Постанова

від 20.06.2019 по справі 544/1423/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/1423/18 Номер провадження 22-ц/814/1710/19Головуючий у 1-й інстанції Сайко О. О. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Бондаревської С.М., Гальонкіна С.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сектору культури і туризму Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області, треті особи: Пирятинський районний будинок культури Полтавської області, Полтавська обласна організація професійної спілки працівників культури України, про визнання незаконними та скасування наказу №50 від 20 вересня 2018 року про накладення дисциплінарного стягнення та наказу №57 від 02 жовтня 2018 року про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Сайко О.О. у період часу з 14:48:26 год. до 15:26:26 год. ,-

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пирятинського районного будинку культури, який був замінений належним відповідачем - сектором культури і туризму Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області, про визнання незаконними та скасування наказу №50 від 20.09.2018 про накладення дисциплінарного стягнення та наказу №57 від 02.10.2018 про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Підстави позову вмотивовувала тим, що наказом №6 від 28 лютого 1997 року вона була прийнята на посаду інструктора з музичного жанру в Пирятинський районний будинок культури (далі - РБК), в подальшому була переведена на посаду режисера масових дійств, методиста по народній творчості, а наказом №36а від 01.11.1994 року - на посаду методиста РБК.

Наказом №57 від 02 жовтня 2018 року її звільнено з посади методиста РБК на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Передував цьому звільненню наказ №50 від 20.09.2018 про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Вважає накладення на неї дисциплінарних стягнень у вигляді догани та звільнення незаконними з наступних підстав.

Вказує на те, що 27 серпня 2018 року у період часу з 8 години до 10.30 години вона проводила переговори з Полтавською обласною організацією професійної спілки працівників культури України по вирішенню поточних питань в інтересах трудового колективу Пирятинського РБК. Про це було відомо директору Пирятинського РБК ОСОБА_2 , проте як вбачається з наказу від 20 вересня 2018 підставою накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани став акт №2 від 27.08.2018 року про відсутність її на роботі.

З описової частини оскаржуваного наказу вбачається, що підставою накладення на позивача дисциплінарного стягнення також є невиконання нею посадових обов`язків, проте не зазначено коли, у який спосіб, які саме обов`язки вона не виконала станом на час винесення наказу.

Крім цього, однією з підстав накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани стала доповідна записка директора РБК Воловаженка ОСОБА_3 завідувачу сектору культури і туризму РДА ОСОБА_4 . про порушення позивачем трудової дисципліни від 17.09.2018 року №10. Також зазначено, що підставою накладення на неї дисциплінарного стягнення також є протокол дисциплінарної комісії сектору культури і туризму РДА від 17.09.2018 року №01. Незрозуміло чому саме комісії сектору культури і туризму РДА, хоча позивач перебувала у трудових відносинах з Пирятинським РБК. Походження цієї комісії та правова підстава її існування невідома.

Пропозиції надати письмові пояснення від адміністрації Пирятинського РБК їй не надходило, проте з оскаржуваного наказу позивач дізналася про існування акту №3 від 17.08.2018 року про її відмову надати письмове пояснення, що як вбачається з стало однією з підстав оголошення їй догани.

Зазначає, що вона є членом професійної спілки працівників культури України. Залишається незрозумілим, чому у основу притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани стало погодження голови профспілки клубних працівників району ОСОБА_5 від 18.09.2018 року.

Вважає, що застосований до неї захід дисциплінарної відповідальності у вигляді догани є безпідставним та надуманим, викликаний нічим іншим, як упередженим ставленням до неї директора Пирятинського РБК Воловаженка С.О., яке продовжувалося і після винесення наказу про оголошення догани та потягло її звільнення.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до сектору культури і туризму Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області, треті особи: Пирятинський районний будинок культури Полтавської області, Полтавська обласна організація професійної спілки працівників культури України, про визнання незаконними та скасування наказу №50 від 20 вересня 2018 року про накладення дисциплінарного стягнення та наказу №57 від 02 жовтня 2018 року про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано наказ директора Пирятинського районного будинку культури № 50 від 20 вересня 2018 року про накладення дисциплінарного стягнення на методиста Пирятинського районного будинку культури ОСОБА_1 у вигляді догани.

Стягнуто із сектору культури і туризму Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 (у відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із сектору культури і туризму Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області (юридична адреса: м. Пирятин Полтавської області, вул. Соборна, 59; код ЄДРПОУ 02229936) судовий збір на користь держави в сумі 775 (сімсот сімдесят п`ять) грн. 28 коп.

З даним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, та змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнувши заявлену нею суму.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Вказує на те, що суд невірно надав оцінку доказам у справі, а саме тому, що її було поновлено на посаді самостійно третьою особою, шляхом скасування наказу про звільнення, вручено копію наказу та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Звертає увагу на те, що внаслідок винесення наказу РБК №65 від 20 листопада 2018 року її порушене право не було відновлено, оскільки поновлення на роботі має бути здійснено органом, який розглядає трудовий спір, тобто виключно судом.

Наводить пояснення свого невиходу на роботу після поновлення на посаді 21 листопада 2018 року. Вказує на те, що після отримання копії наказу 23 листопада 2018 року наступного робочого дня, який слідує за ним, а саме: 26 листопада 2018 року, вона прибула до Пирятинського районного будинку культури та запропонувала директору РБК внести зміни щодо дати виходу на роботу, на що отримала відмову з поясненнями про наявність підстав для звільнення з посади за прогул у зв`язку з невиходом на роботу 21-22 листопада 2018 року.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків .

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що наказом №6 від 28 лютого 1997 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду інструктора з музичного жанру в Пирятинський районний будинок культури (далі - РБК), в подальшому була переведена на посаду режисера масових дійств, методиста по народній творчості, а наказом №36а від 01.11.1994 року - на посаду методиста РБК (а.с.10).

Відповідно до посадової інструкції методиста районного Будинку культури по народній творчості, затвердженою директором Пирятинського районного Будинку культури ОСОБА_6 20.01.2019, до посадових обов`язків методиста належить: ведення окремої ділянки роботи обрядові заходи, народні умільці, фольклорні колективи; проведення аналізу стану обслуговування району, розробка пропозицій щодо його удосконалення, участь у науково-дослідній роботі, розробці та реалізації поточних та перспективних планів, нормативної та іншої документації, що регламентує діяльність клубної установи; участь у підготовці сценаріїв; узагальнення досвіду роботи клубних установ, організація його впровадження в практичну діяльність, тощо (а.с.87). Методист районного Будинку культури призначається та звільняється з посади наказом директора РБК та безпосередньо йому підпорядковується.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани згідно наказу № 50 від 20 вересня 2018 року на позивача ОСОБА_1 здійснено з порушенням чинного законодавства та трудових прав позивача.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відновлення порушених трудових прав ОСОБА_1 шляхом поновлення на роботі є надмірним, зважаючи на здійснення цього третьою особою в листопаді 2018 року. В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважав недоведеними.

Апелянт ОСОБА_1 оскаржує рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та розміру моральної шкоди.

Апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовуються нормами кодексу законів про працю України.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №50 директора районного Будинку культури від 20 вересня 2018 на позивача ОСОБА_1 накладено дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Підставою для видання наказу директора Пирятинського районного Будинку культури від 20.09.2018р. № 50 Про оголошення догани методисту ОСОБА_1 зазначено порушення нею трудової дисципліни, а саме відсутність 27 серпня 2018 року з 08.00 до 10.30 год . на робочому місці методиста РБК Крагель Л.Л. та невиконання посадових обов`язків, відмову надання усних чи письмових пояснень.

Факт відсутності позивача на робочому місці без будь-якого попередження, пояснення та без поважних причин 27.08.2018 з 08.00 до 10.30 зафіксований актом №2 від 27.08.2018 року (а.с.94).

З приводу відсутності її на робочому місці позивач відмовилася від надання будь яких пояснень, що підтвердили у судовому засіданні свідки та про що був складений акт №3 від 17.09.2018 року (а.с.95).

Сама позивач не заперечувала факт своєї відсутності на робочому місці 27.09.2018 року. Надавала пояснення, що вела переговори як голова районної організації професійної спілки працівників культури по вирішенню поточних питань в інтересах трудового колективу РБК.

Доказів у підтвердження цих доводів не надала та не спростувала доводи третьої особи, в тій частині, що позивач не попереджала керівництво в особі директора РБК про проведення цих переговорів та необхідність їх проведення поза своїм робочим місцем.

З огляду на це, суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги доводи відповідача щодо факту порушення позивачем трудової дисципліни, яке виразилося у відсутності позивача на робочому місці без будь-якого попередження, пояснення та без поважних причин 27.08.2018 з 08.00 до 10.30 год.

При цьому, місцевим судом визнано необґрунтованим та безпідставним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, що полягало у невиконанні нею своїх обов`язків. Суд вказав на те, що у оспорюваному наказі та доповідній записці директора РБК, що стала підставою його винесення, відсутнє чітке формулювання коли, у який спосіб та які саме посадові обов`язки не виконувала позивач. Крім того, ненадання порушником трудової дисципліни пояснень такого порушення не містить складу дисциплінарного проступку працівника та не тягне за собою відповідальність працівника.

Окрім цього, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності проведено без згоди цього профспілкового органу (а.с.134). Погодження голови профспілки клубних працівників району ОСОБА_5 від 18 вересня 2018 року (а.с.108-109) за своєю формою та змістом не відповідає вимогам закону та не може бути підставою для визнання дотримання процедури накладення на позивача дисциплінарного стягнення, оскільки позивач не є членом виборного органу цієї первинної організації профспілки, а членом вищого виборного органу цієї профспілки.

Апеляційний суд погоджується висновками місцевого суду щодо невідповідності вимогам трудового законодавства наказу N 50 від 20.09.2018 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани саме з цих підстав.

Також судом встановлено, що третьою особою Пирятинським районним будинком культури було переглянуто рішення про звільнення методиста РБК, та наказом від 20 листопада 2018 року №65 скасовано наказ директора районного Будинку культури від 02 жовтня 2018 року №57 Про звільнення методиста РБК Крагель JI.JI. . 20 листопада 2018 року директором ББК прийнято рішення, відповідно ч.1 ст. 235 КЗпП України, поновити з 21 листопада 2018 року на посаді методиста РБК Крагель Л.Л. та виплатити їй компенсацію за час вимушеного прогулу з 03.10.2018 року по 20.11.2018 року (а.с.127).

Тобто, порушене право позивача було поновлене третьою особою самостійно, шляхом скасування наказу про її звільнення. Позивачу було вручено копію указаного наказу 23.11.2018, виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу ( а.с.129-130).

З урахуванням цього, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Підстави для поновлення на посаді - відсутні.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових правовідносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких зазнала особа у зв`язку із посяганням на її трудові права та інтереси.

Виходячи зі змісту вказаної статті моральну шкоду працівникові відшкодовує безпосередньо роботодавець, якщо наявні такі умови: факт порушення роботодавцем законних прав працівника. У цьому разі законним правом визнається будь-яке суб`єктивне право працівника, що виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди, укладеної між роботодавцем і його працівником як сторонами трудових відносин; працівникові завдано моральних страждань, або він втратив нормальні життєві зв`язки, або в нього виникла потреба докласти додаткових зусиль для організації свого життя; причинний зв`язок між другою та першою умовами. Тобто моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або виникнення потреби в працівника докласти додаткові зусилля для організації свого життя спричинені внаслідок порушення роботодавцем законних прав працівника.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1, 5, 6 ст. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення щодо факту встановлення порушення прав позивача, потерпілого у кримінальному провадженні, отримати результати цього провадження у визначений судом тримісячний строк, суд першої інстанції, зваживши на характер правопорушення відповідача та обсяг завданої позивачеві моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у 1000 грн., що за обставин справи є достатньо справедливою сатисфакцією.

Доводи позивача про завдання йому шкоди у 10 000 грн., як такої, що спричинена внаслідок винних дій відповідача, не відповідають фактичним обставинам справи та не є розумною сумою компенсації стверджуваної моральної шкоди.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи. Підстав для переоцінки доказів у справі апеляційним судом не встановлено.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).,(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги не спростували висновки місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та не знайшли свого підтвердження в ході перегляду рішення судом апеляційної інстанції з підстав, викладених вище.

Посилання апелянта на те, що внаслідок поновлення її на роботі на підставі наказу третьої особи не відбулося відновлення її права, оскільки дане питання має бути вирішено виключно органом, який розглядає спір, є наслідком невірного та однобічного трактуванням чинного законодавства позивачем.

В свою чергу, питання правомірності дії відповідача після постановлення наказу про її поновлення на роботі 20 листопада 2018 року не є предметом спору у даній справі, внаслідок чого оцінка їм не може бути надана судом, як і оцінка - факту підстав неявки позивача ОСОБА_1 на роботу 21 листопада 2018 року. Питання може бути вирішено у іншому судовому провадженні у разі звернення позивача з позовом про захист порушених трудових прав у передбаченому законом порядку.

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року.

Підстави для зміни розподілу рішення суду в частині судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки ОСОБА_1 , виходячи з категорії спору, звільнена від сплати судового збору, судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок держави.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року,-залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя : П.С. Абрамов

Судді: С.М. Бондаревська С.А. Гальонкін