Рішення

від 16.05.2019 по справі 331/5075/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

16.05.2019

Справа № 331/5075/18

Провадження 2/331/183/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Антоненко М.В.

при секретарі - Андрієнко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике поле , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення авторського права , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ Видавницька компанія Дике поле , третя третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення авторського права.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 заначив, що він є професійним фотографом з 1997 року, а також членом Спілки фотохудожників України з 2005 року.

В межах свого авторського проекту ІНФОРМАЦІЯ_1 у вересні 2009 року ним були зроблені дві фотографії людей, які здійснили стрибки (роуп-джампінг) з Арочного мосту в м. Запоріжжі (острів Хортиця), з яких в подальшому ним було виготовлено два фотографічних твори.

Оригінали даних фотографічних творів знаходились і знаходяться у його постійному володінні, являються результатом його особистої праці, об`єктом права інтелектуальної власності.

В січні 2010 року він виклав дані фотографічні твори в соціальну, мережу В контакті всесвітньої мережі Інтернет з метою просування свого авторського проекту ІНФОРМАЦІЯ_1 серед прихильників даного виду екстремальних заходів.

У квітні 2018 року він випадково через свого знайомого фотографа дізнався, що вищезазначені фотографічні твори були опубліковані відповідачем в книзі Запорізький край (літературно-художнє видання, фотоальбом) на сторінках 242 - 243.

Вказані фотографічні твори, виконані ним як автором в силу ст.ст. 421, 435 ЦК України, надруковані в книзі Запорізький край без його дозволу. При виданні даного фотоальбому його не включено до складу редакційної колегії та авторів фотографій, а сам фотоальбом надрукований в обмеженій кількості - 1000 примірників.

Вищевказаними неправомірними діями відповідача порушені його авторські права, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статей 418 - 420 ЦК України Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Перехід права на об`єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об`єкт права інтелектуальної власності. До об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори... ,

В силу ст. 433 ЦК України до художніх творів відносяться фотографічні твори.

Частиною 1 статті 424 та статтею 440 ЦК України закріплені майнові права інтелектуальної власності, якими є: право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом .

Статтею 426 ЦК України визначено, що Способи використання об`єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншнлі законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону .

Відповідно до приписів статей 431, 432 ЦК України Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення); зокрема, про: ... 5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення .

Згідно ч. 1 ст. 437 ЦК України Авторське право виникає з моменту створення твору , тобто надання мною фотографічному твору такої об`єктивної форми, яка придатна для сприйняття такого твору іншими особами, і його відтворення.

Статтями 441 та 442 ЦК України визначені поняття використання та опублікування твору, зокрема, Використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, переданая в наші (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії встановлені законом. Твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації .

Частиною 3 ст. 442 ЦК України чітко встановлено, що Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом .

Крім того, відповідно до ст. ст. 50, 51 Закону України Про авторське право і суміжні права від 23.12.1993 року № 3792-ХІІ Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам... Захист особистих немайнових і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством .

Статтею 52 Закону № 3792 встановлені способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав, відповідно до яких За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) су лижних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: ... в) подавати позови до суду про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; г) подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій... ,

Частиною 2 ст. 52 Закону № 3792 визначено, що Суд має право постановити рішення чи ухвалу про: а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; ... г) виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення. - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу... При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також`для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов`язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково .можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом г цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача .

Окрім цього, Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 04.06.2010 року № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав роз`яснив судам, що При визначенні судової юрисдикції судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 1 Закону N 3792-ХІІ автором вважається фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. У зв`язку з цим усі спори щодо визнання авторства на твір належать розгляду в порядку цивільного судочинства, в тому числі в разі набуття юридичною особою права суб`єкта права інтелектуальної власності на твір, який створений у зв`язку з виконанням трудового договору (частина друга статті 429 ЦК) або який створено за замовленням (частина друга статті 430 ЦК) (пункт 3). Позови про захист авторського права і (або) суміжних прав пред`являються до суду за загальними правилами підсудності, визначеними главою 1 розділу ЦПК (пункт 5).

Належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав. Відповідно до статті 4 Закону України "Про видавничу справу " відносини у сфері видавничої справи регулюються, зокрема, Законом N 3792-ХІІ, згідно з яким видавець зобов`язаний дотримуватись норм авторського права (стаття 20 Закону "Про видавничу справу"). Таким чином,здійснюючи видавничу діяльність, видавець, що надав виготовлювачу видавничої продукції оригінал-макет твору для його друку, буде належним відповідачем у разі порушення прав автора твору (пункт 11).

Суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону № 3792-ХІІ); шкоди, завданої суб`єкту авторського трава і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди (пункт 12).

Аналізуючи вищеперелічені норми закону та роз`яснення ВСУ можна дійти висновку про те, що відповідачем умисно порушені авторські права позивача на фотографічні твори, а самі авторські права підлягають захисту в судовому порядку шляхом відшкодування майнової та моральної шкоди. Аналогічна правова позиція закріплена в постанові ВГСУ від 18.04.2017 року по справі №№918/216/16.

Фотографічні твори, які виконані ним як автором, він оцінює в 2000 грн. за кожний.

Аналізуючи норму Закону № 3792, закріплену в п.п. г частини 2 статті 52, та враховуючи умисний характер порушення відповідачем його авторських прав, позивач вважає, що сума відшкодування, яка має бути стягнута з відповідача, становить по 6000 грн. за кожний фотографічний твір, а всього на загальну суму 12000 грн.

При цьому позивач враховує наявність матеріально-правової презумпції його авторства, факт протиправної поведінки відповідача (друк фотографічних творів у фотоальбомі обмеженою кількістю), факт шкоди, завданої автору (відсутність прізвища позивача у складі редакційної колегії та в складі авторів фотографій, невиплата йому справедливої грошової компенсації за використання фотографічних творів, відсутність дозволу автора на використання останніх), винну поведінку відповідача, який завдав шкоди позивачу та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та протиправною поведінкою відповідача, а також обставини та умови створення фотографічних творів (екстремальні), час та зусилля, необхідні для їх створення, можливість їх використання в майбутньому в інших книгах, збірках, фотоальбомах, присвячених тако`му екстремальному виду розваг як роуп-джампінг.

При визначенні суми морального відшкодування, яку він оцінює в розмірі 15000 грн., позивач виходить із моральних переживань у зв`язку з друкуванням його фотографічних творів без його дозволу та порушенні його авторських прав, із порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, із порушення стосунків з оточуючими людьми, наявності самої шкоди, протиправності діяння відповідача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, із звернення до судового органу за захистом прав автора, часу і зусиль, необхідних для відновлення моїх прав, а також з урахуванням розміру вищезазначеної майнової компенсації, вимог добросовісності, розумності і справедливості.

Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике поле (69063, м. Запоріжжя, вул. Троїцька, 31-а), код ЄДРПРОУ 22144834 на його користь майнову шкоду в розмірі 12000 грн; моральну шкоду в розмірі 15000 грн., а також судові витрати в загальному розмірі 1409, 60 грн.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2018 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Справу призначено у підготовче судове засідання на 19.10.2018 року на 14 год. 30 хв.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду на 24.01.2019 року на 14 год. 00 хв.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали, наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представни к відповідача ТОВ Видавницька компанія Дике поле в судовому засіданні проти позову заперечував надав суду письмовий відзив в якому зазначено, що ТОВ Видавницька компанія Дике Поле на підставі договору з Департаментом інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Запорізької обласної державної адміністрації № 3 від 18 липня 2017 року, видало наклад фотоальбому Запорізький край , в якому були розміщені на сторінках № 242 - 243 фотографії, автором яких, як вказує позивач у своїй позовній заяві, є ОСОБА_1 . Однак, про те, що позивач є автором вказаних фотографій, ТОВ Видавницька компанія Дике Поле дізналося після видання фотоальбому Запорізький край .

Позивач неодноразово в своїй позовній заяві вказує, що ТОВ Видавницька компанія Дике Поле своїми неправомірними діями порушило його авторські права, при цьому позивач цитує норми матеріального права, які передбачають, що для стягнення майнової та моральної шкоди повинна бути доведена вина порушника авторських прав. Також, ОСОБА_1 на сторінці 4 своєї позовної заяви в абзаці 5 стверджує, що позивачем умисно були порушені його авторські права на фотографічні твори, при цьому позивач не наводить доказів умисності дій відповідача. В абзаці 10 на тій же сторінці позивач вказує на винну поведінку відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та протиправною поведінкою відповідача , знов таки не наводячи ніяких доказів. В абзаці 11 на тій же сторінці позивач вказує як підстави завдання йому моральної шкоди протиправні діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні , не наводячи ніяких доказів. Аналогічно не надано ніяких доказів заподіяння позивачу моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 при визначенні суми майнової шкоди зазначає, що він оцінює свої фотографії в 2000 грн. за кожну. При цьому позивач зазначає в своїй позовній заяві, що він ще в січні 2010 року виклав саме ці фотографічні твори в соціальній мережі В контакті всесвітньої мережі Інтернет з метою просування свого авторського проекту ІНФОРМАЦІЯ_1 серед прихильників даного виду екстремальних заходів. Тобто, вказані фотографії не були невідомими, рідкісними і таких коштів не були варті. Взагалі таких цін на фотографії в Запоріжжі немає. Так, за фотографії, надані для цього фотоальбому, відповідачем було сплачено по 260 грн. за фотографію. Докази долучені до цього відзиву.

Крім того, при визначенні суми майнової шкоди, позивач посилається на пункт г частини другої ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права . Цей пункт визначає, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума, на базі таких елементів як подвоєна (а у разі умисного порушення - як потроєна) сума винагороди, або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При цьому частина друга вказаної статті передбачає різні види задоволення позову: а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, - завданої порушенням авторського права і суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав; в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення. В цій нормі закону вказується, що компенсація, передбачена пунктом г частини другої цієї статті, застосовується замість стягнення збитків або стягнення доходу. При визначенні розміру збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов`язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права. Окремим абзацом вказаної частини статті вказано, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом г цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав визначено аналогічні положення (абзац 2 вказаного пункту):

Разом з тим, право на відшкодування збитків (майнової шкоди) або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсації залишається за особою, якій передані (відчужені) майнові права чи передані виключні права на використання твору.

Частина друга статті 22 Цивільного кодексу України визначає поняття збитків:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, розрізняють різні позовні вимоги: такі, як відшкодування майнової шкоди (або збитків) і компенсацію, у випадках замість стягнення збитків. Таким чином, оскільки позивач заявив у якості позовної вимоги стягнення майнової шкоди, то застосовувати в цьому випадку пункт г частини другої ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права неможливо.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав визначено, що належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб`єкта авторського права. А відповідно до п. 12 вказаної постанови кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У зв`язку з цим, суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону № 3792 - XII; шкоди, завданої суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

При цьому, саме позивач повинен довести факт порушення його прав відповідачем, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно- наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача. Відповідач, який заперечує проти позову, зобов`язаний спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК України).

Ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, частиною другою вказаної статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Частиною першою ст. 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вказані фотографії були надані безкоштовно ОСОБА_2 , що підтверджується електронними доказами, копії яких надаються суду, а оригінали є в розпорядженні відповідача - ТОВ Видавницька компанія Дике Поле .

Так, в електронній переписці, що йшла через Messenger соціальної мережі Facebook директор ТОВ Видавницька компанія Дике Поле ОСОБА_14 13.12.2016 року о 15 годині 35 хв., з метою підготовки видання і наповнення його матеріалом, звернувся до голови правління клубу Ермітаж ОСОБА_2, який організовував стрибки з мосту, з питанням, чи може ОСОБА_2 надати декілька гарних фотографій, як люди стрибають з мосту на мотузці. ОСОБА_2 в той же день, 13.12.2016 року, відповів о 20 годині 15 хв., щоб ОСОБА_14 подивився фотографії на сторінках most.zp.ua або "Железный мост" в Facebook.

ОСОБА_14 14.12.2016 року о 13 год. 52 хв. повідомляє, що фотографії на сторінках в Facebook марковані, тобто містять захисні позначки, тому він не може їх взяти. На що ОСОБА_2 в той же день о 21 год. 37 хв. повідомляє, що він зрозумів і пошукає фотографії без маркування.

16.12.2016 року об 11 годині 17 хв. ОСОБА_2 скидає в тому ж таки Messenger декілька фотографій, на що о 14 год. 52 хв. того ж таки дня ОСОБА_14 відповідає, що фотографії гарні, але маленькі і не підходять для поліграфії. ОСОБА_14 запитує в ОСОБА_2 , чи не має той оригіналів, і пояснює, що було б добре, отримати пару сюжетів не з польотами, а з підготовки до стрибка з мосту. На що в той же день о 19 год. 49 хв. ОСОБА_2 відповідає: Знайду . > Д

17.12.2016 року о 9 год. 45 хв. ОСОБА_2 простить ОСОБА_14 надати адресу електронної пошти. ОСОБА_14 о 9 год. 48 хв. надсилає адресу електронної пошти ТОВ Видавницька компанія Дике Поле : dikoepole.zp@gmail.com.

19 грудня 2016 року о 17 год. 55 хв. на електронну пошту ТОВ Видавницька компанія Дике Поле за адресою: dikoepole.zp@gmail.com, надійшли від ОСОБА_2 фотографії, серед яких були і фотографії, розміщені в фотоальбомі Запорізький край . При цьому, ОСОБА_2 нічого не повідомив ні про автора, ні будь які застереження, які б стосувалися авторського права. В процесі підготовки альбому ніхто також не звертався до ТОВ Видавницька компанія Дике Поле з повідомленням про авторське право на фотографії, опубліковані в фотоальбомі в подальшому, чи з якимось другими претензіями, що стосуються авторського права.

Таким чином, ТОВ Видавницька компанія Дике Поле навіть не уявляло, що воно порушує чиїсь авторські права, тому відповідач і не міг внести ОСОБА_1 до складу авторів фотографій фотоальбому. На цей час альбом вже виготовлено і передано замовнику, тому внести будь-які зміни до книги відповідач не має можливості.

Вважає, що відсутня вина ТОВ Видавницька компанія Дике Поле в виданні фотографій, що належать ОСОБА_1 , і тим більше завдання йому будь-якої майнової або моральної шкоди, оскільки, відповідно до наданих відповідачем доказів, фотографії були передані саме для публікації іншою особою, ОСОБА_2 без повідомлення про авторство вказаних фотографій чи заборону їх публікувати без дозволу автора.

Третя особа по справі - ОСОБА_2 надав суду письмові поясненя згідно з якими у нього як у третьої особи відсутні будь які відносин з відповідачем. Він знайомий з фізичною особою ОСОБА_14 з 2014 року у якості члена громадської організації Асамблея діячів культури Запоріжжя , до якої вони належали і спілкувались на теми розвитку культури у місті. Все спілкування з ОСОБА_14 відбувалося саме в цій якості.

Приватне спілкування в Messenger його з ОСОБА_22 містить факт спілкування двох фізичних осіб, який не заперечується, але ніяким чином не доводить наявність відносин з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике Поле . Спроба відповідача відносини між фізичною особою ОСОБА_14 та ОСОБА_11 трактувати, як відносини з юрособою Товариство з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія. Дике Поле є безпідставними.

Фотопроект ІНФОРМАЦІЯ_1 був публічним проектом і окрім першої авторської виставки у 2010 році, демонструвався ще декілька разів, на відкритті нової черги громадського скеледрому на Першій Ливарній , 17 у 2015 р. та Турфорумі у Козак-палац у 2017 p., за погодженням з автором та публічним повідомленням про авторство, був номінований на Відзнаку Асамблеї діячів культури - це доводить, що авторство фотопроекту ніхто не приховував.

Висновки, щодо обов`язку про повідомлення Товариству з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике Поле , з якою у ОСОБА_13 , відсутні стосунки, про наявність застережень, які б стосувались авторського права, при відсутності від відповідача таких запитів чи будь яких звернень з цього приводу до ОСОБА_13 , також безпідставні.

Про вихід альбому він дізнався від позивача 23 квітня 2018 р. та зв`язався з ОСОБА_14 для надання пояснень з цього приводу за допомогою Messenger. З цього спілкування зрозуміло, що до 23 квітня він ні про підготовку, ні про зміст, ні про факт виходу альбому, не мав ніякого уявлення.

Відзив сформульований таким чином задля можливості зворотної вимоги (регресу) до непричетної особи та уникнення відповідальності посадових осіб відповідача за порушення авторських прав.

В цій ситуації відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике Поле має з`ясувати коло посадових осіб, які, згідно службових обов`язків (посадових інструкцій), мають дотриматись норм Закону про захист авторських прав при підготовці альбому Запорізький край та сформувати до них зворотні вимоги (регрес), якщо суд задовольнить позов.

В додаткових письмових поясненнях третя особа ОСОБА_2 зазначив, що представник відповідача, у судовому засіданні 24.01.19 р., стверджував, що прохання з посту ОСОБА_14 у Messenger про надання фото про мотузкострибінгову діяльність, а саме фраза: Мне нужно для путеводителя несколько хороших фоток (дод.2 пост від 13.12.2016 15:35 та подальше спілкування до 17.12.2016 19:48), в наслідок якої фото ОСОБА_14 були надіслані, є доказом його, як третої особи, причетності до порушення відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике Поле авторських прав позивача.

Законом України Про видавничу справу , який покликаний сприяти захисту прав та інтересів авторів та регулює відносини у сфері видавничої справи, на підставі якого здійснює свою діяльність відповідач, визначено у ст. 20 права та обов`язки видавця (товариства з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике Поле ).

Права та обов`язки видавця у відносинах з автором, визначаються законодавством України з питань інтелектуальної власності, видавець зобов`язаний здійснювати свою діяльність відповідно до законодавства України, поважати права всіх суб`єктів видавничої справи та інших сфер господарської діяльності; дотримуватися норм авторського та патентного права; відшкодовувати збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства.

Також Закон України Про видавничу справу визначає, між іншим, що суб`єкти видавничої справи (відповідач) вступають у правові, майнові, виробничі відносини із суб`єктами інших сфер діяльності відповідно до законодавства. Відносини між суб`єктами видавничої справи регулюються окремими угодами, укладеними згідно з законодавством.

Об`єктом видавничої справи є видавнича продукція (альбом з фото).

Тобто, Закон чітко описує взаємозв`язок між об`єктом та суб`єктом видавничої справи, в нашому випадку між альбомом Запорізький край та суб`єктом - товариством з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике Поле і покладає відповідальність за порушення авторських прав саме на цей суб`єкт, бо ніяких інших суб`єктів, окрім керівника відповідача, які б мали правові, майнові, виробничі відносини з відповідачем серед сторін процесу немає.

Якщо суд вирішить визначити коло осіб, які мали правові, майнові, виробничі відносини з відповідачем і можуть бути причетними до порушення авторських прав, суд має витребувати у відповідача Статут, структуру підприємства, штатний розклад та посадові інструкції осіб задіяних у видавничому процесі та керівництві.

Приватне листування у Messenger між фізичною особою - ОСОБА_14 та ОСОБА_2 не має відношення до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике Поле , тому що ототожнює фізичну особу ОСОБА_14 та юридичну особу відповідача. Після отримання фото ОСОБА_14 . 17.12.2016 19:48 у листуванні є повідомлення від 06.02.2017 19:12, які не мають відношення до справи, але свідчать про продовження спілкування між фізичною бою ОСОБА_14 та ОСОБА_2 і відсутність інформації від ОСОБА_14 до сьогодні про бажання передати отримані фото для публікації відповідачу, керованого ним суб`єкта видавницької справи, та будь якої інформації взагалі про видавницькі плани та етапи виробництва, з`ясування авторства отриманих з різних джерел матеріалів, та закріплення окремими угодами, укладеними згідно з законодавством цих взаємовідносин на платній чи безоплатній основі.

23.04.2018 (більше року з пересилання ОСОБА_14 . фото), після отримання інформації від ОСОБА_1 про вихід альбому він спробував з`ясувати щось про це і отримав відповідь ОСОБА_14 - Да там есть фото прыжков. Я думал это ОСОБА_21 . Разберусь . Доложу. , і після цього, незважаючи на чисельні звернення до ОСОБА_14 (дод.2), не було отримано жодного відомлення чи спроб вийти на контакт, що може свідчити про небажання ОСОБА_14 вирішити проблему у досудовому порядку чи надія на те, що Пшегорлінський не буде звертатися з цього приводу до суду і можна буде приховати службову недбалість.

Суд, заслухавши пояснення учасників справі, вивчивши надані докази, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 1 ч. 1 статті 433 ЦК України (Глава 36 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЛІТЕРАТУРНИЙ, ХУДОЖНІЙ ТА ІНШИЙ ТВІР (АВТОРСЬКЕ ПРАВО) передбачено, що об`єктом авторського права є твори, а саме фотографічні твори.

Відповідно до ч.1 статті 424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Статтею 440 ЦК України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно статті 426 ЦК України, способи використання об`єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Статтями 431, 432 ЦК України передбачено, що порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про: застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів; вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь; застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення; опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Статтями 441, 442 ЦК України передбачено, що використанням твору є його опублікування (випуск у світ). Твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації. Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є професійним фотографом з 1997 року, а також членом Спілки фотохудожників України з 2005 року. Вказане підтверджується членським квітком № 258 від 27.07.205 р. Національної спілки фотохудожників України.

В межах свого авторського проекту ІНФОРМАЦІЯ_1 у вересні 2009 року ним були зроблені дві фотографії людей, які здійснили стрибки (роуп-джампінг) з Арочного мосту в м. Запоріжжі (острів Хортиця), з яких в подальшому ним було виготовлено два фотографічних твори.

Оригінали даних фотографічних творів знаходились і знаходяться у його постійному володінні, являються результатом його особистої праці, об`єктом права інтелектуальної власності.

В січні 2010 року позивач виклав дані фотографічні твори в соціальну, мережу В контакті всесвітньої мережі Інтернет з метою просування свого авторського проекту ІНФОРМАЦІЯ_1 серед прихильників даного виду екстремальних заходів.

2018 року відповідачем по справі ТОВ Видавницька компанія Дике поле на підставі договору з Департаментом інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Запорізької обласної державної адміністрації № 3 від 18 липня 2017 року було видано книгу Запорізький край (літературно-художнє видання, фотоальбом), в якій на сторінках 242 - 243 були опубліковані дані фотографічні твори, автором яких є позивач ОСОБА_1

Оригінал книги Запорізький край було вивчено в судовому засіданні.

Згідно ч.-ч. 1,2 ст. 11 Закону України Про авторське право і суміжні права , первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Статтею 435 ЦК України, передбачено, що первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Презумпція авторства позивача ОСОБА_1 не спростована представником відповідача в судовому засіданні, будь-яких заперечень або спростувань від відповідача з цього приводу до суду не надходило.

При цьому, суд, також, враховує пояснення третьої особи ОСОБА_2 , який пояснив суду, що фотопроект ІНФОРМАЦІЯ_1 був публічним проектом і окрім першої авторської виставки у 2010 році, демонструвався ще декілька разів, на відкритті нової черги громадського скеледрому на Першій Ливарній , 17 у 2015 р. та Турфорумі у Козак-палац у 2017 p., за погодженням з автором та публічним повідомленням про авторство, був номінований на Відзнаку Асамблеї діячів культури . Тобто, як вказує ОСОБА_2 , авторство фотопроекту ніхто не приховував.

У п. 12. Постанови Пленуму Верховного Суду України в своїй постанові від 04.06.2010 року № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав , вказано, що відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК (1618-15) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (1618-15). При цьому порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК (435-15), які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб`єктів авторських прав і (або) суміжних прав.

У зв`язку з цим суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону N 3792-XII) (3792-12); шкоди, завданої суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому, суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК ( 435-15 ), стаття 11 Закону N 3792-XII) ( 3792-12). Зокрема, первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Відповідач, який заперечує проти позову, зобов`язаний довести виконання вимог Закону N 3792-XII ( 3792-12 ) при використанні ним об`єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК) ( 435-15).

Публікація відповідачем ТОВ Видавницька компанія Дике поле в книзі Запорізький край (літературно-художнє видання, фотоальбом), фотографічних творів, автором яких є позивач ОСОБА_1 підтверджує протиправну винну поведінку відповідача, внаслідок чого було заподіяно шкоду суб`єкту авторського права.

Згідно частини 1 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Згідно статті 77 Цивільного процесуального кодексу України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження представника відповідача про те, що публікація фотографічних творів ОСОБА_1 в книзі Запорізький край відбулась внаслідок безоплатної передачі видавництву цих творів третьою особою ОСОБА_2 , як спосіб доведення невинуватості у порушенні авторських прав, не підтверджено жодним належним та допустимим доказом, а тому розцінюється судом як голослівне.

Відповідно до ч.1, п. г ч.2 статті 52 Закону України Про авторське право і суміжні права , за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право на виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Фотографічні твори, які виконані ОСОБА_1 як автором, позивач оцінює в 2000 грн. за кожний.

Посилаючись на п. г частини 2 статті 52 Закону України Про авторське право і суміжні права та враховуючи умисний характер порушення відповідачем його авторських прав, позивач вважає, що сума відшкодування, яка має бути стягнута з відповідача, становить по 6000 грн. за кожний фотографічний твір, а всього на загальну суму 12000 грн.

Погоджуючись с визначеним позивачем розміром компенсації, суд враховує фаховий рівень ОСОБА_1 , який є членом Спілки фотохудожників України з 2005 року, наявність матеріально-правової презумпції авторства позивача, факт протиправної поведінки відповідача (друк фотографічних творів у фотоальбомі обмеженою кількістю), факт шкоди, завданої автору (відсутність прізвища позивача у складі редакційної колегії та в складі авторів фотографій, невиплата йому справедливої грошової компенсації за використання фотографічних творів, відсутність дозволу автора на використання останніх), винну поведінку відповідача, який завдав шкоди позивачу та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та протиправною поведінкою відповідача, а також обставини та умови створення фотографічних творів (екстремальні), час та зусилля, необхідні для їх створення, можливість їх використання в майбутньому в інших книгах, збірках, фотоальбомах.

Згідно з пунктів 8 та 9 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоді а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст.23 ЦК моральна шкода може полягати: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтво або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправно поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням пошкодженням її майна;4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; 5) в інших формах завдання кривди особі.

Відповідно до п. а ч.2 статті 52 Закону України Про авторське право і суміжні права , суд має право постановити рішення чи ухвалу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. №4 судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди мора. шкода може полягати зокрема у моральних переживаннях, пов`язаних з порушенням права власності (п.З). В пункті 4 даної Постанови зазначено, що відповідно до ст.137 ЦПК у позо заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характер обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (п.9).

При визначенні суми морального відшкодування, суд виходить із моральних переживань позивача у зв`язку з друкуванням його фотографічних творів без його дозволу та порушенні його авторських прав, із порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, із порушення стосунків з оточуючими людьми, наявності самої шкоди, протиправності діяння відповідача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, із звернення до судового органу за захистом прав автора, часу і зусиль, необхідних для відновлення моїх прав, а також з урахуванням розміру вищезазначеної майнової компенсації, вимог добросовісності, розумності і справедливості.

Вина відповідача у заподіяні моральної шкоди позивачу повністю підтверджується матеріалами справи.

Розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 15000 грн. на думку суду не є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, тому виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 10000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике поле , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення авторського права - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике поле (ЄДРПРОУ 22144834) на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике поле (ЄДРПРОУ 22144834) на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике поле (ЄДРПРОУ 22144834) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев*ять) грн. 60 коп.

В решті позовних вимог відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М.В. Антоненко