Постанова

від 11.06.2019 по справі 914/2147/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2019 р. Справа №914/2147/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів                                                                       Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання – Кишенюк Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача Заремба В.В. - адвокат

від відповідача 1 Цимбалюк О.П. - адвокат;

від відповідача 2 не з»явився

від третьої особи на стороні позивача не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ “Воланж”, м. Львів б/н від 27.03.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2019 (суддя Мороз Н.В., повний текст рішення складено 14.03.2019, м. Львів)

у справі № 914/2147/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Воланж”, м. Львів

до відповідача-1 Служби автомобільних доріг у Рівненській області, м. Рівне

до відповідача-2 ТОВ “Будівельна компанія “Білдерпоінт”, м. Львів

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ “Український будівельно-інвестиційний банк”, м. Київ

про припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення

В С Т А Н О В И В:

Позовну заяву подано ТОВ “Воланж” до Служби автомобільних доріг у Рівненській області та ТОВ “Будівельна компанія “Білдерпоінт”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ “Український будівельно-інвестиційний банк” про припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.03.2019 у справі № 914/2147/18 (суддя Мороз Н.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.11.2018.

Рішення суду мотивовано тим, що умовами договору, зокрема, п.6.2.1, передбачено право замовника достроково розірвати договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язань виконавцем, повідомивши про це його у строк 10 робочих днів. Пунктом 6.2.7 передбачено, що замовник має право призупинити надання послуг або договір може бути розірваний односторонньо за ініціативою замовника, у зв»язку з відставанням з вини виконавця щодо строків надання послуг більш ніж на один місяць, якщо таке відставання не пов»язане з відсутністю фінансування (несвоєчасного його здійснення). Факт порушення ТОВ БК «Білдерпоінт» умов договору в частині відставання щодо строків надання послуг більш ніж на один місяць було встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.05.2018 у справі №918/15/18 та задоволено позов Служби автомобільних доріг про стягнення з позивача 4 943 588,64 грн. неповернутого авансу. Натомість, будь-яких порушень замовником своїх зобов»язань за договором в частині фінансування (несвоєчасного його здійснення), відмови приймання наданих послуг чи інших порушень, рішенням суду встановлено не було.

ТОВ “Воланж” подано апеляційну скаргу б/н від 27.03.2019, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права та рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, судом всебічно не з»ясовано обставини справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом не досліджено та не враховано, що предметом позову у справі №918/15/18 була вимога про повернення вчасно не відпрацьованого авансу.

Скаржник вважає, що сам по собі факт надання замовником (відповідачем 1) підряднику (відповідачу 2) авансу, а також та обставина, що вказаний аванс не був у повному обсязі відпрацьований останнім жодним чином не звільняє відповідача 1 від виконання ним інших зобов»язань, передбачених у п.1.5, 4.3, 4.4 та 5.1.1. Основного договору і відповідно не дає право замовнику (відповідачу 1) розривати зазначений договір в односторонньому порядку з одночасним покладанням вини за це на підрядника (відповідача 2).

На думку скаржника судом порушено вимоги ст.614 ЦК України, яка покладає обов»язок довести відсутність своєї вини на особу, яка порушила зобов»язання. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов»язання.

Отже, скаржник вважає, що доводити відсутність вини відповідача 1 в порушенні умов основного договору, а саме, що внаслідок дій (бездіяльності) відповідача 1, ненадання відповідачу 2 планів-завдань на виконання робіт та затверджених помісячних розписів фінансування, при розгляді справи №914/2147/18 був зобов»язаний відповідач 1.

Таким чином скаржник доводить, що саме замовник мав довести настання відповідної відкладальної обставини, як підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні підрядником зобов»язань з виконання робіт та права замовника на одностороннє розірвання основного договору з покладенням вини за це на підрядника.

Службою автомобільних доріг у Рівненській області подано відзив на апеляційну скаргу №12/761 від 08.04.2019, в якому просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2019 у справі №914/2147/18 без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду є законним та таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Зокрема, зазначає, що розриваючи договір в односторонньому порядку відповідач 1 керувався в сукупності наявними обставинами, зокрема, порушеннями відповідачем 2 не тільки умов договору в частині відпрацювання коштів, наданих у вигляді авансу, а й порушення строків більше ніж на 1 місяць надання послуг.

Представники позивача та відповідачів 1 та 2 в судових засіданнях підтримали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін в судових засіданнях, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між Службою автомобільних доріг (замовник) та ТОВ БК «Білдерпоінт» (виконавець) 26.10.2017 укладено договір №39 про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту (надалі - основний договір), що був укладений за результатами відкритих торгів, проведених у рамках публічної закупівлі.

Згідно із п. 1.1 основного договору ТОВ БК «Білдерпоінт» зобов»язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги згідно технічного завдання викладеного в тендерній документації за рахунок коштів державного, місцевого бюджетів та в обумовлений цим договором термін. Служба автомобільних доріг зобов»язується прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги та сплатити їх вартість по мірі надходження бюджетних коштів, передбачених на ці цілі на її рахунок.

Згідно із п. 1.2 основного договору найменування послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів на ділянці км. 100+000 км 112+000 (ДК 021:2015:45233142-6 ремонт доріг).

Додатками до договору є: технічне завдання, договірна ціна, графік виконання робіт, календарний план.

Пунктами 6.2.1, 6.2.7, 6.4.3, 6.4.4, 9.4 основного договору передбачено випадки правомірного його розірвання.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції судом встановлено, що з метою забезпечення виконання своїх зобов»язань за основним договором ТОВ БК «Білдерпоінт» відповідно до умов п. 4.7 був зобов»язаний надати Службі автомобільних доріг Банківську гарантію на суму 2% від вартості договору, яка згідно з умовами п. 4.11 не повертається та має бути перерахована на користь Служби автомобільних доріг у випадку невиконання ТОВ БК «Білдерпоінт» його договірних зобов»язань, за умови що це призведе до передчасного розірвання договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вказаних умов основного договору, ТОВ БК «Білдерпоінт» надав Службі автомобільних доріг Гарантію № BGV/UА/03-2-1866 від 23.10.2017, видану ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк», відповідно до умов якої останній взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов»язання сплатити протягом п»яти робочих днів з дати отримання письмової вимоги Служби автомобільних доріг будь-яку суму, що не перевищує 1 599 640 грн. у разі невиконання ТОВ БК «Білдерпоінт» його договірних зобов»язань, що призведе до передчасного розірвання договору, або ж розірвання договору з ініціативи ТОВ БК «Білдерпоінт», не пов»язане з виконанням робіт.

Надалі, 27.10.2017 між ТОВ «Воланж» та ТОВ «БК «Білдерпоінт» укладено договір поруки № 39-ГР відповідно до п. 3.2. якого поручитель (ТОВ «Воланж») зобов»язується солідарно з боржником (Службою автомобільних доріг у Рівненській області) відповідати перед кредитором (ТОВ «БК «Білдерпоінт») за виконання зобов»язань за договором №39 від 26.10.2017 про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту частково.

Пункти 3.1 та 3.3 договору поруки №39-ГР встановлюють часткову відповідальність поручителя - ТОВ «Воланж» у розмірі 1 000 000 грн. за безпідставне вчинення (таке що не відповідає умовам основного договору) Службою автомобільних доріг у Рівненській області дій спрямованих на розірвання основного договору, в т.ч, в односторонньому порядку без звернення в суд, якщо такі дії призведуть (або можуть призвести) до не повернення кредитору (ТОВ БК «Білдерпоінт») боржником (Службою автомобільних доріг) Гарантії № BGV/UА/03-2-1866 від 23.10.2017, виданої ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» для забезпечення виконання зобов»язань кредитора (ТОВ БК «Білдерпоінт») по основному договору.

Листом від 14.11.2017 № 18/2454 Служба автомобільних доріг повідомила ТОВ БК «Білдерпоінт» про значне відставання від графіку робіт, просила негайно ліквідувати відставання, в іншому випадку Служба автомобільних доріг залишає за собою право розірвати основний договір в разі відставання з вини ТОВ БК «Білдерпоінт» щодо строків надання послуг більш ніж, на один місяць. Цей лист ТОВ БК «Білдерпоінт» отримано 18.11.2017 (том І а.с.142-143).

Листом від 20.11.2017 ТОВ БК «Білдерпоінт» звернулось до Служби автомобільних доріг надати аванс в розмірі 10 000 000,00 грн. та зобов»язалось відпрацювати цю суму в місячний термін з дати отримання авансу.

20.11.2017 Служба автомобільних доріг сплатила на користь ТОВ БК «Білдерпоінт» аванс в розмірі 10 000 000,00 грн.

20.12.2017 Службою автомобільних доріг надіслано претензію ТОВ БК «Білдерпоінт» про негайне повернення авансу в розмірі 10 000 000,00 грн. та відсотків. Ця претензія була отримана ТОВ БК «Білдерпоінт» 28.12.2017 (том І а.с.145-146).

Матеріалами справи, а саме актами № 28/1 та № 28/2 від 20.12.2017 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 та довідкою № 28 від 20.12.2017 підтверджено виконання будівельних робіт на загальну суму 5 056 411,36 грн.

28.12.2017 Служба автомобільних доріг звернулась до ТОВ БК «Білдерпоінт» з вимогою негайно повернути невикористаний аванс в розмірі 4 943 588,64 грн. відповідно до умов договору та надати інформацію з вказанням чіткої дати здачі виконаних робіт чи повернення невикористаної суми авансу. Зазначений лист ТОВ БК «Білдерпоінт» отримав 06.01.2018 ) (том І а.с.148-149).

Окрім того, рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.05.2018 у справі № 918/15/18 стягнуто з ТОВ БК «Білдерпоінт» на користь Служби автомобільних доріг, зокрема, 4 943 588, 64 грн. неповернутого авансу. Даним рішенням встановлено порушення ТОВ БК «Білдерпоінт» умов договору в частині відпрацювання авансу в розмірі 4 943 588,64 грн.

14.11.2018 ТОВ БК «Білдерпоінт» повідомив ТОВ «Воланж», що від Служби автомобільних доріг (за вих. № 12/2307 від 08.11.2018) на його адресу надійшло повідомлення про дострокове (передчасне) розірвання договору, з тексту якого слідує, що Служба автомобільних доріг у зв»язку із неналежним виконання взятих ТОВ БК «Білдерпоінт» зобов»язань по основному договору (відставання від графіку виконання робіт, визначених в додатку №3 до основного договору, не зважаючи на неодноразові звернення ліквідувати відставання від графіку), керуючись пунктами 6.2.1, 6.2.7, 6.3.1, 9.4 основного договору повідомило останнього про дострокове (передчасне) розірвання основного договору з 22.11.2018.

02.11.2018 ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» отримано від Служби автомобільних доріг вимогу за гарантією. Листом від 05.11.2018 ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» повідомило Службу автомобільних доріг про те, що вимога не відповідає умовам гарантії (том ІІ а.с.19-20).

21.11.2018 ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» отримано повідомлення від Служби автомобільних доріг про дострокове (передчасне) розірвання основного договору. У зв»язку з розглядом цього спору, ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» зупинено розгляд вимоги.

ТОВ «Воланж» вважає, що в позасудовому (односторонньому) порядку основний договір може бути розірваний лише при настанні однієї з перелічених у п. 6.2.7 основного договору підстав та, окрім цього, у такій самій формі, що й договір (ст.. 654 ЦК України): в письмовій формі шляхом складання одного документу за підписами двох сторін. У всіх інших випадках, зокрема перелічених в пунктах 6.2.1., 6.4.3, 6.4.4, та 9.4 основного договору, в яких передбачено право Служби автомобільних доріг на розірвання основного договору для дострокового (передчасного) розірвання договору повинна бути дотримана процедура судового розгляду передбачена нормами ст. 651 ЦК України та 188 ГК України.

Вищезазначене стало підставою для звернення позивача із позовом до господарського суду про визнання недійсним рішення Служби автомобільних доріг у Рівненській області та ТОВ «БК «Білдерпоінт» про розірвання договору №39 від 26.10.2017 про закупівлю послуг з поточного середнього тремонту, викладене у формі повідомлення про дострокове (передчасне) розірвання договору та відновити становие ТОВ «Воланж», яке існувало до порушення права, шляхом зобов»язання Службу автомобільних доріг у Рівненській області та ТОВ «БК «Білдерпоінт» належним чином виконувати умови договору №39 від 26.10.2017.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В силу ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України). Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище та вбачається із умов п.6.2.1 основного договору, сторони передбачили право замовника достроково розірвати договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язань виконавцем, повідомивши про це його у строк 10 робочих днів.

Пунктом 6.2.7 основного договору передбачено, що замовник має право призупинити надання послуг або договір може бути розірваний односторонньо за ініціативою замовника, у зв»язку з відставанням з вини виконавця щодо строків надання послуг більш ніж на один місяць, якщо таке відставання не пов»язане з відсутністю фінансування (несвоєчасного його здійснення).

Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що наведеними вище обставинами спростовується твердження ТОВ «Воланж» щодо неможливості розірвання договору замовником в односторонньому порядку та форми розірвання договору, оскільки умовами сторони договору передбачено інше.

Відповідно до позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.07.2018 у справі №916/332/17 щодо договору підряду, замовнику, виходячи з приписів ст. 849 ЦК України (п. 35 цієї постанови), законом надано право відмовитись від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене. Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 17.05.2017 у справі №911/151/16, постанова Вищого господарського суду України від 24.01.2017 у справі № 922/5651/15).

З огляду на викладене, саме особа, яка порушила зобов»язання має довести відсутність своєї вини у вказаному порушенні в силу вимог вищевказаних норм законодавства.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що факт порушення ТОВ БК «Білдерпоінт» умов договору в частині відставання щодо строків надання послуг більш ніж на один місяць було встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.05.2018 у справі №918/15/18, яким задоволено позов Служби автомобільних доріг про стягнення з позивача 4 943 588,64 грн. неповернутого авансу. Натомість, будь-яких порушень замовником своїх зобов»язань за договором в частині фінансування (несвоєчасного його здійснення), відмови приймання наданих послуг чи інших порушень, рішенням суду встановлено не було.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Скаржником не надано суду доказів, які б підтверджували твердження останнього про зрив графіків виконання робіт за основним договором внаслідок дій (бездіяльності) Служба автомобільних доріг, ненадання ТОВ БК «Білдерпоінт» планів-завдань на виконання робіт та затверджених помісячних розписів фінансування, не були доведені позивачем належними і допустимими доказами в ході розгляду справи №914/2147/18.

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Приписами статті 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Сукупності встановлених по справі обставин суд надав належну оцінку і, з урахуванням вимог вищенаведеного законодавства дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст.145 ГПК України, у зв»язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.11.2018, судом першої інстанції правомірно скасовано.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 119, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу ТОВ “Воланж”, м. Львів б/н від 27.03.2019 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2019 у справі № 914/2147/18 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.06.2019.

Головуючий суддя                                                   Галушко Н.А.

суддя                                                                       Желік М..

суддя                                                                       Орищин Г.В.