Постанова

від 19.06.2019 по справі 524/2919/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 р.Справа № 524/2919/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "55" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Кривич Ж.О., м. Кременчук, повний текст складено 28.12.18 року по справі № 524/2919/17

за позовом Об`єднання співввласників багатоквартирного будинку "55"

до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області

треті особи: ОСОБА_1 , Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області

про скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №121 від 20.02.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співввласників багатоквартирного будинку "55" звернулось до суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, треті особи: ОСОБА_1 , Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, в якій просить: скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 121 від 20 лютого 2017 року, яким надано дозвіл на переведення жилих приміщень квартири АДРЕСА_4 , із житлового в нежитловий фонд у м. Кременчуці.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.12.2018 року позовну заяву Об`єднання співввласників багатоквартирного будинку "55" - залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Об`єднання співввласників багатоквартирного будинку "55" (далі - ОСББ) подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки доводам, викладеним у позовній заяві, та висловленим представником ОСББ 55 в засіданнях з приводу того, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради прийняте за відсутності обов`язкових документів: виписки з протоколу загальних зборів членів ОСББ 55 та згоди/відмови власників суміжних квартир. В порушення п.п. 2.1.10 пункту 2 Порядку переведення житлових приміщень (квартир, будинків), що належать на праві власності юридичним або фізичним особам, у нежитлові, затвердженим рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.08.2010 року (далі - Порядок), вищезазначених документів ОСОБА_1 додано не було, а тому у відповідача не виникло права ані на комісійне складання акту, ані на прийняття рішення про надання дозволу на переведення квартири з житлового в нежитловий фонд. Натомість, відповідачем до матеріалів судової справи додано листа вих. № 1 від 18 січня 2017 року за підписом голови ОСББ 55 Куземи О.В. та за відсутності печатки юридичної особи, в якому зазначено, що надати виписку з протоколу загальних зборів ОСББ 55 немає можливості, оскільки такі збори не відбулися (мешканці не з`явилися). Вказаний лист не є відмовою, в розумінні п.п. 2.1.10 пункту 2 Порядку. Також, незаконним є те, що про отримання вказаного листа, через два місяці після отримання заяви представника ОСОБА_1 , потурбувалось Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, а не заявник ( ОСОБА_1 ) чи його представник, які, з огляду на вимоги Порядку, повинні були надати відмову разом із заявою. Оскільки Порядок не закріплює право чи обов`язок Виконавчого комітету збирати необхідні документи замість заявника, то, відповідно, за умови ненадання відмови балансоутримувача та власників суміжних квартир разом із заявою - правові підстави для надання дозволу на переведення квартири з житлового фонду в нежитловий відсутні. Більш того, на момент комісійного складення акту опитування (29.12.2016 р.) лист голови ОСББ 55 № 1 від 18.01.2017 року у відповідача був відсутній, а тому комісія для опитування мешканців була створена протиправно. Окрім того, з огляду на зміст листа голови ОСББ 55 Куземи О.В., та з урахуванням положень Конституції України, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради зобов`язаний був звернутися до положень Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , який чітко визначає порядок скликання та проведення загальних зборів співвласників об`єднання. В суді першої інстанції представником позивача неодноразово наголошувалось на тому, що загальні збори ОСББ 55 з питання надання згоди на переведення приміщень квартири АДРЕСА_4, із житлового в нежитловий фонд з метою реконструкції під адміністративно- торговельне-побутове приміщення, - не скликались, жоден із співвласників письмового повідомлення про проведення зборів з даного питання не отримував. Проте, суд першої інстанції жодної оцінки наведеним доводам не надав, мотивів їх неврахування у судовому рішенні не виклав. Також, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реконструкція квартири № 1 не зачіпає конкретні права позивача, як юридичної особи, а повноважень на захист інтересів власників суміжних з квартирою № 1 житлових приміщень ОСББ 55 не має, посилаючись при цьому на положення ст.ст. 5, 14 Закону України Про основи містобудування , п.п.3 п. "б" частини 1 статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 1, 2, 4, 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, п.п. 2.2, 3.3, 4.2, 4.5, 5.5 Статуту ОСББ "55". Позивач зауважує, що з системного аналізу вищенаведених положень вбачається, що зовнішні (несучі) стіни являються спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, а тому вирішення питання про надання дозволу на переведення квартири з житлового в нежитловий фонд, з огляду на організацію відокремленого входу у приміщення будинку у зовнішній (несучій) стіні, відноситься до виключної компетенції загальних зборів об`єднання. Більш того, у зв`язку з переведенням квартири із житлового фонду в нежитловий, ОСОБА_1 , використав прибудинкову територію, призначену для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб співвласників, для власних цілей - влаштував на даній території сходи до окремого входу у нежитлове приміщення, встановив навіс, влаштував вимощений плиткою заїзд для автомобілів. Питання ж надання ОСОБА_1 дозволу на влаштування окремого входу в зовнішній (несучій) стіні, переведення квартири із житлового в нежитловий фонд та порядку використання прибудинкової території, у зв`язку з таким переведенням, на розгляд вищого органу управління ОСББ 55 , у визначеному законом порядку, не виносились. В свою чергу, здійснене відповідачем комісійне опитування власників квартир з приводу переведення квартири з житлового в нежитловий фонд виходить за межі повноважень Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, оскільки визначеної п.п. 2.1.10 пункту 2 Порядку відмови у формі виписки з протоколу загальних зборів та відмови власників суміжних квартир представником Герасимовича до заяви не додано. Таким чином, надаючи згоду на переведення квартири ОСОБА_1 з житлового в нежитловий фонд без розгляду даного питання вищим органом управління об`єднання (та й взагалі без скликання загальних зборів), відповідач втрутився у виключну компетенцію загальних зборів ОСББ 55 та порушив право власності співвласників багатоквартирного будинку на спільне майно. Просить скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.12.2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, Департамент житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області та ОСОБА_1 подали до суду відзиви на апеляційну скаргу , вважаючи її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю законним та обґрунтованим. Просять суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.12.2018 року без змін.

Представники відповідача та третіх осіб в судовому засіданні підтримали заперечення на апеляційну скаргу.

Представник позивача наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 19 жовтня 2016 року ОСОБА_1 , власник квартири АДРЕСА_4 звернувся до міського Голови з заявою про надання йому дозволу на переведення належного йому жилого приміщення у нежитловий фонд для подальшої реконструкції під адміністративно-торгівельно-побутове приміщення.

До заяви, серед іншого, доданий акт № 1 від 7 вересня 2016 року про обстеження технічного стану квартири, технічний висновок про стан будівельних конструкцій та інженерних мереж квартири та можливість її реконструкції.

Під час підготовки заяви до розгляду УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради витребувало від ОСББ 55 інформацію про те, чи проводилися загальні збори членів ОСББ щодо вирішення питання переведення квартири № 1 у нежитловий фонд та отримана відповідь про те, що збори не відбулися, у зв`язку з неявкою членів ОСББ (т. 1 а.с. 69). Після цього комісія УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради у складі трьох спеціалістів Управління 29 грудня 2016 року провела опитування власників квартир, про що склала акт (т.1 а.с. 47-51). Зокрема, було встановлено, що власники квартир, розташованих поверхом вище (№7 та № 9), не погоджуються з реконструкцією квартири № 1, побоюючись виникнення додаткового шуму.

Рішенням виконкому Кременчуцької міської ради від 20.02.2017 року № 121 надано дозвіл ОСОБА_1 на переведення жилих приміщень квартири № 1 із житлового в нежитловий фонд з метою реконструкції під адміністративно-торгівельно-побутове приміщення (а. с. 4).

Згідно відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, станом на 20 листопада 2018 року, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, об`єкт нерухомості адміністративно-торгівельно-побутове приміщення загальною площею 182,5 кв. м. зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 .

Вважаючи, що виконкомом Кременчуцької міської ради при прийнятті рішення від 20.02.2017 року № 121 про надання дозволу на переведення жилих приміщень квартири № 1 із житлового в нежитловий фонд порушено процедуру розгляду цього питання, ОСББ 55 звернулось до суду з позовом про його скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСББ 55 звернулось в суд саме на захист інтересів власників суміжних з квартирою № 1 житлових приміщень . Проте, ОСББ таких повноважень не має. Даних про те, що реконструкція квартири № 1 у адміністративно-торгівельно-побутове приміщення зачіпає конкретні права позивача, як юридичної особи, судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що доводи позивача про протиправність оскаржуваного рішення грунтуються на тому, що відповідачем прийнято рішення за відсутності обов`язкових документів, а саме: виписки з протоколу загальних зборів членів ОСББ 55 та згоди/відмови власників суміжних квартир.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, зокрема, ним є право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 320 цього ж Кодексу власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Частина п`ята статті 319 Цивільного кодексу України закріплює, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з положеннями статті 4 Житлового кодексу УРСР житло є специфічним об`єктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та не порушення прав інших осіб, зокрема, інших мешканців жилого будинку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що використання об`єкта власності обмежується мотивами не завдання шкоди правам, свободам та гідності інших громадян, інтересам суспільства. При цьому, право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності в порядку та з обмеженнями, встановленими законом, прямо закріплено статтею 320 Цивільного кодексу України.

Статтею 8 Житлового кодексу УРСР встановлено, що переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 151 Житлового кодексу УРСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Згідно з ст. 152 Житлового кодексу УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

Згідно державних будівельних норм ДБН В 2.2-9-99 громадські будинки та споруди , ДБН В 2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки , такі приміщення громадського призначення як магазин-офіс можуть бути розміщені в житлових будинках на першому поверсі і мати ізольований вхід від житлової частини будинку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що особа має право на свій розсуд здійснювати в належній їй квартирі ремонт, змінювати її вигляд та призначення, але за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному жилому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Стосовно правомірності оскаржуваного рішення виконавчого комітету колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку. Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Із аналізу наведених правових норм встановлено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють безпосереднє управління лише житловим фондом, який віднесений до комунальної власності. В усіх інших випадках вони надають відповідні дозволи, здійснюючи при цьому контроль за дотриманням прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.

Таким чином, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад вправі вирішувати питання переведення житлових приміщень (квартир), що належать на праві власності юридичним або фізичним особам, у нежитлові за умови, що проведені зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Нормативно-правовим актом, який на час прийняття оскаржуваного рішення встановлював процедуру переведення приміщень житлового фонду у нежитловий в м. Кременчуці, є Порядок переведення житлових приміщень (квартир, будинків), що належать на праві власності юридичним або фізичним особам, у нежитлові, затвердженим рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.08.2010 року (далі - Порядок).

Відповідно до підпункту 2.1.10. Порядку до заяви власника квартири має бути додана письмова згода балансоутримувача та мешканців суміжних квартир першого та другого поверхів з квартирою, яка зазначена в заяві, щодо подальшого використання її за певним призначенням. У разі їх немотивованої або безпідставної відмови щодо подальшого використання житлового приміщення за певним призначенням - комісійно (у складі представників УЖКГ, балансоутримувача будинку та мешканців інших квартир) складається відповідний акт, який ураховується при підготовці рішення виконкому міської ради. Для житлових приміщень у будинках житлово-будівельних кооперативів та об`єднань співвласників багатоквартирних будинків - виписка з протоколу рішення загальних зборів членів кооперативу.

Тобто, Порядком передбачена письмова згода балансоутримувача та мешканців суміжних квартир першого та другого поверхів з квартирою, яка зазначена в заяві, щодо подальшого використання її за певним призначенням. Разом з цим, немотивована або безпідставна відмова не призводить до виникнення, зміни або припинення прав власника квартири на вирішення питання переведення житлового приміщення в житлове та не є підставою для позбавлення власника квартири його законних прав.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось представником відповідача в ході розгляду справи, що ОСОБА_1 надано всі необхідні документи, передбачені п. 2.1. Порядку, а саме: заяву, копію його паспорта, копію правовстановчого документа на квартиру, копії технічного паспорта на квартиру, технічного висновку про стан будівельних конструкцій житлового приміщення (квартири, будинку) та можливість реконструкції приміщення під об`єкт підприємницької діяльності, довідки про те, що у житловому приміщенні ніхто не зареєстрований, копію документа, що підтверджує забезпечення його житлом для постійного проживання, довідки відповідних підприємств, які надають мешканцям міста послуги з постачання води, газу, теплової та електричної енергії, обслуговування жилих будинків та прибудинкових територій, про відсутність заборгованості з оплати цих послуг по вказаному житловому приміщенню (квартирі, будинку), акта з висновками про обстеження стану житлового приміщення (квартири, будинку) комісії з обстеження житлових будинків і жилих приміщень в м. Кременчуці, листа ОСББ 55 № 1 від 18.01.2017, окрім виписки з протоколу рішення загальних зборів членів об`єднання (оскільки в житловому будинку АДРЕСА_5 створено ОСББ).

В апеляційній скарзі позивач посилається на той факт, що в порушення положень Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , загальні збори ОСББ 55 з питання надання згоди на переведення приміщень квартири АДРЕСА_4 із житлового в нежитловий фонд, з метою реконструкції під адміністративно-торгівельне-побутове приміщення, не скликались, жоден із співвласників письмового повідомлення про проведення зборів з даного питання не отримував.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляв голову правління ОСББ 55 про те, що має намір перевести свою квартиру з житлового приміщення в нежитлове, та просив надати на це дозвіл, що підтверджується копіями відповідних заяв від 21.12.2015 року, 01.02.2016 року, 30.06.2016 року (т. 2 а.с. 13-15).

Доводи позивача, висловлені в судовому засіданні про те, що ОСББ 55 не було відомо про вказані заяви та наміри ОСОБА_1 , спростовуються підписом голови правління ОСББ 55 про отримання вказаних заяв.

Лише 18.01.2017 року письмово УЖКГ Кременчуцької міської ради (листом голови ОСББ 55 № 1) було повідомлено, що на загальні збори, призначені у лютому 2016 року, на яких повинно було вирішуватися питання щодо переведення квартири АДРЕСА_4 з житлового в нежитловий фонд, мешканці будинку не з`явилися, тому збори не відбулися, а отже надати копію виписки немає можливості (т. 1 а.с. 69).

Враховуючи відсутність виписки з протоколу загальних зборів членів ОСББ 55 , на виконання п. 2.1.10 Порядку, комісією у складі: головного спеціаліста-юрисконсульта управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Шаумян Ольги Володимирівни, головного спеціаліста з проектування управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Яковенко Тетяни Вадимівни, головного спеціаліста житлово-експлуатаційного відділу управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Генсіцької Антоніни Петрівни було проведено опитування власників квартир житлового будинку АДРЕСА_5 , з метою встановлення факту щодо надання або відмови в наданні згоди на переведення квартири АДРЕСА_4 з житлового в нежитловий фонд, про що складено відповідний акт від 29.12.2016 року (т. 1 а.с. 47-48).

За результатами проведеного опитування було встановлено, що власники квартир №№ 9, 7, 12, 19, 27, 28, 30, 31, 32, 34, 42, 50, 63, 60 заперечують стосовно переведення квартири АДРЕСА_4 з житлового в нежитловий фонд. Власники квартир № 45 та № 48 не заперечують проти переведення квартири № 1 вищезазначеного будинку з житлового в нежитловий фонд, але за умови озеленення та благоустрою території біля магазину/будинку. Власники інших квартир на час проведення опитування (29.12.2016 з 17 год. 45 хв. по 19 год. 00 хв.) не відчиняли двері, у зв`язку з чим не вдалося отримати від них згоду або незгоду в переведенні квартири АДРЕСА_4 .

Додатком до акту про опитування власників квартир від 29.12.2016 є опитувальні листи №№ 1, 2, 3 щодо надання або відмови в наданні згоди на переведення квартири АДРЕСА_4 в нежитловий фонд з метою використання під адміністративно- торгівельно-побутове приміщення (т. 1 а.с. 49-51).

У примітках до вказаного акту зазначено, що жоден із власників квартир житлового будинку АДРЕСА_5 не надав згоду на включення його до складу комісії, але власники зазназначених квартир свою згоду/незгоду письмово підтвердили в опитувальних листах.

З урахуванням наявності акта, складеного комісійно, та наданого пакету документів ОСОБА_1 (заявником), Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області прийнято рішення від 20.02.2017 № 121 Про надання дозволу на переведення жилих приміщень квартири АДРЕСА_4 , із житлового в нежитловий фонд у м. Кременчуці .

Доводи апеляційної скарги про те, що здійснене відповідачем комісійне опитування власників квартир з приводу переведення квартири з житлового в нежитловий фонд виходить за межі повноважень Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, оскільки визначеної п.п. 2.1.10 пункту 2 Порядку відмови у формі виписки з протоколу загальних зборів та відмови власників суміжних квартир представником ОСОБА_1 до заяви не додано, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки Порядком не передбачено, що безпідставна відмова повинна оформлятися письмово, а у зв`язку з відсутністю виписки з протоколу загальних зборів членів ОСББ 55 , про надання якої ОСОБА_1 неодноразово звертався до голови правління ОСББ 55 з 2015 року, на виконання п. 2.1.10 Порядку і було здійснене комісійне опитування, про що складено акт.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що на момент комісійного складення акту опитування (29.12.2016 р.) лист голови ОСББ 55 № 1 від 18.01.2017 року про відсутність можливості надати копію виписки у відповідача був відсутній, а тому комісія для опитування мешканців була створена протиправно, оскільки в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що до моменту складання акту від 29.12.2016 року був опитаний голова ОСББ "55", який в усній формі повідомив, що на загальні збори, призначені у лютому 2016 року, мешканці будинку не з`явилися, тому збори не відбулися. Вже потім, 18.01.2017 року голова ОСББ "55" повідомив про це письмово.

Колегія суддів повторно наголошує на тому, що Порядком не передбачено, що безпідставна відмова повинна оформлятися письмово.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що з листа голови ОСББ 55 № 1 від 18.01.2017 року вбачається, що загальні збори, на яких повинно було вирішуватися питання щодо переведення квартири АДРЕСА_4 з житлового в нежитловий фонд, були призначені у лютому 2016 року.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звертався до позивача з відповідною заявою про надання виписки, як 01.02.2016 року, так і 30.06.2016 року (т. 2 а.с. 14-15), проте доказів розгляду останньої заяви останнім не надано.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що про отримання листа від 18.01.2017 року потурбувалось Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, а не заявник ( ОСОБА_1 ) чи його представник, які, з огляду на вимоги Порядку, повинні були надати відмову разом із заявою, представник УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради в суді апеляційної інстанції пояснив, що квартири № 1 та № 2 на першому поверсі у вищевказаному будинку належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , а щодо квартир на другому поверсі, останній звернувся з відповідним проханням до УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради, оскільки йому мешканці відмовили у наданні згоди/відмови письмово.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до технічного висновку про стан будівельних конструкцій та інженерних мереж та можливості реконструкції приміщення під адміністративно-побутові приміщення, зробленого експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_4 , виконання робіт з реконструкції вищезазначеної квартири не погіршить технічного стану конструкцій приміщення та будинку вцілому.

Таким чином, переведення квартири АДРЕСА_4 не суперечить державним будівельним нормам, не погіршить технічного стану конструкцій будинку вцілому, що підтверджується відповідним технічним висновком, а отже і не наносить шкоди іншим співвласникам багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 4 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та п. 7 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Окремий вхід, який передбачено ескізним проектом, та на який посилається позивач в апеляційній скарзі, не відноситься до капітальних споруд та не збільшує геометричні розміри фундаменту. Крім того, земельна ділянка прибудинкової території (прилеглої) вищезазначеного будинку перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Кременчука.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності беззаперечних підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні по справі "Інтерсплав проти України" (№ 803/02) Європейський Суд з прав людини наголосив, що втручання державних органів в право власності має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

У своєму рішенні "Ян та інші проти Німеччини" (Jahn and Others v. Germany № 46720/99, № 72203/01 і № 72552/01) Європейський суд з прав людини зазначив: "Стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції містить три чітко сформульовані норми [три чітко сформульовані правила]: перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та передбачає умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів… Ці норми не є окремими, а пов`язані між собою. Друга і третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, і, відповідно, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі".

У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Зміст наведеної практики Європейського суду з прав людини як судового органу, що вправі надавати тлумачення положенням Конвенції, які Україна визнала обов`язковими для застосування, свідчить, що передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень того чи іншого рішення, яке певним чином обмежує право особи, повинно бути виправдане та жодним чином не порушувати баланс інтересів як держави у цілому, так і кожної особи окремо.

Враховуючи обставини даної справи, при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 08.05.2018 по справі № 210/8381/13-а.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

За приписами ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим цією нормою шляхом.

За статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, для цілей реалізації завдання адміністративного судочинства з захисту порушених права та інтересів осіб рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, приписами Кодексу адміністративного судочинства на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Разом з цим, Кодекс адміністративного судочинства України покладає на позивача обов`язок обгрунтування своїх вимог щодо порушення його прав рішенням, діями чи бездіяльністю відповідача, якими порушено його права та інтереси, з наданням доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення таких прав, свобод чи інтересів.

Виходячи із системного аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом, має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням суб`єкту владних повноважень саме її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.

Колегія суддів зазначає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичні негативні правові наслідки протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї, у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю.

Відповідно до приписів частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року, будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Тобто, оспорювані позивачем дії або бездіяльність відповідача повинні мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Зазначена правова позиція повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.07.2018 у справі № 554/1334/17, які колегія суддів, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує при виборі та застосуванні норм права.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права осіб рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, при цьому, суд повинен об`єктивно встановити наявність негативних правових наслідків для позивача у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних прав та обов`язків, які виникли у зв`язку з такими рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Саме рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які порушують права, свободи або інтереси особи, підлягають перевірці на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

В ході розгляду справи встановлено, що ОСББ 55 звернулось до суду за захистом інтересів власників суміжних з квартирою № 1 житлових приміщень .

В свою чергу, відповідно до пункту 2.2. Статуту ОСББ 55 , затвердженого Установчими зборами (протокол № 1 від 19 липня 2004 року), зареєстрованого у виконкомі Кременчуцької міської ради (рішення № 70 від 04.02.2005 року), завданням та предметом діяльності ОСББ є належне утримання будинку та прибудинкової території, забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб. З метою досягнення цих завдань, ОСББ реалізує надані йому повноваження, передбачені пунктами 2.3., 2.6. Статуту, зокрема, захищає права, представляє законні інтереси власників в органах виконавчої влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, незалежно від форми власності.

Отже, ОСББ не має повноважень звертатися в суд в інтересах власників окремих квартир, навіть, у разі, коли вважає, що їх права порушені.

Даних про те, що реконструкція квартири № 1 у адміністративно-торгівельно-побутове приміщення зачіпає конкретні права позивача, як юридичної особи, в ході розгляду справи не встановлено.

Навпаки, з огляду на те, що переведення квартири АДРЕСА_4 з житлового в нежитловий фонд не призводить до погіршення технічного стану будинку вцілому, не суперечить державним будівельним нормам, стандартам, не змінює геометричні розміри будинку, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області своїм рішенням від 21.02.2017 № 121 не порушив інтереси та права позивача.

Таким чином, оскаржуваним рішенням не вирішено питань, які створюють, змінюють або припиняють права або обов`язки позивача. Тобто, не створюють для позивача будь-яких правових наслідків, а тому колегія суддів вважає необґрунтованим твердження позивача в апеляційній скарзі про порушення оскаржуваним рішенням його законних прав та інтересів.

Відтак, відмова суду першої інстанції в задоволенні позову про скасування вказаного рішення є правомірною.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "55" залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.12.2018 року по справі № 524/2919/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 21.06.2019 року