Рішення

від 24.06.2019 по справі 183/5071/16

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5071/16

№ 2/183/82/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.

секретаря судового засідання Устименко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН-ДНІПРО до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Наталії Володимирівни, третя особа - ОСОБА_3 , про:

-визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1 га, яка розташована у садівничому товаристві Уют в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений 23.02.2010 р. приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталією Володимирівною;

-зобов`язання приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталію Володимирівну внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 ) на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1 га, яка розташована у садівничому товаристві Уют в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області,

за участю представників позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

відповідача ОСОБА_2 ,-

в с т а н о в и в :

09.09.2016 року ТОВ МЕРИДІАН-ДНІПРО звернулася до суду позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.06.2018 року( т.1 а.с. 188) просили:

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1 га, яка розташована у садівничому товаристві Уют в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, що був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений 23.02.2010 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталією Володимирівною;

- зобов`язати приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталію Володимирівну внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 ) на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1 га, яка розташована у садівничому товаристві Уют в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2016 року ОСОБА_9 відкрите провадження по справі (т. 1 а.с. 54).

Ухвалою суду від 14 вересня 2016 року по справі вжито заходів забезпечення позову, накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1 га, яка розташована у садівничому товаристві Уют в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, належить ОСОБА_8 , на підставі договору дарування, посвідченого 23.02.2010 р. приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталією Володимирівною (т. 1 а.с. 58-59).

Ухвалою суду від 02 лютого 2017 року провадження по справі зупинено до залучення в якості правонаступників відповідача ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 115).

Ухвалою суду від 31 липня 2017 року зобов`язано Новомосковську районну державну нотаріальну контору надати належним чином засвідчену копію спадкової справи після померлого ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 123).

Ухвалою суду від 05 жовтня 2017 року - відновлене провадження по справі, залучено в якості правонаступників померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , ОСОБА_10 (т.1 а.с. 145-146).

07 листопада 2017 року справу передано в провадження судді Сороки О.В.

Позовні вимоги в останній редакції, з посиланням на положення статей 203,2015 ЦК України обґрунтовані тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2006 року по цивільній справі № 2-2143/06, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.06.2007 року, задоволено позов відкритого акціонерного товариства Комерційний банк Причорномор`я до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 716839,66 гривень та державного мита в сумі 1700,00 гривень, всього 718539,66 гривень.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 17.09.2012 р. первісний кредитор ВАТ КБ Причорномор`я передав право вимоги до ОСОБА_3 щодо стягнення боргу, на користь приватного підприємства РОХАТ , а в подальшому приватне підприємство РОХАТ , відповідно до договору № 21 про відступлення права вимоги від 04.01.2016 року, - передало право вимоги до ОСОБА_3 - Товариству з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН-ДНІПРО .

Договори відступлення права вимоги від 17.09.2012 року та від 04.01.2016 року є дійсними, що підтверджено рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.02.2018 р., яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсними цих договорів.

У зв`язку з тим, що рішення суду від 26.10.2006 року не виконано, та на підставі вищезазначених договорів про відступлення права вимоги, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.08.2016 р. по цивільній справі № 201/1763/16ц у виконавчому провадженні замінено стягувача ВАТ КБ Причорномор`я його правонаступником TOB МЕРИДІАН-ДНІПРО .

Зазначену ухвалу суду від 25.08.2016 року залишено без змін апеляційним судом Дніпропетровської області та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Таким чином, позивач посилається на те, що став правонаступником ВАТ КБ Причорномор`я та набув статус стягувача у виконавчому провадженні у цивільній справі № 2-2143/06.

Під час розгляду справи №2-2143/06 та після винесення по справі рішення від 26.10.2006 року на все майно, що належить ОСОБА_3 , було накладено ряд арештів.

Останній за часом арешт, який був накладений 06 серпня 2007 року постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, передбачав заборону на відчуження будь-якого майна, що належить ОСОБА_3 , про що свідчать відомості про накладання арештів на майно ОСОБА_3 та підтверджуються Інформаційною довідкою № 67663922 від 08.09.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Між тим, з метою уникнення виконання рішення суду від 26.10.2006 р., незважаючи на арешт усього належного ОСОБА_3 майна, у вересні 2007 року ОСОБА_3 вдалося здійснити незаконне відчуження на користь ОСОБА_4 декількох об`єктів нерухомості, що розташовані в селі Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області. Таке незаконне відчуження відбулося через винесення Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області рішення від 21.09.2007 року по цивільній справі № 2-4149/07 про задоволення позову ОСОБА_4 та про визнання за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно, що належало до вересня 2007 року ОСОБА_3 , зокрема на земельну ділянку площею 0,10 га у садовому товаристві Уют , яка належала ОСОБА_3 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 14.02.1997 року.

В подальшому зазначене рішення скасоване, судом апеляційної інстанції встановлена незаконність відчуження ОСОБА_3 нерухомого майна на користь ОСОБА_4 , однак, незважаючи на те, що земельна ділянка площею 0,10 га у садовому товаристві Уют , кадастровий НОМЕР_3 , знаходилася під арештом, ОСОБА_4 у лютому 2010 року здійснив незаконне відчуження даної ділянки на користь ОСОБА_1 , уклавши з нею договір дарування земельної ділянки від 23.02.2010 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В.

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН-ДНІПРО вважає, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 договір дарування від 23.02.2010 року повинен бути визнаний недійсним в судовому порядку, оскільки як випливає з Інформаційної довідки № 67663922 від 08.09.2016 р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою ще 16 серпня 2007 року було зареєстроване обтяження - арешт майна, що належить ОСОБА_3 . Об`єктом обтяження є невизначене майно боржника.

Підставою вказаного обтяження (арешту) є постанова від 06.08.2007 р. про відкриття виконавчого провадження ВП №4385223, яка винесена державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області Олійник А. А.

Посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , позивач наполягає на тому, що починаючи з серпня 2007 року ОСОБА_3 не мав права розпоряджатися будь-яким належним йому на праві власності майном, в тому числі земельною ділянкою СТ Уют .

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.09.2007 р. по цивільній справі № 2-4149/07, за яким ОСОБА_13 передав право власності ОСОБА_4 , на думку позивача, було спрямоване лише на незаконну передачу права власності, з метою уникнення виконання рішення про стягнення боргу, внаслідок чого зазначене рішення апеляційним судом Дніпропетровської області було скасоване. Станом на дату укладення спірного Договору дарування від 23.02.2010 року, земельна ділянка СТ Уют залишалася предметом обтяження, а тому то її відчуження ОСОБА_4 на користь ОСОБА_14 є протиправним.

При цьому, ТОВ МЕРИДІАН-ДНІПРО наполягає на тому, що ОСОБА_15 не являється добросовісним набувачем, оскільки в період часу з 28.05.1983 року до 23.05.2007 року ОСОБА_16 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , а ОСОБА_4 являвся рідним батьком ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_16 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 , набула право спільної сумісної власності подружжя на зазначену земельну ділянку.

На день укладення договору дарування від 23.02.2010 року ОСОБА_16 була обізнана про те, що земельна ділянка СТ Уют раніше належала її чоловікові, їй було відомо про наявність боргу чоловіка перед ВАТ КБ Причорномор`я , як і було відомо про наявність виконавчого провадження.

Незважаючи на обізнаність про вищевикладені обставини, ОСОБА_16 у жовтні 2014 року звернулася до Новомосковського міськрайонного управління юстиції, та шляхом введення в оману посадових осіб цього управління, здійснила незаконну державну реєстрацію свого права власності на земельну ділянку СТ Уют , яка являється предметом обтяження, а тому, на думку позивача, дії ОСОБА_14 були направлені лише на ухилення від повернення її чоловіком боргу Комерційному банку Причорномор`я .

При цьому ТОВ МЕРЕДІАН-ДНІПРО у позові наполягає на тому, що оспорюваний договір дарування порушує їх права та інтереси, оскільки незаконне відчуження земельної ділянки СТ Уют унеможливлює звернення стягнення на неї для погашення боргу ОСОБА_3 перед позивачем.

Позивач звертає увагу, що боржником ОСОБА_13 вживалися заходи щодо незаконного відчуження і іншого майна, однак апеляційний суд Дніпропетровської області, який розглянув у липні 2017 року апеляційну скаргу ТОВ МЕРИДІАН-ДНІПРО у цивільній справі № 201/16698/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 про припинення права власності на нерухоме майно, дійшов до висновку, що відчуження боржником ОСОБА_3 арештованого майна порушує права стягувача.

При цьому позивач наполягає на тому, що приватний нотаріус, який посвідчував оскаржуваний договір дарування, зобов`язаний скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 , відповідно до вимог ч.4 ст. 334 ЦК України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , і таке зобов`язання у приватного нотаріуса випливає на підставі відповідного судового рішення, оскільки приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталія Володимирівна, яка посвідчила оспорюваний Договір дарування від 23.02.2010 р., є державним реєстратором, до повноважень якого статтями 9, 10, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень віднесено вчинення реєстраційних дій щодо скасування державної реєстрації прав.

Крім того, у зв`язку із смертю у січні 2017 року відповідача ОСОБА_4 , належними відповідачами по справі позивач вважає спадкоємця ОСОБА_2 та ОСОБА_10 .

Представники позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала, вважає, що її померлий чоловік, підписуючи за вмовляннями своєї дочки різного роду документи, не здогадувався про реальні наміри ОСОБА_10 та ОСОБА_13 уникнути відповідальності від боргових зобов`язань.

Відповідач ОСОБА_18 в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, її представники надавали суду лише заяви про відкладення розгляду справи з різних причин.

Приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Ріхтер Н.В. просила розглянути справу у її відсутність.

Третя особа - ОСОБА_13 в судове засідання не з`явився, не повідомив про причини своєї неявки, його представник надав суду заперечення на позов (т.1 а.с. 87-89), у яких звернув увагу на те, що оскаржуваний договір дарування повністю відповідає вимогам законодавства України, був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Третя особа не вбачає порушених прав чи інтересів позивача, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлені наступні обставини.

Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2006 року по цивільній справі № 2-2143/06, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.06.2007 року, задоволено позов відкритого акціонерного товариства Комерційний банк Причорномор`я до ОСОБА_3 , з останнього на користь банку стягнуто заборгованість у розмірі 716839,66 гривень та державне мита в сумі 1700,00 гривень, всього 718539,66 гривень (т.1 а.с. 7-11).

06.08.2007 року постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2143, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_13 (т.1 а.с. 23).

Такі відомості про відкриття виконавчого провадження та наявність арешту на все нерухоме майно боржника ОСОБА_13 внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна (т.1, а.с. 24-26).

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 17.09.2012 р. первісний кредитор ВАТ КБ Причорномор`я передав право вимоги до ОСОБА_3 щодо стягнення зазначеного вище боргу, на користь приватного підприємства РОХАТ (т. 1 а.с. 12-13), в подальшому, а саме 04.01.2016 року, приватне підприємство РОХАТ , відповідно до договору № 21, - передало право вимоги до ОСОБА_3 - Товариству з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН-ДНІПРО (т.1а.с. 14-15).

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25.08.2016 року (т.1 а.с. 16-22), замінено стягувача у цивільній справі № 2-2143/06 за позовом ВАТ КБ Причорноморя до ОСОБА_13 про стягнення заборгованості, на ТОВ МЕРИДІАН-ДНІПРО , зазначена ухвала залишена без змін Апеляційним судом Дніпропетровської області відповідною ухвалою від 06 жовтня 2016 року (т. а.с. 199-200), та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2017 року (т.1, а.с. 201-206).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2007 року задоволено позов ОСОБА_4 , визнано дійсним договір купівлі-продажу від 19.01.2001 року 22/23 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,1425 га, розташованої по АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої на території садового товариства Уют в с.Орлівщина Орлівщинської сільської ради Новомосковського району, за ОСОБА_4 визнане право власності на зазначене вище нерухоме майно (т.1 а.с. 27-28).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2016 року, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_8 , рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 207 року скасоване, у позові ОСОБА_4 , - відмовлено (т.1 а.с. 30-34).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 120).

Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н.В. заведено спадкову справу № 96, у відповідності до якої з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_10 (дочка) та ОСОБА_2 (дружина) (т. 1, а.с. 125-143)

Між тим, 23 лютого 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_8 уклали договір дарування, що був посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 197, у відповідності до якого дарувальник ОСОБА_4 подарував, а обдарована ОСОБА_8 прийняла у дар земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Новомосковського району Дніпропетровської області, с.Орлівщина, с/т Уют на території Орлівщинської сільської ради. Зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту серії НОМЕР_4 , виданого Новомосковською районною державною адміністрацією. На підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду від 21 вересня 2007 року № 2-4149/07 (т.1, а.с. 252-253).

Вирішуючи позов по суті, суд виходить з наступних норм права.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

За правилами статей 317, 319, 658 ЦК України виключно власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, в тому числі реалізує право його продажу.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що на момент винесення цього рішення ОСОБА_13 не виконав рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26.10.2006 року. Достовірно знаючи про наявність відкритого виконавчого провадження та арешт всього нерухомого майна, ОСОБА_13 , на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2007 року, в порушення норм ст.ст. 655, ч.5 ст. 656, 657, 328 ЦК України продав земельну ділянку в садовому товаристві Уют , яка є предметом обтяження ОСОБА_4 . Внаслідок відчуження ОСОБА_13 нерухомого майна шляхом визнання права власності за ОСОБА_4 права власності, на підставі рішення суду від 21 вересня 2007 року, стягувач у виконавчому провадження - ТОВ МЕРИДІАН-ДНІПРО дійсно позбавлено можливості звернути стягнення на нерухоме майно боржника та погасити заборгованість, яка встановлена рішенням суду. При цьому рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно за іншою особою скасоване за апеляційною скаргою ОСОБА_8 у 2016 році, яка достовірно знаючи про незаконність підстав набуття ОСОБА_4 права власності на спірне нерухоме майно, прийняла у дар від останнього земельну ділянку, що розташована в садовому товаристві Уют .

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Новомосковського району Дніпропетровської області, с.Орлівщина, с/т Уют на території Орлівщинської сільської ради, укладеного 23 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 197.

Вирішуючи питання про зобов`язання приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталію Володимирівну внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 ) на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1 га, яка розташована у садівничому товаристві Уют в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року №1952-IV.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.9 вказаного вище Закону №1952-IV державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт.

За змістом ч.5 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно ч. 5 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ), рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення держреєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 і N 1952-ІУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ).

Враховуючи, що відомості щодо власника об`єкта спірного нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1 га, яка розташована у садівничому товаристві Уют в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, внесені безпідставно, враховуючи наявність скасованого рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.09.2007 року, враховуючи, що договір дарування земельної ділянки визнаний судом недійсним, суд приходить до висновку, що відомості щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_8 та внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, підлягають скасуванню.

Рішення суду про задоволення позову про визнання правочину недійсним є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації за власником, а також скасування попередньої реєстрації, однак заявлені вимоги позивача щодо зобов`язання нотаріуса внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 , є передчасними.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_10 на користь позивача ТОВ МЕРИДІАН-ДНІПРО належить стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1378 грн. (т.1 а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН-ДНІПРО до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Наталії Володимирівни, третя особа - ОСОБА_3 , - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1 га, яка розташована у садівничому товаристві Уют в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, що був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений 23.02.2010 р. приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталією Володимирівною.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 ) на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1 га, яка розташована у садівничому товаристві Уют в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сорока О.В.