Ухвала

від 13.09.2019 по справі 501/1586/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

13 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 501/1586/16-ц

провадження № 61-16532ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техномаркет-ЛТД на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 серпня

2019 року, постановлену у складі судді Сегеди С. М., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Чорноморгідрозалізобетон до ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень

Публічне акціонерне товариство Чорноморгідрозалізобетон (далі - ПАТ Чорноморгідрозалізобетон ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка О В (далі - ПН КМНО Бойко О. В.) про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 червня 2017 року позов ПАТ Чорноморгідрозалізобетон , задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 травня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №861, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бойком О.В., укладений між ПАТ Чорноморгідрозалізобетон та ОСОБА_1 , предметом якого є нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3 454,3 кв.м, реєстраційний номер 436653651108, що складається з будівлі адміністративно-побутового корпусу, А загальною площею 954 кв.м; будівлі виробничого корпусу (АЦ), Б загальною площею 1162,3 кв.м; будівлі для зберігання вапна (у складі БСУ), Д загальною площею 101,5 кв.м; будівлі цеху РМЦ, Л загальною площею 261,8 кв.м; будівлі ТП-4037, Р загальною площею 22,5 кв.м; деревообробного цеху (ДОЦ), С загальною площею 606,4 кв.м; будівлі котельної, Т загальною площею 59,3 кв.м; будівлі матеріального сховища №1, Ф загальною площею 72,7 кв.м; будівлі рем боксу та диспетчерської,

Х загальною площею 82,4 кв.м; будівлі водомірного вузлу, Ц загальною площею 7,9 кв.м; будівлі прохідної, лабораторії, електроділянки та охорони, Ч, будівлі спостережного посту №2, Є загальною площею 5,8 кв.м; залізобетонної огорожі, 1; полігону №1, 2; полігону №2, 3; майданчику для зберігання металобрухту,

8,9; еталонного майданчику, 11; підвищеного путі для розвантажування вагонів, 22, 23, 24; воріт, 15, 16, 17, 18, 19, підкранової колії, 25, 30, 31; труби котельні, 29, І мощення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПН КМНО Бойка О. В. залишено без задоволення, а рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 червня 2017 року без змін.

У червні 2019 року ТОВ Техномаркет - ЛТД , як особа, яка не брала участі у розгляді справи, звернулося до суду з апеляційною скаргою на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 червня 2017 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав, що вона подана з пропуском строку на апеляційне оскарження. Надано заявнику строк для звернення до суду з клопотанням про поновлення строку, зазначення поважних причин неподання апеляційної скарги у передбачений законом строк, з огляду на те, що про наявність оскаржуваного судового рішення заявнику було відомо ще у 2018 році. Одночасно судом було роз`яснено, що у разі не усунення недоліків у вказаний термін, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

На виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду від 13 червня

2019 року, заявник подав до суду клопотання у якому зазначив про безпідставність зазначених в ухвалі вимог, оскільки апеляційну скаргу подано з дотриманням пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України, за змістом якого незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. З клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник не звертався.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ Техномаркет-ЛТД на рішення Іллічівського міського суду від 16 червня

2017 року.

Ухвала суду мотивована тим, що заявник не усунув недоліки апеляційної скарги та не звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку, а тому посилаючись на пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ Техномаркет-ЛТД , у якій заявник просив скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена у порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на незабезпечення апеляційним судом конституційного права на судовий захист, внаслідок неправильного застосування положень пункту 1 частини 2 статті 358 ЦПК України.

Зазначав, що оскільки ТОВ Техномаркет-ЛТД не було залучено до участі у розгляді справи, строк на апеляційне оскарження розпочинається з дати, коли заявник дізнався чи міг дізнатися про порушення свого права та діє протягом трирічного строку, встановленого статтею 257 ЦК України.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

За змістом частини другої та третьої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

З матеріалів касаційного провадження убачається, що з апеляційною скаргою на рішення Іллічівського міського суду Одеської області ТОВ від 16 червня

2017 року Техномаркет-ЛТД звернулося 11 червня 2019 року.

Відповідно до вимог частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнанні неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Установивши, що ТОВ Техномаркет-ЛТД не було залучено до участі у розгляді справи, проте про наявність оскаржуваного судового рішення, заявнику достовірно було відомо ще у 2018 році, що підтверджується постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2018 року , з якої убачається, що вона ухвалена з урахуванням оскаржуваного заявником судового рішення, суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху та надав заявнику строк для звернення до суду з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку.

Не погодившись із ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху, заявник посилаючись на положення пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК, зазначив, що він не зобов`язаний звертатись до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки є особою не залученою до участі у розгляді справи, а тому строк на апеляційне оскарження розпочинається з дати, коли заявник дізнався чи міг дізнатися про порушення свого права та діє протягом трьох років, відповідно до статті 257 ЦК України.

За змістом частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною четвертою статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

З наведеного вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки, заявник не усунув недоліки апеляційної скарги та не звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, правильно застосувавши положення статті 358 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що ухвала Одеського апеляційного суду від

07 серпня 2019 року, постановлена у порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суд апеляційної інстанції порушив конституційне право заявника на судовий захист, не врахувавши положення пункту 1 частини 2 статті 358 ЦПК України є безпідставними та зводяться до власного тлумачення заявником норм чинного ЦПК України. За змістом зазначеної норми, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права та обов`язки. Правовий аналіз зазначеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що вона містить лише імперативний припис про те, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім випадків наведених у пунктах 1, 2 зазначеної статті, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, і не містить заборони перевіряти поважність причин пропуску цього процесуального строку у зазначених випадках, оскільки він не може бути безмежним. Заявник не заперечував, що йому було відомо про наявність оскаржуваного судового рішення у вересні 2018 року, а тому саме з цього часу, протягом передбаченого чинним цивільно-процесуальним законом строку, він мав право звернутися до суду з апеляційною скаргою.

Доводи касаційної скарги про те, що заявник не пропустив строк на апеляційне провадження з огляду на положення статті 257 ЦК України, якою загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки є безпідставними, оскільки питання щодо порядку вчинення процесуальних дій та строків їх вчинення урегулювано нормами цивільно-процесуального, а не цивільного законодавства.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Дія 97 проти України від 21 жовтня 2010 року).

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенціївправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, ухвала Одеського апеляційного суду від 07 серпня

2019 року постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необгрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п`ятою статті

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Техномаркет-ЛТД на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Чорноморгідрозалізобетон до ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак