Постанова

від 11.06.2019 по справі 501/1586/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/433/19

Номер справи місцевого суду: 501/1586/16-ц

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

представника ПАТ Чорноморгідрозалізобетон - адвоката Куліковського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 червня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Чорноморгідрозалізобетон до ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним,

встановив:

Публічне акціонерне товариство Чорноморгідрозалізобетон (далі - ПАТ ЧГЗБ ) звернулось до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом, в якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.05.2016р., зареєстрований в реєстрі за № 861, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) ОСОБА_4 (т.1 а.с.2-10).

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що законним головою правління ПАТ ЧГЗБ ОСОБА_9 довіреність на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.05.2016р., зареєстрованого в реєстрі за № 861, не видавалася, що вказаний договір укладався неповноважним представником, оскільки довіреність видана неповноважним керівником ПАТ ЧГЗБ . Зазначені обставини стали можливими у результаті незаконного внесення даних щодо керівника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак договір купівлі-продажу нерухомого майна ПАТ ЧГЗБ не відповідає статутним цілям ПАТ ЧГЗБ , оскільки рішення про відчуження нерухомого майна за оспорюваним договором наглядовою радою ПАТ ЧГЗБ не приймалося, не дивлячись на те, що воно є обов`язковим, з огляду на його вартість, крім того, звіт про вартість майна, що відчужувалося за оспорюваним договором, був складений суб`єктом, який не мав права на здійснення оціночної діяльності.

Оскільки оспорюваний договір був посвідчений нотаріусом із порушенням вимог законодавства, зокрема, продавцем за договором не було надано документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужувалось ОСОБА_1 , за довіреністю ОСОБА_2 , то приватний нотаріус КМНО ОСОБА_4 діяв недобросовісно, так як не вчинив дій щодо реєстрації обтяження предмету договору, з підстав визначених законом, а ОСОБА_1 , не оплативши ціну договору, в той же день продав предмет договору іншій особі.

Таким чином, позивач посилався на те, що при укладенні договору були порушені вимоги законодавства, оскільки у представника ПАТ ЧГЗБ були відсутні повноваження на укладення договору, відсутнє волевиявлення ПАТ ЧГЗБ на укладення оспорюваного договору, відсутня мета у сторін договору щодо реального настання правових наслідків, що обумовлені договором купівлі-продажу, останній не відповідає статутним цілям ПАТ ЧГЗБ .

З цих підстав позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна ПАТ ЧГЗБ від 26.05.2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 861, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4

В судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_8 заперечував проти задоволення позовних вимог, свої заперечення обґрунтовував тим, що довіреність, на підставі якої діяв представник ПАТ ЧГЗБ , на момент укладення оспорюваного договору була дійсною і позивач не звертався з позовом про визнання її недійсною, наказ Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) про анулювання сертифіката суб`єкта оціночної діяльності, який здійснив оцінку нерухомого майна, відчуженого за оспорюваним договором, не був опублікований на момент укладення договору, а тому звіт про вартість майна був дійсний. Також представник ОСОБА_1 зазначив, що іпотека об`єкта нерухомості, що є предметом оспорюваного договору, не була зареєстрована і, відповідно, наступне відчуження ОСОБА_1 нерухомого майна було законним.

Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20 лютого 2017 року позовні вимоги ПАТ ЧГЗБ були задоволені в повному обсязі (т.2, а.с.9-17).

Разом з тим, ухвалою того ж суду від 13 червня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення було задоволено, заочне рішення скасовано і призначено розгляд справи у загальному порядку в судовому засіданні (т.3, а.с.75).

Відповідач - приватний нотаріус КМНО ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, але подав до суду клопотання, що міститься у його поясненні від 02.06.2017, яким просив розглянути справу за його відсутності і в задоволенні позовних вимог відмовити (т.3, а.с.1-8).

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 червня 2017 року позов ПАТ ЧГЗБ до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 про визнання договору недійсним було задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.05.2016р., зареєстрований в реєстрі за №861, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4, укладений між ПАТ ЧГЗБ та ОСОБА_1 , предметом якого є нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3454,3 кв.м, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що складається з будівлі адміністративно-побутового корпусу, А загальною площею 954 кв.м; будівлі виробничого корпусу (АЦ), Б загальною площею 1162,3 кв.м; будівлі для зберігання вапна (у складі БСУ), Д загальною площею 101,5 кв.м; будівлі цеху РМЦ, Л загальною площею 261,8 кв.м; будівлі ТП-4037, Р загальною площею 22,5 кв.м; деревообробного цеху (ДОЦ), С загальною площею 606,4 кв.м; будівлі котельної, Т загальною площею 59,3 кв.м; будівлі матеріального сховища №1, Ф загальною площею 72,7 кв.м; будівлі рем боксу та диспетчерської, Х загальною площею 82,4 кв.м; будівлі водомірного вузлу, Ц загальною площею 7,9 кв.м; будівлі прохідної, лабораторії, електроділянки та охорони, Ч, будівлі спостережного посту №2, Є загальною площею 5,8 кв.м; залізобетонної огорожі, 1; полігону №1, 2; полігону №2, 3; майданчику для зберігання металобрухту, 8,9; еталонного майданчику, 11; підвищеного путі для розвантажування вагонів, 22,23,24; воріт, 15,16,17,18,19, підкранової колії, 25,30,31; труби котельні, 29, І мощення.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 та приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 на користь ПАТ ЧГЗБ сплачений судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (т.3, а.с.92-102).

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 а також приватний нотаріус КМНО ОСОБА_4 ставлять питання про скасування рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 червня 2017 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

До суду апеляційної інстанції з`явився лише представник ПАТ ЧГЗБ адвокат Куліковський В.В. , інші учасники справи до суду не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання (т.4, а.с.135-143).

Крім того, до суду апеляційної інстанції з`явився директор ТОВ Техномаркет-ЛТД ОСОБА_5 , який в той же день, а саме 11.06.2019 року, подав апеляційну скаргу на вищезазначене оскаржуване судове рішення.

Проте, колегія суддів не допустила його до участі у справі, оскільки ТОВ Техномаркет-ЛТД не є учасником справи, суд в оскаржуваному судовому рішенні не вирішував питання про його права та обов`язки і крім того, питання щодо прийняття його апеляційної скарги, яке має бути вирішено протягом 5 днів, станом на 11.06.2019 року, вирішено не було.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечень проти них, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційних скарг, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2016р. приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 було посвідчено договір купівлі-продажу між ПАТ ЧГЗБ , від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за № 861, щодо відчуження вищевказаного нерухомого майна, загальною площею 3454,3 кв.м., реєстраційний номер НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами вказаного договору купівлі-продажу ціна предмету продажу склала 1 164 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 194 000,00 грн.

В пункті 1.7. даного договору зазначено ринкову вартість майна, яка за звітом про вартість майна №RS27-160516-001 (ідентифікатор за базою ФДМУ 1076294_16052016_RS27-160516-001), складеного 16.05.2016 cуб`єктом оціночної діяльності - ТОВ АКР-КОНСАЛТ (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № НОМЕР_2 , виданий 07.10.2014 ФДМ України), становила 967 204,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.2 договору сторони встановили, що покупець зобов`язаний протягом 30 днів з моменту нотаріального посвідчення договору сплатити ціну продажу за придбане майно у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

При укладенні договору купівлі-продажу від 26.05.2016р., від імені ПАТ ЧГЗБ діяв ОСОБА_2 на підставі довіреності від 25.05.2016р., зареєстрованої в реєстрі за № 682, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Левашовим Олександром Геннадійовичем.

Вказана довіреність від 25.05.2016р. була видана від імені ПАТ ЧГЗБ ОСОБА_7 , який 24.05.2016р. приватним нотаріусом КМНО Левашовим О.Г. був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), як керівник ПАТ ЧГЗБ - на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2016р. у цивільній справі № 522/8414/16-ц.

Наступного дня, а саме: 26.05.2016р. приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 було посвідчено договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за № 862, щодо відчуження переліченого вище нерухомого майна ОСОБА_8 на користь ТОВ Техномаркет-ЛТД , за ціною 1 330 000,00 грн. (т.1, а.с.223-226).

Однак, вищевказане рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2016р. у цивільній справі № 522/8414/16-ц було скасоване рішенням апеляційного суду Одеської області від 12.07.2016 (т.1, а.с.48-50).

У подальшому, запис щодо внесення даних про ОСОБА_7 як керівника ПАТ ЧГЗБ був скасований, що підтверджується витягом з ЄДР № 1001275933 від 16.08.2016 (т.1, а.с.78-85).

Таким чином, головою правління ПАТ ЧГЗБ був законно зареєстрований ОСОБА_9 , що підтверджується Витягом з ЄДР від 22.07.2016р. за № 1001178711 станом на 23.05.2016р., протоколом наглядової ради ПАТ ЧГЗБ № 6 від 01.12.2015р. та наказом про призначення № 11-к від 02.12.2015р. (т.1, а.с.36).

Виходячи з викладеного, на підставі наявних у справі доказів в своїй сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна ПАТ ЧГЗБ є недійсним.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Як вбачається з експертного дослідження № 119/2016 від 17.08.2016р. щодо встановлення ринкової вартості нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу від 26.05.2016р., за реєстровим № 861, яке надано до суду позивачем, ринкова вартість вказаного нерухомого майна, без урахування земельного компоненту, станом на 26.05.2016р., складала 10 180 178,00 грн. (т.1, а.с.51-77).

Таким чином, вартість відчуженого нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу від 26.05.2016р., за реєстровим № 861, на момент продажу перевищувала 10% розміру вартості активів ПАТ ЧГЗБ , за даними останньої річної фінансової звітності підприємства.

У відповідності до підпункту 18 ч. 2 ст. 52, ч. 1 ст. 70 Закону України Про акціонерні товариства , положень підпункту 17 пункту 2 ст. 46 статуту ПАТ ЧГЗБ органом ПАТ ЧГЗБ , уповноваженим на видачу довіреності для укладення договору щодо розпорядження нерухомим майном, що було предметом договору купівлі-продажу від 26.05.2016р. та на укладення даного договору, з урахуванням вимог, була наглядова рада ПАТ ЧГЗБ .

Однак, наглядова рада ПАТ ЧГЗБ не приймала рішення про відчуження вказаного нерухомого майна і, зокрема, про укладення договору купівлі-продажу від 26.05.2016р., за реєстровим № 861, а тому суд дійшов правильного висновку про те, що на укладення даного правочину було відсутнє волевиявлення ПАТ ЧГЗБ як сторони правочину і цей договір не відповідає волевиявленню ПАТ ЧГЗБ .

Крім того, ч. 1 ст. 53 статуту ПАТ ЧГЗБ встановлено, що виконавчим органом Товариства, який здійснює управління поточною діяльністю Товариства, є Правління. Відповідно до ч. 2 ст. 161 ЦК України, виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор). Аналогічна норма закріплена в ч. 3 ст. 58 Закону України Про акціонерні товариства .

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України Про акціонерні товариства , голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками товариства.

В підпунктах 1 та 3 пункту 1 ст. 54 статуту ПАТ ЧГЗБ встановлено, що до компетенції Правління належить, зокрема, розпорядження майном Товариства у межах, що віднесені цим Статутом, рішеннями Загальних зборів та Наглядової ради до його компетенції. Прийняття рішень про вчинення правочинів (укладення договорів), що вчиняються (укладаються) Товариством, окрім правочинів (договорів), вчинення (укладення) яких потребує прийняття рішення Загальними зборами або Наглядовою радою.

В підпункті 1 пункту 1 ст. 57 статуту ПАТ ЧГЗБ встановлено, що Голова Правління Товариства має право: без довіреності діяти від імені Товариства, відповідно до рішень Правління Товариства, в тому числі представляти інтереси Товариства у відносинах з усіма без винятку органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, а також у відносинах з фізичними та юридичними особами, приймати рішення про вчинення правочинів (укладення договорів), що вчиняються (укладаються) Товариством, окрім правочинів (договорів), вчинення (укладення) яких потребує прийняття рішення Загальними зборами або Наглядовою радою Товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками Товариства.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку про те, що матеріали справи не містять доказів волевиявлення ПАТ ЧГЗБ на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна, а довіреність від 25.05.2016р., за реєстровим № 682 та факт її видачі, зареєстрована в ЄДР керівником ПАТ ЧГЗБ ОСОБА_7 , є незаконними.

Такого висновку суд першої інстанції, з чим повністю погоджується колегія суддів, дійшов виходячи з того, що голова правління ПАТ ЧГЗБ повинен діяти відповідно до рішень правління як колективного виконавчого органу ПАТ ЧГЗБ , яким рішення щодо укладення оспорюваного договору купівлі-продажу не приймалося. Крім того, судовим рішенням, яке набрало законної сили, про що вказано вище (рішення апеляційного суду Одеської області від 12.07.2016р.), ОСОБА_7 відмовлено в позові про поновлення на роботі в якості керівника ПАТ ЧГЗБ станом на момент видачі довіреності і укладення спірного договору купівлі-продажу. Запис у ЄДР стосовно того, що керівником ПАТ ЧГЗБ є ОСОБА_7 також скасовано, що підтверджується витягом з ЄДР від 16.08.2016р. № 1001275933.

Крім того, суд обгрунтовано вказав, що перевіркою Головного територіального управління юстиції у м. Києві встановлено, що при посвідченні вказаної довіреності приватним нотаріусом Левашовим О.Г. були порушені вимоги пункту 1 глави 5 розділу І Порядку, зокрема, на підтвердження цивільної правоздатності та дієздатності ПАТ ЧГЗБ , а також повноважень ОСОБА_7 , не були перевірені відомості за даними ЄДР довіреностей.

В свою чергу, нотаріусом ОСОБА_4 до своїх пояснень долучено скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей № 31342285 від 26.05.2017, який містить вказівку на додаткові відомості щодо довіреності, якою ОСОБА_2 уповноважений на представництво інтересів у різних органах, а не на розпорядження майном підприємства (т.3, а.с.39).

Також слід зазначити, що з наданої позивачем роздруківки з офіційного сайту ФДМ України наказу ФДМ України № 985 від 13.05.2016р. та листа ФДМ України № 10-36-12820 від 05.07.2016р., ТОВ АКР-КОНСАЛТ , зазначене як суб`єкт оціночної діяльності в договорі купівлі-продажу від 26.05.2016р., за реєстровим № 861, не мало права здійснювати практичну діяльність з оцінки майна станом на 16.05.2016р. Такого висновку суд дійшов, виходячи з того, що Наказом ФДМ України № 985 від 13.05.2016 сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 17014 / 14 від 07.10.2014р. ТОВ АКР-КОНСАЛТ було анульовано і в подальшому новий сертифікат суб`єкта оціночної діяльності у ФДМ України це підприємство не отримувало.

Крім того судом встановлено, що станом на 16.05.2016р., тобто дату складення звіту про вартість майна № RS27-160516-001, про який йдеться в договорі купівлі-продажу від 26.05.2016р., за реєстровим № 861, головою правління ПАТ ЧГЗБ ОСОБА_9 чи іншими посадовими особами, співробітниками, чи представниками ПАТ ЧГЗБ вказаний звіт не замовлявся.

Більше того, позивачем до суду надано наказ № 11/1 від 03.12.2015р. про скасування довіреностей, за яким були скасовані та відкликані всі довіреності, видані ПАТ ЧГЗБ до призначення на посаду голови правління Єрьоменка В.П . З цих підстав слід дійти висновку, що дана обставина виключає можливість замовлення вказаного звіту про вартість майна на підставі довіреностей, виданих до моменту вступу на посаду Єрьоменка В.П.

Що стосується доводів апеляційних скарг з приводу того, що із роздруківок газети Відомості приватизації не вбачається, чи був опублікований наказ ФДМ України № 985 від 13.05.2016р., на дату складення звіту про вартість майна - 16.05.2016р., то вони є необгрунтованими, так як відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 18 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , сертифікат суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання є документом, що засвідчує право суб`єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб`єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб`єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені. Оцінка майна, яка проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання без чинного сертифіката, є недійсною. Водночас, ст.20 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , яка регулює порядок та підстави анулювання сертифіката суб`єкта оціночної діяльності та пункт 3 Розділу І Наказу ФДМ України Про затвердження Положення про порядок анулювання сертифікатів суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання та їх поновлення після анулювання № 513 від 27.03.2006р., не пов`язують анулювання сертифіката суб`єкта оціночної діяльності із публікуванням наказу ФДМ України про таке анулювання.

Крім того, пункт 3 Розділу І Наказу ФДМ України Про затвердження Положення про порядок анулювання сертифікатів суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання та їх поновлення після анулювання № 513 від 27.03.2006р. передбачає, що накази про анулювання сертифікатів підлягають опублікуванню в додатку до Державного інформаційного бюлетеня про приватизацію - газеті Відомості приватизації , а також на офіційному веб-сайті Фонду в мережі Інтернет. Представником ОСОБА_1 не було наведено доказів того, що на дату здійснення оцінки - 16.05.2016р., наказ ФДМ України № 985 від 13.05.2016р., яким було анульоване свідоцтво ТОВ АКР-КОНСАЛТ , не було опубліковано на офіційному веб-сайті ФДМ України в мережі Інтернет.

З підстав вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апелянта - приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 стосовно того, що звіт про вартість майна був дійсним, зважаючи на те, що він був внесений до Єдиної бази даних звітів про оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства. Неспроможними є і посилання ОСОБА_4 на те, що представник ПАТ ЧГЗБ ОСОБА_7 мав право одноособово приймати рішення про видачу довіреності на відчуження нерухомого майна, яке було предметом оспорюваного договору і на укладення цього договору, а також на те, що для посвідчення оспорюваного договору законодавством не вимагалося надання документів, що підтверджують право власності на відчужуване майно.

Також є обгрунтованими доводи позивача з приводу того, що порядок встановлення дійсності звіту про вартість майна визначається Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , який має вищу юридичну силу по відношенню до наказу ФДМ України.

Таким чином, виходячи з викладеного і враховуючи, що ПАТ ЧГЗБ звіт про вартість майна № RS27-160516-001 не замовляв, вказаний звіт є недійсним.

Крім того, згідно з листом Міністерства юстиції України № 2718/19276-0-33-16/19 від 04.08.2016 Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві, за результатами перевірки приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 з приводу посвідчення договору купівлі-продажу від 26.05.2016р., за реєстровим № 861, встановлено порушення вимог підпункту 1.1 пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін`юсту від 22.02.2012 № 296/5, за яким правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.

Оскільки право власності на нерухоме майно належало ПАТ ЧГЗБ на підставі свідоцтва про право власності, виданого 21.08.2014р. Реєстраційною службою Іллічівського міського управлення юстиції в Одеській області, то не долучення його до примірника договору купівлі-продажу від 26.05.2016р., за реєстровим № 861, є порушенням вимог підпункту 1.1 пункту 1 глави 2 розділу ІІ вказаного Порядку.

Окрім фактів порушення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, також підтверджується факт ненадання представником ПАТ ЧГЗБ ОСОБА_2, на момент укладення оспорюваного договору, документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужувалось.

Заперечення приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 з приводу того, що ч. 1 ст. 55 Закону України Про нотаріат на момент посвідчення оспорюваного договору не вимагалося надання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується, обгрунтовано не прийняті судом до уваги, про що змістовно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, з чим погоджується колегія суддів.

Посилання приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4, як на доказ, на повідомлення у газеті Черноморский маяк №34(4676) від 14.05.2016р. (т.3, а.с.40-63) про втрату свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що є предметом оспорюваного договору, суперечить доводам нотаріуса про відсутність необхідності у наявності під час посвідчення даного договору документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується.

Разом з тим, посилання на той час представника ПАТ ЧГЗБ ОСОБА_2 на втрату свідоцтва про право власності на нерухоме майно, за фактичної наявності у ПАТ ЧГЗБ вказаного свідоцтва на момент укладення оспорюваного договору і по теперішній час, додатково підтверджує недобросовісність та протиправність дій представника ПАТ ЧГЗБ ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

Таким чином, розглядаючи даний спір, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку про те, що в порушення пункту 6 ч. 1 ст. 49 Закону України Про нотаріат , нотаріус не відмовив у вчиненні нотаріальної дії, незважаючи на те, що окрім викладеного, правочин від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні і виходить за межі їх діяльності.

Так, відповідно до пункту 1 Глави 13 Розділу І Наказу Мін`юсту № 296/5 від 22.02.2012р., нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у її статуті чи положенні, або виходить за межі її діяльності.

Відповідно до ст. 6 статуту ПАТ ЧГЗБ , метою діяльності Товариства є отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності та використання його в інтересах акціонерів Товариства, розширення ринку товарів та послуг, розвиток виробництва шляхом інвестування в найбільш перспективні галузі, підвищення ефективності використання матеріальних фінансових та інших ресурсів на основі загальної діяльності та поділу праці.

Нерухоме майно, що є предметом договору купівлі-продажу від 26.05.2016р., за реєстровим № 861, розташоване на земельних ділянках, що знаходяться у користуванні ПАТ ЧГЗБ , у зв`язку з тим, що на них розташоване нерухоме майно, якого було позбавлене ПАТ ЧГЗБ оспорюваним договором його купівлі-продажу, підприємство може втратити право користування вказаними земельними ділянками. Юридична адреса ПАТ ЧГЗБ знаходиться за адресою розташування нерухомого майна, що є предметом оспорюваного договору, воно є й основними виробничими засобами ПАТ ЧГЗБ .

Крім того, продаж нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу від 26.05.2016р., за реєстровим № 861, за ціною, значно нижчою від її ринкової вартості, не відповідає меті отримання прибутку. Більше того, ціна продажу так і не була оплачена ОСОБА_1 , що підтверджується відомістю за розрахунками з контрагентами від 19.08.2016р., згідно якої вбачається, що за період з дати укладення оспорюваного договору і до 19.08.2016р. ОСОБА_1 , всупереч умовам договору, не було сплачено ціну за договором.

Відповідно до п. 2.3. Договору, зобов`язання покупця сплатити ціну продажу майна вважається належно виконаним з моменту зарахування ціни продажу майна, зазначеної в п. 2.1. цього Договору, на поточний рахунок продавця, зазначений в п. 2.2. цього Договору, однак у вказаному пункті Договору такі реквізити відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна, за яку було продано нерухоме майно ПАТ ЧГЗБ , позивачу не виплачена.

Не дивлячись на це, в той же день - 26.05.2016р., ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна на користь ТОВ Техномаркет-ЛТД , за реєстровим № 862.

Той факт, що ОСОБА_1 і до теперішнього часу не сплачено ціну нерухомого майна за договором його купівлі-продажу, не спростовуються доказами, які маються в матеріалах справи.

Зважаючи на наведені положення законодавства, обставини справи та наведені позивачем докази, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку, що укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна ПАТ ЧГЗБ від 26.05.2016р., за реєстровим № 861, суперечить статутним цілям вказаного товариства.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом частин 1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі аналізу наведених вище норм законодавства, з огляду на наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку про те, що під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна ПАТ ЧГЗБ від 26.05.2016р. за реєстровим № 861, не було додержано вимог законодавства, що є необхідними для чинності даного правочину, а саме: зміст договору суперечить вимогам законодавства, особа, яка його вчиняла не мала на це прав, відсутнє волевиявлення власника майна на укладення договору і договір не відповідає його волі, крім того договір не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявники апеляційних скарг не надали суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційних скарг.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційних скарг його не спростовують, оскільки рішення постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з цим, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 а також Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.06.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра