Постанова

від 13.06.2019 по справі 6-11/12

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 6-11/12Головуючий у 1-й інстанції Іванчук В.М. Провадження № 22-ц/817/559/19 Доповідач - Сташків Б.І. Категорія - 2351000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Сташків Б.І.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участю секретаря - Баляс Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу № 6-11/12 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Андрусенка Ігора Ярославовича на ухвалу Монастириського районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2012 року, постановлену суддею Іванчук В.М., у справі за поданням заступника начальника відділу державної виконавчої служби Монастириського районного управління юстиції Тернопільської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року заступник начальника відділу ДВС Монастириського районного управління юстиції Тернопільської області звернулася в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 , за злісне ухилення від виконання рішень судів з метою запобігання уникнення відповідальності, обґрунтовуючи тим, що на виконанні у виконавчій службі перебуває зведене виконавче провадження № 3/2/2012 від 19.09.2011р. щодо стягнення з ВАТ Монастириське АТП-16151 , код 21150666, м. Монастириська, вул. Шевченка 150 про стягнення 119003.84 грн. боргу.

В обґрунтуванні заявлених вимог вказував, що у зведене виконавче провадження №3/2/2012 від 19.09.2011р. щодо стягнення з ВАТ Монастириське АТП-16151 об`єднано 10 виконавчих проваджень про стягнення 119003,84 грн. боргу, зокрема п`ять виконавчих проваджень про стягнення в користь фізичних осіб 18075.11 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати згідно судового наказу № 2-н-52/ 2009р. від 22.10.2009р.; судового наказу № 2-н-19/2010р. від 22.03.2010р.; судового наказу № 2-н-44/2011р. від 23.02.2011р.; судового наказу № 2-н-43/2011р. від 23.02.2011р.; судового наказу № 2-н-109/2011р. від 20.10.2011р. виданих Монастириським районним судом Тернопільської області, чотири виконавчі провадження про стягнення 100891.73 грн. боргу на користь Управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі та одне виконавче провадження про стягнення 37.00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Монастириським районним судом в дохід держави згідно виконавчого листа виданого 23.02.2011 року Монастириським районним судом.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2012 року подання заступника начальника відділу ДВС Монастириського районного управління юстиції Тернопільської області задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 , до моменту виконання ним своїх зобов`язань згідно зведеного виконавчого провадження № 3/2/2012 від 19.09.2011р.щодо стягнення з ВАТ Монастириське АТП-16151 , код 21150666, м. Монастириська, вул. Шевченка. 150 про стягнення 119003.84 грн. боргу.

Виконання ухвали суду покладено на Державну прикордонну службу України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Андрусенко І.Я. просить скасувати ухвалу Монастириського районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2012 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Монастириського районного управління юстиції Тернопільської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

У доводах апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вказує що судом першої інстанції не враховано, що державним виконавцем не було подано жодного доказу, який би свідчив про те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань. Вказує, що факт ухилення має підтверджуватися сукупністю доказів, який державний виконавець повинен зазначити у поданні.

Зазначає, що судом не взята та обставина, що державним виконавцем не наведено достатніх обґрунтованих підстав для того, щоб застосувати додаткового заходу впливу з метою забезпечення належного виконання боржником рішення суду у вигляді тимчасового обмеження виїзду боржника за межі України.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, однак від них поступили заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Перевіривши законність ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи подання та обмежуючи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив із наявності в ОСОБА_1 боргу за виконавчими документами, що становить 119003,84 грн. та вказував,що боржник ухиляється він виконання зобов`язання, встановлених рішенням суду, оскільки не здійснює його погашення.

Із вказаним висновком колегія суддів погодитися не може, виходячи з таких міркувань.

Так, судом встановлено, що у виконавчій службі перебуває зведене виконавче провадження № 3/2/2012 від 19.09.2011р. щодо стягнення з ВАТ Монастириське АТП-16151 , код 21150666, м. Монастириська, вул. Шевченка. 150 про стягнення 119003.84 грн. боргу.

У зведене виконавче провадження №3/2/2012 від 19.09.2011р. щодо стягнення з ВАТ Монастириське АТП-16151 об`єднано 10 виконавчих проваджень про стягнення 119003,84 грн. боргу, зокрема п`ять виконавчих проваджень про стягнення в користь фізичних осіб 18075.11 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати згідно судового наказу № 2-н-52/ 2009р. від 22.10.2009р.; судового наказу № 2-н-19/2010р. від 22.03.2010р.; судового наказу № 2-н-44/2011р. від 23.02.2011р.; судового наказу № 2-н-43/2011р. від 23.02.2011р.; судового наказу № 2-н-109/2011р. від 20.10.2011р. виданих Монастириським районним судом Тернопільської області, чотири виконавчі провадження про стягнення 100891.73 грн. боргу на користь Управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі та одне виконавче провадження про стягнення 37.00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Монастириським районним судом в дохід держави згідно виконавчого листа виданого 23.02.2011 року Монастириським районним судом.

Станом на 15.02.2012 року сума боргу за виконавчими документами становить 119003.84 грн.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Таким чином, застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України" громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

В силу вимог ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 2 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, наявність невиконаних зобов`язань, але лише до моменту виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

У відповідності до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку завжди є актом свідомої поведінки, коли особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Задовольняючи подання державного виконавця про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказані положення Закону й не врахував, що сам по собі факт наявності у боржника невиконаного грошового зобов`язання не може свідчити, що боржник свідомо ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Разом з тим, належні та допустимі докази умисного ухилення боржником від виконання своїх обов`язків, які він має змогу виконати, в матеріалах справи відсутні.

Судом першої інстанції при розгляді справи не з`ясовано, чи було державним виконавцем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням того, що судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, посилання державного виконавця на умисне ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань не знайшло свого підтвердження, судом не вірно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андрусенка І.Я. слід задовольнити, а ухвалу Монастириського районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2012 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні подання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Монастириського районного управління юстиції Тернопільської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.

Керуючись ст.ст. 259 , 374, 376 381, 382 , 384, 389 Закону України Про виконавче провадження , суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андрусенка Ігора Ярославовича - задовольнити.

Ухвалу Монастириського районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2012 року- скасувати.

Постановити нове рішення, яким в задоволенні подання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Монастириського районного управління юстиції Тернопільської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Сташків Б.І.

Костів О.З.

Судді: Хома М.В.