Ухвала

від 24.06.2019 по справі 904/5952/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/5952/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й.

учасники справи:

позивач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ІВА",

відповідач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС",

позивач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС"

відповідач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ІВА"

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС"

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду

від 15.05.2019

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

від 26.02.2019

у справі №904/5952/18

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІВА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС"

про стягнення заборгованості за договором субпідряду №158-СП від 29.11.2017 на суму 506 522, 57 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІВА"

про визнання недійсним договору субпідряду №158-СП від 29.11.2017

ВСТАНОВИВ:

21.05.2019, через Центральний апеляційний господарський суд, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 21.05.2019, за змістом прохальної частини якої вбачається оскарження позивачем за зустрічним позовом ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у справі №904/5952/18 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5952/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Банасько О.О., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються.

Як вбачається з матеріалів справи №904/5952/18, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІВА" про визнання недійсним договору субпідряду разом з доданими до неї документами повернено заявнику ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019, яка за результатами апеляційного перегляду залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019.

Однак, у вступній, мотивувальній та резолютивній частинах касаційної скарги, скаржник зазначає про оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019, яка у справі №904/5952/18 не приймалась.

Отже, подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" касаційна скарга від 21.05.2019 не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її змісту, а саме щодо правильного зазначення скаржником в касаційній скарзі судових рішень, які є предметом касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент звернення скаржника із касаційною скаргою, передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 становив 1 921 грн.

Відтак, оскаржуючи 21.05.2019 до Верховного Суду судові рішення про повернення зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" про визнання недійсним договору субпідряду скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 1 921 грн.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за певних умов. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, відстрочення або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Верховний Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення про повернення зустрічної позовної заяви, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, при цьому, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі судом касаційної інстанції, яке обґрунтовано відсутністю на даний час коштів для сплати судового збору у скаржника, який знаходиться у тяжкому фінансовому стані та позбавлений можливості сплатити судовий збір при зверненні до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою.

Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" про відстрочення сплати судового збору, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище покращиться протягом строку розгляду касаційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі за результатами розгляду касаційної скарги по суті.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини перебування скаржника у тяжкому фінансовому стані та відсутність у заявника касаційної скарги коштів для сплати судового збору за її подання, не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору при зверненні до суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, Верховний Суд відмовляє скаржнику в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення про повернення зустрічної позовної заяви у справі №904/5952/18.

Відтак, подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" касаційна скарга від 21.05.2019 не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми та змісту.

Виходячи з положень частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на таке, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у справі №904/5952/18 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги.

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 8 Закону України "Про судовий збір", статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у справі №904/5952/18.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у справі №904/5952/18 залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" строк на усунення недоліків касаційної скарги до 15 липня 2019 року.

4. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС", що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду Л.Й. Катеринчук