Постанова

від 22.08.2019 по справі 331/5075/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 22.08.2019 Справа № 331/5075/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/5075/18 Головуючий у 1-й інстанції: Антоненко М.В.

провадження № 22-ц/807/2730/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.

суддів: Кухаря С.В.,

Кочеткової І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике Поле на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике Поле , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення авторського права,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до ТОВ Видавницька компанія Дике Поле , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення авторського права.

В обґрунтування позову зазначав, що він є професійним фотографом з 1997 року, а також членом Спілки фотохудожників України з 2005 року.

У вересні 2009 року нам в рамках свого авторського проекту Адреналін у вересні 2009 року ним були зроблені дві фотографії людей, які здійснили стрибки з Арочного мосту в м. Запоріжжі, з яких в подальшому ним було виготовлено два фотографічних твори, оригінали яких знаходяться у його постійному володінні, являються результатом його особистої праці, об`єктом права інтелектуальної власності.

У квітні 2018 року він випадково через свого знайомого фотографа дізнався, що вищезазначені фотографічні твори були опубліковані відповідачем в книзі Запорізький край (літературно-художнє видання, фотоальбом) на сторінках 242 - 243.

Зазначені фотографічні твори, виконані ним як автором в силу ст.ст. 421, 435 ЦК України, надруковані в книзі Запорізький край без його дозволу. При виданні даного фотоальбому його не включено до складу редакційної колегії та авторів фотографій, а сам фотоальбом надрукований в обмеженій кількості - 1000 примірників.

Вважає, що вказаними неправомірними діями відповідача порушені його авторські права.

Фотографічні твори, які виконані ним як автором, він оцінює в 2000 грн. за кожний.

Враховуючи умисний характер порушення відповідачем його авторських прав, позивач вважає, що сума відшкодування, яка має бути стягнута з відповідача, становить по 6000 грн. за кожний фотографічний твір, а всього на загальну суму 12000 грн.

При визначенні суми морального відшкодування, яку він оцінює в розмірі 15000 грн., позивач виходить із моральних переживань у зв`язку з друкуванням його фотографічних творів без його дозволу та порушенні його авторських прав, із порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, із порушення стосунків з оточуючими людьми, наявності самої шкоди, протиправності діяння відповідача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, із звернення до судового органу за захистом прав автора, часу і зусиль, необхідних для відновлення моїх прав, а також з урахуванням розміру вищезазначеної майнової компенсації, вимог добросовісності, розумності і справедливості.

Посилаючись на вищевикладене, просив суд стягнути з ТОВ Видавницька компанія Дике поле на його користь майнову шкоду в розмірі 12000 грн., моральну шкоду в розмірі 15 000 грн. та понесені судові витрати в розмірі 1409,60 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2019 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Видавницька компанія Дике поле на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 12000грн.

Стягнуто з ТОВ Видавницька компанія Дике поле на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Стягнуто з ТОВ Видавницька компанія Дике поле на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1409,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТОВ Видавницька компанія Дике Поле подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що розгляд справи проходив з порушенням строків, визначених ЦПК України. Крім того, зазначає, що докази надані позивачем суду, яким суд надав оцінку під час ухвалення рішення, були надані позивачем після підготовчого судового засідання, без обґрунтування неможливості їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від позивача. Судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам відповідача. ТОВ Видавницька компанія Дике Поле на підставі договору з Департаментом інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Запорізької обласної державної адміністрації № 3 від 18 липня 2017 року, видало наклад фотоальбому Запорізький край , в якому були розміщені на сторінках № 242 - 243 фотографії, автором яких, як вказує позивач у своїй позовній заяві, є ОСОБА_1 . Однак, про те, що позивач є автором вказаних фотографій, ТОВ Видавницька компанія Дике Поле дізналося після видання фотоальбому Запорізький край .

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що відсутня вина відповідача в виданні фотографій, які належать ОСОБА_1 і завдання йому будь-якої майнової або моральної шкоди, оскільки відповідно до наданих відповідачем доказів фотографії були передані саме для публікації іншою особою, а саме ОСОБА_2 без повідомлення про авторство вказаних фотографій чи заборону їх публікувати без дозволу автора. Позовні вимоги позивача про стягнення майнової шкоди і компенсація є різними поняттями і суд не мав права самостійно змінювати позовні вимоги, тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволена безпідставно.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що зазначений спір виник не з підстав, зазначених у ч. 4 ст. 274, та те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд апеляційних скарг було призначено до розгляду порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 23 липня 2019 року (а.с. 156), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк до 13 серпня 2019 року для надання відзиву на апеляційні скарги разом з доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам процесу.

14 серпня 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ Видавницька компанія Дике поле , який направлено до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язка 13.08.2019 року. У відзиві зазначає, що апеляційна скарга відповідача необґрунтована, не відповідає дійсності та підлягає залишенню без задоволення.

13 серпня 2019 року від третьої особи ОСОБА_2 також надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ Видавницька компанія Дике поле . Вважає її безпідставно, необґрунтованою стосовно нього, та такою, що має на меті створення можливості зворотної вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність у нього авторського права на спірні фотографії та порушення саме відповідачем авторських прав ОСОБА_1 шляхом друкування в книзі Запорізький край без дозволу позивача.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є професійним фотографом з 1997 року, а також членом Спілки фотохудожників України з 2005 року (а.с. 10).

В межах свого авторського проекту Адреналін у вересні 2009 року ним були зроблені дві фотографії людей, які здійснили стрибки (роуп-джампінг) з Арочного мосту в м. Запоріжжі (острів Хортиця), з яких в подальшому ним було виготовлено два фотографічних твори, оригінали яких знаходяться у його постійному володінні, являються результатом його особистої праці, об`єктом права інтелектуальної власності.

У січні 2010 року позивач виклав дані фотографічні твори в соціальну, мережу В контакті всесвітньої мережі Інтернет з метою просування свого авторського проекту Адреналін серед прихильників даного виду екстремальних заходів.

ТОВ Видавницька компанія Дике поле на підставі договору з Департаментом інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Запорізької обласної державної адміністрації № 3 від 18 липня 2017 року було видано книгу Запорізький край (літературно-художнє видання, фотоальбом), в якій на сторінках 242 - 243 були опубліковані дані фотографічні твори, автором яких є позивач ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції вірно встановлено, що фотографічні твори ОСОБА_1 надруковані у книзі Запорізький край на сторінках 242-243 були опубліковані без згоди на це автора і без включення автора до складу редакційної колегії та авторів фотографій.

Авторство позивача ОСОБА_1 не спростовано відповідачем.

Згідно ч.1 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Стаття 431 ЦК України визначає, що порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Згідно із статтями 435, 437 ЦК України, статтею 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" первинним суб`єктом авторського права є автор твору. Авторське право виникає з моменту створення твору. Автору твору належать особисті немайнові права, а також майнові права, визначені статтею 440 ЦК України та статтею 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", зокрема виключне право дозволяти використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, та інші права, серед яких є право на недоторканність твору.

Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом (стаття 443 ЦК України).

Відповідно до статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, зокрема, є: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21, 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про авторське право і суміжні права" захист особистих немайнових і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

У пункті 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" роз`яснено, що вільне використання об`єктів авторського і (або) суміжних прав без згоди суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і без виплати їм винагороди допускається лише у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 12. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав , вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (1618-15). При цьому порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК (435-15), які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб`єктів авторських прав і (або) суміжних прав.

Таким чином, майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону N 3792-XII) (3792-12); шкоди, завданої суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що публікація ТОВ Видавницька компанія Дике поле в книзі Запорізький край (літературно-художнє видання, фотоальбом), фотографічних творів, автором яких є позивач ОСОБА_1 підтверджує протиправну винну поведінку відповідача, внаслідок чого було заподіяно шкоду суб`єкту авторського права.

Відповідно до ч. 1 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що позивач довів наявність у нього авторського права на фотографічні твори, а також факт його порушення, оскільки позивач не надавав згоди на друкування його фотографічних творів в книзі Запорізький край .

Разом з тим, сторона відповідача не довела дотримання нею авторських прав позивача.

Оскільки друк фотографічних творів, які в силу Закону України "Про авторське право і суміжні права" належить ОСОБА_1 і останній дозволу (згоди) на використання фотографічних творів ТОВ "Видавницька компанія Дике поле" не надавав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення товариством авторських прав позивача.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено строки розгляду даної справи, оскільки вказане не впливає на законність та обґрунтованість рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що публікація фотографічних творів ОСОБА_1 в книзі Запорізький край відбулась внаслідок безоплатної передачі видавництву цих творів третьою особою ОСОБА_2 , як спосіб доведення невинуватості у порушенні авторських прав, не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

Посилання в апеляційній скарзі на не дослідження додаткових пояснень третьої особи ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки з матеріалів справи , а саме з журналів судових засідань вбачається, що ОСОБА_4 був залучений судом в якості третьої особи за ініціативою відповідача. ОСОБА_4 неодноразово був допитаний в судових засіданнях, причому відповідав на численні запитання представника відповідача й суду, а письмові пояснення ОСОБА_3 оголошувались в судовому засіданні.

Доводи скаржника про безпідставне часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди колегіє суддів розцінює як безпідставні, оскільки судом першої інстанції після вивчення всіх обставин справи, правомірно враховані як прямі вказівки закону, так і моральні переживання позивача у зв`язку з друкуванням його фотографічних творів без дозволу автора, порушення авторських прав.

Незгода відповідача із рішенням суду першої інстанції не дає підстави вважати, що суд неправильно застосував норми права та прийшов до помилкових висновків, які не відповідають обставинам справи.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Випадки для звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавницька компанія Дике Поле - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2019 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 серпня 2019 року.

Головуючий

Судді: