Постанова

від 19.06.2019 по справі 341/1088/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 341/1088/16-ц

провадження № 61-21243св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Залуквянська сільська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області, у складі судді Юсип І. М., від 07 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області, у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Горблянського Я. Д., Матківського Р. Й., від 19 травня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та Залуквянської сільської ради про визнання недійсними та скасування рішень Залуквянської сільської ради від 11 жовтня 2013 року, від 20 жовтня 2015 року та визнання недійсним та скасування свідоцтва на право приватної власності на землю, видане ОСОБА_2 23 листопада 2015 року.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1 , на який у 1997 року виготовив будівельний паспорт під забудову своєї земельної ділянки. Згідно схеми виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель з будівельного паспорта, його земельна ділянка під будівництвом має форму прямокутника довжиною 40 м та шириною 21, 55 м. Він має намір здійснити приватизацію зазначеної земельної ділянки, на що була виготовлена технічна документація з усіма необхідними висновками. Проте його сусідка ОСОБА_2 відмовляється погоджувати межі земельної ділянки через те, що, на її думку, два з половиною метри з його земельної ділянки повинні належати їй, через що у них постійно виникають конфлікти. З листа Залуквянської сільської ради за № 101/02.2-11 від 13 квітня 2016 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 приватизувала свою земельну ділянку.

Посилаючись на зазначені обставини та вказуючи про те, що ОСОБА_2 здійснила приватизацію земельної ділянки у порушення положень статті 198 ЗК України, не погодивши межі, що впливають на розмір та конфігурацію його земельної ділянки, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними та скасувати рішення Залуквянської сільської ради від 11 жовтня 2013 року про погодження межі земельних ділянок між землекористувачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , від 20 жовтня 2015 року про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 , що знаходиться по АДРЕСА_1 та свідоцтво про право приватної власності на вказану земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи судом не було встановлено факту порушення прав позивача, які підлягають захисту у судовому порядку в обраний ним спосіб.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Кириліва М. В.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_1 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2017 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог заявника. Судом першої інстанції не враховано відсутність акту про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, акт від 03 жовтня 2013 року не містить підпису заявника.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21 серпня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2017 року і ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2017 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

25 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки , у справі № 341/1088/16-ц (провадження № 61-21243св18) було призначено повторний автоматизований розподіл.

11 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу Сердюку В. В.

Заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з копією акту виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель від 20 березня 1997 року вбачається, що на підставі рішення виконкому Залуквянської сільської ради б/н від 31 січня 1997 року встановлені в натурі межі земельної ділянки виділеної ОСОБА_1 для будівництва індивідуального жилого будинку та погосподарських споруд площею 0,08 га по АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Відповідно до акту від 12 травня 2009 року комісією, у присутності землекористувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також свідків, встановлені межі між землекористувачами. (а.с. 38).

Згідно з актом відновлення меж земельної ділянки в натурі від 11 липня 2013 року проведено передачу межових знаків та відновлення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_2 , що розташована у с. Залуква, урочище Біля бойні . Будь-яких претензій при встановлені меж земельної ділянки не виявлено про що свідчать підписи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 48).

Відповідно до акту від 03 жовтня 2013 року про обстеження земельних ділянок та встановлення межі загальна площа земельної ділянки ОСОБА_2 складає 0,1545 га. Факт користування ОСОБА_2 земельною ділянкою в урочищі Біля бойні площею 0,1545 га підтверджується довідкою Залуквянської сільської ради № 666 від 22 липня 2013 року (а.с. 46, 52).

Рішенням двадцятої сесії Залуквянської сільської ради від 11 жовтня 2013 року затверджено акт комісії щодо обстеження земельних ділянок щодо встановлення межі від 03 жовтня 2013 року та погоджено межі між землекористувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 47).

Рішенням тридцять другої сесії Залуквянської сільської ради шостого скликання від 20 жовтня 2015 року затверджено ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою та передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку у с. Залуква, урочище Біля бойні , площею 0,1530 га (а.с. 66).

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23 листопада 2015 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки у с. Залуква, урочище Біля бойні , розміром 0,153 га (а.с. 54).

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями статті 57 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Згідно з частиною десятою статті 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

У відповідності до положень статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною третьою статті 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно зі статтею 55 Закону України Про землеустрій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З урахуванням того, що судом не було встановлено факт порушення прав та інтересів позивача при передачі Залуквянською сільської радою Галицького району ОСОБА_2 у приватну власність спірної земельної ділянки, позивачем доказів на підтвердження такого факту надано до суду не було, прийнявши до уваги наявні докази про встановлені межі між землекористувачами (а.с. 38, 48), місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог заявника.

Суд першої інстанції виконав вимоги статті 213 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Апеляційний суд відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи,перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська