Постанова від 19.06.2019 по справі 729/1402/15-ц

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 729/1402/15-ц

провадження № 61-5216св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 22 липня 2016 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Харечко О. К., Хромець Н. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , після якої відкрилася спадщина до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, земельна ділянка, призначенням для будівництва та обслуговування і земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства.

Позивач вказував, що він постійно проживав з матір`ю з 2009 року і на цей час продовжує проживати в будинку. У 2015 році позивач звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та дізнався, що спадщина прийнята його племінником ОСОБА_2 . Позивач є спадкоємцем першої черги відповідно до статті 1261 ЦК України та згідно частини третьої статті 1268 ЦК України спадщину прийняв належними чином. Протягом строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, від спадщини не відмовився. ОСОБА_2 є спадкоємцем п`ятої черги за законом, а тому не мав права на отримання спадщини.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

встановити факт, що він ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_3 проживав разом з нею у АДРЕСА_1 ;

визнати недійсними:

1) свідоцтво про право власності на спадщину серії НОМЕР_5 від 22 червня 2013 року, видане приватним нотаріусом Винниченком А. М. на житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1 ;

2) свідоцтво про право на спадщину серії НОМЕР_6 від 22 червня 2013 року, видане приватним нотаріусом Винниченком А. М. на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована у с. Козацьке АДРЕСА_2 району Чернігівської області по вул. 30 років Перемоги, 102;

3) свідоцтво про право на спадщину серії НОМЕР_7 від 04 липня 2013 року, видане приватним нотаріусом Винниченком А. М. на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка розташована у с. АДРЕСА_2 по АДРЕСА_1 ;

стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2016 року у складі судді: Кузюри В. О. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстав для визнання свідоцтв недійсними немає, доказів про проживання на день смерті ОСОБА_1 з матір`ю також немає, до нотаріуса позивач не звертався та йому не було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачем пропущено позовну давність.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 22 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2016 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини по смерті ОСОБА_3 постійно проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОМЕР_5 від 22 червня 2013 року, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Винниченком А . М., на житловий будинок АДРЕСА_3 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОМЕР_6 від 22 червня 2013 року, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Винниченком А. М., на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована у с АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОМЕР_7 від 04 липня 2013 року, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Винниченком А. М., на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 , яка розташована у с АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 був ще живий другий її син ОСОБА_6 . Тому спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 мали бути її сини: ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , однак, ОСОБА_6 помер, не прийнявши спадщини. Наявними у матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків доведено, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживав разом з спадкодавцем, тому спадкоємець ОСОБА_1 є таким, що прийняв спадщину у порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України. Оскільки ОСОБА_2 не є спадкоємцем першої черги, то видача свідоцтв про право на спадщину за законом, здійснена з порушенням вимог закону, оскільки відповідач не мав права на спадкування. При відмові у застосуванні наслідків спливу позовної давності апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 лише у серпні 2015 року дізнався, що на його батьківську хату по АДРЕСА_2 оформлено право власності за його племінником ОСОБА_2 , а тому позивач не пропустив позовну давність.

Аргументи учасників справи

У серпні 2016 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 22 липня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржене рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 знав про відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте із позовом звернувся лише у грудні 2015 року, тобто після спливу позовної давності про застосування наслідків спливу якої заявлено відповідачем. Проте апеляційний суд безпідставно не застосував наслідки спливу позовної давності. Позивач не довів, що він проживав на момент відкриття спадщини разом із ОСОБА_3 , оскільки у книзі по господарського обліку відсутні відомості про місце проживання ОСОБА_1 і зазначено, що ОСОБА_3 на день смерті проживала одна. Довідки, надані позивачем, видані через три роки після смерті ОСОБА_3 і безпідставно взяті до уваги судом апеляційної інстанції. У зв`язку із цим відсутні підстави для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Рух справи

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась із чотирьох земельних ділянок та будинку, що розташований у АДРЕСА_1 .

25 жовтня 2007 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким належну їй земельну ділянку площею 2,7736, яка підтверджена державним актом серії НОМЕР_3 та земельну ділянку площею 0,5567, яка підтверджена державним актом серії НОМЕР_4 , призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і знаходяться на території Козацької сільської ради, заповідала своєму внуку ОСОБА_2 відповідачу у справі.

ОСОБА_2 у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом та за законом та йому було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом.

При скасуванні рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про задоволення позову, апеляційний суд зробив висновок, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 був ще живий другий її син ОСОБА_6 . Тому спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 мали бути її сини: ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , однак, ОСОБА_6 помер, не прийнявши спадщини. Наявними у матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків доведено, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживав разом з спадкодавцем, а тому є таким, що прийняв спадщину у порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України. Оскільки ОСОБА_2 не є спадкоємцем першої черги, то видача свідоцтв про право на спадщину за законом, здійснена з порушенням вимог закону, тому що відповідач не мав права на спадкування.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як одержання права на спадкування наступною чергою (частина друга статті 1258 ЦК України) та зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом . Одержання права на спадкування наступною чергою (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На зміну суб`єктного склад осіб, які набувають право на спадкування за законом в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги.

Аналіз статті 1266 ЦК України свідчить, що спадкуванням за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини.

По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємців за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу).

Відповідно до статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

При скасуванні рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про задоволення позову апеляційний суд не встановив: коло спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 , час смерті ОСОБА_6 ; чи є ОСОБА_2 сином ОСОБА_6 та зробив передчасний висновок про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення ухвалене без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 22 липня 2016 року скасувати.

Справу № 729/1402/15-ц передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови рішення апеляційного суду Чернігівської області від 22 липня 2016 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук