Постанова

від 12.06.2019 по справі 191/3096/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 191/3096/17

провадження № 61-1557св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд (далі - ТОВ Синельниківський райагробуд ) про визнання рішення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що 07 лютого 2017 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд

ОСОБА_1 обрано на посаду директора цього товариства, 08 лютого 2017 року він приступив до виконання посадових обов`язків. 21 червня

2017 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд ОСОБА_1 звільнено з цієї посади на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України при тому, що за своїм правовим змістом ця норма не може бути застосованою для звільнення керівника підприємства, тобто не може бути визнана законною підставою для його звільнення. Коли і за яких обставин приймалося рішення про його звільнення йому не відомо. Крім того, це рішення не відповідає вимогам статті 15 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , оскільки не підписане жодним учасником товариства.

ОСОБА_1 , після уточнень, остаточно просив визнати незаконним рішення загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд

від 21 червня 2017 року про його звільнення з посади директора товариства, поновити на посаді директора ТОВ Синельниківський райагробуд з 18 липня 2017 року, стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату за червень та липень 2017 року, а також середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, скасувати наказ № 2 про його звільнення від 18 липня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано рішення загальних зборів ТОВ Синельниківський райагробуд

від 21 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ Синельниківський райагробуд незаконним та скасовано його.

Визнано наказ директора ТОВ Синельниківський райагробуд № 2

від 18 липня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ Синельниківський райагробуд незаконним та скасовано його.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ Синельниківський райагробуд .

Стягнуто з ТОВ Синельниківський райагробуд на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2017 року до

30 червня 2017 року в розмірі 13 381,25 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі піддано негайному виконанню.

Стягнуто з ТОВ Синельниківський райагробуд на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд було вирішено питання про звільнення позивача з посади директора товариства на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України. Але, як вбачається з наказу про звільнення

від 18 липня 2017 року фактично його звільнено на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України, тобто, наказ виданий всупереч рішенню загальних зборів учасників товариства. Зі змісту наказу не можна встановити з якої саме посади було звільнено позивача. Також суд першої інстанції вважає недоведеним факт ознайомлення позивача з наказом про звільнення і факт його відмови отримати копію наказу. Позивач знаходився на лікуванні в період з 06 липня 2017 року по 21 липня 2017 року, що викликає сумніви щодо ознайомлення з наказом.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року, з урахуванням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого

2019 року про виправлення описки, апеляційну скаргу

ТОВ Синельниківсьикй райагробуд задоволено.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що на загальних зборах 21 червня 2017 року були присутні учасники товариства, які голосували за звільнення ОСОБА_1 з посади директора, також вони погодилися з наказом про його звільнення. На підприємстві через поведінку позивача виникла конфліктна ситуація, яка негативно впливає на роботу підприємства, що є безумовною підставою для розірвання з позивачем договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 41 КЗпП України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

12 січня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року та залишити в силі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2018 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вирішив справу з дотриманням основних засад та завдання цивільного судочинства. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач при звільненні позивача допустив значні порушення порядку звільнення позивача, а саме статті 61 Закону України Про господарські товариства , статей 41, 116 КЗпП України.

Доводи інших учасників справи:

01 березня 2019 року директором ТОВ Синельниківський райагробуд - ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подано до Верховного Суду заяву про визнання касаційної скарги.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року матеріали цивільної справи призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заяву про визнання касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлені фактичні обставини справи:

Відповідно до статуту ТОВ Синельниківський райагробуд , затвердженого протоколом № 3 від 18 квітня 2017 року, ОСОБА_1 є учасником

ТОВ Синельниківський райагробуд . Також учасниками товариства є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до пункту 7.2 Статуту директор призначається загальними зборами на підставі пропозицій учасників терміном на п`ять років. У випадках невиконання чи неналежного виконання своїх обов`язків повноваження Директора можуть бути достроково припинені відповідним рішенням Загальних зборів Учасників. Директор може бути призначений на новий термін. Також Директор може бути призначений не із складу учасників Товариства. З директором укладається трудовий договір (контракт, угода), в якому визначається права, обов`язки і відповідальність Директора, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених договором (контрактом, угодою) та законодавством України.

Загальними зборами учасників ТОВ Синельниківський райагробуд

від 07 лютого 2017 року ОСОБА_1 обрано на посаду директора з правами та обов`язками згідно статті 10 Статуту Товариства.

Згідно пункту 6.10 Статуту загальні збори учасників товариства скликаються не рідше ніж двічі на рік. Позачергові збори скликаються директором товариства, якщо вимагають інтереси товариства в цілому, а в разі не платоспроможності, а також якщо виникла загроза значного скорочення статутного капіталу.

Збори учасників товариства скликаються також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш ніж як двадцятьма відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу що стосується діяльності товариства.

Загальними зборами ТОВ Синельниківський райагробуд від 21 червня 2017 року, протокол № 4, вирішено у відповідності до пункту 2 статті 41 КЗпП України, звільнити ОСОБА_1 з посади директора з 21 червня 2017 року у зв`язку з втратою до нього довіри з боку Вищого органу управління та призначено на посаду директора ОСОБА_5 .

Наказом № 2 від 18 липня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено з

18 липня 2017 року зі згоди учасників ТОВ Синельниківський райагробуд (протокол № 4 від 21 червня 2017 року), згідно пункту 1 статті 41 КЗпП України.

Проте, при розгляді справи, суди не звернули уваги на таке.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд:

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю урегульовано у низці нормативних актів, серед яких ЦК України), ГК України, Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ Про господарські товариства (далі - Закон № 1576-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 81 ГК України та частини першої статті 50 Закону № 1576-ХІІ товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною третьою статті 167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачено у статті 10 Закону № 1576-ХІІ

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). У товариствах, в яких законом чи установчими документами передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього ( статті 23 Закону № 1576-ХІІ) .

Відповідно до статті 58 Закону № 1576-ХІІ вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 59 Закону № 1576-ХІІ, яка також відсилає до статті 41 цього закону. Відповідно до зазначених норм до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства. У частині 3 статті 99 ЦК України передбачено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо у установчих документах не визначені підстави їх усунення.

Згідно статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів ) зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц та

від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просив визнати незаконним рішення загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд від 21 червня 2017 року про його звільнення з посади директора товариства, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та скасувати наказ № 2 про його звільнення від 18 липня 2017 року.

Рішення загальних зборів товариства може бути оскаржено у судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.

При вирішенні спорів, пов`язаних з порядком скликання і роботи загальних зборів товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків, що спір в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним рішення загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд від 21 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказу № 2 про його звільнення

від 18 липня 2017 року підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Тому ухвалені рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним рішення загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд від 21 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказу № 2 про його звільнення

від 18 липня 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині та роз`ясненням позивачу права на звернення до суду з даними позовними вимогами у порядку, передбаченому ГПК України.

Вказане також узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 28 листопада 2018 року за наслідками розгляду цивільної справи № 562/304/17.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітну плати за червень та липень

2017 року з таких підстав.

За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що при звільненні йому не було виплачено нарахованої заробітної плати за червень та липень 2017 року.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, не навів жодних мотивів, якими керувався, не перевірив доводи позивача щодо невиплати нарахованої заробітної плати.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня

2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Синельниківський райагробуд про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права .

Щодо заявлених клопотань:

У березні 2019 року від ТОВ Синельниківський райагробуд надійшла заява про визнання касаційної скарги, яка підписана директором товариства - Шаркевичем Г. І. та завірена печаткою товариства.

Заява мотивована тим, що ТОВ Синельниківський райагробуд визнає законним і справедливим рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2018 року в даній справі.

Колегія суддів, вивчивши подану директором ТОВ Синельниківський райагробуд - Шаркевичем Г. І. заяву про визнання касаційної скарги, дійшла висновку про її безпідставність, оскільки за правилами частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Таким чином, визнання відповідачем касаційної скарги суперечить закону.

Керуючись статтями 255, 409, 412, 414, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 13 грудня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд про визнання рішення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказу від 18 липня 2017 року № 2 про звільнення скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд про визнання рішення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказу

від 18 липня 2017 року № 2 про звільнення закрити.

Повідомити, що позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд про визнання рішення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказу від 18 липня

2017 року № 2 про звільнення підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун В. П. Курило