Постанова

від 27.05.2019 по справі 1140/3182/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2019 року м. Дніпросправа № 1140/3182/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.

за участі представника позивача Карпова В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року в адміністративній справі № 1140/3182/18 за позовом ОСОБА_1 до Міської призовної комісії м.Кропивницького третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на строні відповідача - Кропивницький міський військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Міської призовної комісії м. Кропивницького, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Кропивницький міський військовий комісаріат, згідно якого, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення міської призовної комісії м. Кропивницький оформлене протоколом №9 від 11.10.2018р. в частині визнання позивача, 1995 р.н., який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 придатним до військової служби та призвання його на строкову військову службу, попереднє призначення в спеціальні частини Національної гвардії України з охорони особливо важливих державних об`єктів та спецвантажів, зарахування до команди 210;

- зобов`язати міську призовну комісію м. Кропивницький прийняти рішення про надання позивачеві, 1995 р.н., який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 відстрочки від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених абзацом 4 частини 13 статті 17 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України Про військовий обов`язок і військову службу, а тому доводи позивача щодо протиправності дій відповідача є безпідставними.

В апеляційній скарзі на рішення суду позивачем зазначено, що рішення суду першої інстанції суперечить Конституції України, не відповідає вимогам діючого законодавства та практиці Європейського суду з прав людини з вирішення подібних правовідносин, а також носить дискримінаційний характер.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити інше рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи не прибули в судове засідання, та оскільки були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши доводи представника позивача та перевіривши підстави апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку щодо безпідставності доводів апеляційної скарги.

Як було встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених в ході розгляду справи доказів, відповідно до облікової картки призовника ОСОБА_1 , останній пройшов медичний огляд та за станом здоров`я визнаний придатним до військової служби (а.с.84,85).

Згідно витягу з книги протоколів засідань міської призовної комісії м. Кропивницький Кіровоградської області, рішенням міської призовної комісії, оформленим протоколом №9 від 11.10.2018р., позивача визнано придатним до військової служби та згідно п. 1 ст. 15 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вирішено призвати на строкову військову службу, попереднє призначення в спеціальні частини Національної гвардії України з охорони особливо важливих державних об`єктів та спецвантажів, зарахування до команди 210 (а.с.23, 80-83).

01.10.2018р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на строкову військову службу, яка, з посиланням на ч.1, 13 ст. 17 Закону №2232- XII, мотивована тим, що позивач має право на відстрочку оскільки є охрещеним служителем Релігійної організації Свідків Єгови в Україні, з 01.10.2017р. займає посаду та має духовний сан священнослужителя служителя (диякона) збору (а.с.14).

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано довідку Релігійної організації Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні від 17.09.2018р. №1731 та витяг зі статуту Релігійної організації Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні (а.с.15,16).

Листом від 11.01.2018р. №3201/бс позивача, з посиланням на норми абз. 4 ч. 13 ст. 17 Закону №2232- XII, було поінформовано про відмову у наданні відстрочки у зв`язку з тим, що надання відстрочки від призову можливе лише для священнослужителів, які закінчили вищі або середні духовні навчальні заклади, займають посаду в релігійних організаціях, що діють за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку на час виконання обов`язків священнослужителя (а.с.19, 20).

Вважаючи вказану відмову протиправною, оскільки це суперечить положенням статей 24, 35 Конституції України та свідчить про дискримінаційний характер норми абз. 4 ч. 13 ст. 17 Закону №2232- XII по відношенню до священнослужителів інших релігійних організацій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з наступного.

Позивач, стверджуючи про протиправність спірного рішення, послався на ч. 13 ст. 17 Закону №2232- XII.

Наведена норма Закону передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких певному колу осіб може бути надана відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності. Так, священнослужителям, які закінчили вищі або середні духовні навчальні заклади і займають посаду в релігійних організаціях, що діють за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку, відстрочка від призову на строкову військову службу надається на час виконання обов`язків священнослужителя.

Отже, відповідач, відмовляючи позивачеві у наданні відстрочки, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом №2232-XII, та не наділений компетенцією діяти на власний розсуд та розширено тлумачити положення Закону щодо можливості надання відстрочки від призову на строкову військову службу.

Крім того, судом проаналізовано положення абзацу 4 частини 13 статті 17 вказаного Закону та за висновком суду право на отримання відстрочки від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності законодавець пов`язує з наступною сукупністю ознак:

- особа є священнослужителем;

- особа закінчила вищий або середній навчальний духовний заклад;

- особа здійснює професійну діяльність, займаючи посаду в релігійних організаціях, що діють за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посада священнослужителя в релігійній організації має бути професійною діяльністю особи.

Суд послався на Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 16 серпня 2012 року № 923, Додаток А Розділу 2 ПРОФЕСІОНАЛИ, містить назву професій 2460 Священнослужитель (пастор, пресвітер, військовий священик (капелан) і т. ін.) та зазначив, що у відповідності до встановлених обставин професійною діяльністю позивача є робота на посаді інженера-конструктора (а.с.136), відповідно, діяльність позивача в якості священнослужителя (диякона) в релігійній організації Кіровоградська місцева релігійна громада Свідків Єгови не є професійною діяльністю, а є його особистим (внутрішнім) переконанням щодо бачення на свободу віросповідання (а.с.30-34).

Отже, за відсутністю таких обов`язкових складових, як наявність освіти у вищих або середніх навчальних духовних закладах та зайняття професійною діяльністю за набутою освітою, суд визнав відсутніми підстави для надання позивачеві права на відстрочку від призову на строкову військову службу, з підстав, визначених абзацом 4 частиною 13 статті 17 Закону №2232-XII.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Позивач стверджує, що ненадання йому відстрочки від призову на строкову військову службу фактично є дискримінацією за релігійною ознакою, а тому вважає протиправним рішення міської призовної комісії м. Кропивницький, оформлене протоколом №9 від 11.10.2018р., в частині визнання позивача придатним до військової служби та призвання його на строкову військову службу, попереднє призначення в спеціальні частини Національної гвардії України з охорони особливо важливих державних об`єктів та спецвантажів, зарахування до команди 210.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наведеним рішенням позивача визнано придатним до військової служби у зв`язку з чим відбувся призов на строкову військову службу з призначенням у відповідну частини для її проходження.

Зазначене рішення за своїм змістом не суперечить вимогам законодавства та не містить відомостей, які б суперечили фактичним обставинам.

Проте, даним рішенням питання щодо надання позивачеві відстрочки від призову на строкову військову службу не вирішено, про підстави неможливості у наданні відстрочки від призову на строкову військову службу позивачеві повідомлено у листі відповідача від 11.01.2018р. №3201/бс.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимоги стосовно надання позивачеві відстрочки від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених абзацом 4 частини 13 статті 17 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, за відсутності передбачених наведеною нормою Закону підстав для прийняття відповідного рішення.

Так, як вірно зазначив суд, згідно п. 77 Положення №352 відповідно до результатів медичного огляду призовника, його моральних і професійних якостей, рівня освіти, а також матеріального і соціального стану призовника та членів його сім`ї районна призовна комісія виносить і оголошує одне з рішень, яке заноситься до облікової картки призовника та до книги протоколів засідань призовної комісії, в т.ч., про надання відстрочки або звільнення від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтями 17 і 18 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до п. 82 Положення №352 відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" відстрочка від призову на строкову військову службу надається громадянам за рішенням призовної комісії: за сімейними обставинами, за станом здоров`я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.

Право на одержання призовниками відстрочки від призову повинно бути підтверджено відповідними документами, які подаються призовниками до військового комісаріату.

Згідно абз. 4 ч. 13 ст. 17 Закону №2232-XII відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності надається громадянам призовного віку священнослужителям, які закінчили вищі або середні духовні навчальні заклади і займають посаду в релігійних організаціях, що діють за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку, - на час виконання обов`язків священнослужителя.

Отже, наведена норма передбачає надання відстрочки від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності, зокрема, особам, які за своєю професією є священнослужителями.

Відповідно до розділу 5 Додатку А Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 16 серпня 2012 року № 923 професіонали в галузі релігії віднесені за кодом професії 2460 та за цим кодом передбачені наступні професійні назви робіт: Єпіскоп (архієпіскоп, митрополит, голова об`єднання, старший пресвітер), місіонер, священнослужитель (пастор, пресвітер).

В свою чергу, професійною діяльністю позивача є робота на посаді інженера-конструктора, тобто суд дійшов вірного висновку, що служіння позивача дияконом у релігійній організації Кіровоградська місцева релігійна громада Свідків Єгови, статут якої зареєстровано у новій редакції розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 28.11.2016р. №511-р., є не його професійною діяльністю, а фактично є його особистим (внутрішнім) переконанням щодо бачення на свободу віросповідання.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України, що закріплено ст. 65 Конституції України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ч. 5 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба в Україні організовується з дотриманням конституційної вимоги про відокремлення церкви і релігійних організацій від держави.

Статтею 4 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації передбачено, що ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно ст. 35 Конституції України ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Законом України Про альтернативну (невійськову) службу від 12 грудня 1991 року № 1975-XII, визначено організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина (надалі Закон № 1975-XII).

Альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством (ст. 1 Закону № 1975-XII).

Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю (ст. 2 Закону № 1975-XII).

Громадянин України, який проходить альтернативну службу, користується всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, за винятками, визначеними цим та іншими законами України, відповідно до Конституції України, і виконує всі обов`язки громадянина України.

За громадянином, який проходить альтернативну службу, зберігаються право на житлову площу, яку він займав до направлення на службу, черговість на одержання житла за місцем проживання і роботи, а також попередня робота (посада), яку він виконував (займав) до направлення на службу, а в разі її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Він користується переважним правом на залишення на роботі у разі скорочення чисельності або штату працівників протягом двох років з дня звільнення з альтернативної служби (ст. 3 Закону № 1975-XII).

Таким чином, державою на законодавчому рівні забезпечено дотримання рівності прав осіб, які за своїми внутрішніми (релігійними) переконаннями не допускають користування зброєю, спрямованих на виконання конституційного обов`язку, шляхом його заміни альтернативною службою, тобто доводи позивача щодо допущення щодо нього дискримінації за релегійною ознакою є безпідставними.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції за результатами аналізу практики Європейського суд з прав людини у справах відносно Свідків Єгови, яким було відмовлено у звільненні від військової служби, оскільки в даному випадку позивачем чітко визначено підставу надання відстрочки від призову на військову службу, яка не передбачена Законом України Про військовий обов`язок і військову службу, та не ставилась вимога щодо звільнення від військової служби, що в свою чергу доводить хибність доводів апелянта з приводу неврахування судом першої інстанції судової практики Європейського суд з прав людини.

З огляду на викладане, колегія суддів визнає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норнм матеріального і процесуального права, що виключає підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у справі №1140/3182/18 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 329 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяС.Ю. Чумак

суддяІ.В. Юрко