Постанова

від 20.06.2019 по справі 820/4962/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2019 року

Київ

справа №820/4962/13-а

адміністративне провадження №К/9901/1903/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні Касаційну скаргуЗахідної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 (суддя О.В. Панченко) та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 (колегія у складі суддів: Подобайло З.Г. Мельнікова Л.В. Григорова А.М.) у справі №820/4962/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми Харківагроснаб доЗахідної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Харківагроснаб звернулося до адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (правонаступник Західна об`єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області) №0000301541, №0000311541, №0000321541 від 21.11.2012, якими зменшено суму бюджетного відшкодування, зменшено розмір від`ємного значення та збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, вчинених ТОВ фірма Харківагроснаб та його контрагентами: ТОВ Декор-Лайн , ТОВ НВО Український завод електрообладнання , ТОВ Ельгазентегра , ТОВ Універсалоптторг-Х , та необґрунтованості податкової вигоди є лише припущеннями та містять помилкове трактування норм законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами, підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неврахування того, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних та інших документів було встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) контрагентами. Товарно-транспортні накладні складені не у відповідності до вимог закону, зокрема не заповнені необхідні реквізити.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фахівцями податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності декларування Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми Харківагроснаб бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 2329880,00грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 року, згідно із затвердженим планом перевірки, за результатами якої складено акт №2674/15-404/25190036 від 09.11.2012 про порушення позивачем:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим ТОВ фірма Харківагроснаб безпідставно віднесено до податкового кредиту за період вересень 2011 - серпень 2012 року податкові накладні, виписані ТОВ Декор лайн на адресу ТОВ фірма Харківагроснаб на суму ПДВ 138412,17грн., ТОВ НВО Український завод Електрообладнення (код 36815753) на суму ПДВ 3180144,40грн., ТОВ Ельгазентерга (код ЄДРПОУ 38173260) на суму ПДВ 122384,71грн. та ТОВ Універсалторг-Х (код 37428034) на суму ПДВ 853578,59грн., що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за серпень 2012 року на суму 2329880,00грн., завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 377132,00грн. та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за серпень 2012 року на суму 434413,00грн. заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 1153127,82грн.;

- п.187.1(б) ст.187 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим ТОВ фірма Харківагроснаб не вірно відображено суму експортних операцій у вересні 2011 року у розмірі 354510,70грн., у січні 2012 року в розмірі 1142541,00грн. у травні 2012 року в розмірі 397242,00грн.

За результатами перевірки податковим органом встановлено, що операції позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ "Декор-лайн", ТОВ "НВО "Український завод Електрообладнення", ТОВ "Універсалоптторг-Х" та ТОВ "Ельгазентерга" не мали реального товарного характеру.

На підставі висновків акта перевірки про порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України відповідачем 21.11.2012 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0000301541, 0000311541, 0000321541, якими зменшено суму бюджетного відшкодування, зменшено розмір від`ємного значення та збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Декор-лайн" при виконанні договору №0310 від 03.10.2011, ТОВ "НВО "Український завод Електрообладнання" при виконанні договорів №УЗ 1212 від 12.12.2011, №УЗ 2610 від 26.10.2011, №УЗ 2707 від 27.06.2011, №УЗ 0507 від 05.07.2011, №УЗ 1606 від 16.06.2011, № УЗ 2903 від 29.03.2012 з придбання горно-шахтного обладнання запчастини до нього, ТОВ "Універсалоптторг-Х" при виконанні договору №0111 від 01.11.2011 з придбання запчастини до сільхозтехніки та ТОВ "Ельгазентерга" при виконанні договору № 0106 від 01.06.2012 з придбання запчастин до сільськогосподарської техніки, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Судами об`єктивно взято до уваги, що транспортування товару здійснювалось силами контрагента, а не позивачем.

Суди першої та апеляційної інстанцій окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладених з контрагентами договорів, також встановили, що придбаний у контрагентів товар в подальшому використаний позивачем у власній діяльності шляхом подальшої його реалізації за кордон згідно ВМД, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

При цьому правильно відзначено, що згідно акта перевірки податкові накладні оформлені належним чином та порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Водночас в обґрунтування завищення позивачем від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагентів позивача, а не аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Водночас суди, оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами, дійшли правильних висновків про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх недійсними, і такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, має бути визнаний в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Західної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду