Ухвала

від 12.06.2019 по справі 1640/2497/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА 12 червня 2019 року Київ справа №1640/2497/18 адміністративне провадження №К/9901/16165/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача – Хохуляка В.В., суддів – Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі №1640/2497/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-КВАНТ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, в с т а н о в и в: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-КВАНТ» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019, позов задоволено. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області 05.06.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верхового Суду. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Статтею 129 Конституції України  однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII. Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №1640/2497/18 є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 13.06.2018 №786052/39592700 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 02.05.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов'язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 02.05.2018, складену та подану на реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-КВАНТ», в строки визначені нормами діючого законодавства, зобов'язання подати в тижневий строк після набрання законної сили рішенням суду звіт про виконання судового рішення. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом порушено вимоги підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки відповідачем не зазначено у квитанціях від 29.11.2017 про зупинення реєстрації конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Крім того, матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем контролюючому органу разом із письмовими поясненнями копії усіх необхідних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не вбачається. Суд за результатами оцінки елементів спору у справі №1640/2497/18 дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності. Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Отже, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі щодо визнання протиправним та скасування рішення від 13.06.2018 №786052/39592700 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 02.05.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов'язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 02.05.2018, складену та подану на реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-КВАНТ», в строки визначені нормами діючого законодавства, зобов'язання подати в тижневий строк після набрання законної сили рішенням суду звіт про виконання судового рішення, не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, - у х в а л и в: Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Полтавській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі №1640/2497/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-КВАНТ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... В.В. Хохуляк Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна Судді Верховного Суду