с.150-250 том 4, а.с.1-250 том 5, а.с.1-247 том 6, а.с.1-72 том 7). Також долучено договора оренди вантажних автомобілів, якими підтверджено отримання ТОВ ВО Волинь Бетон в охопленому перевіркою періоді у найм вантажних автомобілів: ОДАЗ (цистерна) ВК 4917 ХХ, МАЗ 5432 НОМЕР_1 , ЗИЛ 431610 ВК4849 АЕ, КАМАЗ 5320 ВК4263 ВО, ЗИЛ 441510 ВК6136 АА, МАЗ-9397 НОМЕР_2 , ТЦ-10 А ВК0013 ХХ, IFB 9000 LAK ВК 3901 ХТ, DAF CF 85.33 ВК 2504 ВО (а.с.1-84 том 4). Крім цього надано накази по підприємству № б/н від 02.01.2015, № б/н від 02.01.2016, № б/н від 02.01.2017, № б/н від 02.01.2018, якими встановлено норму витрат списання палива, яке буде використане для вивантаження цементу з вагонів хоперів) з розрахунку 2л. на 1т. (а.с.85-88 том 4) та акти на списання пального використаного для заправки автомобілів (а.с.89-121 том 4).

Що стосується металопрокату, то в акті перевірки зазначено, що на запит податкового органу щодо підтвердження використання металопрокату у власній господарській діяльності, ТОВ ВО Волинь Бетон було представлено акти на списання, а жодних інших документів щодо обліку ТМЦ та використання їх у господарській діяльності платника, не надано. Реєстр актів на списання, як додаток до акта перевірки долучено відповідачем до матеріалів справи (а.с.109 том 7). Оскільки, з наданих до перевірки документів, не можливо встановити як вплинуло використання придбаного металопрокату на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів, у фінансових звітах наявність основних фондів, що використовуються у господарській діяльності не задекларовано, а з документів, представлених до перевірки, реалізації РБВ іншим особам не встановлено, то списання металопрокату вартістю 365503 грн. кваліфіковано контролюючим органом як використання не в господарській діяльності платника податків.

На спростування таких висновків позивачем до матеріалів справи долучено: договір №260137 від 26.01.2016 купівлі-продажу металопродукції, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні за період з 30.10.2015 по 23.03.2018 (а.с.120- 234 том 7, а.с.1-52 том 8), а також акти списання металопрокату для виробництва РБВ за період з 31.10.2015 по 31.12.2015, з 29.02.2016 по 31.12.2016, з 31.01.2017 по 31.12.2017 та з 31.01.2018 по 31.03.2018 (а.с.53-75 том 8).

Крім цього, позивачем на підтвердження факту ведення господарської діяльності з виробництва і реалізації цементу, в тому числі з отриманням відповідного доходу та на підтвердження належного звітування щодо ПДВ, до матеріалів справи долучено податкові декларації з ПДВ за період з 01.07.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 31.12.2016, з 01.01.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 31.03.2018 (а.с.109-249 том 1, а.с.1-151 том 2) та виписки по рахунку ПАТ КБ Приватбанк та АТ Райффайзен Банк Аваль за весь охоплений перевіркою період (а.с.152 -250 том 2, а.с.1-250 том 3).

В свою чергу, контролюючим органом констатовано, що заниження платником податків податкових зобов`язань з ПДВ не вплинуло на визначення об`єкту оподаткування по податку на прибуток, оскільки до собівартості реалізованої продукції не включалась вартість отриманих паперових мішків, вартість придбаного ПММ та вартість мелатопрокату.

Надаючи правову оцінку вказаним спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За правилами пп. а) п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України (в редакції, станом на 2015 рік) операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

В редакції пп. а) п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України з 01.01.2017, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пп. а) п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. цієї ж статті, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За правилами п.198.3 цієї статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п.198.5. ст.198 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За правилами пункту 198.6. цієї статті, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Актом документальної виїзної перевірки підтверджується, той факт суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) позивачем у зв`язку з придбанням мішків клапанних, паливно-мастильних матеріалів та металопрокату підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Матеріалами справи в повній мірі підтверджено, що ТОВ ВО Волинь-Бетон в охопленому перевіркою отримувало дохід здійснюючи такий вид господарської діяльності як реалізація будівельних матеріалів: цементу, портландцементу в асортименті. За даними позивача мішки паперові клапанні, паливно-мастильні матеріали та металопрокат ним використано виключно в рамках власної господарської діяльності. Зокрема, документально підтверджений факт реалізації позивачем портландцементу фасованого в паперові мішки. Вивантаження цементу з вагонів хоперів та фасування цементу у мішки є ланцюгами відповідного технологічного процесу, що провадився позивачем для досягнення кінцевої мети - реалізації готової продукції, задля отримання доходу.

Та обставина, що позивачем не належним чином вівся облік придбаних та використаних ТМЦ відповідно до П(с) БО 9 Запаси , зокрема щодо оформлення операцій списання ТМЦ у виробництво, не спростовує факт використання відповідних ТМЦ у власній господарській діяльності, позаяк ступінь деталізації змісту і обсягу господарської операції Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995 не встановлено, а тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Єдине, що має розкриватись зміст господарської операції та ідентифікація активів, зобов`язань, доходів або витрат, з нею пов`язаних. А надані позивачем первинні документи зміст відповідних операцій достатньо розкривають.

В свою чергу, відповідачем, на якому лежить тягар доказування в адміністративному процесі, жодним чином не доведено, що мішки паперові клапанні, паливно-мастильні матеріали та металопрокат, ПДВ в ціні придбання яких позивачем попередньо віднесений до складу податкового кредиту, ТОВ ВО Волинь-Бетон використано в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 Податкового кодексу України (емісії, схову, концесії, лізингу, іпотеки, страхування, спільної діяльності…), в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, міжнародних договорів, в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За наведеного, висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ст.1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 487539 грн. є абсолютно голослівними і необґрунтованими.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0008051401 від 15.08.2019, згідно якого ТОВ ВО Волинь-Бетон визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 609424,00 грн., в тому числі 487539,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 121885,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, а відтак підлягає скасуванню, а відповідні позовні вимоги - задоволенню.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000271401 від 15.08.2018, яким до позивача застосовано штраф в сумі 608,65 грн. та в сумі 248,13 грн. ґрунтується на висновках відповідача про те, що ТОВ ВО Волинь Бетон при здійсненні операцій з постачання товарів, послуг та при складанні податкових накладних несвоєчасно зареєструвало в Єдиному реєстрі податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 6706,83грн.

В акті перевірки зафіксовано, а позивачем не спростовано, що податкова накладна №1010707 від 07.07.2017 виписана для покупця ТОВ Спецавтоінвест на суму ПДВ 6086,50 грн. зареєстрована в ЄРПН 14.08.2017, тобто з простроченням на 14 днів; податкова накладна №112010 від 20.10.2017 виписана для покупця ТОВ САТ Україна на суму ПДВ 620,33 грн. зареєстрована в ЄРПН 16.01.2018, тобто з простроченням на 62 дні.

За правилами п. 201.10. ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

В свою чергу, за правилами п.120-1.1. ст.201 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних /розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджений факт реєстрації ТОВ ВО Волинь-Бетон податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничного терміну реєстрації податкових накладних, встановленого статтею 201 Податкового кодексу України, а тому застосування фіскальним органом штрафних санкцій на підставі статті 120-1 Податкового кодексу України є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до цього жодних правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000271401 від 15.08.2018 немає.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0008061404, згідно якого до ТОВ ВО Волинь-Бетон застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 1276036,25 грн. ґрунтується на висновках відповідача про те, що згідно наданих до перевірки касових книг, касових звітів, прибуткових та видаткових касових ордерів, вибірковою перевіркою встановлено неоприбуткування готівки в касі підприємства на загальну суму 255207,25 грн., а саме: згідно записів касової книги за 16.01.2017 (стор. 1) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткових касових ордерів №167, №168, №169 від 16.01.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 3477,60 грн.; згідно записів касової книги за 31.01.2017 (стор. 31) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткових касових ордерів №8, №9, №10, №75 від 31.01.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 24508,83 грн.; згідно записів касової книги за 16.02.2017 (стор. 4) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткових касових ордерів №11, №12, №13 від 16.02.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 4636,80 грн.; згідно записів касової книги за 20.03.2017 надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткових касових ордерів №21, №22, №23, №24 від 20.03.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 6088,76 грн.; згідно записів касової книги за 31.03.2017 (стор. 13) в касу підприємства надійшло 438334,39 грн., відповідні записи про надходження зроблені, відповідно до прибуткового касового ордера №9 від 31.03.2017, залишок готівкових коштів касі підприємства на початок дня становив 8157,50 грн., проте згідно видаткових касових ордерів № б/н, №б/н, №25, №26, №27, №28, №86 від 31.03.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 460507,03 грн., відтак встановлено не оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства в сумі 14015,14 грн.; згідно записів касової книги за 04.04.2017 (стор. 14) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткового касового ордеру №90 від 04.04.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 3966,0 грн.; згідно записів касової книги за 18.04.2017 (стор. 18) в касу підприємства надійшло 137303,70 грн., відповідні записи про надходження зроблені, відповідно до прибуткового касового ордера №13 від 18.04.2017, залишок готівкових коштів касі підприємства на початок дня становив 4923,01 грн., проте згідно видаткових касових ордерів № б/н, № 33, №34, № 35, №36, №86 від 18.04.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 143265,48 грн., відтак встановлено не оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства в сумі 1038,77 грн.; згідно записів касової книги за 28.04.2017 (стор. 19) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткових касових ордерів №37, №38, №39, №40, №117 від 28.04.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 26353,88 грн.; згідно записів касової книги за 15.05.2017 надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткових касових ордерів №41, №42, №39, №43, №44 від 15.05.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 4121,60 грн.; згідно записів касової книги за 31.05.2017 надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткових касових ордерів №53, №54, № 55, № 56, №44, №122 від 31.05.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 26917,93 грн.; згідно записів касової книги за 19.06.2017 (стор.36) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткових касових ордерів №57, №58, №59, №60 від 19.06.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 6182,40 грн.; згідно записів касової книги за 30.06.2017 (стор.42) в касу підприємства надійшло 503891,90 грн. на підставі прибуткового касового ордера №33 від 30.06.2017, проте згідно видаткових касових ордерів №61, №62, №63, №64, №143 від 30.06.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 514394,78 грн., відтак встановлено не оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства в сумі 10502,88 грн.; згідно записів касової книги за 31.08.2017 (стор.61) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, залишок готівкових коштів в касі підприємства на початок дня становив 10142,18 грн., проте згідно видаткових касових ордерів №88, №165, від 31.08.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 26040,69 грн., відтак встановлено не оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства в сумі 15898,51 грн.; згідно записів касової книги за 01.09.2017 (стор.61) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткового касового ордера №176 від 01.09.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 555,00 грн.; згідно записів касової книги за 19.09.2017 (стор.63) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткового касового ордера №89 від 19.09.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 5029,34 грн.; згідно записів касової книги за 25.09.2017 (стор.64) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткового касового ордера №177 від 25.09.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 1250,00 грн.; згідно записів касової книги за 29.09.2017 (стор.65) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткового касового ордера №178 від 29.09.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 27093,09 грн.; згідно записів касової книги за 17.10.2017 (стор.67) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткових касових ордерів №99, №100, №101, №102, №103 від 17.10.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 5520,04 грн.; згідно записів касової книги за 31.10.2017 (стор.68) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткових касових ордерів №104, №105, №106, №107, №108, №179 від 31.10.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 26491,02 грн.; згідно записів касової книги за 03.11.2017 (стор.69) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткового касового ордера №181 від 03.11.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 1530,00 грн.; згідно записів касової книги за 20.11.2017 (стор.70) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткових касових ордерів №109, №110, №111, №112 від 20.11.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 5152,00 грн.; згідно записів касової книги за 30.11.2017 (стор.71) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткових касових ордерів №118, №119, №120, №121, №180 від 30.11.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 21688,30 грн.; згідно записів касової книги за 15.12.2017 (стор.72) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткових касових ордерів №139, №140, №141, №142 від 15.12.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 5397,36 грн.; згідно записів касової книги за 29.12.2017 (стор.73) надходжень в касу підприємства не було, відповідні записи про надходження відсутні, прибутковий касовий ордер не виписувався, проте згідно видаткового касового ордера №182 від 29.12.2017 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 7792,00 грн.

Наведена в акті перевірки інформація підтверджена документами, які долучено до справи позивачем, а саме наказами на встановлення ліміту каси за 2015-2018 роки (а.с.193-196 том 8) прибутковими, видатковими касовими ордерами за період з 18.04.2017 по 29.12.2017 та касовою книгою на 2017 рік (а.с.220-222 том 8, а.с.1-81 том 9).

Фактично позивач оспорює відповідне податкове повідомлення-рішення, покликаючись лише на те, що штрафи за недотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є адміністративно-господарською санкцією, а тому в силу вимог частини першої статті 250 Господарського кодексу України, не могли бути застосовані до ТОВ ВО Волинь-Бетон .

Такі обґрунтування суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, частиною першою статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною другою цієї статті, якою ця стаття доповнена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" №2756-VI від 02.12.2010, зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Закон України №2756-VI набрав чинності з 01.01.2011 і не має зворотної сили, оскільки доповнення статті 250 Господарського кодексу України частиною другою такого змісту посилює режим юридичної відповідальності.

Таким чином, до 01.01.2011 - часу набрання чинності Податковим кодексом України, санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, належали до адміністративно-господарських санкцій, застосування яких було можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто, не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

В редакції, яка діє на час винесення спірних рішень, частина друга статті 250 Господарського кодексу України визначає: "Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України Про валюту і валютні операції Про банки і банківську діяльність та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів."

В силу вимог пп.20.1.10 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи (якими є територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику - управління ДФС) мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.265. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За пунктом 58.2. статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Також слід зауважити, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених Податковим кодексом України, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Виходячи з викладеного, застосування контролюючими органами санкцій згідно з абз.3 п.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки №436/95 від 12.06.1995 за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, здійснюється з урахуванням терміну позовної давності (1095 днів), а доводи позивача, не відповідають нормам чинного законодавства.

Відтак жодних правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0008061404 від 15.08.2018 немає.

Що стосується решти рішень і вимоги про сплату боргу (недоїмки), то судом встановлено, що всі вони винесені на підставі висновків відповідача про те, що керівникам ТОВ ВО Волинь-Бетон за період 01.01.2015 по 31.03.2018 не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата, хоча вони на постійній основі виконували відповідну трудову функцію.

В ході перевірки встановлено, що директором ТОВ ВО ВОЛИНЬ-БЕТОН був - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 за період з 03.04.2012 (наказ на призначення №1 від 03.04.2012) відповідно до якого Гоменюк ОСОБА_3 приступив до виконання обов`язків директора підприємства з 03.04.2012 по 03.04.2017 (згідно протоколу №1 від 03.04.2017 та наказ на звільнення №15 від 03.04.2017) та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 за період з 03.04.2017 (згідно протоколу №1 від 03.04.2017 та наказу на призначення №16/1 від 03.04.2017) відповідно до якого Гоменюк І.С. приступив до виконання обов`язків директора підприємства з 03.04.2017 по 18.05.2018 наказ на звільнення №9 від 18.05.2018).

До перевірки надано завірені копії Статуту підприємства 2014 року, зареєстрованого Здолбунівською міською радою 03.09.2008 №1768 та внесені зміни до статуту в 2014 році протоколом загальних зборів засновників №1 від 16.09.2014, та в 2017 році протоколом загальних зборів засновників №1 від 03.04.2017. В Статутах та Протоколах загальних зборів учасників не зазначено, що прийнято рішення про здійснення управління підприємством безпосередньо його учасником без нарахування заробітної плати.

До матеріалів справи долучено копію Статуту, затвердженого протоколом загальних зборів засновників від 15.05.2018 (а.с.44-57 том 10), положеннями якого також не передбачено здійснення управління підприємством безпосередньо його учасником без нарахування заробітної плати.

Відповідачем встановлено, а позивачем не спростовано, що протягом перевіряємого періоду з 01.04.2015 по 31.03.2018, ТОВ ВО Волинь-Бетон , в особі директора Гоменюка І.С. з 03.04.2012 по 03.04.2017 , з 18.05.2018 по дату підписання акта перевірки та ОСОБА_2 з 03.04.2017 по 18.05.2018 проводилась господарська діяльність підприємства, а саме: закупівля та реалізація виробiв iз бетону, гiпсу та цементу, виготовлення виробiв iз бетону для будівництва, оптова торгiвля деревиною, будiвельними матерiалами та санiтарно-технiчним обладнанням. В ході аналізу поданої податкової звітності встановлено, що протягом перевіряємого періоду підприємство здійснювало діяльність (ознаки щодо припинення - відсутні); загальний річний дохід підприємства відповідно до поданого звіту про фінансові результати 2015 рік становить - 46092100 грн., за 2016рік - 62684,60 грн., за 2017 року - 48279,80 грн., за І півріччя 2018 року - 22536,70 грн. Звітність подавалася та підписувалася директорами ОСОБА_1 та Грицюком Р ОСОБА_4 М ОСОБА_4 у відповідні періоди. Крім того, директорами підписувалися первинні документи, а саме: накази на прийняття та звільнення працівників, первинні банківські документи, прибуткові та видаткові касові ордера, податкові накладні, договора на здійснення господарської діяльності з СПД та фінансова звітність.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем зроблено висновки, що взаємовідносини між ТОВ Волинь-Бетон та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджують наявність трудових відносин. Однак, за період 03.04.2012 по 03.04.2017 директору ОСОБА_1 та за період з 03.04.2017 по 31.03.2018 директору ОСОБА_2 нарахування заробітної плати не проводилось. Повідомлення про прийняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на роботу до Головного управління ДФС у Рівненській області як платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не подавались, чим порушено ст.24 КЗпП.

Відповідно до цього, відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 14235,60 грн., у випадку коли податковим агентом невірно визначено об`єкт оподаткування, у вигляді заробітної плати директора ГоменюкІ.С. та директора Грицюка Р.М., оскільки ТОВ Волинь-Бетон використовувало працю найманих осіб без відповідної оплати при тому, що правовідносини носили характер трудових відносин. Аналогічним чином щодо військового збору та єдиного соціального внеску на доходи у вигляді заробітної плати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Дані висновки кореспондують і з висновками про невідображення у податковій звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 3-4 кв.2015 року, 2016року, 1 кв. 2017 року на доходи директора Гоменюк ОСОБА_5 .С. та за 2-4 кв. 2017 року, 1 кв. 2018 року на доходи директора Грицюк Р.М.

Та обставина, що директорам ТОВ ВО Волинь-Бетон ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не нараховувалась і не виплачувалась заробітна плата із відповідними нарахуванням ПДФО, ЄСВ і військового збору підтверджено податковими розрахунками 1ДФ, розрахунково-платіжними відомостями та відомостями на виплату грошей (а.с.85-236 том 9).

Відповідно п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. ( п.57.1 ст. 57 Кодексу).

Відповідно пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п.163.1.ст.163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до пп.164.1.2.п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

А відповідно пп.164.2.1 - до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 % бази оподаткування щодо доходів, одержаних, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно із пп.168.1.2 - податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з п.171.1. ст.177 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Обов`язок податкового агента своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок закріплено абз. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

Підпунктом 1.2 пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 161 цього підрозділу передбачено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.3 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.4 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08.07.2010, платниками єдиного внеску є роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах , передбачених законодавством.

Згідно ч.1 ст.7 цього Закону, для підприємства, які використовують працю фізичних осіб, базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначається відповідно до Закону України Про оплату праці .

Згідно ч.5 ст.8 цього Закону єдиний внесок для платників, які використовують працю фізичних осіб у періоді з 01.01.2015 по 31.12.2015 встановлюється у розмірі, відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, з 01.01.2016 - 31.12.2017 встановлюється у розмірі 22,0 % до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Згідно ч.7 ст.8 Закону, єдиний внесок для працівників у періоді з 01.01.2015 по 31.12.2015 встановлюється у розмірі 3,6% визначеної п.1 ч.1 ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ст.4 Закону, платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Оскільки матеріалами справи в повній мірі підтверджено, що ТОВ ВО Волинь-Бетон використовувало працю найманих осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без відповідної оплати трудових відносин між роботодавцем та найманими працівниками, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що позивачем протиправно не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок на доходи у вигляді заробітної плати вказаних осіб.

При цьому, та обставина, що вказані особи у відповідний проміжок часу були засновниками даного Товариства жодним чином не може змінити сутність відповідних правовідносин, так як ТОВ ВО Волинь-Бетон в охоплений перевіркою період вело активну господарську діяльність під постійним управлінням таких осіб, як директорів, а установчими документами Товариства не передбачено виконання функції директора засновником на безоплатній основі.

Крім цього перевіркою встановлено, а долученими до матеріалів справи податковими розрахунками ДФ (а.с.122-149 том 4) підтверджено, що за 2, 3, 4 кв. 2016 року, 1, 2, 3, 4 кв. 2017 року по розрахунку 1 ДФ позивачем не відображено доходи приватних підприємцв за ознакою доходу 157 : 3 кв. 2015 року ФОП ОСОБА_6 по РНОКПП НОМЕР_5 в сумі 3600,00грн., 3кв. 2015 року ФОП ОСОБА_7 по РНОКПП НОМЕР_6 в сумі 4100,00грн.; 4кв. 2015 року ФОП ОСОБА_7 по РНОКПП НОМЕР_6 в сумі 1781000,00 грн.; 1кв. 2016 року ФОП ОСОБА_7 по РНОКПП НОМЕР_6 в сумі 4100,00грн.; 2 кв. 2016 року ФОП ОСОБА_7 по РНОКПП НОМЕР_6 в сумі 4100,00 грн.; 3 кв. 2016 року ФОП ОСОБА_7 по РНОКПП НОМЕР_6 в сумі 4100,00 грн.; 4 кв. 2016 року ФОП ОСОБА_7 по РНОКПП НОМЕР_6 в сумі 4100,00грн.; 3 кв. 2017 року ФОП ОСОБА_8 по РНОКПП НОМЕР_7 в сумі 565,00 грн.; 1 кв. 2017 року ФОП ОСОБА_7 по РНОКПП НОМЕР_6 в сумі 4100,00 грн.; 2 кв. 2017 року ФОП ОСОБА_7 по РНОКПП НОМЕР_6 в сумі 4100,00 грн.; 3 кв. 2017 року ФОП ОСОБА_7 по РНОКПП НОМЕР_6 в сумі 4100,00грн.; 4 кв. 2017 року ФОП ОСОБА_7 по РНОКПП НОМЕР_6 в сумі 4100,00 грн.

Також позивачем жодними належними і допустимими доказами не спростовано встановлені перевіркою порушення, а саме в тій частині, що згідно листка непрацездатності Серія АГФ 608600, виданого Мельниковій ОСОБА_9 , нараховані декретні з 27.04.2016 по 30.08.2016 на загальну суму 5704,02 грн., та листка непрацездатності Серія АГФ 602023 - нараховані декретні (продовження) з 31.08.2016 по 13.09.2016 на загальну суму 633,78 грн., зокрема за квітень 2016 року - 181,08 грн., травень 2016 року - 1403,37 грн., червень 2016 року - 1358,10 грн., липень 2017 року - 1403,37 грн., серпень 2016 року - 1403,37 грн., вересень 2016 року - 588,51 грн., які виплачені вищезазначеній працівниці. квітні 2016 року ОСОБА_10 нарахована заробітна плата в сумі 1181,14 грн. Оскільки в квітні, травні, червні, липні, серпні та вересні 2016 року у даної працівниці відсутні інші доходи, а тому базою для нарахування ЄСВ повинна бути мінімальна заробітна плата, встановлена законодавством. Оскільки роботодавець нарахував ЄСВ без урахування встановленої законом мінімальної заробітної плати, перевіркою встановлено заниження нарахування єдиного внеску на загальну суму 244,01 грн., в т. ч. за ставкою 22%.

За наведеного, податкові повідомлення-рішення №0002011306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 26446,76 грн., №0002021306 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору, №0002001306 про застосування штрафних санкцій в сумі 510,00 грн., рішення №0000691306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 10386,28 грн. та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-41 прийняті відповідачем в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно. Покладені в основу вказаних рішень обставини щодо допущених позивачем порушень, знайшли своє підтвердження належними і допустимими доказами, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Таким чином за сукупністю встановлених обставин позовні вимоги ТОВ ВО Волинь-Бетон підлягають до задоволення лише в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0008051401 від 15.08.2018.

За правилами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно, ТОВ ВО Волинь-Бетон належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області пропорційну до задоволених майнових вимог суму сплаченого ним судового збору, а саме: 9141,02 грн. (1949459,06 грн. - загальний розмір вимог, 609424,00 грн. - розмір задоволених вимог, що становить 31,26%; 100% - сплаченого судового збору - 29241,89 грн., а 31,26% буде становити 9141,02 грн. ).

При вирішення питання щодо розподілу інших судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу. При цьому, згідно з частинами першою-другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Позивачем до адміністративного позову додано копії договору про надання правової допомоги №22/10/18 від 22.10.2018, акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 28.01.2019, рахунку №28/01/19 від 28.01.2019, виписки з ЄДРПОУ по АО Прищепа і партнери від 03.10.2016, платіжного доручення №1028 від 29.01.2019 та свідоцтва №1421 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27.07.2018 та виписки по рахунку від 29.01.2019 року АО Прищепа і Партнери , якими в повній мірі підтверджено надання позивачу правничої допомоги адвокатом на суму 15000 грн.

Відповідно до цього ТОВ ВО ВОЛИНЬ-БЕТОН належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області пропорційну до задоволених майнових вимог суму оплаченої ним правничої допомоги, тобто 4689,00 грн. (15000 грн. х 31,2 6%).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Волинь-Бетон (Код ЄДРПОУ 36016172, вул.8-го Березня,35, м.Здолбунів, 35305) до Головного управління ДФС у Рівненській області (Код ЄДРПОУ 39394217, вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023) задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0008051401 від 15.08.2018, згідно якого ТОВ ВО Волинь-Бетон визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 609424,00 грн., в тому числі 487539,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 121885, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення №0008061404 від 15.08.2018, податкового повідомлення-рішення №0000271401 від 15.08.2018, податкового повідомлення-рішення №0002011306 від 15.08.2018, податкового повідомлення-рішення №0002021306 від 15.08.2018, податкового повідомлення-рішення №0002001306 від 15.08.2018, рішення №0000691306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.08.2018 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-41 від 15.08.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Волинь-Бетон судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9141,02 грн. та судові витрати на правничу допомогу в сумі 4689,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - до Головного управління ДФС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 06 червня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.