Постанова

від 20.06.2019 по справі 640/638/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/638/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьміної Ю.О.,

представника відповідача Максименко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ростбуд Інвест" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Вовк П.В.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ростбуд Інвест" до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ростбуд Інвест" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень за № 0013841401 та № 0013851401 від 01 листопада 2018 року;

- скасувати податкові повідомлення-рішення № 0013841401 та № 0013851401 від 01 листопада 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Ростбуд Інвест" подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що 27.07.2018 позивачу було зупинено реєстрацію податкової накладної №2 від 13.07.2018, 31.07.2018 була зупинена реєстрація податкової накладної №3 від 16.07.2018, 26.07.2018 позивачем була подана таблиця даних платника податку, яка не врахована відповідачем, 01.08.2018, 02.08.2018 позивачем було подано повідомлення про надання пояснень та копій документів до ПН №2, ПН №3 відповідно, проте комісією відповідача відмовлено при розгляді таких, а в подальшому декларація з ПДВ за липень 2018 року не подавалась, задля уникнення списання реєстраційного ліміту ДФС у сумі перевищення.

18.06.2019 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відзиві відповідач зазначає, що факт зупинення реєстрації податкових накладних та відмова Комісії ГУДФС у м. Києві у задоволенні скарги позивача на рішення щодо зупинення реєстрації податкових накладних не має жодного відношення до порушень, які виявлені у ході проведення перевірки, і, як результат, не вказують на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач наголошує, що у відповідності до абз. 22 п. 201.10. ст. 201 ПКУ, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, на підставі наказу від 28 вересня 2018 року № 14645, направлення на перевірку від 05 жовтня 2018 року №1609/26-15-14-01-05, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Ростбуд Інвест з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за липень 2018 року.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 19 жовтня 2018 року № 645/26-15-14-01-05/37883679, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 статті 49, пп. 54.3.1 п. 54.3 статті 54, п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 198.1, п. 198.2 статті 198, п. 203.1 статті 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки ТОВ Ростбуд Інвест не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2018 року, у зв`язку із чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 1 776 888, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року:

- № 0013841401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 221 110, 00 грн. (у тому числі 1 776 888, 00 грн. за податковими зобов`язаннями та 444 222, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- № 0013851401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на прибуток на суму 170, 00 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

З матеріалів перевірки позивача вбачається, що за липень 2018 року TOB Ростбуд Інвест зареєструвало податкові накладні (від 16 липня 2018 року № 3 та № 4, від 13 липня 2018 року № 2, від 02 липня 2018 року № 1) на адресу суб`єктів господарювання на загальну суму 5 954 821, 00 грн.

Так, актом перевірки встановлено, що у липні 2018 року TOB Ростбуд Інвест виконувало будівельно-монтажні роботи, а саме: Будівництво шляхопроводу по просп. Адмірала Сенявіна - вул. Залаегерсег у м. Херсоні , по договору підряду від 25 жовтня 2017 року № 10/17-03 СП, та послуги автокрану. Вказані операції відображені у бухгалтерському обліку позивача.

При цьому, за період з 01 липня 2018 року по 31 липня 2018 року, TOB Ростбуд Інвест задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 0 грн.

Згідно з пп. б п. 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У відповідності до п. 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, у порушення наведених вимог ПК України, TOB Ростбуд Інвест не подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2018 року та, відповідно, не задекларовано податкові зобов`язання за липень 2018 року у сумі 5 954 821, 00 грн. Вказані обставини позивачем не заперечуються.

Відповідно до пп. а п. 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Отже, за період з 01 липня 2018 року по 31 липня 2018 року позивачем, у порушення вимог п. 198.1, п. 198.2 статті 198 ПК України, не подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2018 року, та, відповідно, не задекларовано податковий кредит у сумі 4 177 933, 00 грн. за липень 2018 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що проведеною перевіркою позивача зроблено обґрунтований висновок про те, що TOB Ростбуд Інвест , в порушення наведених вимог податкового законодавства, не подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2018 року, у зв`язку з чим, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 1 776 888, 00 грн.

В обґрунтування протиправності рішень ГУ ДФС у м. Києві та правомірності дій позивача щодо недекларування податкових зобов`язань, TOB Ростбуд Інвест зазначає, зокрема, в апеляційній скарзі, що у липні 2018 року товариству зупинено реєстрацію податкових накладних від 13 липня 2018 року № 2 та від 16 липня 2018 № 3, а тому ... за липень 2018 року позивачем декларація з ПДВ не подавалася до відповідача, задля уникнення списання реєстраційного ліміту ДФС в сумі перевищення .

Проте, такі твердження позивача не спростовують висновків акту перевірки та не вказують на протиправність дій відповідача.

Натомість, вказане підтверджує факт неподання товариством податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року та відсутність задекларованого податкового зобов`язання, що суперечить вказаним вище вимогам ПК України.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Абзацом 1 п. 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У відповідності до вимог абз. 1-3 п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в І електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції (абз. 9-10 п. 201.10 статті 201 ПК України).

При цьому, якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Також, слід звернути увагу на те, що у відповідності до абз. 22 п. 201.10 статті 201 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З огляду на наведене, є безпідставними наведені у апеляційній скарзі доводи позивача щодо правомірності неподання податкової декларації за липень 2018 року.

Отже, враховуючи наведені вище обставини та відповідні їм вимоги законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки акту перевірки про порушення TOB Ростбуд Інвест вимог податкового законодавства та правомірними та такими, що не підлягають скасуванню оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що ґрунтуються на таких висновках контролюючого органу, а тому, погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Апелянтом (позивачем) не надано жодних належних доказів на спростування висновків відповідача та суду першої інстанції.

Крім того, доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи позовної заяви, яким суд першої інстанції надав оцінку та вірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ростбуд Інвест" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 червня 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов