Рішення

від 04.06.2019 по справі 910/766/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 04.06.2019Справа №  910/766/19 за позовом    Приватного підприємства «В Тікет» до                     Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна                        телерадіокомпанія України» про                 стягнення 265.248,84 грн           Суддя Сівакова В.В. секретар судового засідання Кимлик Ю.В.                                                                                                                     За участю представників сторін: від позивача                Федоришин О.О., ордер серії КВ № 419968 від 21.01.2019       від відповідача            Бурвікова І.Ю., адвокат за довіреністю № 01-8/1 від 02.01.2019                                                                                                                               Суть спору : 22.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «В Тікет» до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про стягнення 265.248,84 грн за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору комісії № 5-67/4 від 13.02.2017. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено договір комісії № 5-67/4 від 13.02.2017, відповідно до якого позивач зобов'язувався від свого імені але за кошти відповідача, за плату вчиняти правочини з продажу квитків на шоу Пісенний конкурс Євробачення-2017. Умовами договору передбачено, що у разі повернення позивачем клієнтам грошових коштів, відповідач зобов'язаний сплатити винагороду, що складає 8% від суми грошових коштів що повертаються. Позивачем було здійснено 283 повернення вартості квитків на загальну суму 616.607,00 грн, а отже винагорода становить 49.328,56 грн. Також позивачем були понесені витрати у зв'язку зі зміною відповідачем розсадки глядачів та надання послуг інформаційної підтримки глядачів, що загалом становлять 142.000,00 грн, та у зв'язку з необхідністю сплати суборендних платежів в сумі 30.000,00 грн. 09.08.2017 позивачем було направлено відповідачу вимогу № 78 про компенсацію понесених додаткових витрат, яка відповідачем залишена без задоволення. Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/766/19 від 23.01.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів. 30.01.2019 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 відкрито провадження у справі № 910/766/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.03.2019. Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу. У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.02.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049540268 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 23.01.2019 є місцезнаходженням відповідача. Відповідач ухвалу суду від 04.02.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 07.02.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 01030495402682, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 22.02.2019. 05.02.2019 позивачем до суду подано клопотання про залучення доказів. 06.02.2019 позивачем до суду подано клопотання про залучення доказів. 18.02.2019 позивачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник позивача 25.02.2019 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника позивача. 19.02.2019 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на те, що ні умовами договору, ні додатковими угодами не було  передбачено зобов'язання відповідача щодо відшкодування позивачу витрат понесених для створення програмного забезпечення у сумі 78.000,00 грн, відшкодування позивачу витрат, пов'язаних з наданням інформаційно-консультаційних послуг глядачам, що придбали квитки на пісенний конкурс «Євробачення – 2017» у розмірі 64.000,00 грн, відшкодування позивачу витрат, що пов'язані з суборендними відносинами з ТОВ «Новус Україна» у розмірі 30.000,00 грн. Докази надані позивачем свідчать про виникнення цивільних правовідносин між позивачем та третіми особами та не мають жодного відношення до відповідача. Вважає, що вимоги про сплату винагороди за повернення квитків у розмірі 49.323,56 грн не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до умов договору підставою для оплати винагороди повинен бути звіт про повернення квитків, підписаний позивачем і відповідачем. Проте, позивачем надано «Звіт про повернення квитків на шоу ПКЄ» (доданий до листа № 43 від 25.05.2017), який підписаний лише позивачем. Оскільки у відповідача відсутня заборгованість за вказаними сумами, відповідач вважає, що відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних. В підготовчому засіданні 26.02.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.03.2019. 04.03.2019 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що кошти в розмірах 78.000,00 грн, 64.000,00 грн та 30.000,00 грн були витрачені позивачем на виконання доручення відповідача в межах договору комісії, а тому ці кошти мають бути відшкодовані відповідачем у повному обсязі. Стосовно виплати комісії за повернення квитків зазначає, що «Звіт про повернення квитків на шоу ПКЄ» (доданий до листа № 43 від 25.05.2017) було отримано уповноваженою особою відповідача, що відповідачем не заперечується. Жодних претензій та/або заперечень щодо його змісту від відповідача позивачем не отримано, що за приписами п. 3.5.3 договору свідчить про визнання відповідачем змісту звіту в повному обсязі. відповідно до договірних умов винагорода за повернення квитків мала бути виплачена відповідачем до 10.06.2017. 13.03.2019 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає наступне. пунктом 11.1 договору визначено, що всі зміни та доповнення до договору здійснюються у письмовій формі та мають бути підписані сторонами. 10.04.2017 між сторонами укладено додаток № 8, який погоджено нову схему розсадки на арені. Позивач не звертався до відповідача з пропозицією щодо внесення будь-яких змін в діючий договір та не узгоджував з відповідачем необхідність понесення будь-яких витрат. До того ж умовами договору не було передбачено право позивача укладати будь-які договори без згоди відповідача. Відповідно до п. 2.2.6 договору та ст. 1015 Цивільного кодексу України комісіонер має право лише за згодою комітента укладати будь-який договір субкомісії. Знову вказує на те, що ні договором ні додатковими угодами не було передбачено відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з суборендними відносинами з ТОВ «Новус Україна» у розмірі 30.000,00 грн. Вказує на те, що поданий позивачем звіт про повернення квитків не підписаний відповідачем, а отже суперечить умовам договору, і тому вимоги в цій частині є необґрунтованими. В підготовчому засіданні 14.03.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.04.2019. 29.03.2019 відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/766/19 на 30 (тридцять) днів; у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників позивача і відповідача відкладено підготовче засідання на 25.04.2019. В підготовчому засіданні 25.04.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.05.2019. Позивач в судовому засіданні 21.05.2019 позовні вимоги підтримав повністю. Відповідач в судовому засіданні 21.05.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю. В судовому засіданні 21.05.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.06.2019. Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою  статті 202 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України). Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші). Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки. В судовому засіданні 04.06.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва ВСТАНОВИВ:                      13.02.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (комітент, відповідач) та Приватним підприємством «В Тікет» (комісіонер, позивач) було укладено договір комісії № 5-67/4103/14-ПР (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором комісіонер зобов'язується від свого імені, але за дорученням та за рахунок комітента, за плату вчиняти правочини з продажу квитків на Шоу ПКЄ, а саме: послуги з продажу квитків на пісенний конкурс Євробачення-2017 (ПКЄ) (далі – послуги), відповідно до умов цього договору, додаткових угод та додатків до цього договору, що є його невід'ємними частинами. Згідно з п. 1.2 договору сторони домовились у відповідних додатках до цього договору узгодити, а саме: 1.2.1. зобов'язання комісіонера щодо відповідності технічним, якісним і кількісним характеристикам предмету цього договору (технічне завдання) (додаток № 1); 1.2.2. схему розсадки глядачів на арені (додаток № 2); 1.2.3. найменування, кількість та вартість квитків на кожне Шоу ПКЄ (додаток № 3); 1.2.4. офіційну символіку ПКЄ (додаток № 4); 1.2.5. дизайн квитка на Шоу ПКЄ (додаток № 5); 1.2.6. форми звітів комісіонера (додаток № 6); 1.2.7. акт наданих послуг за відповідний період (місяць) (додаток № 7). Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було своєчасно сплачено за поставлений природний газ, в зв'язку з чим позивачем нараховані пеня в сумі 3.957.052,46 грн, штраф в сумі 2.313.932,10 грн, інфляційні втрати в розмірі 3.178.959,33 грн та 369.103,32 грн - 3% річних. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав. Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України  доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.     Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України  до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України  встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ст. 1011 Цивільного кодексу України   за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України  зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з п. 8.1 договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 14.05.2017, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Додатковою угодою № 5 від 30.08.2017 сторонами внесено зміни до п. 8.1 договору та встановлено, що він діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Пунктом 3.5.1 договору сторони домовились, що у разі повернення клієнтам грошових коштів комісіонером, комітент зобов'язаний виплатити комісіонеру винагороду за повернення таких квитків на Шоу ПКЄ, що складає 8% від суми грошових коштів, які повертаються комісіонером клієнтам, про що зазначається у звіті про повернення квитків на Шоу ПКЄ. Матеріали справи свідчать, що позивачем було повернуто клієнтам (покупцям квитків) грошові кошти за придбані квитки у кількості 283 одиниць на загальну суму 616.607,00 грн. Відповідно до п. 3.5.2 договору якщо повернення коштів за квитки на Шоу ПКЄ здійснюватиметься комісіонером після перерахунку коштів, отриманих комісіонером від продажу квитків на Шоу ПКЄ за минулий тиждень на банківський рахунок комітента, у такому випадку комітент компенсує комісіонеру понесені витрати щодо повернення квитків на Шоу ПКЄ у повному обсязі та виплачує винагороду, визначену п. 3.5.1 цього договору, на підставі наданих комісіонером у звіті про повернення квитків на Шоу ПКЄ розрахунків. Згідно з п. 3.5.3 договору визначена у п. 3.5.2 цього договору винагорода повинна бути сплачена комітентом протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання сторонами звіту про повернення квитків, оригінал якого повинен бути наданий комісіонером комітенту протягом 2 (двох) робочих днів. У разі відсутності письмової претензії від комітента протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання такого звіту, останній вважається прийнятим в повному обсязі. Листом № 43 від 25.05.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою протягом 10 календарних днів з моменту отримання цього листа виплатити позивачу винагороду за повернення квитків на шоу ПКЄ, що складає 8% в розмірі 49.328,56 грн. До вказаного листа позивачем було додано звіт про повернення квитків на Шоу ПКЄ (додаток № 1 до листа) відповідно до якого загальна кількість повернутих квитків становить 283 одиниці, загальною вартістю 616.607,00 грн. Лист разом з додатком до нього вручено представнику відповідача 30.05.2017, що не заперечується відповідачем. За відсутності заперечень відповідача щодо наданого позивачем звіту він в силу п. 3.5.3 договору є прийнятим відповідачем в повному обсязі, а отже відповідач мав виплатити позивачу винагороду у строк до 09.06.2017 включно. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати позивачу винагороди за повернення квитків, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 49.328,56 грн. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 49.328,56 грн винагороди за повернення квитків обґрунтовані та підлягають задоволенню. Вимоги щодо стягнення з відповідача 78.000,00 грн витрат понесених для створення програмного забезпечення у зв'язку зі зміною розсадки глядачів, 64.000,00 грн витрат, пов'язаних з наданням послуг інформаційної підтримки глядачів, 30.000,00 грн витрат, пов'язаних з необхідністю сплати суборендних платежів (суборенда частини приміщень для розміщення квиткової каси та інших господарських потреб) задоволенню не підлягають з огляду на наступне 10.04.2017 сторонами підписано додаток № 8 до договору, відповідно до якого у зв'язку з внесенням істотних змін до схематичного зображення місць для глядачів на арені під час Шоу ПКЄ сторони погодили нову схему розсадки на арені. Позивач зазначає, що надаючи первину схему розсадки глядачів на арені, комітентом було надано комісіонеру недостовірну інформацію щодо істотних умов продажу квитків. Здійснення дій, що були необхідні у зв'язку з прийняттям нової схеми розсадки глядачів на арені потребувало значних матеріальних витрат зі сторони комісіонера, що мають бути відшкодовані комітентом. Позивач в обґрунтування стягнення вказаних витрат посилається на п. 10.7 договору, відповідно до якого у випадку невідповідності дійсності інформації наданої комітентом комісіонеру, комітент зобов'язується у повному обсязі відшкодувати збитки, понесені комісіонером в результаті виявленої повної або часткової недійсності наданої комітентом інформації. Суд вважає помилковим посилання позивача на вказаний пункт договору, оскільки даний пункт не визначає якого роду недостовірна інформація, надана комітентом, має наслідком відшкодування збитків комісіонеру; позивачем не доведено що зміна схеми розсадки глядачів на арені, що оформлена додатком № 8 до договору, свідчить про надання комітентом недостовірної інформації.   Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань. Умовами договору, додатковими угодами та додатками до договору не передбачено обов'язку комітента відшкодовувати комісіонеру заявлені позивачем витрати у визначеному розмірі. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом. Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату винагороди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання. В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати відшкодувань, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України   просить суд стягнути з відповідача 34.260,65 грн інфляційних втрат та 9.659,63 грн - 3% річних. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Умовами договору інший розмір процентів не визначений. Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга». Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі «Ліга» якщо внесенням оплати є період з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний  індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості. Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача  7.635,83 грн інфляційних втрат (за обґрунтованим розрахунком позивача, нарахованих за несвоєчасне виконання зобов'язання по сплаті винагороди). За результатами здійснення судом власного перерахунку 3% річних становлять 2.031,26 грн (нарахованих за несвоєчасне виконання зобов'язання по сплаті винагороди, розрахунок знаходиться в матеріалах справи), які підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних в позові слід відмовити, оскільки вони є похідними вимогами від вимог в задоволенні яких відмовлено. Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного підприємства «В Тікет» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково. Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись  ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд - В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, код ЄДРПОУ 23152907) на користь Приватного підприємства «В Тікет» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 66А, прим. № 2, код ЄДРПОУ 33545147) 49.328 (сорок дев'ять тисяч триста двадцять вісім) грн 56 коп. основного боргу, 7.635 (сім тисяч шістсот тридцять п'ять) грн 83 коп. інфляційних втрат, 2.031 (дві тисячі тридцять одна) грн 26 коп. – 3% річних, 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн 93 коп. витрат по сплаті судового збору. 3. В іншій частині в позові відмовити повністю. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України). Повне рішення складено 19.06.2019. СуддяВ.В.Сівакова