Постанова

від 19.06.2019 по справі 279/801/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/801/19 Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М.

Категорія 3 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

Трояновської Г.С.

секретаря

судового засідання Кучерявого О.В.

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Шульги О.М.

у цивільній справі №279/801/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна та зняття з них арешту, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом. Просила ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на нерухоме майно: житловий будинок в цілому з надвірними будівлями і спорудами та земельну ділянку, площею 0,0341 га., кадастровий номер: НОМЕР_1 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та зняти арешт і всі обмеження, які накладені постановою старшого виконавця Коростенського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Житомирській області Розбицької Г.І. від 18.01.2019 року при виконанні рішення суду у справі №2-1943/2011. Одночасно просила відшкодувати понесені судові витрати за рахунок відповідачів. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 24.12.2010 року придбала у громадянина ОСОБА_2 зазначені вище житловий будинок загальною площею 149,7 кв. м., вартістю 526427 грн. та земельну ділянку вартістю 10966,56 грн. на підставі договорів купівлі-продажу від 24.12.2010 року, які посвідчено нотаріально та були внесені до державного реєстру за №4538, №4540. Під час оформлення купівлі-продажу нотаріус ретельно перевірив наявність обтяжень вказаного нерухомого майна, в тому числі заборон на відчуження, яких виявлено не було, про що внесені відомості до п.7 договору купівлі-продажу житлового будинку та п.3.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки. 28.01.2019 року позивачу стало відомо, що відповідно до постанови старшого виконавця Коростенського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Житомирській області Розбицької Г.І. від 18.01.2019 року, при примусовому виконанні рішення суду №2-1943/2011 від 18.01.2012 року про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль , накладено арешт на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Тому просила позов задовольнити.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року позов задоволено частково.

Знято арешт та всі обмеження, які накладені на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0341 га. кадастровий номер: НОМЕР_1 , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови старшого державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області Розбицької Галини Іванівни про опис та арешт майна боржника від 18.01.2019 року.

В задоволенні позову про визнання права власності на об`єкти нерухомості відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову та вирішити питання судових витрат. На думку апелянта, рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній частині незаконне та постановлене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема зазначає, що згідно інформації про виконавче провадження, заборгованість, стягнута в примусовому порядку рішенням Коростенського міськрайонного суду від 23 жовтня 2012 року, не погашена. Оскільки зобов`язання на кредитним договором №014/1840/82/121253 від 10 жовтня 2007 року не виконано, договір іпотеки від 29 жовтня 2007 року є дійсним. На момент укладання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 24.12.2010 року майно перебувало в іпотеці. Тому новий власник нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці, набуває всіх обов`язків за іпотечним договором на тих самих умовах, що існували до набуття ним прав власності на будинок, навіть якщо він і не знав про існування обтяження до і в момент укладення договору купівлі-продажу нерухомості. Такого ж висновку дійшов і Верховний суд України (справа №6-2858цс15 від 26.05.2016 року). Проте суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договорів купівлі -продажу, посвідчених приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Добролежею Л.Г. 24.12.2010 року позивач набула права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в цілому та земельну ділянку, площею 0,0341 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною вище адресою, кадастровий номер НОМЕР_2 0114 (а.с.10,13).

Постановою старшого державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області Розбицькою Галиною Іванівною від 18.01.2019 року було накладено арешт на житловий будинок, незакінчений будівництвом, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0341 га. на виконання виконавчого листа №2-1943/2011 від 18.01.2012року, виданого Коростенським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" боргу в сумі 1 013 513,81 грн. (а.с.15,16).

Частково задовольняючи позов та ухвалюючи рішення про зняття арешту і всіх обмежень із спірного нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем порушено право нового власника на вільне володіння і розпорядження цим майном.

Проте, погодитися з висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з`ясування всіх обставин справи..

Згідно з ч.1,2 ст.56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна .

В даному випадку, описуючи спірне майно, державний виконавець виходив з умов іпотечного договору, згідно якого це майно передано в іпотеку Банку ОСОБА_2

Відповідно до нотаріально посвідченого договору іпотеки від 29.10.2007 року ОСОБА_2 , як майновий поручитель позичальника ОСОБА_3 , передав в іпотеку ВАТ Райффайзен Банк Аваль спірне нерухоме майно (а.с.44-47).

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Статтею 23 Закону України Про іпотеку визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

В даному випадку позивач посилається на те, що на час набуття нею права на спірне нерухоме майно будь-яких заборон та обмежень щодо цього майна не існувало, оскільки рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 червня 2010 року договір іпотеки визнаний недійсним (а.с.56-65). Проте, в подальшому зазначене судове рішення було скасоване, про що пояснив представник позивача.

У зв`язку з наведеним, при вирішення спору суд не врахував, що згідно із частиною першою статті 4 Закону України Про іпотеку обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом , та їх обтяжень визначені Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України Про іпотеку , згідно з якою взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Крім того, державна реєстрація іпотек у той час регулювалася Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (утратив чинність 31 січня 2013 року), та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 .

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься відповідний запис.

Пунктами 74, 75 Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України , яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що після переходу права власності на спірне нерухоме майно новий власник має право на вільне розпорядження ним, оскільки існують підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 23 Закону України Про іпотеку .

Ураховуючи сутність іпотеки та зміст правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, ефективним відновленням прав кредитора у зв`язку зі скасуванням незаконного рішення є застосування передбаченої угодою сторін процедури звернення стягнення на іпотечне майно, як однієї з умов надання (отримання) кредиту.

За наведених обставин підстав для задоволення позову не було, оскільки державний виконавець в ході примусового виконання судового рішення в порядку ст.ст.50,51 Закону України Про виконавче провадження вправі звернути стягнення на нерухоме та заставне майно. Крім того зняття арешту та всіх обмежень з іпотечного майна порушує інтереси іпотекодержателя.

У зв`язку цим та відповідно до положень п.4 ч.1 ст.376 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року про задоволення позову скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про зняття арешту.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 1152,60 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 21.06.2019 року.